Приговор № 99014257, 16.08.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5246/20

провадження № 1-кп/753/629/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2021 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Домарєва О.В.,

за участю:

секретарів Авдєєнко А.А., Ткача А.Г.,

прокурорів Смірнова О.С., Сердюкової С.В.,

представника потерпілого Драпака Д.А.,

захисників Кравченко В.В., Скотаря О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №62019100000000241 від 05.03.2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Пирятин Полтавської області, українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, який на момент вчинення кримінального правопорушення працював поліцейським- водієм взводу № 2 роти реагування Голосіївського районного відділу Управління поліції охорони в м. Києві, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу начальника Управління поліції охорони в м. Києві ОСОБА_16 від 01.02.2017 №39 о/с ОСОБА_1 призначений на посаду поліцейського-водія взводу № 2 роти реагування Голосіївського районного відділу Управління поліції охорони в м. Києві.

05.03.2019 приблизно з 22:00 ОСОБА_1 та його знайомий ОСОБА_2 перебували в Дарницькому районі міста Києва, на ділянці лісової місцевості, яка примикає до зупинного пункту «Лісництво» Київського залізничного вузла Південно-Західної залізниці та розташована на відстані приблизно 600 метрів від регульованого залізничного переїзду «Лісництво» в напрямку станції «Фармацевтична» Київського залізничного вузла Південно- Західної залізниці, біля залізничної опори контактної електричної мережі № 59.

ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, почав з`ясовувати з ОСОБА_2 відносини, конфліктувати з ним та наніс останньому удар дерев`яною палицею піднятою з землі, по голові, в наслідок чого ОСОБА_2 впав на землю.

Далі ОСОБА_1 продовжив наносити удари палицею по голові, рукам та ногам ОСОБА_2 , який перебував в положенні лежачі на землі, але який активно захищався, відштовхуючи від себе ОСОБА_1 ногами.

В наслідок протиправних дій, спрямованих на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, пара-орбітальної гематоми справа, субконьюнктивального крововиливу справа, забоїв м`яких тканин голови та перелом коронок 21,22 зубів (1-го та 2-го зубів верхньої щелепи зліва), які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

В цей час у ОСОБА_1 , який зіштовхнувся з захистом з боку ОСОБА_2 , виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння останньому тяжких тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, переслідуючи мету заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , ОСОБА_1 витягнув з кишені своєї куртки ніж, та тримаючи його в правій руці, наніс останньому 4 удару ножем по лівій нозі ОСОБА_2 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: 4 ран лівого стегна з ушкодженням лівого сідничного нерву в верхньо-середній третини, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Крім того, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , тримаючи ніж в правій руці, наніс 2 удари ножем по лівій руці останнього, чим спричинив рану задньої поверхні середньої третини лівого плеча, та рану тильної поверхні лівої кисті, які як у своєї сукупності, так і кожна окремо, відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Отримавши зазначенні вище тілесні ушкодження лівої ноги та лівої руки, ОСОБА_2 був змушений відпустити ліву ногу на землю. Після цього ОСОБА_1 , продовжуючи діяти протиправно та умисно, бажаючи настання небезпечного наслідку у вигляді отримання ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, приблизився впритул до останнього, та тримаючи ніж у правій руці, наніс ним 4 удару у тулуб ОСОБА_2 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді поранень грудної клітки: №1 по лопатковій лінії зліва в мережі 6 міжребер`я з ушкодженням тіла лопатки; №2 по лопатковій лінії зліва на 2 см. вище рани №1; №3 по лопатковій лінії зліва з ушкодженням тіла лопатки, проникаючи у грудну порожнину, які супроводжувались розвитком гемотораксу (в грудній порожнині 250мл. крові) та пневмотораксу, та які як у своїй сукупності, так і кожна окремо, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення та у своєму перебігу.

Крім того, ОСОБА_1 , діючи при зазначених вище обставинах протиправно та умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, тримаючи ніж у правій руці, наніс ним 1 удар у тулуб ОСОБА_2 , спричинивши останньому тілесне ушкодження у вигляді поранення грудної клітки №4 по задній пахвинній лінії на рівні 7-го ребра, що не проникає в грудну порожнину, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Під час подальшої боротьби ОСОБА_1 випустив з рук ніж та знову застосував для нанесення ударів та проведення задушливого прийому палицю, але опинившись під час боротьби в невигідному для себе положенні відносно ОСОБА_2 , отримавши від останнього опір та розуміючи безперспективність для себе подальшого продовження своїх протиправних дій, припинив їх.

В подальшому ОСОБА_2 госпіталізований до Київської міської лікарні швидкої допомоги.

В результаті таких умисних дій ОСОБА_1 . ОСОБА_2 спричинені наступі тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово- медичної експертизи №387/19 від 20.12.2019 за ступенем тяжкості та механізмом утворення можна розділити на наступні групи:

- рани грудної клітки: №1 по лопатковій лінії зліва в мережі 6 міжребер`я з ушкодженням тіла лопатки; №2 по лопатковій лінії зліва на 2 см. вище рани №1; №3 по лопатковій лінії зліва з ушкодженням тіла лопатки, проникаючи у грудну порожнину, які супроводжувались розвитком гемотораксу (в грудній порожнині 250мл. крові) та пневмотораксу, утворились від дії колюче-ріжучого (-чих) предмету (-ів), відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості і тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6, як у своїй сукупності, так і кожна окремо, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення та у своєму перебігу;

- рани лівого стегна з ушкодженням лівого сідничного нерву в верхньо- середній третині утворились від дії колюче-ріжучого (-чих) предмету (-ів), спричинили тривалий розлад здоров`я більше як на три тижні і у відповідності до вище вказаних Правил відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості;

- рана №4 грудної клітки по задній пахвинній лінії на рівні 7-го ребра, що не проникає в грудну порожнину та рани: задньої поверхні середньої третини лівого плеча, та на тильній поверхні лівої кисті, утворились від дії колюче- ріжучого (-чих) предмету (-ів), зажили первинним натягом і за ознакою короткочасного розладу здоров`я, тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні, як у своїй сукупності, так і кожна окремо, у відповідності до вище вказаних Правил, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;

- закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, пара орбітальна гематома справа, субконьюнктивальний крововилив справа, забої м`яких тканин голови та перелом коронок 21,22 зубів (1-го та 2-го зубів верхньої щелепи зліва), які утворились від дії тупих предметів, за ознакою короткочасного розладу здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні, у відповідності до вище вказаних Правил, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України визнав частково та суду пояснив, що 05.03.2019 р. близько 22-00 год. біля залізничного переїзду «Ліснитво» між ним та потерпілим ОСОБА_2 виник конфлікт, в ході якого він наніс потерпілому удар дерев`яною палицею в область голови. Після цього між ними виникла обопільна бійка, в ході якої він знаходився на землі, а ОСОБА_2 перебував зверху нього та наносив йому удари по голові, після чого схопив палицю та почав наносити йому удари по голові. Захищаючись від ударів потерпілого, він дістав з карману ніж та наніс йому декілька ударів, спочатку по нозі, а потім по руці, намагаючись відштовхнути його від себе. Після цього потерпілий припинив наносити йому тілесні ушкодження. Він хотів викликати швидку медичну допомогу, але ОСОБА_2 сказав, що сам викличе медичну допомогу, оскільки добре орієнтується в місцевості. Він в свою чергу пішов до шляху, щоб зустріти бригаду швидкої медичної допомоги. В подальшому на місце приїхали працівники поліції та бригада швидкої медичної допомоги. Не заперечував, що перебував в стані алкогольного сп`яніння. Цивільний позов прокурора визнав повністю, а цивільний позов представника потерпілого - частково, вважаючи завищеним розмір моральної шкоди та визнаючи лише понесення витрат потерпілого на лікування. Щодо завданих потерпілому тілесних ушкоджень обвинувачений попросив вибачення у ОСОБА_2 в ході судового розгляду.

Сторона захисту за наслідками розгляду справи вважала кваліфікацію дій ОСОБА_1 неправильною та вважала, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст. 128 КК України, проте у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів просила ухвалити виправдувальний вирок відносно ОСОБА_1 .

Незважаючи на позицію сторони захисту, вина обвинуваченого в обсязі дій, зазначених у мотивувальній частині вироку, підтверджується сукупністю наступних доказів, встановлених та досліджених у судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив, що до подій, що досліджуються, підтримував дружні відносини з обвинуваченим. 05.03.2019 р. він, будучи працівником патрульної поліції, здійснював патрулювання Дарницького району м. Києва. У вечірній час йому подзвонив ОСОБА_1 та попросив допомогти. Після роботи на прохання обвинуваченого він прибув до лісової місцевості неподалік від залізничного переїзду «Лісництво», де його очікував обвинувачений. Прибувши на місце, вони спілкувались та очікували товариша обвинуваченого, який повинен був передати ємність з дизпаливом. Спілкувались вони на різні теми, у тому числі щодо боргу, який обвинувачений йому не повертав. ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Вони пішли зустрічати товариша до залізничних колій, та коли їхав потяг, обвинувачений несподівано та безпідставно вдарив його палицею ззаду по голові, від чого він впав, після чого обвинувачений продовжив наносити йому удари палицею по ногам та тулубу. Він в свою чергу намагався відштовхуватись ногами. Потім обвинувачений почав наносити йому удари ножем по ногам. Коли він вже не зміг відштовхуватись від обвинуваченого ногами, останній почав наносити удари ножем по тулубу, після чого виронив ніж та почав його душити палицею. Йому вдалось вирватись та він схопив мобільний телефон та викликав поліцію та швидку медичну допомогу. Після цього бійка припинилась. Відчувши слабкість, він впав, а обвинувачений пішов зустрічати медиків, які по прибуттю його госпіталізували до медзакладу.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 05.03.2019 р. був отриманий виклик про ножове поранення потерпілого ОСОБА_2 . Прибувши на місце біля станції «Лісництво» в складі екіпажу патрульної поліції, він виявив обвинуваченого ОСОБА_1 , біля якого перебував потерпілий ОСОБА_2 з ножовими пораненнями. Також на місці події на землі був виявлений ніж та дерев`яна палиця. На його питання чому відбулась бійка, обвинувачений повідомив, що бійка розпочалась через те, що він заборгував потерпілому певну суму грошових коштів.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що 05.03.2019 р. екіпаж патрульної поліції, в складі якого він перебував, прибув на виклик про ножове поранення потерпілого на ділянку місцевості біля станції «Лісництво». На місці події перебував потерпілий ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 , у якого був запах алкоголю з порожнини рота. Також на землі лежали ніж та дерев`яна палиця.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він здійснював лікування потерпілого ОСОБА_2 , який мав множинні ножові поранення тулубу. Внаслідок ножового поранення гомілки у потерпілого був пошкоджений малогомілковий нерв, були ушкоджені легені, що викликало внутрішню кровотечу.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 05.03.2019 р. був отриманий виклик про нанесення тілесних ушкоджень. Прибувши на місце в складі екіпажу, до нього підійшов ОСОБА_1 та пояснив, що в ході конфлікту він наніс потерпілому тілесні ушкодження, та провів на місце події, де перебував потерпілий, який лежав на землі. Поряд з потерпілим лежав ніж. При спілкуванні з ОСОБА_1 у нього було чути запах алкоголю з порожнини рота.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що 05.03.2019 р. він разом із обвинуваченим ОСОБА_1 розпивали спиртні напої приблизно до 18-00 год., після чого обвинувачений пішов. Про обставини заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 він дізнався цієї ж ночі від своїх командирів, які прийшли до нього додому та розпитували про обставини, які передували вказаній події.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що 05.03.2019 р. по лінії 102 був отриманий виклик про ножове поранення патрульного поліцейського біля залізничної станції «Лісництво». Прибувши на місце в складі екіпажу патрульної поліції, був виявлений потерпілий ОСОБА_2 , який лежав на землі. На запитання що трапилось, потерпілий ОСОБА_2 повідомив, що між ним та обвинуваченим ОСОБА_1 виник конфлікт з приводу боргових зобов`язань останнього, який наніс йому тілесні ушкодження. Біля потерпілого на землі лежав ніж.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що при доставленні потерпілого ОСОБА_2 в медичний заклад, у нього були наявні множинні колото-різані поранення, деякі з них проникаючі в плевральну порожнину. Потерпілого було прооперовано.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що ним було здійснено оперативне втручання потерпілому ОСОБА_2 у зв`язку із отриманням потерпілим множинних колото-різаних поранень та дренування плевральних порожнин у зв`язку із внутрішньою кровотечею. Свідок констатував, що в момент отримання даних тілесних ушкоджень існувала загроза життю потерпілого.

Крім показів потерпілого та свідків, вина обвинуваченого підтверджена наступними доказами.

05.03.19 близько 23-20 год. до ТУ ДБР у м. Києві засобами телефонного зв`язку надійшло повідомлення про те, що по вул. Бориспільській, 41 біля станції «Лісництво» чоловік отримав ножове поранення. Нарядом патрульної поліції на місці затримано працівника Голосіївського РВ УПО поліцейського -водія сержанта поліції ОСОБА_1 , який під час бійки скоїв 2-а ножові поранення в ногу та 1-е в спину інспектору патрульної поліції ОСОБА_2 \т.2 а.с.2\.

05.03.2019 р. ОСОБА_1 було затримано на залізничній станції «Лісництво» по вул. Бориспільській, 41 \т.2 а.с. 8-11\.

Обговорюючи позицію сторони захисту про необхідність визнання недопустимим доказом протокол затримання ОСОБА_1 , суд ураховує наступне. Так, сторона захисту посилається на те, що протокол про затримання ОСОБА_1 було складено через декілька годин після його фактичного затримання та в цей час у відсутність захисника було проведено ряд слідчих дій. Разом з тим, дослідивши зазначений протокол, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протоколу затримання недопустимим доказом, оскільки положення ст. 208 КПК не вимагають складання протоколу затримання негайно, в ході затримання. Такий протокол має бути складений, як тільки це стане практично можливим. Про це свідчить і вказівка у ч. 5 ст. 208 КПК, згідно з якою в протоколі затримання, крім часу складання протоколу, має зазначатися місце, дата і точний час затримання відповідно до положень ст. 209 цього Кодексу. Дослідженням цього протоколу встановлено, що у ньому зазначений фактичний час затримання, зазначені підстави затримання, роз`яснено ОСОБА_1 його права як підозрюваного, у тому числі право на захист. В своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що йому зрозумілі його права, заяв та скарг від нього не надійшло.

Що стосується посилання захисника на порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки до моменту повідомлення захисника про його затримання з ним було проведено ряд процесуальних дій, суд вважає зазначену позицію неналежною, оскільки зі змісту досліджених судом доказів, а саме протоколів огляду місця події від 06.03.2021 р. вбачається, що на виконання вимог ч.1 ст. 237 КПК України ці процесуальні дії були спрямовані на виявлення та фіксацію відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. При цьому дані процесуальні дії виконувались без безпосередньої участі підозрюваного, про що зазначено в протоколах. Під час виконання цих дій ОСОБА_1 не надавав пояснень та йому не ставились запитання, а тому суд вважає, що під час затримання право ОСОБА_1 на захист не було порушено. При цьому, встановлено, що ОСОБА_1 було повідомлено про підозру 06.03.2019 р. та допитано обвинуваченого в присутності захисника.

Таким чином, відсутні підстави для визнання затримання ОСОБА_1 незаконним.

06.03.2019 р. потерпілий ОСОБА_2 звернувся до ТУ ДБР у м .Києві із заявою про залучення у якості потерпілого за фактом нанесення йому тілесних ушкоджень \т.2 а.с.22\.

Відповідно до довідки головного лікаря з медичної частини ДУ «Інститут нейрохірургії ім. Ромоданова» ОСОБА_12 вартість лікування потерпілого склала 14836 грн. 70 коп. \т.2 а.с. 77\.

Під час огляду місця події 06.03.2019 р. було оглянуто ділянку місцевості на відстані 300 м. від залізничної станції «Лісництво», де були виявлені сліди бурого кольору, рукавички, складний ніж \т.3 а.с. 1-3\.

В ході огляду місця події від 06.03.2019 р. по вул. Братиславській, 3 було вилучено одяг, належний потерпілому ОСОБА_2 \ т.3 а.с.5-7\.

Обговорюючи позицію сторони захисту про необхідність визнання протоколу огляду місця події недопустимим доказом через відсутність ухвали слідчого судді на проведення обшуку, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 237 КПК України - з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Зі змісту протоколу огляду місця події вбачається, що об`єктом огляду було приміщення лікарні по вул. Братиславській 3, де були виявлені речі потерпілого зі слідами ушкоджень. При цьому слідчий обмежився поверхневим оглядом та безпосереднім виявленням доказів на місці події, та не здійснював активне відшукання яких-небудь речей і документів, не відкривались шухляди, сейфи та шафи. У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що слідчим в даному випадку був проведений огляд місця події, а не обшук, як вважає захисник. Що стосується посилання сторони захисту про порушення слідчим вимог ч. 1 ст. 233 КПК України, суд ураховує, що матеріали справи не містять, а стороною захисту не надано відомостей, які б свідчили, що слідчий Дарницького УП ГУНП у м. Києві здійснював огляд місця події без добровільної згоди відповідальної особи лікарні.

А в цілому, суд вважає, що протокол огляду місця події від 06.03.2019 р. відповідає положенням ст. 237 КПК України.

Таким чином, відсутні підстави для визнання протоколу огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 3 недопустимим доказом.

Відповідно до висновку лікаря КМКНЛ «Соціотерапія» від 06.03.2019 р. ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння \т.3 а.с. 10\.

Відповідно до рапорту інспектора Дніпровського РВ УПО від 06.03.2019 р. - 05.03.2019 р. по спец-лінії був отриманий виклик, що за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 41 людина з тілесними ушкодженнями. Прибувши на місце виклику, був виявлений ОСОБА_2 в напівсвідомому стані увесь в крові. Повідомив, що його знайомий наніс йому в область лівої ноги та грудної клітини удари ножем та удари палицею в область голови, після чого було надано першу медичну допомогу потерпілому. Також було затримано ОСОБА_1 , на якого вказав потерпілий. При огляді місця події був виявлений ніж та плями червоного кольору \т.3 а.с. 13\.

Згідно відповіді директора Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва 05.03.2019 р. о 22-36 год.за номером телефону НОМЕР_1 , яким користується потерпілий ОСОБА_2 від самого потерпілого надійшло повідомлення про допомогу \т.3 а.с. 129\.

Згідно листа керівника УОАЗОР ГУНП у м .Києві 05.03.2019 р. о 22-29 год. зі служби 103 на службу 102 від заявника ОСОБА_2 надійшло повідомлення про те, що 05.03.2019 р. о 22-28 год. за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 41, ГБК «Надія» в лісі із за боргів побив знайомий чоловік ОСОБА_1 та порізав його ножем \т.3 а.с. 133-138\.

Відповідно до висновку експерта № 387/19 від 20.12.2019 р. внаслідок заподіяння обвинуваченим ОСОБА_1 ударів палицею та ножем потерпілому ОСОБА_2 останній отримав рани грудної клітки: №1 по лопатковій лінії зліва в мережі 6 міжребер`я з ушкодженням тіла лопатки; №2 по лопатковій лінії зліва на 2 см. вище рани №1; №3 по лопатковій лінії зліва з ушкодженням тіла лопатки, проникаючи у грудну порожнину, які супроводжувались розвитком гемотораксу (в грудній порожнині 250мл. крові) та пневмотораксу, утворились від дії колюче-ріжучого (-чих) предмету (-ів), відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості і тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6, як у своїй сукупності, так і кожна окремо, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення та у своєму перебігу; рани лівого стегна з ушкодженням лівого »сідничного нерву в верхньо- середній третині утворились від дії колюче-ріжучого (-чих) предмету (-ів), спричинили тривалий розлад здоров`я більше як на три тижні і у відповідності до вище вказаних Правил відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості; рана №4 грудної клітки по задній пахвинній лінії на рівні 7-го ребра, що не проникає в грудну порожнину та рани: задньої поверхні середньої третини лівого плеча, та на тильній поверхні лівої кисті, утворились від дії колюче- ріжучого (-чих) предмету (-ів), зажили первинним натягом і за ознакою короткочасного розладу здоров`я, тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні, як у своїй сукупності, так і кожна окремо, у відповідності до вище вказаних Правил, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, пара орбітальна гематома справа, субконьюнктивальний крововилив справа, забої м`яких тканин голови та перелом коронок 21,22 зубів (1-го та 2-го зубів верхньої щелепи зліва), які утворились від дії тупих предметів, за ознакою короткочасного розладу здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні, у відповідності до вище вказаних Правил, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я \т.4 а.с. 103-219\.

Обговорюючи позицію сторони захисту про необхідність визнання висновку експерта № 387/19 недопустимим доказом, суд приходить до наступного висновку.

Однією з підстав, якою сторона захисту обґрунтовує необхідність визнання висновку експерту №387/19 недопустимим доказом є відсутність в матеріалах справи відомостей про джерело отримання карти виїзду швидкої медичної допомоги від 05.03.19 № 1983. Разом з тим, зазначена позиція сторони захисту є неналежною, оскільки матеріали справи містять запит слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві від 19.03.2019 р. на ім`я директора Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва щодо надання карти виїзду бригади швидкої медичної допомоги, які здійснювали виїзд 05.03.2019 р., а також містять відповідь на вказаний запит директора Центру № 810/б від 02.04.2019 р. із долученням карти виїзду швидкої медичної допомоги від 05.03.19 № 1983.

Що стосується позиції сторони захисту, що експертами при проведенні експертного дослідження в порушення галузевих нормативних актів було досліджено деякі копії медичної документації, суд ураховує, що експертами під час виконання експертного дослідження не було заявлено клопотань про витребування оригіналів певних документів та не зроблено висновок про неможливість виконання експертного дослідження без надання оригіналів. Крім того, використання копій документів під час проведення експертиз не суперечить п. 4.4. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.95. З урахуванням тієї обставини, що стороною захисту не надано відомостей, які б ставили під сумнів автентичність досліджених експертами документів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недопустимим висновку експертизи № 387/19 недопустимим доказом в цій частині.

Також захисники посилались на те, що постановою прокурора було призначено повторну судово-медичну експертизу, проте фактично експертами було виконано комісійну судово-медичну експертизу із залученням спеціалістів із різних галузей медицини, тобто поза межами постанови прокурора. Також сторона захисту посилалась на те, що всупереч Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, під час проведення експертизи № 387/19 вирішувались інші питання, ніж ті, які були постановлені при проведення попередніх експертиз. Дані обставини, на думку сторони захисту, свідчать про недопустимість даного висновку експертизи. Проте, суд вважає позицію сторони захисту неналежною, оскільки об`єктивно встановлено, що експертне дослідження № 387/19 було виконано в рамках постанови прокурора про призначення повторної судово-медичної експертизи. Що стосується залучення до виконання експертизи лікарів та фахівців інших спеціальностей, матеріали справи містять лист керівника експертної установи № 1920/3 від 14.11.2019 р. \т.4 а.с.99\, де зазначено, що необхідність залучення до складу комісії лікарів інших спеціальностей в якості експертів була зумовлена специфікою питань, поставлених перед експертами. Таким чином, суд вважає, що залучення до проведення експертизи лікарів інших спеціальностей в якості експертів не суперечить вимогам Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5. Також судом встановлено, що під час проведення повторної судово-медичної експертизи № 387/19 вирішувались ті самі питання, які були поставлені перед експертами в ході виконання попередніх експертиз, а тому позицію сторони захисту в цій частині суд також вважає неналежною.

Доводи сторони захисту щодо недопустимості висновку судово-медичної експертизи № 387/19, при виконанні якої досліджувалась карта виїзду медичної допомоги № 1983, отримана на письмовий запит, а не за судовим рішенням, суд визнає безпідставними з огляду на відсутність з боку потерпілого заперечень з приводу використання його медичних документів при проведенні експертизи. У такому випадку неотримання відповідного дозволу за правилами глави 15 розділу II КПК не є порушенням у контексті цієї норми закону.

Таким чином, на думку суду, відсутні об`єктивні підстави для визнання висновку експертизи № 387/19 недопустимим доказом.

Відповідно до висновку експерта № 071-28-2019 р. від 20.12.2019 р. на одязі ОСОБА_2 було п`ять наскрізних пошкоджень на куртці, п`ять наскрізних пошкоджень на джемпері та три наскрізни пошкодження на брюках, які співпадають за локалізацією між собою та з ранами на тілі потерпілого, і які є колото-різаними, утвореними від дії плаского односторонньо-гострого колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, що має обушок П-подібного перетину та лезо. Пошкодження на одязі ОСОБА_2 могли утворитись від дії клинка складного ножа, представленого на експертизу. Під час отримання ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 був звернутий до напрямку дії травмуючого предмету лівою боковою та лівою задньо-боковою поверхнями тіла \т.4 а.с. 231-245\.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 339 ОСОБА_1 станом на день вчинення злочину та на даний час на будь-який психічний розлад не страждав. Він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; на хронічне, психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство та на інший хворобливий стан психіки не страждав; за своїм психічним станом застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує; на психічні поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин не страждає; застосування протиалкогольного та протинаркоманічного лікування не потребує \т.4 а.с. 253-254\

Відповідно листа начальника ІТТ ГУ НП у м. Києві від 19.07.2019 р. перед поміщенням до ІТТ при опитуванні та первинному огляді у ОСОБА_14 було виявлено тілесне ушкодження садно на голові, скарг на здоров`я не мав, виклику карети ШМД не потребував \т.4 а.с. 258\. Згідно з листом начальника СІЗО по прибутті до установи у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не було виявлено \т.4 а.с. 262-263\. Даний доказ об`єктивно підтверджує, що під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_2 обвинуваченому не були спричинені тілесні ушкодження, що свідчить, що метою обвинуваченого було не відвернення дій ОСОБА_2 або оборона від посягань останнього, а умисне, цілеспрямоване нанесення потерпілому значної кількості тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку експерта № 081-101-2019 р. від 23.04.2019 р. на наданих на дослідження тактичній куртці, светрі, кросівці з правої ноги, кросівці з лівої ноги, вилучених в ході обшуку у ОСОБА_1 виявлена кров , де виявлений антиген А та анти-В, що не виключає можливості походження цієї крові як окремо від ОСОБА_2 або ОСОБА_1 , так і від цих двох осіб разом \т.4 а.с. 25-33\.

Згідно з висновком експерта № 081-102-2019 від 24.04.2019 р. на наданих на дослідження фрагментах сухого листя, шапці, парі рукавичок, вилучених в ході місця події виявлена кров людини з антигеном А, що не виключає можливості походження цієї крові як окремо від ОСОБА_2 або ОСОБА_1 , так і від цих двох осіб разом \ т.5 а.с. 43-48\.

Відповідно до висновку експерта № 081-118-2019 на наданих на експертизу кофті, светрі, штанах, черевику з правої ноги та на черевику з лівої ноги виявлена кров людини з антигеном А, що не виключає можливості походження цієї крові як окремо від ОСОБА_2 або ОСОБА_1 , так і від цих двох осіб разом \т.5 а.с. 58-65\

В ході проведення слідчого експерименту від 05.06.2019 р. потерпілий ОСОБА_2 на місці події показав механізм нанесення йому тілесних пошкоджень обвинуваченим ОСОБА_1 \т.5 а.с. 112-129\.

Обговорюючи позицію сторони захисту про необхідність визнання неналежним доказом протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого, суд вважає, що під час слідчого експерименту, відеозапис якого було відтворено в ході судового розгляду, потерпілий підтвердив показання, які ним були надані під час судового розгляду та на місці події шляхом проведення цього слідчого експерименту показав механізм нанесення йому обвинуваченим ударів. Таким чином, відсутні підстави для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом.

В ході проведення слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_1 на місці розповів про обставини та механізм нанесення потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень \т.5 а.с. 131-147\.

Обгворюючи позицію сторони захисту про необхідність визнання недопустимим доказом висновок експерта № 042-1431-2019 від 07.10.2019 р., суд звертає увагу, що у даному кримінальному провадженні суд надає перевагу іншому висновку судово-медичної експертизи, а саме: висновку повторної судово- медичної експертизи № 387/19 від 20.12.2019 р., в якому хоча і брались до уваги відомості, викладені у висновку № 042-1431-2019, але висновок повторної судово-медичної експертизи № 387/19 був складений іншими експертами у складі судово-медичної експертної комісії.

Обговорюючи позицію сторони захисту про порушення територіальної підсудності під час звернення органу досудового розслідування до слідчих суддів Голосіївського районного суду м. Києва із клопотаннями про проведення слідчих дій, призначення експертиз, продовження строків досудового розслідування, продовження строку дії запобіжних заходів, суд ураховує, що відповідно до ст.38 КПК України органами досудового розслідування є слідчі підрозділи Державного бюро розслідувань. Відповідно до наказу директора Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, № 33 від 15.05.2020 місцезнаходження підрозділу органу досудового розслідування - Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, визначено за адресою: м. Київ, буд. Л. Українки, 26, 7-й поверх та в окремих кабінетах у приміщенні за адресою: м. Київ, пр-т Голосіївський, 50, тобто в Голосіївському районі м. Києва. Отже позицію сторони захисту про порушення правил територіальної підсудності під час досудового розслідування та щодо необхідності визнання недопустимими доказами ряду доказів за результатами слідчих дій, дозвіл на які надано суддями Голосіївського районного суду м. Києва, та ухвал слідчих суддів Голосіївського районного суду м. Києва, суд вважає неналежною.

А в цілому, на думку суду, позиція сторони захисту щодо необхідності визнання неналежними та недопустимими доказами усіх наданих прокурором доказів по справі ґрунтується на суб`єктивній оцінці цих доказів, яка в певній частині суперечить об`єктивному аналізу, викладеному вище щодо сукупності досліджених доказів, а також прийнятих висновків на підставі зазначеного аналізу.

Аналіз наведених обставин та доказів у їх сукупності дозволяє суду зробити висновок про те, що обвинувачений ОСОБА_1 умисно наніс потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження, серед яких наявні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння та його дії правильно кваліфіковані органом досудового слідства за ч.1 ст.121 КК України.

Обговорюючи позицію сторони захисту, які вважали правильною кваліфікацією дій обвинуваченого за ст. 128 КК України, та позицію обвинуваченого, який стверджував, що діяв з метою оборони від протиправних посягань потерпілого, суд приходить до наступного висновку.

Так, умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121 КК) з об`єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров`я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв`язку між зазначеним діянням та наслідками.

Розмежування умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ч. 1 ст. 121 КК) і необережного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ст. 128 КК ) здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивною сторонами цих злочинів. Крім того, при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, які можуть бути визнані тяжкими, в тому числі й небезпечними для життя в момент заподіяння, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах із матеріальним складом обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.

Специфіка необережного тяжкого тілесного ушкодження полягає в суб`єктивній стороні цього злочину, який має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Відповідно до роз`яснень, які викладені в п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 07.02.2003 р. - питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Для кваліфікації злочину за ст. 124 КК заподіяння тяжкого тілесного ушкодження повинно бути вчинено з метою захисту охоронюваних правом інтересів від суспільно небезпечних посягань, але з перевищенням меж необхідної оборони. Перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони є обов`язковою умовою.

У тому випадку, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони мають протиправний характер і повинні розцінюватись на загальних підставах.

Так, обвинувачений хоча і не заперечував, що наніс потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження, зазначені в обвинувальному акті, втім заперечував наявність умислу на спричинення потерпілому цих тілесних ушкоджень, стверджуючи, що наніс ці тілесні ушкодження, захищаючись від потерпілого, який наносив йому тілесні ушкодження. Проте, аналіз сукупності досліджених доказів свідчить про те, що під час нанесення потерпілому ножових поранень обвинувачений діяв з умислом, на який вказує характер дій обвинуваченого та локалізація тілесних ушкоджень. Так, потерпілий стверджував, що обвинувачений наніс йому удар палицею по голові, після чого він впав, після чого знову намагався нанести тілесні ушкодження потерпілому, який відмахувався ногами. Для подолання опору обвинувачений дістав ніж та наніс удари ножем по нозі потерпілому. Після подолання опору потерпілого ногами, обвинувачений не припинив свої дії та почав наносити численні удари ножем по тулубу. Таким чином, характер дій обвинуваченого та кількість спричинених ним тілесних ушкоджень явно не свідчить про необережну форму вини обвинуваченого, а лише підтверджує наявність умислу на спричинення тяжкого тілесного ушкодження. Що стосується твердження обвинуваченого про захист від дій потерпілого, суд ураховує, що досліджені докази не доводять, що дії обвинуваченого були спрямовані на захист. Встановлено, що обвинувачений під час надходження до ІТТ мав незначне ушкодження у виді садна на голові, при цьому жодних скарг не висловлював, а при переведенні до СІЗО тілесних ушкоджень у обвинуваченого взагалі не було виявлено. Отже, відсутність тілесних ушкоджень та наявність численних тілесних ушкоджень у потерпілого не свідчать, що з боку останнього були протиправні посягання на обвинуваченого, які б вимагали від обвинуваченого застосування ножа та нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, а свідчать про бажання обвинуваченого спричинити шкоду потерпілому (розправитись з ним). Навпаки, з показань потерпілого вбачається, що він не наносив жодних тілесних ушкоджень обвинуваченому, що відповідає дослідженим доказам.

Обговорюючи позицію сторони захисту про те, що отримані потерпілим тілесні ушкодження не були небезпечними для життя в момент заподіяння, суд ураховує, що зазначена позиція повністю спростовується як висновком судово-медичної експертизи № 387/19, так і показанням лікаря-хірурга ОСОБА_11 , який здійснював оперативне втручання потерпілому ОСОБА_2 внаслідок завданих йому обвинуваченим тілесних ушкоджень та в судовому засіданні констатував, що в момент отримання даних тілесних ушкоджень існувала загроза життю потерпілого.

При вирішенні питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого повністю враховані правові позиці Верховного Суду у постанові від 25.09.2019 р. у справі 536/1465/17 щодо розмежування дій обвинуваченого за ч.1 ст. 121, ст. 128, ст. 124 КК України.

Судом також повністю врахована практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Аналіз наведених обставин та положень закону свідчить про відсутність підстав для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ст. 128 КК України або ст. 124 КК України, та вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.1 ст. 121 КК України, яка доведена у судовому засіданні поза будь-яким розумним сумнівом, а позицію обвинуваченого щодо його непричетності до інкримінованого злочину суд розцінює як намагання уникнути від кримінальної відповідальності за скоєний злочин в повному обсязі.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Скоєний обвинуваченим злочин відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину

Також при призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, наказом від 01.02.2017 р. сержанта поліції ОСОБА_1 було призначено водієм взводу № 2 роти реагування Голосіївського районного відділу Управління \т.6 а.с. 58\.Відповідно до наказу № 47 о/с від 19.03.2019 р. у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби ОСОБА_14 було звільнено зі служби в поліції \т.6 а.с. 59\.характеризується задовільно, на обліках у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває.

Обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого на підставі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Також при призначенні покарання суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема рішення у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Також при призначенні покарання суд враховує, що боргові відносини між обвинуваченим та потерпілим виникли внаслідок незаконної діяльності, пов'язаної з крадіжками пального на певній ділянці Української залізниці, що підтвердили як обвинувачений так і потерпілий у судовому засіданні.

Враховуючи особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, кількість та локалізацію завданих обвинуваченим потерпілому тілесних ушкоджень, ставлення обвинуваченого до скоєного злочину, який не відшкодував потерпілому завдані збитки, хоча не заперечував факт спричинення йому тілесних ушкоджень та вибачився перед потерпілим, позицію потерпілого, який наполягав на призначенні обвинуваченому суворого покарання, наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд приходить до висновку про те, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути кримінальне покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України.

З урахуванням вищенаведених обставини, підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України судом не встановлено.

Дослідивши докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд приходить до наступних висновків.

До початку судового розгляду прокурором в інтересах держави в особі ДУ «Інститут нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова НАМН України» був заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на користь ДУ «Інститут нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова НАМН України» матеріальної шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого ОСОБА_2 на суму 14836 грн. 70 коп.

Обвинувачений в повному обсязі визнав позовні вимоги прокурора, хоча захисники в судових дебатах заперечували наявність підстав для задоволення цивільного позову прокурора.

Дослідивши цивільний позов прокурора, суд керується наступними вимогами закону.

Відповідно до ч.3 ст. 128 КПК України - цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

Відповідно до ч.1 ст. 1206 ЦК України - особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 проходив лікування ДУ «Інститут нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова НАМН України» та вартість лікування відповідно до розрахунку, дослідженого судом, становить 14836 грн. 70 коп. Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити цивільний позов прокурора в повному обсязі та стягнути з обвинуваченого на користь «Інститут нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова НАМН України» зазначений розмір витрат на лікування.

Представником потерпілого Драпаком Д.А. в інтересах потерпілого ОСОБА_2 був заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого матеріальної шкоди на суму 24367, 76 грн. та моральної шкоди на суму 259 763 грн. В обґрунтування розміру матеріальної шкоди потерпілий зазначив, що внаслідок вчинення обвинуваченим злочину, він поніс витрати на лікування в сумі 16474 грн. 76 коп., був пошкоджений одяг на суму 3170 грн.; а також понесені витрати на оплату послуг проведення психологічного дослідження в сумі 4723 грн. В обгрунтування розміру моральної шкоди представник потерпілого посилався на висновок психологічного дослідження, яким було визначено розмір моральної шкоди.

Обвинувачений частково визнав заявлений цивільний позов потерпілого в частині витрат на лікування, а в іншій частині заперечував в задоволенні позову.

Обговорюючи обґрунтованість розміру матеріальної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом об`єктивно встановлено, що внаслідок заподіяння обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілий поніс матеріальні витрати на лікування на загальну суму 16474,76 грн., а також було пошкоджено одяг потерпілого на суму 3170 грн. Зазначений розмір матеріальної шкоди підтверджений документально. Таким чином, суд вважає, що потерпілому було завдано матеріальну шкоду на суму 19644,76 грн., яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого.

Що стосується позовних вимог про стягнення витрат на проведення психологічного дослідження, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цивільного позову в цій частині, оскільки вважає вказані витрати необґрунтованими та не може визнати належним доказом розміру моральної шкоди висновок соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілого № 13-05-20 год. з наступних підстав.

Системний аналіз ст. 242 КПК України свідчить про те, що призначення експертиз для визначення розміру моральної шкоди не є обов`язковим, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду та може бути доведено іншими належними та допустимими доказами.

Водночас, згідно з положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України саме судом визначається розмір грошового відшкодування моральної шкоди. При цьому законодавець встановлює лише загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні цього питання: залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; з урахуванням вимог розумності і справедливості. Тобто визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди складає предмет оцінної діяльності суду.

Зазначені правові висновки щодо визначення розміру моральної шкоди констатовані в постановах Верховного Суду від 09.04.2020 р. (справа № 127/21014/17), від 06.02.2019 р. (справа № 718/447/16-ц), від 26.02.2020 р. (справа № 372/4399/15-ц).

Судом встановлено, що внаслідок вчинення обвинуваченим злочину потерпілий ОСОБА_2 зазнав моральних переживань, які були викликані фактом отримання внаслідок тілесних ушкоджень, що призвело до погіршення його здоров`я та завдало фізичних страждань у зв`язку із тривалим лікуванням, необхідністю оперативного втручання, що спричинило потерпілому фізичний і психологічний дискомфорт. Також, суд враховує, що перебування потерпілого на лікуванні порушило його звичайний життєвий ритм, що також спричинило психологічний дискомфорт. Вказані обставини свідчать про заподіяння потерпілому з вини обвинуваченого моральної шкоди.

На підставі аналізу наведених обставин та наявних належних доказів на підтвердження заподіяної моральної шкоди, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про те, що заявлений цивільним позивачем розмір моральної шкоди в сумі 259763 грн. є завищеним, та оцінює завдану потерпілому ОСОБА_2 моральну шкоду в грошовому розмірі в сумі 200 000 грн.

А в цілому, цивільний позов представника потерпілого підлягає частковому задоволенню.

Процесуальні витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Ураховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, ураховуючи обставини справи та відсутність клопотань прокурора про застосування запобіжного заходу обвинуваченого, суд вважає за недоцільне до набрання вироком законної сили застосування до обвинуваченого будь-яких запобіжних заходів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 / шість/ років.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з дня його затримання та взяття під варту в порядку виконання даного вироку.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_1 попереднє ув`язненя у період з 05.03.2019 р. по 04.12.2019 р. включно

Цивільний позов прокурора в інтересах держави - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Державної установи «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» (розрахунковий рахунок НОМЕР_5 в ДКСУ в м. Києві; МФО 820172, код 02011930, призначення платежу: відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 ) витрати на лікування в сумі 14836 \чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять шість гривень\ 70 коп.

Цивільний позов Драпака Дмитра Анатолійовича в інтересах ОСОБА_2 «Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріальну шкоду в сумі 19644 \дев`ятнадцять тисяч шістсот сорок чотири\ гривні 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 моральну шкоду в сумі 200 000 \ двісті тисяч\ гривень.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 процесуальні витрати в сумі 79276 \сімдесят дев`ять тисяч двісті сімдесят шість\ гривень 43 коп. на користь держави.

Речові докази :

-грошові кошти номіналом 200 грн. у кількості 5 шт., грошові кошти номіналом 50 грн. у кількості 5 шт., грошові кошти номіналом 20 грн. у кількості 1 шт; грошові кошти номіналом 5 грн. у кількості 3 шт.; грошові кошти номіналом 1 грн. у кількості 1 шт., грошові кошти номіналом 2 грн. у кількості 1 шт.; службове посвідчення працівника поліції НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_1 ; дві карти «Ощадбанк», одна карта «Альфа-банк»; одна карта «Приватбанк»; перепустка НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_15 ; мобільний телефон XiaomіNOD4 IMEI 1 НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 ; чохол чорного кольору; кросівки темно-синього кольору з білими полосами та надписом «Adidas», куртка тактична чорного кольору з шевроном «поліція»; джинси синього кольору; светр синьо-білого кольору, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів в ТУ ДБР у м. Києві відповідно до квитанції № 153 - повернути за належністю ОСОБА_1 .

Скасувати арешт на вказане майно, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.06.2019 р.

-дві матерчаті рукавички чорного кольору; опале листя з фрагментами речовини бурого кольору; недопалок з фільтром білого кольору 2 шт.; опале листя з фрагментами речовини бурого кольору; шапку трикотажну чорного кольору; прозорий поліетиленовий пакет із червоною защібкою; складний ніж з рукояткою чорного кольору; обгорток темного кольору від перев`язувального пакету; ремінь чорного кольору на липучці які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів в ТУ ДБР у м. Києві відповідно до квитанції № 153 - знищити.

Скасувати арешт на вказане майно, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.06.2019 р.

-форменні штани темно-синього кольору; кофта чорного кольору з плямами бурого кольору; светр темно-синього кольору з плямами речовини бурого кольору; форменне взуття чорного кольору, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів в ТУ ДБР у м. Києві відповідно до квитанції № 153 - повернути за належністю потерпілому ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя О.В. Домарєв