Решение № 98981469, 13.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року Справа № 160/8219/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

24.05.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної гвардії України (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача – рішення про відмову комісії Головного управління Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01 січня 2014 року у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності без установлення інвалідності за встановлені 25% втрати професійної працездатності на підставі поданих документів;

- зобов`язати Головне управління Національної гвардії України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із частковою втратою працездатності на підставі поданої заяви та документів від 26.10.2020 відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 в розмірі 36 785,00 грн.

Позов мотивовано тим, що позивач є учасником бойових дій. 14.09.2020 позивача звільнено у відставку з військової служби за станом здоров`я з правом носіння військової форми одягу. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 48 від 27.07.2020 року ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, захворювання ТАК, пов`язане із проходженням військової служби. За викладених обставин позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до абз. 2 п. 7 постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 року. Однак, позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті такої допомоги. Вказані дії позивач вважає порушенням приписів чинного законодавства та його прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року відкрито провадження у справі № 160/8219/21 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

23.06.2021 року судом отримано відзив Головного управління Національної гвардії України на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує на їх безпідставність та необгрунтованість. Зазначає, що відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомоги призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Аналогічні приписи містить п. 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975. У ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розділено поняття «виконання обов`язків військової служби» та «проходження військової служби» з урахуванням Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до довідки МСЕК позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби. Виплата одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивачу не передбачена, оскільки позивачем не підтверджується ні факт утрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), а ні факт утрати працездатності внаслідок захворювання під час виконання обов`язків військової служби.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 від 15 березня 2017 року.

Гарнізонна медична (військово-лікарська) комісія Державної лікарні МВС України в місті Кривий Ріг за розпорядженням командира військової частини 3011НГ України № 114 від 12.06.2020 року провела огляд ОСОБА_1 , за результатом якого видано свідоцтво про хворобу № 48 від 27.07.20250 року.

У п. 12 Свідоцтва про хворобу № 48 від 27.07.2020 року зазначено діагноз позивача: гіпертонічна хвороба ІІ (другої) стадії, ступінь АГ 3 (третій), ступінь ризику високий. Гіпертонія лівого шлуночку (початкові ознаки). Ішемічна хвороба серця: стенокардія напруження І (перший) ФК. СЕ 0 (нуль) стадії. Полінодозний нетоксичний зоб І (першого) ступеня без порушення функції щитоподібної залози. Кіста лівої нирки. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Наслідки побутової травми (04.01.2014 року – закритий перелом зовнішньої кісточки зі зміщенням правої гомілки у вигляді зрослого перелому після металоостеосинтезу (13.02.2014 року) та наявності чужорідного тіла (фрагмент гвинта); підвивих стопи назовні; посттравматичний деформуючий артроз правого гомілковоступеневого суглобу ІІ (третьої) стадії з незначним порушенням статико-динамічної функції правої гомілки. Травма одержана в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

Згідно із наказом командира військової частини А3011 № 236 від 12.10.2020 року припинено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1 , який здав справи і обов`язки за посадою техніка (начальника) групи спеціального зв`язку взводу зв`язку роти бойового та матеріального забезпечення, та звільненого відповідно до п. 2 пп. «б» ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби в запас наказом начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України від 14 вересня 2020 року № 46 о/с за станом здоров`я з правом носіння військової форми одягу 12 жовтня 2020 року, та для взяття на військовий облік направити до Саксаганського РТЦК та СП Дніпропетровської області. Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 № 200, виплатити: грошову компенсацію за невикористані 56 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій (за 2017-2020 роки); премію за особистий внесок у загальні результати служби з 01 по 12 жовтня 2020 року в розмірі 135 відсотків посадового окладу; одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; вислуга років станом на 12 жовтня 2020 року становить: час служби в календарному обчисленні – 25 років 07 місяців 11 днів; час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги років) – 00 років 10 місяців 12 днів.

Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної придатності у відсотках серії АГ № 0000573 виданої Дніпропетровським обласним клінічним центром медико-соціальної експертизи Обласною МСЕК № 2 (м. Кривий Ріг) за результатами огляду ОСОБА_1 05 жовтня 2020 року позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв`язку із захворюванням пов`язаним з проходженням військової служби.

Супровідним листом № 6/11/32-1632 від 26.10.2020 року командир військової частини 3011 Національної гвардії України відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 року № 975 направив начальнику Центрального територіального управління Національної гвардії України документи щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , який отримав захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

30.11.2020 року Комісія Головного управління Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01 січня 2014 року протоколом № 413/975 встановила, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом і відповідно до наказу командира військової частини 3011(по стройовій частині) від 12.10.2020 № 236 прапорщика ОСОБА_1 було звільнено та виключено зі списків особового складу частини з 12 жовтня 2020 року. Згідно з наданою довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної придатності у відсотках серії АГ № 0000573 виданої Дніпропетровським обласним клінічним центром медико-соціальної експертизи Обласною МСЕК № 2 (м. Кривий Ріг) за результатами огляду ОСОБА_1 05 жовтня 2020 року встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв`язку із захворюванням пов`язаним з проходженням військової служби. Відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Оскільки надіслані документи не підтверджують факт утрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби, комісія пропонує: відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Закону, призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за встановлені 25% втрати професійної працездатності у зв`язку із захворюванням пов`язаним з проходженням військової служби не здійснювати.

Вважаючи рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі – Закон № 2011-XII).

Приписами підпункту 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Згідно із пунктом 2 статті 16-2 зазначеного Закону одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі – Порядок №975).

Відповідно до абзацу 2 пункту 7 Порядку № 975, у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Отже, за нормами підпункту 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII та абзацу 2 пункту 7 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби.

Суд зазначає, що Порядок № 975 містить різні умови щодо наявності підстав для виплати одноразової грошової допомоги в залежності від «проходження військової служби» та «виконання обов`язків військової служби».

Водночас, документами позивача підтверджено, що його захворювання пов`язано з проходженням військової служби.

Щодо відмінності понять: «проходження військової служби» та «виконання обов`язків військової служби», суд зазначає таке.

Згідно із частинами 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які в добровільному порядку проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час (частина 9 статті 1 Закону).

Частиною 4 статті 2 вказаного Закону передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни (частина 5 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

За змістом статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

У відповідності до п. 2 Порядку № 975, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Військовозобов`язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та указами Президента України.

Відповідно до ч. 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

З викладеного слідує висновок, що поняття «проходження військової служби» та «виконання обов`язків військової служби» законом не ототожнені, проте чинне законодавство визначень їх понять не містить.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з метою отримання одноразової грошової допомоги були подані документи, які свідчать, що захворювання позивача пов`язано з проходженням військової служби, однак не пов`язано з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідач вирішуючи питання щодо наявності підстав для призначення одноразової грошової допомоги керується документами наданими позивачем в підтвердження причин виникнення захворювання, а не визначає сам підстави його виникнення.

За огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем під час прийняття протокольного рішення про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності без установлення інвалідності діяв у відповідності до підпункту 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII та абзацу 2 пункту 7 Порядку № 975.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час розгляду справи правомірність своїх дій та рішень перед судом доведена.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна