Решение № 98762012, 04.08.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2021 р. справа № 300/2377/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Коршівської сільської ради,

про визнання протиправним рішення та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Чобанюк Максим Михайлович (надалі, також представник позивача, Чобанюк М.М.), 24.05.2021 в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також позивач ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до Коршівської сільської ради (надалі також відповідач), у якій просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, оформлену листом від 23.04.2021 №518/02-27;

- зобов`язати відповідача повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,4000 га, яка знаходиться на території Коршівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області по вул. Незалежності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, на думку позивача, протиправно відмовлено у задоволенні заяви останнього про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки таке рішення прийнято без належного обґрунтування.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.25-26).

Від відповідача станом на 04.08.2021 відзив на позовну заяву не надійшов. Згідно з частиною 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Слід звернути увагу, що копія ухвали про відкриття провадження в даній справі направлена на електронну адресу Коршівської сільської ради 28.05.2021 та цього ж дня отримана відповідачем, проте на адресу суду, станом на момент ухвалення рішення, не надійшло жодного повідомлення про неможливість подання відзиву на позовну заяву.

З огляду на вищенаведене, неподання відзиву відповідачем як суб`єктом владних повноважень без поважних причин, кваліфікується судом як визнання позову.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені в позовній заяві, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється власником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 07.10.2008 №3232 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20543051 від 10.10.2008 (а.с.14-16).

Позивач звернувся із заявою від 17.02.2021 до Коршівської сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність згідно з поданими до неї графічними матеріалами бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с.17). Листом від 23.04.2021 №518/02-27 відповідачем повідомлено про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки рішення про надання відповідного дозволу не набрало необхідної кількості голосів (а.с.19).

Вважаючи відмову відповідача протиправною та необґрунтованою, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 №280/97-ВР (надалі, також - Закон №280/97-ВР), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з пунктами 22, 34, 41, 42 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються зокрема такі питання: затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами; затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Згідно з приписами частин 1, 2, 3, 10 статті 59 Закону №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В частині 1 статті 3 Земельного кодексу України (надалі також ЗК України) закріплено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із статтею 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Статтею 118 ЗК України врегульовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок. Так, частинами 1, 2, 6, 7, 10 статті 118 ЗК України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Так, аналіз усіх вищенаведених положень дозволяє суду дійти висновку про те, що відповідач розглядаючи заяву позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинен у місячний строк прийняти одне з двох рішень:

надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або

мотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, суд наголошує, що не набрання проектом необхідної кількості голосів для прийняття рішення без належного обґрунтування, в силу приписів статті 118 ЗК України, не може трактуватись як відмова у задоволенні заяви позивача, у зв`язку із недоцільністю.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд зазначає, що позивачем при зверненні до відповідача дотримано усіх умов визначених законом (статтею 118 Земельного кодексу України).

Разом з тим, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання позивача здійснити конкретні дії, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Так, у спірних правовідносинах відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою без нормативного обґрунтування такої відмови. Натомість позивачем дотримано процедури подання документів для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому позовна заява є підставною та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн до матеріалів справи долучені:

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ІФ №001633 від 27.09.2019;

- договір про надання правничої допомоги від 04.02.2021, за яким клієнтом визначений ОСОБА_1 , адвокатом - Чобанюк Максим Михайлович (а.с.12);

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АТ №1010784 від 19.05.2021 (а.с.13);

- акт виконаних робіт № 1 від 19.05.2021 (а.с.20);

- квитанція серія ААІ №166365 від 28.04.2021 на суму 4000,00 грн (а.с.21).

Дослідивши долучені позивачем докази, враховуючи складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих послуг та виконаних робіт, а також відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що заявлена ОСОБА_1 до відшкодування сума витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн відповідає критеріям розумності, виправданості та співмірності із складністю справи.

Разом з цим, позивачем за звернення до суду із даним позовом сплачено 908,00 грн судового збору, що підтверджується квитанцією №91234 від 19.05.2021 (а.с.22).

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката та судового збору у загальному розмірі 4908,00 гривень.

Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 132, 134, 139, 241-246, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Коршівської сільської ради (код ЄДРПОУ - 04356863) у наданні ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 ) дозволу на розробку проекту землеустрою, оформлену листом від 23.04.2021 №518/02-27.

Зобов`язати Коршівську сільську раду (код ЄДРПОУ - 04356863) повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,4000 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коршівської сільської ради (код ЄДРПОУ - 04356863) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коршівської сільської ради (код ЄДРПОУ - 04356863) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 ;

відповідач - Коршівська сільська рада, адреса: вул. Шевченка, буд. 23, с. Коршів, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78240, код ЄДРПОУ - 04356863.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.