Решение № 98761021, 22.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року Справа № 160/7315/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій просить:

- визнати протиправною та скасувати борг (недоїмку) головного управління ДПС у Дніпропетровській області по сплаті єдиного соціального внеску, що обліковується за платником ОСОБА_1 у розмірі 32 420,62 грн.;

- заборонити головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005) нараховувати з цих підстав у подальшому єдиний соціальний внесок, що обліковується за платником ОСОБА_1 по теперішній час;

- стягнути з головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 00 коп.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.03.2020 року позивачу стало відомо з електронного кабінету платника податків про існування суми недоїмки за скасованою вимогою у розмірі 32410,62 грн. Дана недоїмка нараховувалась за несплату єдиного соціального внеску з 09.02.2018 року. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4613-51У від 12.11.2019 року, згідно якої заборгованість зі сплати єдиного внеску становила 26539,26 грн. , було оскаржено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 року (справа №160/10587/20) визгано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4613-51У від 12.11.2019 року. Рішення суду набрало законної сили. Крім того, позивач 03.03.2021 року направив на адресу головного управління ДПС у Дніпропетровській області вимогу про скасування (анулювання) боргу за вих. 21/21-2 від 03.03.2021 року. На момент звернення д суду з даним позовом, відповідь за вказаною заявою отримано не було, борг (недоїмку) не скасовано. Відповідач ігнорує рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим до виконання та продовжує нараховувати позивачу заборгованість та стягнення незаконно нарахованого боргу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 262 Кодексу адміністративного України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС Україна) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року на адресу суду від відповідача 11.06.2021 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що відповідно до запиту ЄДР, позивач зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності 17.06.2002 року, а припинена підприємницька діяльність ОСОБА_1 лише 31.07.2020 року. З метою контролю за сплатою сум єдиного внеску в базі АІС “Податковий блок” в інтегровану картку платників з кодом бюджетної класифкації 71040000 впроваджено автоматичне щоквартальне нарахування сум єдиного внеску по фізичним особам-підприємцям. Протягом спірного періоду нарахування єдиного соціального внеску позивачем не було належним чином припинено підприємницьку діяльність, наявність рішення суду про припинення такої діяльності не є тотожним зняттю з обліку як платника ЄСВ. Головне упраління ДПС у Дніпропетровській області виконало вимоги рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 року (справа №160/10587/20), на яке посилається позивач, скасувало спірну вимогу, однак, скасування вимоги не дає законнних підстав для скасування боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове дежавне страхування, що міститься в інтегрованій картці платника податків. Крім того, згідно норм статті 2, 5 КАС України, в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають лише порушені права, а не ті, які можуть бути порушені у майбутньому. У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Також у відзиві відповідач просив сторону по справі, а саме: головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44118658).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 року замінено сторону у справі № 160/7315/21 з головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44118658).

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець 17.06.2002 року за №2 224 000 0000 145632.

31.07.2020 року державну реєстрацію підприємницької діяльності позивача припинено за судовим рішенням. Судове рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв`язку з неподанням протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, 07.06.2005, 17.06.2005, 2/2132, Господарський суд Дніпропетровської області, про що здійснено запис № 22240100002145632.

У зв`язку із наявністю заборгованості у позивача зі сплати єдиного внеску у розмірі 26539,26 грн., 12.11.2019 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4613-51У на суму 26539,26 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 року (справа №160/10587/20) вимогу головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2019 року № Ф-4613-51У в сумі 26 539,26 грн. визнано протиправною та скасовано. Рішення набрало законної сили.

Незважаючи на рішення суду, яким встановлений факт неправомірного нарахування ЄСВ, ГУ ДПС у Дніпропетровській області до теперішнього часу нараховується борг (недоїмка) єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове страхування.

Не погодившись з такими діями головного управління ДПС у Дніпропетровській області, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд виходить з такого.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні спору суд виходить із того, що спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як передбачено нормою ч. 12 ст. 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 6 Закону № 2464-VI, вказані обов`язки поширюються на фізичних осіб-підприємців.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної вимоги) зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.

Приписами ч. 1 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції станом на 07.06.2005) встановлено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

З наявних у справі доказів, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2005 року припинено фізичну особу - приватного підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач припинив підприємницьку діяльність на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2005 року.

Таким чином, доводи відповідача про те, що позивач був знятий з реєстрації лише 31.07.2020 року є безпідставними та помилковими, оскільки підприємницька діяльність позивача припинена за рішенням суду від 07.06.2005 року.

При цьому, контролюючий орган був обізнаний про припинення підприємницької діяльності позивача, оскільки саме за позовом податкового органу Господарським судом було прийнято відповідне рішення від 07.06.2005 року по справі № 2/2132.

Доводи відповідача щодо того, що пасивна бездіяльність позивача не може вважатись припиненням підприємницької діяльності суд оцінює критично, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції, чинній на час прийняття рішення) суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

За приписами чинного на час прийняття рішення законодавства, не було передбачено обов`язку щодо вчинення підприємцем жодних дій стосовно припинення його підприємницької за рішенням суду.

Тобто, позивачем не допущено жодної пасивної бездіяльності, оскільки вчинення будь-яких дій на позивача законодавством покладено не було.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що до предмета доказування в цій справі входить наявність можливості у особи, яка набула статусу суб`єктів підприємницької діяльності до набрання чинності Законом № 755-IV, здійснювати конституційне право на підприємницьку діяльність та отримувати дохід від такої діяльності на законних підставах.

Аналогічне питання було предметом розгляду у справі №260/81/19, яку було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. За результатами розгляду справи, Велика Палата ухвалила постанову від 01.07.2020, у якій, здійснивши системне тлумачення норм права, сформулювала такий правовий висновок.

Статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 1 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Водночас зміни у процедурі адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 1 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.

Велика Палата Верховного Суду також підкреслила, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Так, ОСОБА_1 набула статусу ФОП 17.06.2002, тобто до 1 липня 2004 року, що виключає можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом, суд вважає за необхідне врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладений у постанові від 1 липня 2020 року у справі № 260/81/19.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за період 2017-2020 є протиправними, а тому позовні вимоги про визнання протиправною та скасування боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області по сплаті єдиного внеску у розмірі 32 420,62 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача не здійснювати нарахування недоїмки у подальшому, суд зазначає, що вказана вимога заявлена на майбутнє та є передчасною, як наслідок, не підлягає задоволенню судом, оскільки суд може захищати тільки порушене право.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності спірної вимоги. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, щодо неправомірності податкової вимоги.

З огляду на викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією від 30.04.2021 року №6658562.

Враховуючи задоволення основної позовної вимоги, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню з головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволити частково.

Визнати протиправною та скасувати борг (недоїмку) головного управління ДПС у Дніпропетровській області по сплаті Єдиного соціального внеску, що обліковується за платником ОСОБА_1 у розмірі 32 420,62 грн.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук