Решение № 98711007, 29.07.2021, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/3593/21

Провадження № 2-а/159/89/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

45008, м. Ковель, вул. Незалежності, 15, тел.: (03352) 5-90-66,

e-mail:inbox@kv.vl.court.gov.ua, веб-адреса: http://court.gov.ua/sud0306/

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 рокум.Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Шергіної Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Шокот С.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного Управління національної поліції у Волинській області (далі - ГУНП у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій поліцейського ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області молодшого сержанта поліції Барановського Костянтина Миколайовича щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 121, частиною другою статті 122 КУпАП, скасування постанови серії БАБ №879940 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, винесену 07.06.2021 та закриття провадження у справі.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 07.06.2021 о 13 год 21 хв. поліцейським ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області молодшим сержантом поліції Барановським Костянтином Миколайовичем було винесено постанову серії БАБ №879940 про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 121, частиною другою статті 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі штрафу в розмірі 510 грн.

Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки вона не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту, процедури складання. Зазначає, що поліцейський розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого розглядати вказану справу, не дав йому скористатися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, зокрема, правом на правову допомогу, порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме, проігнорував порядок, встановлений статтями 278, 279 КУпАП.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач - ГУНП у Волинській області правом подати відзив на позовну заяву не скористалось.

Рух справи в суді.

Позовна заява надійшла до суду 23.06.2021.

25.06.2021 відкрито провадження у справі з викликом сторін.

Розгляд справи відкладався з підстав визначених частиною другою статті 205 КАС України..

Сторони в судове засідання не з`явились.

Позивачем та його представником подано до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень частини четвертої статті 229 КАС України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

07.06.2021 о 13 год 21 хв. поліцейським ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області молодшим сержантом поліції Барановським Костянтином Миколайовичем (далі - поліцейський) винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною п`ятою статті 121, частиною другою статті 122 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, в якій зазначено, що останній, керуючи транспортним засобом автомобілем «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , в смт. Турійськ по вул. Луцькій порушив пункт 2.3 «В» та пункт 9.9 «Б» Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а саме не користувався ременем безпеки і перевозив пасажира, яка не користувалась ременем безпеки і не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію під час зупинки на вимогу поліцейського.

Позивач вказує на незаконність винесеної постанови та її необґрунтованість.

Відповідачем не подано жодних доказів та заперечень з приводу заявленого адміністративного позову.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позов підлягає частковому задоволенню з таких мотивів та підстав.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП України, основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно і статтями 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 2.3 «В» ПДР встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Позивач заперечує допущення ним порушення правил користування ременями безпеки. Ці доводи не спростовані відповідачем, так як жодних доказів вчинення адміністративного порушення ОСОБА_1 до суду не подано.

Пунктом 9.9 «Б» ПДР передбачено, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського.

Диспозицією частини другої статті 122 КУпАП передбачена відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості. Даною нормою права непередбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. При цьому зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку.

Таким чином, хоча позивач не дотримався вимоги пункту 9.9 «Б» ПДР, він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП, тому в діях позивача відсутній склад правопорушення за цією нормою.

Також варто зазначити, що частиною першою, другою статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлені підстави зупинки транспортних засобів поліцейським.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Однак, з матеріалів даної справи не вбачається та не підтверджується наданими відповідачем доказами, в тому числі відеозаписом події, наявність у відповідача будь-якої з передбачених статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для законної зупинки транспортного засобу позивача.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Беручи до уваги принцип невинуватості особи, закріплений у Конвенції та Конституції України, та обов`язок суб`єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятих ним рішень, закріплений у КАС України, суд констатує, що відповідач жодним чином не довів правомірності оскаржуваної постанови, а тому у суду відсутні підстави вважати, що позивачем дійсно були вчинені адміністративні правопорушення внаслідок недотримання ПДР.

В свою чергу, згідно із пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Виходячи зі змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням статті 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, а також те, що встановити наявність вини у вчиненні адміністративного правопорушення лише за постановою про накладення адміністративного стягнення неможливо, а відповідачем не надано суду жодного доказу вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 121, частиною другою статті 122 КУпАП, чим не виконано обов`язку щодо доказування в даній адміністративній справі, не доведено правомірність свого рішення, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, суд дійшов висновку, що адміністративний позов в частині скасування постанови серії БАБ №879940 від 07.06.2021 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача в частині визнання дій поліцейського протиправними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, нормами статтею 286 КАС України визначено вичерпний перелік судових рішень, які суд першої інстанції може приймати у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Тобто, позовні вимоги про визнання протиправними дій поліцейського охоплюються вимогами про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у даній справі. Позовні вимоги про визнання протиправними дій поліцейського щодо винесення постанови про адміністративне правопорушення відносяться до процедури порушення розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, тому відповідно окремому розгляду не підлягають, та наслідком оцінки яких є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись статтями 2, 5-9, 19, 72, 77, 90, 132, 139, 211, 241, 242, 245, 246, 250, 286 КАС України, на підставі статей 7, 9, 122, 245, 251, 280 КУпАП, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанови задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серіїБАБ №879940 від 07 червня 2021 року.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач - Головне управління Національної поліції у Волинській області, адреса: 43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 11, код ЄДРПОУ: 40108604.

Повний текст рішення складено та підписано без його проголошення 29 липня 2021 року.

Суддя Ковельського

міськрайонного суду Ю.О. Шергіна