№ 9867986, 10.06.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-4453/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2010 року                                                                                           м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Корой С.М.

при секретарі судового засідання Дудки С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сан-Кор Трейд»до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, суд,-

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Сан-Кор Трейд»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси № 0001472301/0 від 02.06.2008 року, № 0001482301/0 від 02.06.2008 року, № 0001472301/1 від 01.08.2008 року, № 0001482301/1 від 01.08.2008 року, № 0001472301/2 від 14.10.2008 року, № 0002892301/2 від 14.10.2008 року, № 0002912301/0/2 від 14.10.2008 року.

          Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

          ДПІ у Київському районі м. Одеси за результатами проведеної виїзної планової перевірки дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року складено акт від 22.05.2008 року №1174/23-02/32896290/93, на підставі якого та внаслідок процедури апеляційного оскарження були винесені вищезгадані податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає необґрунтованими. Позивач зазначає, що в акті перевірки встановлено порушення ним пп. 5.2.1.п.5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3., пп.5.4.6. п.5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 61833 грн., але це не відповідає дійсності. Так, позивач вважає, що із змісту норм вказаного Закону випливає, що тільки у разі відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів можливо визначити неправомірність віднесення до валових витрат підприємства зазначених витрат. У зв’язку з цим він вважає правомірним віднесення ним до валових витрат у сумі 241189,00 грн. за користування послугами мобільного зв’язку, оскільки такі витрати підтверджуються всіма необхідними первинними документами, які підтверджують використання цих послуг у своїй господарській діяльності, а правилами ведення податкового обліку не передбачено вимог підтвердження витрат на послуги мобільного зв’язку розшифровкою рахунку чи роздруківкою розмов. Щодо неправомірного віднесення до суми валових витрат суми у розмірі 6311,97 грн., сплаченої за договором страхування майна фізичної особи ЗАТ СК «Теком», позивач вказує, що не відносив цю суму до складу валових витрат, а висновок відповідача з цього приводу є надуманим. Щодо порушення пп.7.4.1. п.7.4., пп. 7.2.6. п. 7.2.ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 57256 грн., позивач вказує що ним правомірно було віднесено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 41131 грн. по витратам на мобільний зв'язок, обґрунтовуючи це наявністю первинних документів, які підтверджують їх фактичне надання та оплату. Щодо віднесених до складу податкового кредиту сум у розмірі 16125 грн. на підставі податкових накладних, виданих у попередньому податковому періоді, позивач зазначив, що до перевіряємого періоду по даній перевірці не входить 2005-2006 року, а ним було правомірно здійснено включення сум ПДВ до складу податкового кредиту. Також позивач вказав, що податкове повідомлення-рішення від 20.11.2008 року № 0002912301/1/2, яким було визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 6498 грн. та донараховано штрафну фінансову) санкцію у розмірі 3249 грн., винесено відповідачем із порушенням встановленого чинним законодавством України порядком.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав до суду заперечення (а.с.69-72), в якому зазначив наступне.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси під час перевірки позивача було виявлено завищення перевіряємий підприємством скоригованих валових витрат на загальну суму 247332,00 грн., що призвело до заниження ним податку на прибуток у сумі 61833,00 грн., завищення податкового кредиту на загальну суму 57256,00 грн. Відповідач зазначив, що підприємством у складі валових витрат враховано витрати на мобільний зв'язок, отримані віт ЗАТ «Український мобільний зв'язок» на загальну суму 241189,00 грн., однак зв'язок цих витрат підприємства з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці не підтверджено документально, у той час як у рахунках за такі послуги вказана вартість послуг з надання міжнародного роумінгу ( у перевіреному періоді відряджень за кордон не виявлено), спеціальні послуги, пере адресація, платні голосові дзвінки за спеціальними цінами, послуги, надані за межами пакета, дзвінки за номерами MC Сім’я», зміна SIM –карти, спеціальні sms, sms розваги та інше. Надані розрахунки за телекомунікаційні послуги не підтверджують факту використання послуг виключно у власній діяльності підприємства, та виходячи із норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», послуги мобільного зв’язку та роумінгу можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише у разі, якщо вони використовуються ним виключно в цілях, що відповідають визначенню господарської діяльності, за наявності відповідних документів, які підтверджують ці витрати та використання мобільного зв’язку та роумінгу виключно у виробничих цілях. Крім того, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за перевіряємий період суму ПДВ у розмірі 41131,62 грн. за податковими накладними, виданими ЗАТ «Український мобільний зв'язок»за послуги мобільного зв’язку, що описані вище, при відсутності підтвердження використання цих послуг у власній господарській діяльності. Позивачем було віднесено також до складу валових витрат суму у розмірі 6143,00, оплачену за страхування майна фізичної особи, що відповідно до пп. 5.4.6. п.5.4. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»не може входити до складу валових витрат. До складу податкового кредиту січня, лютого та березня 2007 року були включені суми ПДВ за податковими деклараціями 2005-2006 року. Пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визнано, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також передбачений порядок включення таких сум ПДВ до складу податкового кредиту, якщо поставщик відмовляється надати податкову накладну, проте такі дії з боку позивача проведені не були. Під час розгляду повторної скарги позивача було з’ясовано, що суми донарахованих податкових зобов’язань з ПДВ визначалися без врахування показників звітних податкових декларацій. Так, в ході проведення перевірки не було враховано, що в декларації за червень 2007 року скаржником заявлено відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 19021,00 грн. А з урахуванням встановлених перевіркою порушень сума бюджетного відшкодування повинна складати 12523,00 грн. Згідно із обліковою карткою позивача йому було відшкодовано суму у розмірі 19021,00 грн., у зв’язку з чим було встановлене завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2007 року на 6498,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував у зв’язку з безпідставністю та необґрунтованістю його вимог, посилаючись при цьому на доводи та обґрунтування викладені в наданому суду запереченні.

Представник позивача надала у судове засідання додаткові пояснення (а.с. 114-121), в яких висловила думку, що витрати на послуги мобільного зв’язку можуть бути включені до складу валових витрат, оскільки використовуються підприємством у господарській діяльності, та надав додаткові підтвердження цьому у вигляді платіжних доручень, корпоративної угоди про надання послуг мобільного зв’язку, додаткових угод до неї, наказу про запровадження та використання телекомунікаційних послуг на підприємстві. Щодо віднесення до складу валових витрат суму у розмірі 6142,99 грн. сплачених за договором страхування майна фізичної особи, позивач вказує, що не відносив цю суму до складу валових витрат, зазначає, що згідно з декларацією за 2 квартал 2007 року у рядку 4.13 «інші витрати»ним визначена сума 3971556 грн., яка складається з плати за розрахункове обслуговування по кредитному договору № В 27/1 від 25.01.2007 року у розмірі 2465 грн., комісії банку за вільний продаж валюти у розмірі 11812 грн., собівартості реалізованої валюти у розмірі 3957279 грн., тобто сума у розмірі 6142,99 грн. за договором страхування позивачем не включалась до складу валових витрат. Щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 16125 грн. за податковими накладними 2005-2006 років позивач пояснив, що це не заборонено Законом та посилається на пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким однією з підстав виникнення права на податковий кредит є саме момент отримання податкової накладної та підприємство не може без її наявності включити до податкового кредиту відповідну суму, а податкові накладні були отримані ними лише у період що перевірявся.

Суд заслухавши осіб, що з’явились в судове засідання, доводи адміністративного позову та заперечення на нього, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Ктївському районі м. Одеси проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Сан-Кор Трейд» (код ЄДРПОУ 32896290) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складено акт від 22.05.2008 року № 1174/23-02/32896290/93 (а.с. 11-44).

Перевіркою, зокрема, були встановлені порушення: п. 5.1. ст. 5, пп. 5.2.1. п. 5.2. , пп. 5.3.9. п.5.3., пп.5.4.6. п. 5.4. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 61833 грн., у тому числі за періодами: І квартал 2007 року –у розмірі 15755 грн., ІІ квартал 2007 року –у розмірі 17153 грн., ІІІ квартал 2007 року –у розмірі 15173 грн., ІУ квартал 2007 року –у розмірі 13752 грн.;

пп. 7.4.1. п.7.4., пп.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 57256 грн., в тому числі по періодам: січень 2007 року –у сумі 15172 грн., лютий 2007 року –у сумі 8887 грн., березень 2007 року –у сумі 4346 грн., травень 2007 року –у сумі 3831 грн., червень 2007 року – у сумі 3732 грн., липень 2007 року –у сумі 7521 грн., серпень 2007 року –у сумі 3563 грн., вересень 2007 року –у сумі 3443 грн., жовтень 2007 року –у сумі 3515 грн., листопад 2007 року - у сумі 3246 грн.

          На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення від 02.06.2008 року № 0001472301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання ТОВ «Сан-Кор Трейд»по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 83874,00 грн., в тому числі за основним платежем –61833,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –22041,00 грн. (а.с. 45); податкове повідомлення-рішення від 02.06.2008 року № 0001482301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання ТОВ «Сан-Кор Трейд»по податку на додану вартість у розмірі 85884,00 грн., в тому числі за основним платежем –57256,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –28628,00 грн. (а.с. 46)

          На підставі вищевказаного акта перевірки та рішення про результати розгляду скарги від 01.08.2008 року № 16415/10/25-007 були прийняті податкове повідомлення-рішення від 17.10.2008 року № 0001472301/1, яким визначено суму податкового зобов’язання ТОВ «Сан-Кор Трейд»по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 83874,00 грн., в тому числі за основним платежем –61833,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –22041,00 грн. (а.с.47) та податкове повідомлення рішення від 01.08.2008 року № 0001482301/1, яким визначено суму податкового зобов’язання ТОВ «Сан-Кор Трейд»по податку на додану вартість у розмірі 85884,00 грн., в тому числі за основним платежем –57256,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –28628,00 грн. (а.с. 48).

За результатами розгляду повторної скарги позивача прийняте рішення від 07.10.2008 року № 32324/10/25-0007, на підставі якого прийняті податкове повідомлення-рішення від 14.10.2008 року № 0001472301/2, яким визначено суму податкового зобов’язання ТОВ «Сан-Кор Трейд»по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 83874,00 грн., в тому числі за основним платежем –61833,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –22041,00 грн. (а.с.49), податкове-повідомлення рішення від 14.10.2008 року № 0002892301/2, яким визначено суму податкового зобов’язання ТОВ «Сан-Кор Трейд»по податку на додану вартість у розмірі 76137,00 грн., в тому числі за основним платежем –50758,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –25379,00 грн. (а.с.50), та податкове повідомлення-рішення від 14.10.2008 року № 0002912301/0/2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 6498,00 грн. за декларацією за 6 місяців 2007 року від 20.07.2007 року № 44875 та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3249,00 грн. (а.с.51).

В акті перевірки зазначено, що позивачем враховано у складі валових витрат у 2007 році витрати на мобільний зв'язок, отримані від ЗАТ «Український мобільний зв'язок»на загальну суму 241189 грн. без документального підтвердження зв’язку цих витрат із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, що є порушенням п.5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що наказом директора ТОВ «Торговий Дім «Сан-Ойл»«Про запровадження та використання телекомунікаційних послуг на підприємстві»від 29.05.2005 року було прийнято рішення про укладення договору про надання послуг мобільного зв’язку із ЗАТ «Український мобільний зв'язок»(а.с. 122).

На виконання цього наказу 30.05.2005 року між ЗАТ «Український мобільний зв'язок»та ТОВ «Торговий дім «Сан-ойл»укладено корпоративну угоду № 5.27941 про надання послуг мобільного зв’язку (а.с.123-131).

Судом досліджені копії платіжних доручень від 15.01.2007 року № 17, від 15.02. 2007 року № 129, від 15.03.2007 року № 245, від 13.04.2007 року № 377, від 14.05.2007 року № 474, від 14.06.2007 року № 594, від 13.07.2007 року № 743, від 14.08.2007 року № 868, від 17.09.2007 року № 970, від 05.10.2007 року № 1051, від 14.11.2007 року № 1182, від 14.12. 2007 року № 1270 (а.с. 140-151), одержувачем в яких зазначене ЗАТ «Український мобільний зв'язок», а у призначенні платежу зазначено послуги зв’язку.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп.5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

          Аналіз визначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»свідчить про те, що умовою віднесення витрат до складу валових є подальше їх використання у власній господарській діяльності підприємства, зокрема, у зв’язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Таким чином, витрати на послуги мобільного зв’язку можуть бути віднесені до складу валових витрат тільки за умови, що такі послуги використовувались саме у господарській діяльності підприємства, а не для задоволення потреб інших осіб. З огляду на це, суд вважає необґрунтованим твердження позивача, що правилами ведення податкового обліку, визначеними цим Законом, не передбачено вимог підтвердження витрат на послуги мобільного зв’язку розшифровкою рахунку чи роздруківкою розмов. Обов’язок підтвердження самих витрат на послуги мобільного зв’язку розшифровкою рахунків та роздруківкою розмов чинним законодавством не передбачений, проте, законодавець ставить віднесення таких витрат до складу валових у залежність із їх використанням у господарської діяльності підприємства, у зв’язку з чим на підприємство покладається обов’язок довести, що витрати на послуги мобільного зв’язку дійсно пов’язані із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) або охороною праці.

Відповідно до пп. 5.3.1. п.5.3. ст. 5 зазначеного Закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Так, у рахунки на оплату послуг мобільного зв’язку, наданих ТОВ «Торговий дім «Сан-кор ойл»ЗАТ «Український мобільний зв'язок», зокрема, була включена плата за надання таких послуг як надання міжнародного роумінгу, спеціальні послуги, переадресація, платні голосові дзвінки за спеціальними цінами, послуги, надані за межами пакета, дзвінки за номерами Сім’я», зміна SIM –карти, спеціальні sms, sms розваги та інше. Однак, позивачем не надані до суду докази, що витрати на ці послуги безпосередньо пов’язані із господарською діяльністю підприємства. Посилання позивача на надані ним копію договору, наказу про запровадження та використання телекомунікаційних послуг на підприємстві, платіжних доручень як підтвердження факту використання наданих послуг мобільного зв’язку у господарській діяльності підприємства є безпідставними, оскільки ці документи лише засвідчують факт надання та оплати послуг мобільного зв’язку, а не використання їх саме у господарській діяльності та відповідно правомірність віднесення таких витрат до складу валових.

Крім того, суд критично оцінює надані у якості доказів зміни назви юридичної особи протокол учасників ТОВ «Торговий дім «Сан-ойл», яким було вирішено змінити назву ТОВ «Торговий дім «Сан-кор ойл»на ТОВ «Сан-Кор Трейд»(а.с. 132-133) та копію реєстраційної картки на проведення державної реєстрації змін установчих документів юридичної особи (а.с. 134 –139), оскільки визначені документи лише підтверджують намір змінити назву підприємства, а не сам факт зміни назви юридичної особи, який набуває юридичної сили тільки з моменту державної реєстрації відповідних змін до установчих документів юридичної особи у відповідності із вимогами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Перевіркою також було встановлено, що позивачем до складу валових витрат виробництва у ІІ кварталі 2007 року віднесено суму 6142,99 грн., визначену у договорі добровільного страхування майна з ЗАТ СК «Теком»від 06.02.2007 року № 0128 Д/М\з, предметом якого є страхування майна фізичної особи ОСОБА_1 Вказана операція відображена у бухгалтерському обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»Кт 31 «Розрахунквоий рахунок».

Згідно з пп. 5.4.6 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем в обґрунтування невключення зазначеної суми до складу валових витрат у поясненнях до позову зазначено, що у декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2007 року у рядку 4.13 «Інші витрати»ним визначена сума 3971556 грн., яка складається з плати за розрахункове обслуговування по кредитному договору у розмірі 2465 грн., комісія банку за вільний продаж валюти у розмірі 11812 грн., собівартість реалізованої валюти у розмірі 3957279 грн., тобто сума 6142,99 грн. за договором страхування майна фізичної особи до складу валових витрат позивачем не включалась. Однак, як вбачається із декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2007 року (а.с. 192-193) у рядку 4.13 «Інші витрати»підприємством визначено суму 391702 грн., а з урахуванням даних уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (а.с. 195) 6672507 грн. Таким чином, всупереч ст. 71 КАС України позивачем не доведено, що визначена сума не враховувалась ним при визначені валових витрат підприємства.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що ТОВ «Сан-Кор Трейд»неправомірно були завищені скориговані валові витрати на загальну суму 247332,00 грн., що призвело до заниження підприємством податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 61833,00 грн.

Відповідно до пп.17.1.3. п. 17.1. ст. 17Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту у 2007 році підприємством неправомірно було включено витрати на мобільний зв'язок, отримані від ЗАТ «Український мобільний зв'язок»на загальну суму 41131 грн.

Пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.4.4 п. 7.4. ст.7 цього Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що право на віднесення сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді, до складу податкового кредиту законодавець ставить у залежність із використанням придбаних товарів та послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, тобто на платника податку у таких випадках покладається обов’язок довести факт використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, однак, такі докази позивачем до суду не надані.

Судом встановлено, що ТОВ «Сан-Кор трейд»до складу податкового кредиту у 2007 році включені суми ПДВ за податковими накладними попередніх звітних періодів, зокрема податкова накладна від 20.12.2006 року № НН-ИП14830, видана ПП «Індустріал-Про»на суму ПДВ 8000,00 грн. (а.с. 157), податкова накладна від 19.12.2006 року № НН-ИП14778, видана ПП «Індустріал-Про»на суму ПДВ 1500,00 грн. (а.с. 158), податкова накладна від 13.12.2005 року № 421, видана ТОВ «ІТЕД» на суму 852,10 грн. (а.с. 160), податкова накладна від 31.12.2006 року № 917, видана ВАТ «Підгороднянський елеватор»на суму ПДВ 651,22 грн. (а.с. 162), податкова накладна від 31.12.2006 року № 918, видана ВАТ «Підгороднянський елеватор»на суму ПДВ 22,29 грн. (а.с. 163), податкова накладна від 31.12.2006 року № 919, видана ВАТ «Підгороднянський елеватор»на суму ПДВ 84,43 грн. (а.с. 164), податкова накладна від 31.12.2006 року № 920, видана ВАТ «Підгороднянський елеватор»на суму ПДВ 80,00грн. (а.с. 165), податкова накладна від 30.09.2006 року № 593, видана ВАТ «Підгороднянський елеватор»на суму ПДВ 12,21 грн. (а.с. 166), податкова накладна від 31.08.2006 року № 2, видана ДП «Сан-кор»на суму ПДВ 5,00 (а.с. 168), податкова накладна від 31.12.2006 року № 61/2, видана ДП ДАК «Хліб України»Хлібна база № 86 на суму ПДВ 16,53 грн. (а.с. 169), податкова накладна від 04.12.2006 року № 211, видана Одеською філією ТОВ «ХНПО-Екологія»на суму ПДВ 433,№33 грн. (а.с. 171), податкова накладна від 22.11.2006 року № 1548, видана ДП «Хлібна база № 77»Державного комітету України з державного матеріального резерву на суму ПДВ 318,86 грн. (а.с. 173), податкова накладна від 04.12.2006 року № 1, видана Черкаською обласною Державною хлібною інспекцією на суму ПДВ 220,00 грн. (а.с. 175), податкова накладна від 11.10.2006 року № 1358, видана ДП «Хлібна база № 77»Державного комітету України з державного матеріального резерву на суму ПДВ 344,59 грн. (а.с. 177), податкова накладна від 11.10.2006 року № 1357, видана ДП «Хлібна база № 77»Державного комітету України з державного матеріального резерву на суму ПДВ 363,88 грн. (а.с. 179), податкова накладна від 24.11.2006 року № 234, видана СПД ОСОБА_2 на суму ПДВ 270,00 грн. (а.с. 181), податкова накладна від 04.07.2006 року № 07, видана ЧП КФ «Аметист»на сумум ПДВ 4166,67 грн. (а.с. 183), податкова накладна від 20.1102006 року № 5802, видана Одеською регіональною службою державного ветеринарно-санітарного контролю на суму ПДВ104,11 грн. (а.с. 186), податкова накладна від 31.12.2006 року № 868, видана ВАТ «Роздільнянськийелеватор»на суму ПДВ 105,28 грн. (а.с. 188), податкова накладна від 28.12.2006 року № 870, видана ВАТ «Роздільнянський елеватор»на суму ПДВ 98,93 грн. (а.с. 189).

Згідно з пп. 7.2.3. та пп. 7.2.6. п. 7.2. ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Положеннями пп. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)—в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Твердження позивача про те, що момент отримання податкової накладної є однією із підстав виникнення податкового кредиту, суд вважає безпідставним, оскільки вищенаведеною нормою права встановлені альтернативні події, з настанням яких виникає податковий кредит, проте безпосередньо підставою виступає та із подій, що виникла раніше. Тому, момент списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів є моментом виникнення податкового кредиту, якщо підприємством така оплата товарів або послуг була здійснена підприємством раніше, ніж ним отримана податкова накладна.

В суді позивач пояснив, що отримував визначені податкові накладні значно пізніше, однак не підтвердив цей факт доказами. Крім того, чинним законодавством України передбачений спеціальний порядок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними з вини постачальника. Так, пп.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Отже, відсутність податкової накладної з вини постачальника товарів (послуг) не впливає на момент виникнення податкового кредиту, а можливість включення таких сум ПДВ до складу податкового кредиту у майбутніх періодах не передбачена чинним законодавством України.

Відповідачем зазначено, а позивачем не заперечувалось, що у 2007 році на розрахунковий рахунок ТОВ «Сан-Кор трейд»було відшкодовано з бюджету суми ПДВ у розмірі 19021,00 грн.

Однак, виявлені порушення призвели до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2007 року на 6498,00 грн.

Підпунктом 4.2.2. п.4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлений обов’язок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, зокрема, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Згідно з п. 6.6 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення. Донарахована сума податкового зобов'язання, визначена у такому окремому податковому повідомленні, повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податків за процедурою, передбаченою статтею 5 цього Закону, із застосуванням строків, установлених для сплати або оскарження нового податкового зобов'язання.          

Пунктом 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 року № 110, передбачено, що у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

Суд відхиляє як неправові посилання позивача на неправильне визначення номеру податквого повідомлення-рішення від 14.10.2008 року №0002912301/0/2, оскільки відповідно до п.4.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253, При складанні податкового повідомлення йому присвоюються та вносяться до реєстру податкових повідомлень: а) до графи 1 порядковий номер за певний рік; б) до графи 2 дата складання.

Номер податкового повідомлення складається з таких частин: порядковий номер у межах відділу, який склав податкове повідомлення - перші 6 цифр номера (тільки для первинного податкового повідомлення); номер відділу, який склав податкове повідомлення, - наступні 4 цифри номера; через дріб - номер скарги, щодо якої надсилається податкове повідомлення.

Наприклад, податкове повідомлення N0000012301/0 - N первинного рішення. Податкове повідомлення N0000012301/1 - N рішення на першу скаргу платника. Податкове повідомлення N0000012301/2 - N рішення на другу скаргу платника. Податкове повідомлення N0000012301/3 - № рішення на третю скаргу платника.

Якщо за результатами розгляду скарги платника податків нарахована сума податкового зобов'язання збільшується, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення, то в номері такого податкового повідомлення через дріб також проставляється номер скарги, за результатом розгляду якої відбулося таке збільшення. Наприклад, якщо за результатами розгляду другої скарги платника податків згідно з попереднім прикладом сума нарахованого податкового зобов'язання збільшується, то додатково такому платнику податків направляється податкове повідомлення з іншим порядковим номером, при цьому через дріб також проставляється цифра 2.

Отже, номер вказаного податкового повідомлення рішення був визначений з дотриманням вимог чинного законодавства.

На підставі встановленого суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9,11, 69 -71, 86, 160-163, 167, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Сан-Кор Трейд»до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси № 0001472301/0 від 02.06.2008 року, № 0001482301/0 від 02.06.2008 року № 0001472301/1 від 01.08.2008 року, № 0001482301/1 від 01.08.2008 року, № 0001472301/2 від 14.10.2008 року, № 0002892301/2 від 14.10.2008 року, № 0002912301/0/2 від 14.10.2008 року – відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або подання апеляційної скарги у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, а також апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 10.06.2010 року.

Суддя                                                                      С.М.Корой

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Сан-Кор Трейд» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси № 0001472301/0 від 02.06.2008 року, № 0001482301/0 від 02.06.2008 року № 0001472301/1 від 01.08.2008 року, № 0001482301/1 від 01.08.2008 року, № 0001472301/2 від 14.10.2008 року, № 0002892301/2 від 14.10.2008 року, № 0002912301/0/2 від 14.10.2008 року – відмовити повністю.

10 червня 2010 року