Решение № 98677697, 29.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 липня 2021 року Справа №520/3001/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Газ Плюс»

до Головного управління ДПС в Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальність «Топ Газ Плюс» (далі по тексту – позивач, ТОВ «Топ Газ Плюс») 25.02.2021 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі по тексту – відповідач, ГУ ДПС в Харківській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення ГУ ДПС у Харківській області від 21.08.2020 №0002713201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є оператором АЗС, і розпорядником акцизних складів. З метою дотримання законодавства позивач своєчасно уклав договір поставки з постачальником витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників і здійснив відповідні оплати за їх придбання. Проте, замовлені товари до 01.04.2020 не були поставлені та встановлені, у зв`язку із пандемією та карантинними обмеженнями, введеними розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю і припинення в них сполучення» від 16.03.2020 №288-р, постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211, а також згідно рішень місцевих органів державної влади.

У зв`язку з наведеним, позивач вважає, що карантин, запроваджений Урядом, є форс-мажорною обставиною, тобто надзвичайною і непідвладною волі сторін договорів поставки витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для подальшого обладнання акцизного складу. На переконання позивача, вказана обставина була непередбачуваною та перешкоджала позивачу організувати та здійснити обладнання акцизного складу витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками. Таким чином, необладнання лічильниками на резервуарах з пальним складу сталося не з вини позивача чи інших осіб, а внаслідок настання непереборної сили, що унеможливила виконання зобов`язань постачальника з поставки позивачу витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників. При обставинах, які виникли, позивач здійснив усі можливі дії з метою дотримання податкового законодавства, які залежали від нього, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій О.В.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №520/3001/21 у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву – протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем 25.03.2021 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що у ході проведення фактичної перевірки встановлено, що у період з 01.04.2020 по 17.06.2020 на АГЗС, розташованій за адресою: Харківська область, місто Куп`янськ, вулиця Харківська, будинок 111 (уніфікований номер акцизного складу 1013745) здійснювалася реалізація пального без застосування зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі та не введених належним чином в експлуатацію витратоміра-лічильника на одному місці відпуску газу скрапленого (ПРК №1), та рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію надземному резервуарі, чим порушено підпункт 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України. Відповідальність за дане правопорушення передбачена пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України, а саме - накладення штрафу у розмірі 20 000,00 грн за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник. Отже, штрафні санкції застосовані до позивача у відповідності до чинного законодавства, відтак, на думку відповідача, відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 здійснено заміну відповідача у справі №520/3001/21 з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ: 43143704) на Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 43983495).

У період з 05.04.2021 та з 06.05.2021 по 16.05.2021, 28.05.2021, 10.06.2021 та 29.06.2021 по 23.07.2021 суддя перебувала у відпустці.

Розглянувши надані документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач є оператором АЗС та розпорядником акцизного складу за адресою: Харківська область, місто Куп`янськ, вулиця Харківська, будинок 111, зареєстрований як платник ПДВ та платник акцизного податку з реалізації пального, здійснює господарську діяльність за кодом КВЕД 47.99 (основний). Крім того, позивач займається іншими зареєстрованими видами діяльності, зокрема, роздрібна торгівля пальним (код за КВЕД 47.30).бна торгівля пальнимРоздрібна торгівля пальним

Свою діяльність, зокрема роздрібна торгівля пальним, позивач здійснює на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, що видана ГУ ДПС у Харківській області, реєстраційний номер №20260314202000038, дійсна до 13.03.2020 по 13.03.2025, сплачена по 13.03.2021.

Посадовими особами позивача 23.07.2020 видано наказ «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Топ Газ Плюс» №2346 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (а.с. 4).

З матеріалів справи вбачається, що з 28.07.2020 по 31.07.2020 уповноваженими особами відповідача проводилась фактична перевірка з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, пального, суб`єкта господарювання ТОВ «Топ Газ Плюс» за адресою: Харківська область, місто Куп`янськ, вулиця Харківська, будинок 111, результати якої зафіксовані актом від 03.08.2020 №1088/20-40-32-01-08/43338200 (а.с. 5-6).

Згідно висновків вказаного акту встановлено порушення підпункт 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме - здійснення роздрібного продажу пального з акцизного складу «АЗС (уніфікований номер 1013745), що розташований за адресою: Харківська область, місто Куп`янськ, вулиця Харківська, будинок 111, де за період з 01.04.2020 по 17.06.2020 здійснювалася реалізація пального без застосування зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі та не введених належним чином в експлуатацію витратоміра-лічильника на одному місці відпуску газу скрапленого (ПРК №1), та рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію надземному резервуарі.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2020 №0002713201, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 128-1.1 статті 128-1, підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України до позивача застосовано штраф у сумі 40 000,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Податковим кодексом України (далі по тексту – ПК України) врегульовані відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що акцизний склад це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

Згідно підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.

У відповідності до пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Підпунктом230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу, інших газів, бутану, ізобутану за зазначеними в цьому підпункті кодами УКТЗЕД - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

За змістом пункту 12 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в строки, зокрема, акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Пунктом 18 підрозділу 5 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України було встановлено, що норми пункту 128-1 статті 128-1 Податкового кодексу України застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу) з 1 січня 2020 року.

Однак Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку до пункту 18 підрозділу 5 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України «від 18.12.2019 №391-ІХ внесені зміни, а саме в абзаці четвертому слово січня замінено словом квітня.

Відповідно до пункту 128-1.1. статті 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Таким чином, законодавець встановив, що відповідальність розпорядників акцизних складів за відсутність обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками може наступити лише з 01.04.2020 року, тобто фактично надав розпорядникам вказаних складів додатковий термін для обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Отже, позивач як розпорядник акцизного складу був зобов`язаний обладнати та зареєструвати у відповідному Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників саме до 01.04.2020, чого ним зроблено не було, що підтверджується матеріалами справи та визнається позивачем.

За таких обставин, а також враховуючи те, що позивачем у період з 01.04.2020 по 17.06.2020 здійснювалась реалізація пального з акцизних складів з резервуарів, незареєстрованими в Єдиному державному реєстрі, суд приходить до висновку про правомірність накладення на позивача оскаржуваним рішенням штрафних санкцій у загальній сумі 40 000,00 грн (20 000,00 грн. х 2) відповідно до пункту 128-1.1. статті 128-1 ПК України. Таким чином, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області податкове повідомлення-рішення від 21.08.2020 №0002713201 є законним, відтак скасуванню не підлягає.

Щодо доводів позивача, які фактично зводяться до введення на території України карантину, впровадженого у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби, то такі є безпідставними, оскільки законодавчі норми, що регулюють спірні відносини, не звільняють розпорядника акцизного складу від відповідальності за невиконання обов`язків, наведених у пункті 128-1.1 статті 128-1 ПК України та пункті 230.1.2 статті 230 ПК України, в залежності від причин їх невиконання.

При цьому суд звертає увагу, що законодавчі зміни, на підставі яких у позивача виник обов`язок обладнати акцизні склади відповідними засобами вимірювання були прийняті заздалегідь, до введення карантинних обмежень.

Так, Закон України від 23.11.2018 №2628-VIII, тобто до внесення змін 18.12.2019, на підставі Закону України №391-ІХ, набув чинності з 01.01.2019 і вимагав установлення та реєстрацію таких приладів ще до 01.01.2020, що також свідчить про обізнаність позивача про це з 01.01.2019 та про можливість підготуватися до таких змін податкового законодавства й недопущення порушення вимог закону.

Позивач як розпорядник акцизного складу не міг не знати про свій обов`язок обладнати та зареєструвати у відповідному Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників ще до 01.04.2020, тобто він мав достатньо часу для того щоб придбати, встановити та зареєструвати витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники на акцизних складах.

З огляду на зазначене суд зауважує, що у позивача відсутні визначені ним самостійно як непереборні труднощі, пов`язані із введенням карантинних заходів, з виконання встановленого на 01.01.2020 законодавцем обов`язку.

Надані ж позивачем на підтвердження своїх доводів докази суд оцінює критично. Як вбачається з наданого договору поставки №06/0120/К, який було укладено 09.01.2020, тобто після дати 01.01.2020, відтак доводи позивача про те, що він завчасно замовив обладнання для виконання вимог ПК України стосовно обладнання акцизного складу витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, зважаючи на те, що зазначений договір був укладений позивачем із постачальником лише 09.01.2020 є безпідставними. При цьому з наданих позивачем матеріалів вбачається і те, що у постачальника за вказаним договором ТОВ «Газтехтрейд» станом на час його укладання та здійснення покупцем ТОВ «Топ Газ Плюс» оплати за товар були відсутні витратоміри та рівнеміри, які поставлялися ТОВ «Газзтехтрейд». Їх відсутність унеможливлювала виконання вказаного договору поставки до 01.04.2020 кінцевого строку виконання позивачем обов`язку, наведеного у пункті 128-1.1 статті 128-1 ПК України та пункті 230.1.2 статті 230 ПК України.

Доказів неможливості укладення такого договору раніше, або ж з іншими контрагентами чи інших підстав, які не залежали від волі позивача та позбавили його можливості вчасно придбати й зареєструвати відповідні прилади, не наведено та суду не надано.

Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що за даними інформаційної бази Державної податкової служби України, на яку надходять електронні копії розрахункових документів, встановлено, що у період з 01.04.2020 по 17.06.2020 ТОВ позивач за адресою: місто Куп`янськ, вулиця Харківська, будинок 111 (уніфікований номер акцизного складу 1013745) здійснював роздрібну торгівлю паливом.

Щодо посилань позивача на проведення перевірки контролюючим органом з порушеннями пункту 80.2 статті 80 ПК України, оскільки наказ "Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Топ Газ Плюс»" від 23.07.2020 №2346 не містить посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, а містить лише посилання на підпункт 80.2.5 пункт 80.2 статті 80 ПК України, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пунктом 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Приписами статті 80 ПК України визначено порядок проведення фактичної перевірки.

Згідно пункту 80.1 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно пункту 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Таким чином, право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки виникає у контролюючого органу за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Як вбачається зі змісту наказу від 23.07.2020 №2346 фактична перевірка позивача була призначена з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Суд зазначає, що для застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у якості підстави для проведення фактичної перевірки, необхідною умовою є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за результатами проведеного аналізу встановлено ймовірні порушення позивачем вимог підпункту 230.1.2 статті 230 ПК України у частині відсутності реєстрації рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі. Між тим, позивач не заперечує сам факт реалізації пального без встановлення рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 21.08.2020 №0002713201, яким застосовано штраф (фінансову санкцію) у розмірі 40 000,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Особливості визначення шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами та/або рішеннями, зазначеними у частині першій статті 266-1 цього Кодексу, встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваного рішення. Натомість доводи позивача є безпідставними та не свідчать про обґрунтованість позову.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до абзацу 1 частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 244-246, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальність «Топ Газ Плюс» (вулиця Давидова - Лучицького, 11, квартира 59, місто Куп`янськ, Харківська область, 63705, код ЄДРПОУ: 43338200) до Головного управління ДПС в Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вулиця Пушкінська, 46, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 29.07.2021.

Суддя О.В. Ніколаєва