Решение № 98677331, 30.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

30 липня 2021 р. справа № 520/9700/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) , третя особа - Харківський обласний військовий комісаріат (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 08166355) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Харківський обласний військовий комісаріат, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у відмові перерахувати грошове забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними на 29.01.2020, у відповідності з вимогами статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (№2011 -XII), постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із врахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на І січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт (за посадою - 4,16, за військовим званням - 0,84) і здійснити з 29.01.2020 року виплату недоплаченої частини грошового забезпечення з урахуванням проведених платежів та перерахувати суму одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби із врахуванням нового розміру місячного грошового забезпечення і здійснити виплату недоплаченої частини цієї допомоги з урахуванням проведеного платежу;

- зобов`язати Міністерство оборони України перерахувати грошове забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними на 29.01.2020, у відповідності з вимогами статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (№2011-ХІІ), постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із врахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт (за посадою - 4.16, за військовим званням - 0.84) та здійснити з 29.01.2020 року виплату недоплаченої частини грошового забезпечення з урахуванням проведених платежів;

- зобов`язати Міністерство оборони України перерахувати ОСОБА_1 розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби із врахуванням нового розміру місячного грошового забезпечення та здійснити виплату недоплаченої частини цієї допомоги з врахуванням проведеного платежу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

В обґрунтування позову вказано, що аналіз складових грошового забезпечення, викладених в довідці про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії від 16.06.2020 № 108/ВФЗ, свідчить про те, що розміри посадового окладу та окладу за військовим званням і після 29.01.2020 року залишились обчисленими шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно п. 4 Постанови № 704 в редакції постанови № 103 (посадовий оклад - 1762.00 грн. * 4,16 = 7330,00; оклад за військовим званням - 1762,00 грн. *0,84 = 1480.00). В той же час, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року складав - 1762 грн., а розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 рік - 2102 грн., тобто розрахункова величина збільшилась на 340 грн., а розміри посадового окладу та окладу за військовим званням позивача залишилися незмінними.

Також, неправильне визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням з 29.01.2020 призвело до неправильного визначення розмірів інших видів щомісячного додаткового грошового забезпечення та премії, оскільки їх розмір встановлений із застосуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт (за посадою - 4,16, за військовим званням - 0,84).

Позивач вважає відмову Міністерства оборони України щодо встановлення з 29.01.2019 за посадою, яку я займав до звільнення, посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням вимог п. 4 постанови № 704, що діяла до внесення змін, пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту 1 Приміток Додатку 14 до Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2020 року), на відповідний тарифний коефіцієнт, перерахування місячного грошового забезпечення із врахуванням нових розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та встановлених щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, які обчислюються у відсотковому значенні від розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з 29.01.2020 та здійснення йому виплати недоплаченої частини грошового забезпечення з 29.01.2020, з урахуванням проведених платежів, перерахування суми одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби із врахуванням нового розміру місячного грошового забезпечення та здійснити мені виплату недоплаченої частини цієї допомоги, з урахуванням проведених платежів, безпідставною та такою, що порушує його права на належне грошове забезпечення військовослужбовця.

Відповідачем надано відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується, що в свою чергу підтверджує безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 Наказом начальника 227 ГВП від 05.06.2020 № 66 звільнено з посади начальника 85 військового представництва та виключено із списків особового складу частини з 05.06.2020.

Відповідно до довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення від 16.06.2020 року № 108/ВФЗ позивачу виплачувались із січня 2019 року по день звільнення 05.06.2020 щомісячно такі види грошового забезпечення: посадовий оклад - 7330,00 грн.; оклад за військове звання - 1480.00 грн.; надбавка за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу та окладу за військовим званням - 4405,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби у розмірі 65 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років - 8589,75 грн.; надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 15 відсотків посадового окладу - 1099,50 грн.; премія у розмірі 35 відсотків посадового окладу - 2565,50 грн.

Заявою від 01.02.2021 позивач звернувся до Міністерства оборони України з вимогами: встановити з 29.01.2020 року за посадою, яку він займав до звільнення, посадовий оклад та оклад за військовим званням із застосуванням вимог п. 4 постанови № 704, що діяла до внесення змін, пункту 1 Приміток Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2020 року), на відповідний тарифний коефіцієнт; перерахувати місячне грошове забезпечення із врахуванням нових розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та встановлених видів додаткового грошового забезпечення та премії, які обчислюються у відсотковому значенні від розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з 29.01.2020 та здійснити йому виплату недоплаченої частини грошового забезпечення з 29.01.2020, з урахуванням проведених платежів; перерахувати суму одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби із врахуванням нового розміру місячного грошового забезпечення та здійснити виплату недоплаченої частини цієї допомоги, з урахуванням проведеного платежу.

Листом №248/П-142/1/449 від 28.04.2021 Міністерством оборони України відмовлено позивачу у задоволенні його заяви.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Суспільні відносини з винагороди за працю військовослужбовця додатково деталізовані приписами ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч.3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За правилом ч.4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2008 розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294.

30.08.2017 з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 (далі за текстом постанова КМУ №704).

Згідно з п.10 постанови Кабінету Міністрів України №704 згадане нормативне рішення набирало чинності з 01.01.2018.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1052 до п.10 Постанови КМУ №704 внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018 на 01.01.2019.

Таким чином, станом на 01.01.2018 постанова КМУ №704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою КМУ від 07.11.2007 №1294.

Постановою КМУ від 21.02.2018 №103 до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018.

При цьому, п.4 Постанови КМУ №04 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018 №103 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 01.03.2018 Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Пункт 4 Постанови КМУ №704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018 №103 діяв до моменту скасування п.6 постанови КМУ від 21.02.2018 №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020), тобто до 29.01.2020.

З 29.01.2020 відновлена юридична дія п.4 Постанови КМУ № 704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, з 29.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019р. по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021р. у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021р. у справі №200/3757/20-а.

Відтак, під час розв`язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ та п.4 постанови КМУ №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018 №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Водночас із цим, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Звідси слідує, що 29.01.2020 настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює - 2102,00 грн.

З викладеного слідує, що у період 30.01.2020 - 05.06.2020 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із застосуванням відповідних тарифних коефіціентів.

Оскільки у ході розгляду справи знайшов своє підтвердження той факт, що у період з 30.01.2020 по 05.06.2020 грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020. за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням цього показника має бути обчислена і одноразова грошова допомога при звільненні.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Тому, з урахуванням запровадженого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права та визначеного ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства, суд вважає належним способом захисту порушеного права позивача зобов`язання відповідача перерахувати грошове забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними на 30.01.2020, у відповідності з вимогами статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (№2011-ХІІ), постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із врахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт (за посадою - 4.16, за військовим званням - 0.84) та здійснити з 29.01.2020 року виплату недоплаченої частини грошового забезпечення з урахуванням проведених платежів, а також зобов`язати Міністерство оборони України перерахувати ОСОБА_1 розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби із врахуванням нового розміру місячного грошового забезпечення та здійснити виплату недоплаченої частини цієї допомоги з врахуванням проведеного платежу.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на таке суд вважає інші аргументи учасників справи такими, що не вимагають детального аналізу, оскільки вони не спростовують висновків суду, зроблених у цій справі.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) , третя особа - Харківський обласний військовий комісаріат (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 08166355) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у відмові перерахувати грошове забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними на 30.01.2020, у відповідності з вимогами статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (№2011 -XII), постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із врахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт (за посадою - 4,16, за військовим званням - 0,84) і здійснити з 29.01.2020 року виплату недоплаченої частини грошового забезпечення з урахуванням проведених платежів та перерахувати суму одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби із врахуванням нового розміру місячного грошового забезпечення і здійснити виплату недоплаченої частини цієї допомоги з урахуванням проведеного платежу.

Зобов`язати Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) перерахувати грошове забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) з 30.01.2020 у відповідності з вимогами статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (№2011-ХІІ), постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із врахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт (за посадою - 4.16, за військовим званням - 0.84) та здійснити виплату недоплаченої частини грошового забезпечення з урахуванням проведених платежів.

Зобов`язати Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) перерахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби із врахуванням нового розміру місячного грошового забезпечення та здійснити виплату недоплаченої частини цієї допомоги з врахуванням проведеного платежу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 30 липня 2021 року.

Суддя О.Г. Котеньов