Постановление суда № 98656779, 28.07.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11471/21

Провадження № 1-кс/344/4558/21

У Х В А Л А

28 липня 2021 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Бородовський С.О., за участю секретаря Герлан Н.В., прокурора Чугунової В.М., слідчого Притули С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження,-

ВСТАНОВИВ:

в скарзі вказано, що слідчим закрито кримінальне провадження, з чим не погоджується скаржник, а тому просив суд скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження, зобов?язати слідчого ознайомити скаржника з матеріалами кримінального провадження допитати скаржника в статусі потерпілого.

На призначений час судового засідання скаржник та УВП №12 в програмі відеоконференц зв?язку відсутні.

Правові наслідки не виконання скаржником його обов?язку процесуальним законом покладено на скаржника.

В судовому засіданні прокурор заперечила скаргу та надала перед судом пояснення про те, що підстави для скарги відсутні, кореспонденцію скаржнику надіслано по інструкції, кореспонденція йому була вручена; скаржником подано ще дві скарги до слідчих суддів з аналогічних підстав та ще одну скаргу прокурору про здійснення тієї самої дії.

В судовому засіданні слідчий заперечив скаргу та надав перед судом пояснення про те, що скарга безпідставна, провадження закрито; розгляд прокурором скарги на постанову про закриття кримінального провадження не є предметом даного судового розгляду.

Отже скаржник подав аналогічну скаргу про закриття кримінального провадження ще двічі, які перебувають на розгляді слідчих суддів, а також оскаржив постанову слідчого додатково ще прокурору.

Поняття «зловживання» представлене в статті 17 та статті 35§ 3 (a) (зловживання правом на індивідуальне звернення). Вона посилається на своє звичайне значення відповідно до загальної теорії права, а саме - шкідливе здійснення права її власником в такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надане/створене (Miroпubovs і інші проти Латвії, §§ 62 та 65; S.A.S. проти Франції [ВП], § 66).

Положення ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямовані на забезпечення демократій засобами боротьби з діями та діяльністю, які знищують або неналежним чином обмежують основні права та свободи незалежно від того, чи дії або діяльність здійснюються «державою», «групою» або «особою».

Отже учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В скарзі вказано, що скаржником отримано копію постанови, яку він однак суду не надав.

По-друге, в скарзі не зазначено жодного недоліку постанови про закриття кримінального провадження в частині встановлення фактичних обставин, а також в частині їх юридичної оцінки.

Само по собі не погодження з рішенням слідчого не визначено процесуальним законом в якості правової підстави для незаконного скасування постанови про закриття кримінального провадження.

Відповідно до ст. 7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Отже доказування фактичних обставин кримінального процесуального спору та наявності правових підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження процесуальним законом покладено повністю на скаржника.

Однак скаржник не зазначив жодної фактичної обставини, не надав жодного доказу, не зазначив жодної юридичної оцінки, які є підставою для його скарги.

Разом з цим скаржником оскаржено постанову про закриття кримінального провадження до прокурора, але доказу ухвалення прокурором відповідного рішення скаржник суду не надав.

Отже і в зазначеній частині розгляд скарги до часу вирішення аналогічної скарги прокурором є передчасним.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя С.О. Бородовський