Постановление суда № 98571853, 27.07.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/19069/17

Провадження № 2/638/898/21

УХВАЛА

Іменем України

27 липня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі судді Латки І.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Латки І.П. від розгляду цивільної справи за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей по Шевченківському району Управління служб у Справах дітей Департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з батьком, третя особа - Департамент Служб у справах дітей Харківської міської ради,

в с т а н о в и в:

13 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Дзержинського районного суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей, третя особа - Служба у справах дітей по Шевченківському району Управління служб у Справах дітей Департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 року (головуючий суддя – Омельченко К.О.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження з повідомленням сторін про дату, час та місце судового засідання. Призначено підготовче судове засідання.

26 липня 2021 року засобами поштового зв`язку до суду від відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Латки І.П. від розгляду даної справи, яка передана судді 27 липня 2021 року.

Заява про відвід обґрунтована тим, що ОСОБА_1 20 липня 2021 року було подано до Вищої ради правосуддя скаргу щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), в якій ОСОБА_1 просив притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_3 з підстав, передбачених абз. а) та г) п.1 ч. 1 ст.106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Причиною звернення до Вищої ради правосудця стало порушення суддею процесуальних норм під час розгляду справи № 638/19069/17, а саме: суддя Латка І.П. не дотрималась вимог процесуального законодавства, якими регламентовано обов`язок суду інформувати учасників судового процесу про наявність судових справ, здійснювати виклик заінтересованих осіб у судові засідання та проводити розгляд справ за участю усіх заінтересованих осіб, надсилати учасникам судового процесу копії судових рішень. Зазначає, що суд проігнорував його заяву, в якій він, як сторона по справі, яка постійно проживає в Чорногорії, просив суд направляти судові документи саме на адресу його проживання в Чорногорії.

Зважаючи на те, що подано дисциплінарну скаргу на суддю Латку Ірину Павлівну, яка розглядає справу № 638/19069/17, заявник вважає, що вона підлягає відводу, адже існує обґрунтований сумнів в неупередженості судді до ОСОБА_1 як сторони по справі під час розгляду справи та ухвалення рішення.

Таким чином, з метою запобігання можливого порушення процесуальних справ під час розгляду справи № 638/19069/17, та задля дотримання вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, ОСОБА_1 просив відвести суддю Дзержинського районного суду м. Харкова Латку І.П. від розгляду цивільної справи № 638/19069/17.

У частині другій та третій статті 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно п. п. 49, 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України», відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Як зазначалося вище, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України.

З огляду на нормативний зміст пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1 - 4 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Одночасно суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді Латки І.П. у даній справі, суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Крім того, у заяві про відвід не наведено конкретних фактів прояву суддею Латкою І.П. поведінки, яка б свідчила про її упередженість чи небезсторонність у цій справі. Подання ОСОБА_1 скарги до Вищої Ради Правосуддя стосовно судді Латки І.П. не може свідчити про упередженість судді під час розгляду справи, а тому не може бути підставою для відводу.

Така позиція також узгоджується з рішенням Ради суддів України №34 від 08 червня 2017 року, яке встановлює, що наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя, відкриття дисциплінарного провадження за такою скаргою не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи.

Отже, аргументи, якими заявник мотивує свою заяву про відвід судді Латки І.П., не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді Латки І.П. як з погляду "суб`єктивного критерію", так і з погляду "об`єктивного критерію", якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.

Інших обставин, визначених статтею 36 чи статтею 37 ЦПК України, які б свідчили про особисту упередженість судді Латки І.П. або її необ`єктивність під час розгляду даної справи у заяві не вказано, а суд під час розгляду заяви таких обставин також не встановив.

Враховуючи викладене, доводи викладені у заяві про відвід судді є необґрунтованими і такими, що не можуть слугувати підставою для задоволення заяви про відвід.

Відповідно частин 2 та 3 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 40 ЦПК України, зважаючи на те, що судове засідання у справі призначено на 29 липня 2021 року, а заява про відвід передана оператору поштового зв`язку 22 липня 2021 року, тобто понад три робочих дні до судового засідання, суд визнає заяву про відвід необґрунтованою та передає заяву разом з матеріалами справи для вирішення питання про відвід у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Керуючись статтями 36, 37, 40, 260 ЦПК України,

у х в а л и в:

Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Латки І.П. від розгляду цивільної справи за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей по Шевченківському району Управління служб у Справах дітей Департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з батьком, третя особа - Департамент Служб у справах дітей Харківської міської ради.

Передати заяву про відвід разом з матеріалами цивільної справи № 638/19069/17 для вирішення питання про відвід у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.П. Латка