№ 98528360, 22.07.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 486/392/20

1-і/467/23/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого судді – Явіци І.В.

з участю секретаря судового засідання – Савчук О.І.

прокурора – Хомік М.І.

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисника – Коробкової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Арбузинського районного суду Миколаївської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 в рамках об`єднаного кримінального провадження №12019150120000410, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 червня 2019 року та № 12020150120000267, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 квітня 2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

Прокурор подав клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_1 під вартою строком до 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України: можливість обвинуваченого переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор вказує на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні нетяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, і тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 рокі; під час досудового розслідування ухилився від органів слідства, у зв`язку з чим був оголошений у розшук, що свідчить про наявність ризику переховування від суду. ОСОБА_1 на даний час і до затримання не мав стабільного джерела прибутку та може свої матеріальні потреби намагатися задовольнити злочинним шляхом. Раніше притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини та у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні ряду злочинів з корисливих мотивів під час іспитового строку, встановленого вироком суду, що свідчить про наявність у майбутньому ризиків вчинення з боку останнього кримінальних правопорушень, зокрема злочинів проти чужого майна. Вказував на відсутність підстав для обрання більш м`яких запобіжних заходів.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене ним клопотання і просив його задовольнити.

Захисник в судовому засіданні проти задоволення внесеного прокурором клопотання заперечила, посилаючись на необґрунтованість вказаних прокурором ризиків та їх недоведеність.

Зокрема, вказала, що ОСОБА_1 має стабільні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, проживає із матір`ю, яка тяжко хворіє через що потребує догляду з боку останнього.

За такого, захисник вважала достатньо дієвим запобіжним заходом домашній арешт.

Обвинувачений в судовому засіданні проти задоволення клопотання також заперечив, вказав на те, що від органів слідства не переховувався, весь час перебував за місцем постійного проживання, де доглядав за хворим братом, у той час, як поліцейські його бачили, а що перебував у розшуку йому відомо не було.

Наміру ухилятись від слідства та суду не мав.

Наразі брат помер, а мати тяжко хворіє, у зв`язку із чим потребує стороннього догляду.

Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Вислухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 5 лютого 2021 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 5 квітня 2021 року.

У відповідності до ч.4 ст.199 КПК України суд повинен розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно із правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується включно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

За змістом пункту другого частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання особи під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів. Строк тримання особи під вартою може бути продовжений в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.

У відповідності до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обрання будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри. Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Обвинувальний акт стосовно обвинуваченого перебуває на розгляді в суді.

Суд вважає, що наведеного вище достатньо для висновку про те, що висунуте по справі обвинувачення відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра» без вирішення питання про доведеність провини під час розгляду даного клопотання.

Окрім цього, суд вважає, що ризики, вказані прокурором у клопотанні, передбачені пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України, доведені.

Так, продовжує існувати ризик переховування від органу досудового слідства та суду, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 під час досудового розслідування справи ухилявся під слідства, у зв`язку з чим оголошувався у розшук ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 січня 2021 року, а також до затримання працівниками поліції не працював, офіційного доходу не мав.

Також, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні п`ятнадцяти епізодів нетяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років та одного тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, під час встановленого вироком судом іспитового строку, що свідчить про те, що існує ризик вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Відтак, вказані обставини свідчать про те, що заявлені прокурором ризики на даний час є реальними та не зменшились.

Оцінюючи можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, суд зробив висновок, що для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відсутні передумови, оскільки жодна особа не висловила бажання поручитись за обвинуваченого. Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання та домашнього арешту не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та за існування ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України на даному етапі провадження, є недостатніми.

Та обставина, що обвинувачений має хвору матір похилого віку та постійне місце проживання, хоча і має місце, однак не є безумовною підставою для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами для забезпечення подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Також судом враховуються позиція, викладена у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року: «Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи».

З урахуванням тривалості обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та того, що судовий розгляд справи ще не завершено, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені раніше ухвалою суду ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час вони виключають можливість обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.

За таких обставин суд приходить до висновку, що альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому щодо обвинуваченого слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно частини 5 статі 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи наявність обвинувачення щодо ОСОБА_1 у скоєнні 16 злочинів, в т.ч. одного тяжкого та 15 епізодів нетяжкого злочинів проти власності та матеріальне становище обвинуваченого, який не працює, суд вважає за необхідне визначити йому заставу у сумі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає 68 100,00 грн.

Керуючись ст.ст. 331, 371-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках об`єднаного кримінального провадження №12019150120000410, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 червня 2019 року та № 12020150120000267, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 квітня 2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України продовжити до 20 вересня 2021 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 68 100 (шістдесят вісім тисяч сто) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: одержувач ТУ ДСА України в Миколаївській області, рахунок отримувача UA688201720355229002000016294, банк одержувача ДКС України м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26299835, призначення платежу: залогові кошти на депозитний рахунок ТУ ДСА України від заставодавця (прізвище, ім`я, по батькові повністю).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 у разі внесення застави наступні обов`язки: 1) не відлучатися із населеного пункту - м. Южноукраїнськ без дозволу суду; 2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 3) утриматися від спілкування зі свідками, потерпілими, окрім, як під час судових засідань; 4) здати при наявності на зберігання суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави до 20 вересня 2021 року включно.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини свої неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Попередити ОСОБА_1 про наслідки невиконання обов`язків, передбаченихст.194 КПК України, роз`яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з моменту її проголошення через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Суддя І.В. Явіца