Решение № 98516620, 20.07.2021, Черкасский окружной административный суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року справа № 823/138/16

15 годин 54 хвилини м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі колегії – судді Трофімової Л.В., суддів Рідзеля О.А., Білоноженко М.А., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 823/138/16

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [представник позивача, адвокат Солонько М.Ф. – за ордером, договором]

до Управління Держпраці у Черкаській області (бул. Шевченка, 205, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39881228) [представники відповідача 1 Азаров П.В., Кисіль Ю.О. – за довіреностями], Державної служби України з питань праці (вул. Десятинна, 14, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39472148) [представник відповідача 2 Ільчук В.В. – за довіреністю],

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Черкаська обласна профспілка працівників соціальної сфери (вул. Максима Залізняка, 10, оф. 503, м. Черкаси, 18036, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33209559) [представник третьої особи, адвокат Абаренкова О.Ю. – за ордером]

про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів, прийняв рішення.

15.02.2016 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції України з питань праці, Управління Держпраці у Черкаській області, Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області праці, Державної служби України з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Черкаська обласна профспілка працівників соціальної сфери, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ Державної інспекції України з питань праці №270-к від 10.11.2015 про звільнення за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, поновити на роботі;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області;

- зобов`язати Державну інспекцію України з питань праці, Управління Держпраці у Черкаській області виплатити ОСОБА_1 вимушений прогул через незаконне звільнення з 13.11.2015 по дату прийняття рішення судом у сумі 151686,87 грн;

- зобов`язати Державну інспекцію України з питань праці присвоїти ОСОБА_1 восьмий ранг державного службовця четвертої категорії посад;

- зобов`язати управління Держпраці у Черкаській області внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про призначення з 06.06.2014 виконуючою обов`язки начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області відповідно до наказу Державної інспекції України з питань праці від 06.06.2014 № 121-к та привести трудову книжку у відповідність до чинного законодавства, внісши до неї всі записи, передбачені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, у тому числі записи про заохочення, підвищення кваліфікації, присвоєння 8 рангу;

- зобов`язати Державну інспекцію України з питань праці провести перерахунок заробітної плати (всіх її видів) з 06.06.2014, враховуючи розмір надбавки за восьмий ранг державного службовця четвертої категорії посад відповідно до додатку № 57 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 у сумі 100 грн, та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за весь час, у тому числі і після незаконного звільнення до прийняття рішення судом;

- визнати незаконними дії посадових осіб Державної інспекції України з питань праці при виконанні ухвали суду від 13.06.2016 щодо надання копій звітів про роботу Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області та Управління Держпраці у Черкаській області щодо надання сфальшованих копій звітів про роботу та недостовірної інформації про заробітну плату ОСОБА_1 ;

- стягнути з Державної інспекції України з питань праці, управління Держпраці у Черкаській області та Державної служби України з питань праці спричинену моральну шкоду у сумі 150000 грн;

- стягнути з Державної інспекції України з питань праці витрачені кошти на лікування у сумі 1734,38 грн;

- стягнути з Державної інспекції України з питань праці недоплачену суму вихідної допомоги 37 грн 39 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017, у задоволенні позову у справі № 823/138/16 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29.04.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено частково: постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 у частині відмови у позовних вимогах ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Державної інспекції України з питань праці від 10.11.2015 №270-к про звільнення за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, поновлення на роботі; поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області; зобов`язання Державної інспекції України з питань праці, Управління Держпраці у Черкаській області виплатити ОСОБА_1 вимушений прогул через незаконне звільнення з 13.11.2015 до дати прийняття рішення судом у сумі 151686,87 грн; стягнення з Державної інспекції України з питань праці, Управління Держпраці у Черкаській області та Державної служби України з питань праці спричиненої моральної шкоди у сумі 150000 грн; стягнення з Державної інспекції України з питань праці витрачених коштів на лікування у сумі 1734,38 грн – скасовано і направлено справу в цій частині на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду; у іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 – залишено без змін.

11.06.2021 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої учасниками справи визначено: ОСОБА_1 (позивач), Управління Держпраці у Черкаській області (відповідач 1), Державну службу України з питань праці (відповідач 2), Черкаську обласну профспілку працівників соціальної сфери (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача). Враховуючи уточнення позовних вимог від 11.06.2021 (а.с.142-143 т.5) позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Державної інспекції України з питань праці від 10.11.2015 №270-к про звільнення за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, поновити на роботі;

- поновити ОСОБА_1 на роботі, де позивач працювала до звільнення – на посаді начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області;

- зобов`язати Державну службу України з питань праці, Управління Держпраці у Черкаській області виплатити ОСОБА_1 вимушений прогул через незаконне звільнення з 13.11.2015 до дати прийняття рішення судом (згідно розрахунку від 11.06.2021 (а.с.136-141 т.5) – 1038474,06 грн і розрахунку від 20.07.2021 у сумі 1067513,80 грн (а.с. 82-84 т. 6);

- допустити до негайного виконання рішення суду про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за один місяць;

- стягнути з Управління Держпраці у Черкаській області та Державної служби України з питань праці спричинену моральну шкоду у сумі 150000 грн;

- стягнути з Державної служби України з питань праці витрачені кошти на лікування у сумі 1734,38 грн.

Ухвалою від 17.05.2021 відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання. Відповідно до ухвали від 19.05.2021 розгляд справи № 823/138/16 здійснено колегією у складі трьох суддів. Підготовче засідання призначено на 09.06.2021, 11.06.2021, 06.07.2021 – закрито підготовче і призначено розгляд справи по суті на 20.07.2021.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що позивачу не було запропоновано рівнозначну вакантну посаду, що вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, не враховане переважне право порівняно з іншими працівниками. Враховуючи, що позивач обіймала посаду начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області, то їй мала би бути запропонована керівна посада в Управлінні Держпраці у Черкаській області, зокрема: посада начальника відповідного Управління, заступника начальника Управління чи першого заступника начальника Управління. Незаконне звільнення (на думку позивачки) спричинило моральну шкоду особи з інвалідністю, що оцінена у сумі 150000 грн, потребують компенсації витрати на лікування у сумі 1734,38 грн.

Відповідач 1 – Управління Держпраці у Черкаській області позов не визнав. 08.06.2021 подав відзив на позов, де зазначено, що 20.03.2015 ОСОБА_1 була попереджена про можливе майбутнє вивільнення у зв`язку із реорганізацією Державної інспекції України з питань праці. 28.09.2015 позивачці запропоновано керівну посаду начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Черкаській області, проте згідно з актом від 28.09.2015 ОСОБА_1 відмовилась як від запропонованої посади так від підпису про ознайомлення з пропозицією. Посада позивачки на момент її звільнення не входила до розділу «керівництво», проте запропонована позивачці посада є керівною і компетенція відділу поширювалась на всю Черкаську область, а не лише на м. Черкаси (а.с.100-108). Твердження позивачки про незаконність призначення начальника Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_2 , заступника начальника Управління – ОСОБА_3 , першого заступника начальника Управління – ОСОБА_4 не відповідають дійсності, позаяк здійснено за наказами Держпраці відповідно до підпунктів 10, 11 пункту 11 Положення від 11.02.2015 № 96, що не оскаржено / не скасовано. Призначення на посаду першого заступника начальника управління Держпраці у Черкаській області передбачає особливий порядок, позаяк компетенція за посадою охоплює контроль за функціями, у яких позивач не була обізнана. Позивач станом на дату звільнення перебувала на посаді заступника начальника – начальника відділу, тому відповідно до статті 43-1 КЗпП України звільнення допускається без згоди виборного органу профспілкової організації. У відзиві зазначено, що позивачем не надано доказів, що її стан здоров`я є наслідком чи дій / чи бездіяльності відповідачів.

11.06.2021 відповідачем 1 подано пояснення (а.с.144-147 т.5), де зазначено, що відповідно до постанови Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 823/138/16 для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), і тих, які належать звільненню. Такий аналіз повинен бути проведений шляхом складення довідки довільної форми про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, що свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Ці обставини повинен з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення. Відповідачем 1 зазначено, позаяк ОСОБА_2 відповідно до наказу Держпраці від 22.07.2015 № 60-кт була призначена на посаду начальника Управління Держпраці у Черкаській області шляхом переведення з Черкаської обласної державної адміністрації і відповідно не працювала у Територіальній державній інспекції з питань праці у Черкаській області, тому порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації проведено між позивачем та ОСОБА_3 щодо заповнення посад. Станом на день звільнення позивача ОСОБА_3 мала на 10 місяців 25 днів більше досвіду роботи у Територіальній державній інспекції праці у Черкаській області ніж ОСОБА_1 , ОСОБА_3 протягом тривалого часу (01.09.2001-31.08.2006) мала вищі ранги державної служби ніж ОСОБА_1 , ОСОБА_3 закінчила чотири вищі навчальні заклади з отриманням відповідних спеціальностей, підвищувала кваліфікацію (шість відповідних курсів протягом 2002-2014 років), а ОСОБА_1 протягом 2004-2014 років – три рази проходила курси підвищення кваліфікації, ОСОБА_3 обіймала посади не нижче заступник начальника територіального органу, протягом більше семи років обіймала посаду першого заступника начальника територіального органу, у той час як ОСОБА_1 з 25.07.2002 до 20.10.2003 обіймала посаду керівника структурного підрозділу (начальника відділу), а у подальшому – посаду заступника начальника Територіальної державної інспекції праці – начальника відділу. Відповідачем 1 до прийняття наказу від 10.11.2015 №270-к виконано вимоги частини 1 статті 42 КЗпП України у частині, що стосується встановлення відсутності у ОСОБА_1 переважного права перед ОСОБА_3 про залишення на роботі.

Відповідач 2 позов не визнав, 14.06.2021 подав відзив на позов (а.с.200-208 т.5), де зазначив, що 12.11.2015 позивач ознайомлена з наказом про звільнення. Підписанню зазначеного наказу слугували опрацювання актів Кабінету Міністрів України щодо реорганізації Держгірпромнагляду України та Державної інспекції України з питань праці шляхом їх злиття та утворення Державної служби України з питань праці (Держпраці) (постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади») із зміною чисельного складу керівництва, тобто відбулась реорганізація територіальних органів Держгірпромнагляду України та Держпраці України шляхом їх злиття та утворення територіальних органів Дежавної служби України з питань праці, у тому числі Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області, що супроводжувалось скороченням посади, що обіймала позивач. У Додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 міститься перелік територіальних органів Держпраці, що утворюються та перелік територіальних органів Держгірпромнагляду України та Держпраці України, що реорганізуються шляхом їх злиття. У результаті реорганізації шляхом злиття 53 (п`ятидесяти трьох) територіальних органів Держгірпромнагляду України та Держпраці України передбачено утворення 24 (двадцяти чотирьох) Головних управлінь (Управлінь) Держпраці в областях. Кількість посад начальників територіальних органів, перших заступників та заступників начальників територіальних органів скорочено у зв`язку з реорганізацією шляхом злиття територіальних органів Держгірпромнагляду України та Держпраці України пропорційно кількості новоутворених територіальних органів Держпраці. Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України зміни в організації виробництва і праці включають в себе реорганізацію підприємства. У зв`язку з утворенням Управління Держпраці у Черкаській області шляхом реорганізації (злиття) Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області у цілому зменшилась кількість посад начальників, перших заступників та заступників області, що супроводжувалось скороченням штату працівників. Посаду, що обіймала позивачка ліквідовано, введено нові посади (начальників відділів, завідувачів секторів). Згідно штатного розпису обліковується 1 посада начальника та 2 посади заступників (перший заступник та заступник начальника Управління). Посада заступника начальника – начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси (яку обіймала позивачка) ліквідована та виведена із штатного розпису Управління як посада заступника начальника, замість неї введено нову посаду – начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів. Відповідачем 2 зазначено, що єдиною прийнятною для себе посадою позивачка вважає саме «начальник Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області», на яку ОСОБА_1 ніколи попередньо не призначалась. У позовних вимогах ОСОБА_1 просить поновити її саме на посаді начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області (в органі, що є припиненим, та на посаді, яку позивач не обіймала, позаяк не є тотожним тимчасове виконання обов`язків певний час і призначення на постійну посаду). Позивачкою не надано доказів наявності моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу здоров`я / стану, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується, не надано будь-яких доказів, що підтверджують факт спричинення моральної шкоди з урахуванням того, що позивач є особою з інвалідністю з 01.02.2012 (а.с.29 т.1).

Представник третьої особи, адвокат у судовому засіданні 20.07.2021 підтримала позовні вимоги з підстав озвучених адвокатом, 01.06.2021 надійшла заява про розгляд справи за відсутності третьої особи (а.с.67 т.5).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачами, представником третьої особи аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі – Закон №875) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Згідно ст. 18 Закону №875, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII, підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов`язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Кодексу законів про працю України під час укладення трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документи про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші. Згідно зі ст. 172 Кодексу законів про працю України особі з інвалідністю за бажанням або за вимогами індивідуальної програми реабілітації можуть встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці.

Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що державна служба – це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави; керівник державної служби в державному органі – посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі; рівнозначна посада – посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (на час спірних правовідносин) встановлено: посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій (стаття 2); державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов`язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця (стаття 5); якщо особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі. У разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності виплата пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до цього Закону, здійснюється у порядку, визначеному статтею 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (стаття 37).

В Європейській соціальній хартії визначено, що особи з інвалідністю мають право на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства (пункт 15 частини 1), визнане право всіх працівників на розумний строк попередження про звільнення з роботи (пункт 4 статті 4 частини 2); право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов`язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби (стаття 24 частини 2).

У Конвенції МОП №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року терміни «звільнення» та «припинення трудових відносин» означають припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця (стаття 3); трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби (стаття 4); у випадках звільнення з причин, викликаних виробничою потребою підприємства, установи чи служби, органи, зазначені в статті 8 цієї Конвенції, наділяються повноваженнями з`ясовувати, чи справді трудові відносини припинено з цих причин, однак межі їхніх повноважень приймати рішення про те, чи є ці причини достатньо обґрунтованими для припинення трудових відносин, визначаються методами здійснення, зазначеними у статті 1 цієї Конвенції (частина 3 статті 9). Положення цієї Конвенції застосовуються через законодавство або правила, за винятком випадків, коли вони застосовуються шляхом колективних договорів, рішень арбітражних або судових органів, чи будь-яким іншим способом, що відповідає національній практиці (стаття 1).

Громадянам згідно із статтею 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках, змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Згідно із статтею 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40).

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п. 1 (у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації установи, скорочення чисельності або штату працівників) допускається у випадку, якщо працівника за його згодою неможливо перевести на іншу роботу. Згідно із частиною 1 статті 42 КЗпП України під час скорочення чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Під час вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. За відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно із абз. 7 частини 1 статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди первинної профспілкової організації допускається у випадку звільнення заступника керівника установи й у випадку звільнення керівних працівників, які призначаються на посади державними органами.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» вирішено утворити Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державної інспекції з питань праці та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, що виконували органи, які припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері охорони надр), а також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці. Територіальні органи, що утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов`язків територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються (п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100). Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100, Управління Держпраці у Черкаській області утворено шляхом злиття Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340, Головне управління Державної служби України з питань праці в області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

У постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 823/138/16 зазначено, що згідно з частиною 1 статті 42 КЗпП України під час скорочення чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Для перевірки переважного права на залишення на роботі роботодавцем повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. За відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині 2 статті 42 КЗпП України. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), і тих, які належать звільненню. Такий аналіз повинен бути проведений шляхом складення довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, що свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Ці обставини повинен з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення. Натомість, в матеріалах справи відсутній вказаний порівняльний аналіз працівників, а також інформація про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 161/7196/19.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Для забезпечення рівного права доступу до державної служби та права на працю (частина друга статті 38, частина перша статті 43 Конституції України) кваліфікаційні вимоги повинні відповідати положенням статті 21, частини другої статті 24 Основного Закону України.

Кваліфікація – визнана уповноваженим суб`єктом та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей (результатів навчання); рівень професійної придатності, що забезпечується сукупною наявністю у працівників загальноосвітніх і спеціальних знань, умінь, здібностей, досвіду і трудових навичок, необхідних для виконання робіт певної складності за відповідною професією чи спеціальністю (Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т. 1. / Редкол.: ОСОБА_5 (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр Академія, 2000. – 864 с.); професійна кваліфікація – надається з урахуванням професійних стандартів, що діють у сфері праці, та відображує здатність особи виконувати завдання і обов`язки професійної діяльності певного виду та складності (законопроєкт № 9625).

Продуктивність – ефективність використання ресурсів. Продуктивність праці – показник трудової діяльності працівників (методи вимірювання: натуральний, трудовий, вартісний, умовних одиниць, рівень продуктивного використання робочого часу, інші).

У підвищенні ефективності організації праці державних службовців важливе значення відіграє поведінка керівника, організація його особистої праці та її продуктивність, методи та стиль керівництва (п.2.20 наказу 28.01.2005 №55 «Про затвердження Рекомендацій з організації праці державних службовців в органах виконавчої влади»).

Судом встановлено, що наказом Державної інспекції України з питань праці від 03.04.2012 №015-к (а.с.70 т.1) ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області – начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси, зі збереженням 9 рангу державного службовця у межах п`ятої категорії посад державних службовців (а.с.57 – зворотній бік, т.1).

Судом встановлено, що наказ про призначення або переведення ОСОБА_1 на посаду начальника / керівника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області не видавався. Позивач продовжувала обіймати посаду заступника начальника – начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області.

Згідно із наказом Державної інспекції України з питань праці від 06.06.2014 №121-к виконання обов`язків начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області з 06.06.2014 тимчасово покладено на ОСОБА_1 , заступника начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області (а.с.17 т.1).

Відповідно до частини 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

«Виконуючий обов`язки» є поняттям родовим. Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889 з метою безперебійного функціонування державного органу одночасно з прийняттям рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби до призначення особи на таку посаду суб`єкт призначення може прийняти рішення (ч. 7 ст. 31): (а) про тимчасове покладення виконання обов`язків за вакантною посадою державної служби категорія «А» на одного із заступників або на одного з керівників самостійних структурних підрозділів цього державного органу; (б) про тимчасове покладення виконання обов`язків за вакантною посадою керівника самостійного структурного підрозділу на одного із державних службовців, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу; (в) про тимчасовий розподіл обов`язків за іншими вакантними посадами державної служби між державними службовцями, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу. Строк тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою державної служби не може перевищувати три місяці (ч. 8 ст. 31). На час виконання обов`язків за вакантною посадою державної служби здійснюється виплата за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця встановлюється керівником державної служби державному службовцю за поданням його безпосереднього керівника у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця, крім випадку покладення виконання обов`язків на відповідного заступника (ч. 3 ст. 52).

Після внесення Законом України від 14.01.2020 №440-IX змін у Закон України «Про державну службу» норми ч. 3 ст. ст.49-2 КЗпП України в частині обов`язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються, керівник державної служби може запропонувати вивільненому державному службовцю вакантну посаду.

У справі № 640/9679/20 (ЄДРСР 98245015, 97460556) судом зазначено: під час прийняття рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено або на рівнозначній посаді.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 317 затверджено Порядок подання форми звітності № 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці» відповідно до якого форма заповнюється підприємствами, установами та організаціями у разі запланованого масового вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією.

ВС висновує: законодавством України допускається прийняття у якості підстав для укладення/зміни правовідносин конклюдентні дії та мовчазна згода, суд дійшов правильного висновку про те, що підприємство отримало з боку позивача мовчазну згоду (конклюдентних дій) на звільнення останнього з займаної посади через відмову у подальшому продовженні трудових відносин, що було виражене у нез`явленні за юридичним адресом відповідача та у відмові у написанні заяви щодо переводу до інших структурних підрозділів відповідача (постанова Верховного Суду 17.10.2018 у справі N 222/438/17-ц).

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо (постанова Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №487/2191/17).

У ст. 49-2 КЗпП України (порядок вивільнення працівників) передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ч. 1). Під час вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ч. 2). Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (ч. 3).

У абз. 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 16.11.1992 судам роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо (Верховний Суд України у постанові від 25.05.2016 у справі №6-3048 цс 15). Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), що з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення (Верховний Суд України у постанові від 01.04.2015 у справі №6-40цс15). Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, що може виконувати працівник (Верховний Суд у постанові від 22.05.2019 у справі № 753/3889/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України (переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці) під час скорочення чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

З аналізу норм п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 42 КЗпП України, якою врегульовано питання вивільнення працівників в зазначених випадках, слідує, що під час звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України діють переваги на залишення на роботі, що встановлені ст. 42 КЗпП України. Реалізація переважного права на залишення на роботі з урахуванням стажу та досвіду роботи працівника може мати місце у ситуації, коли скорочення штату стосується кількох аналогічних посад, а скороченню підлягає лише певна їх частина.

За змістом ст. 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. Із змісту ч. 1 ст. 42 КЗпП України встановлено, що при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу належить оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підпадають скороченню, лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у ч. 2 ст. 42 КЗпП України.

Судом встановлено, що Управління Держпраці у Черкаській області зареєстроване в ЄДР 07.07.2015. Згідно із попередженням від 19.03.2015 Державна інспекція України з питань праці попередила 20.03.2015 про подальше вивільнення заступника начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області – начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м.Черкаси – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (126-127 т.1). Відповідно до додатку № 2 до доручення Держпраці від 19.03.2015 № 20 позивач та ОСОБА_3 20.03.2015 була ознайомлена з попередженням Голови комісії з реорганізації Держпраці від 19.03.2015 про можливе майбутнє вивільнення, про що свідчить її підпис на попередженні (а.с.125 т.1).

28.09.2015 ОСОБА_1 була ознайомлена із пропозицією вакантних посад, де їй запропоновано посаду начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Черкаській області (а.с.131 т.1). Відповідно до акта від 28.09.2015 ОСОБА_1 відмовилась – зафіксовано відмову від зайняття посади начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Черкаській області та від підпису такої пропозиції. Вказаний акт про відмову від підпису складений та підписаний начальником Управління Держпраці у Черкаській області Лазарєвою О.М., завідувачем сектору персоналу Управління Держпраці у Черкаській області Давиденко І.І., завідувачем сектору документального забезпечення та контролю Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_6 , завідувачем сектору бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_7 (а.с.132 т.1).

Згідно з наказом Державної інспекції України з питань праці від 10.11.2015 №270-к ОСОБА_1 заступника начальника – начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області звільнено із займаної посади 12.11.2015 відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Підстава: лист-погодження Міністерства соціальної політики України від 06.10.2015 №15095/0/14-15/09 (а.с.91 т.1). Відповідно до наказу Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області від 11.11.2015 №22-к наказано взяти до відома наказ Державної інспекції України з питань праці від 10.11.2015 №270-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника інспекції – начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області (а.с.92 т.1). Згідно з відміткою на зворотному боці наказу від 11.11.2015 № 22-к позивачка ознайомлена з наказом про звільнення 12.11.2015 (а.с.92 т.1 – зворотній бік).

Судом встановлено, що наказом Держпраці України від 04.04.2016 №01-к «Про внесення змін до наказу від 10.11.2015 №270-к «Про звільнення ОСОБА_1 » виправлено описку щодо м. Черкаси у тексті наказу Державної інспекції України з питань праці від 10.11.2015 №270-к про звільнення ОСОБА_1 : заступника начальника – начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області (а.с.164 т.1).

Згідно із наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 10.11.2015 №13 «Про розподіл обов`язків між начальником, першим заступником та заступником начальника Управління Держпраці у Черкаській області»: перший заступник начальника Управління координує та контролює діяльність: відділу нагляду в будівництві, котлонагляді, на транспорті та зв`язку; відділу нагляду на виробництві і на об`єктах підвищеної небезпеки; відділу нагляду ВПК та СКС; сектору нагляду в машинобудуванні та енергетиці; сектору експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг; сектору розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму; сектору гірничого нагляду; заступник начальника Управління координує та контролює діяльність: відділу нагляду з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів; відділу з питань гігієни праці; сектору з питань експертизи умов праці; головного спеціаліста організаційно-аналітичного забезпечення; головного спеціаліста взаємодії зі ЗМІ, міжнародних зв`язків та з питань Євроінтенграції; сектору господарського та інформаційного забезпечення (а.с.72-80 т.2).

Наказом Держпраці від 22.07.2015 №60-кт на посаду начальника Управління Держпраці у Черкаській області за погодженням з Міністром соціальної політики України та головою Черкаської обласної державної адміністрації призначено ОСОБА_2 з 23.07.2015 за переведенням з Черкаської обласної державної адміністрації (а.с.148 т.5).

Наказом Держпраці від 28.09.2015 №93-кт на посаду заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області за погодженням з Міністром соціальної політики України у порядку переведення з Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області призначено ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що було оголошено конкурс на посаду першого заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області: кінцевий термін прийняття документів 13.09.2019 та основні вимоги до кандидатів – згідно з умовами проведення конкурсу (порядок проведення конкурсного відбору на посади державної служби визначено постановою Кабінету Міністру України від 25.03.2016 № 246 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби» зі змінами). https://dsp.gov.ua/derzhavna-sluzhba-ukrainy-z-pytan-pratsi-oholoshuie-konkurs-na-zainiattia-vakantnykh-posad-derzhavnoi-sluzhby-katehorii-b-terytorialnykh-orhaniv-derzhpratsi-3/

Наказом Держпраці від 21.12.2015 №134-кт на посаду першого заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області за погодженням з міністром соціальної політики України, як такого, що успішно пройшов стажування на цій посаді, призначено ОСОБА_8 .

Судом встановлено, що на час ознайомлення позивачки 28.09.2015 із наявними вакансіями посада першого заступника була вакантною, публічно було оголошено конкурс – до участі запрошувались кандидати з документами до 13.09.2019, тому ОСОБА_9 не була позбавлена реалізації такого права.

Судом встановлено, що посади начальників, перших заступників та заступників начальників в реорганізованих територіальних органах Держгірпромнагляду та Держаної інспекції праці, суб`єктом призначення яких є й центральний орган виконавчої влади за погодженням з міністром, було скорочено. Посада, яку обіймала позивач була скорочена і у новоутвореному Управлінні Держпраці у Черкаській області не значиться (а.с.111-113 т.1).

Оцінюючи дії відповідачів під час прийняття оскаржуваного наказу від 10.11.2015 №270-к суд зазначає, що в Інструкції про порядок ведення трудових книжок відсутні вимоги щодо внесення до трудової книжки працівника інформації про покладення на особу виконання обов`язків за іншою посадою, на яку призначену вказану особу. Відповідно до вимог законодавства погодження виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) при звільненні ОСОБА_1 з посади заступника начальника інспекції – начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси не є обов`язковим (а.с.161 т.1).

ВС у справі № 440/395/20 розмежував: замість ліквідації відбулась реорганізація – фактично відбулося не припинення державою виконання функцій ліквідованого органу, а покладання виконання його функцій на інший новостворений орган.

Надаючи оцінку обставині, чи запропонована позивачу посада була рівноцінною та єдиною, що могла бути запропонована позивачу відповідно до її кваліфікації, суд зазначає про таке.

28.09.2015 ОСОБА_1 запропоновано посаду із структури (http://ck.dsp.gov.ua/?q=article/struktura) начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Черкаській області (а.с.90 т.1), яку позивач може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, проте позивач – державний службовець, обираючи форму поведінки, відмовилась від ознайомлення із запропонованою посадою, про що складено акт про відмову від ознайомлення з пропозицією вакантної рівноцінної посади.

Суд зазначає, що запропонована ОСОБА_1 посада є рівнозначною її попередній посаді за кваліфікацією, досвідом, завданнями, що покладаються на відділ та функціональними обов`язками начальника відділу. Посада, яку обіймала позивач на момент звільнення, не входила до розділу штатного розпису «керівництво», а входила до розділу II штатного розпису «відділ з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси». Посада, запропонована позивачу належить до аналогічного розділу штатного розпису Управління Держпраці у Черкаській області «відділ з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів», компетенція відділу є розлогою у просторі, позаяк поширюється не лише на м. Черкаси, а й на Черкаську область (а.с.111 т.1).

Судом встановлено, що станом на 28.09.2015, коли позивачу здійснювалась пропозиція вакантних посад, посади начальника Управління Держпраці у Черкаській області (наказом від 22.07.2015 № 60-кт призначено ОСОБА_2 ) та заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області (наказом від 28.09.2015 №93-кт призначено ОСОБА_3 ) не були вакантними – були заміщені, з керівних посад вакантною залишалась посада першого заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області.

Для призначення та звільнення з посади першого заступника начальника територіального органу Державної служби України з питань праці (як і заступника) чинним законодавством України встановлений особливий порядок. Функціональні обов`язки першого заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області стосуються напрямку гірничого нагляду та промислової безпеки і полягають, зокрема у контролі та координації відділів та секторів, з роботою обізнаності щодо яких позивач не мотивувала і доказів на участь у конкурсі не надала.

Суд дійшов висновку, що відповідачами дотримано вимоги статті 49-2 КЗпП України щодо надання пропозиції рівнозначних вакантних посад, що відповідають кваліфікації і досвіду роботи позивачки.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного наказу від 10.11.2015 №270-к у частині переважного права на залишення на роботі позивачки, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до наказу Держпраці від 22.07.2015 № 60-кт (а.с.148 т.5) призначена на посаду начальника Управління Держпраці у Черкаській області шляхом переведення з Черкаської обласної державної адміністрації і не працювала в Територіальній державній інспекції з питань праці у Черкаській області, а також те, що призначення на посаду начальника Управління Держпраці у Черкаській області належить до виключної компетенції Голови Держпраці, тому порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації відповідачем 1 проведено між даними позивача та ОСОБА_3 .

Відповідно до наданих письмових пояснень відповідача 1 відомостей з дослідження документів та інших відомостей про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання, про досвід трудової діяльності щодо вирішення питання переважного права на залишення на роботі ОСОБА_10 відповідно до частини 1 статті 42 КЗпП України мала переважне право на залишення на роботі перед ОСОБА_1 , позаяк не оспорювалась інформація позивачем: ОСОБА_3 мала більше на 10 місяців 25 днів досвіду роботи у Територіальній державній інспекції праці у Черкаській області ніж ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 протягом тривалого часу (01.09.2001-31.08.2006) мала вищі ранги державної служби ніж ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 закінчила чотири вищі навчальні заклади, підвищувала кваліфікацію – шість раз проходила курси протягом 2002-2014 років, а ОСОБА_1 протягом 2004-2014 років – тричі проходила курси підвищення кваліфікації; ОСОБА_3 обіймала посади не нижче заступника начальника територіального органу, протягом семи років обіймала посаду першого заступника начальника територіального органу, у той час як ОСОБА_1 з 25.07.2002 до 20.10.2003 обіймала посаду керівника структурного підрозділу (начальника відділу), а у подальшому – посаду заступника начальника Територіальної державної інспекції праці – начальника відділу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 підвищувала кваліфікацію, що підтверджується: посвідченням від 17.09.2004 №19 Республіканських постійно діючих курсів підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів системи соціального захисту населення Міністерства праці та соціальної політики про підвищення кваліфікації заступників начальників ТДІП – заступників головних державних інспекторів праці (а.с.79 т.6); посвідченням від 28.09.2007 №5 постійно діючих курсів підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів системи соціального захисту населення Міністерства праці та соціальної політики про підвищення кваліфікації заступників начальників ТДІП – заступників головних державних інспекторів праці (а.с.80 т.6); свідоцтвом Черкаського обласного центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій №20847 щодо підвищення кваліфікації у листопаді – грудні 2014 року за програмою тематичного постійно діючого семінару «Ділова українська мова» для керівників, спеціалістів апарату, структурних підрозділів обласної державної адміністрації, Черкаського міськвиконкому, територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з напряму 1501 «Державне управління» (а.с.81 т.6). ОСОБА_3 підвищувала кваліфікацію, що підтверджується: посвідченням від 30.05.2003 №15 Республіканських постійно діючих курсів підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів системи соціального захисту населення Міністерства праці та соціальної політики про підвищення кваліфікації Державних інспекторів праці територіальних органів Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю (а.с.73 т.6); посвідченням від 19.04.2004 №21 Республіканських постійно діючих курсів підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів системи соціального захисту населення Міністерства праці та соціальної політики про підвищення кваліфікації заступників начальників ТДІП – заступників Головних державних інспекторів праці (а.с.74 т.6); посвідченням від 20.05.2005 №16 Республіканських постійно діючих курсів підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів системи соціального захисту населення Міністерства праці та соціальної політики про підвищення кваліфікації спеціалістів з аналітичної роботи ТДІП; посвідченням від 07.03.2008 №16 постійно діючих курсів підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів системи соціального захисту населення Міністерства праці та соціальної політики про підвищення кваліфікації заступників начальників ТДІП – заступників головних державних інспекторів праці (а.с.75 т.6); свідоцтвом від 04.12.2009 № НОМЕР_2 про підвищення кваліфікації в навчальному центрі післядипломної освіти КНУВС (а.с.77 т.6); свідоцтвом № 20786 Черкаського обласного центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій у листопаді – грудні 2014 року за програмою тематичного постійно діючого семінару «Ділова українська мова» для керівників, спеціалістів апарату, структурних підрозділів обласної державної адміністрації, Черкаського міськвиконкому, територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з напряму 1501 «Державне управління» (а.с.78 т.6).

Суд дійшов висновку на підставі досліджених доказів, що оскаржуваний наказ від 10.11.2015 №270-к прийнято з урахуванням переважного права на залишення на роботі заступника керівника ОСОБА_3 щодо пропозицій вакантної посади начальника відділу стосовно ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт незаконного звільнення ОСОБА_1 , то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оцінюючи оскаржуваний наказ від 10.11.2015 №270-к за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідачі під час підготовки та прийняття оскаржуваного наказу від 10.11.2015 №270-к діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з врахуванням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому позовні у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Державної інспекції України з питань праці від 10.11.2015 №270-к про звільнення за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України належить відмовити.

Враховуючи, що позовні вимоги про: поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області (станом на час розгляду справи припинено), зобов`язання Державної служби України з питань праці, управління Держпраці у Черкаській області виплатити ОСОБА_1 вимушений прогул через незаконне звільнення з 13.11.2015 до дати прийняття рішення судом (згідно розрахунку від 11.06.2021 (а.с.136-141 т.5) – 1038474,06 грн і розрахунку від 20.07.2021 у сумі 1067513,80 грн (а.с. 82-84 т. 6); стягнення з управління Держпраці у Черкаській області та Державної служби України з питань праці моральної шкоди у сумі 150000 грн та витрачені кошти на лікування у сумі 1734,38 грн є похідними від задоволення основної позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 10.11.2015 №270-к (у задоволенні якої відмовлено), суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється розподіл судових витрат. Позаяк, позивачеві відмовлено у задоволенні позову, то відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України, № 4909/04, пункт 58 зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 ЄКПЛ зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, № 303-A, пункт 29).

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідачі: Управління Держпраці у Черкаській області [бул. Шевченка, 205, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39881228], Державна служба України з питань праці [вул. Десятинна, 14, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39472148];

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Черкаська обласна профспілка працівників соціальної сфери [вул. Максима Залізняка, 10, оф. 503, м. Черкаси, 18036, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33209559].

Повне судове рішення складено 22.07.2021.

Суддя Л.В. Трофімова

М.А. Білоноженко

О.А. Рідзель