Решение № 98516021, 22.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

22.07.2021р. справа №520/6879/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник, громадянин) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, Управління) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 23.06.2021р. на новий розгляд після скасування Верховним Судом винесених в межах даної справи судових актів. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 24.06.2021р. Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 12.07.2021р.

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області, яка полягає у нездійсненні перерахунку та невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 25.04.2019 по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, оформлену листом від 24.06.2019 за № 108/03.18-20; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий 10.12.1999 Чугуївським РВ УМВС України в Харківській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2 з 25.04.2019 перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; 3) встановлення в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням рішення суду.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що відповідач протиправно відмовив у перерахунку пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 25.04.2019 р., оскільки після прийняття Конституційним Судом рішення у справі №3-14/2019 вимога про обов`язковість проходження дійсної строкової служби для призначення пенсії у порядку ч. 3 ст. 59 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не застосовується.

Відповідач з поданим позовом не погодився, надавши 19.07.2021 р. відзив на позов, у якому зазначив. що зазначивши, що позивачу правомірно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з 25.04.2019, оскільки ОСОБА_1 з заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не зверталась.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований посвідченням серії НОМЕР_3 про правовий статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно із записами у копії трудової книжки серії НОМЕР_4 у період з 08.09.1984р. по 31.05.1987р. заявник працював кухарем 4 розряду на Комбінаті громадського харчування м. Канева; у період з 01.06.1987р. по 04.07.1988р. заявник працював обвальщиком м`яса і птиці у м`ясному цеху їдальні №7 на Комбінаті громадського харчування м. Канева; у період з 05.07.1988р. по 20.10.1990р. заявник працював кухарем у Військовій частині ПП35148; у період з 07.10.1998р. по 01.11.1998р. заявник працював підсобним робітником в яслах-садку №3 м. Чугуєва; у період з 02.11.1998р. по 17.05.2007р. заявник працював кухарем в яслах-садку №3 м. Чугуєва; у період з 18.05.2007р. по 31.08.2007р. заявник працював помічником кухаря в дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) №3 м. Чугуєва; у період з 01.09.2007р. по 31.08.2010р. заявник працював кухарем в дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) №3 м. Чугуєва; у період з 01.09.2010р. заявник працював шеф-кухарем в Чугуївському дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) №3 Чугуївської міської ради.

Довідкою Міського комбінату громадського харчування від 25.08.2004р. №100 підтверджено, що у період з 19.01.1987р. по 20.02.1987р. мала місце подія відрядження заявника до м. Чорнобилю кухарем згідно з посвідченням про відрядження.

Суд відмічає, що згідно з записами у копії трудової книжки серії НОМЕР_4 на період часу 19.01.1987р.-20.02.1987р. припадає робота заявника за посадою кухаря 4 розряду на Комбінаті громадського харчування м. Канева (08.09.1984р.-31.05.1987р.), тобто на проміжок часу виконання роботи у якості найманого цивільного працівника, а не проходження військової служби чи виконання обов`язків військової служби у якості військовослужбовця призваного на спеціальні збори.

До 29.12.2005р. заявник отримував пенсію по інвалідності (3 група) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 30.12.2005р. заявник отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи захворювання, яке пов`язане із роботами з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі відшкодування фактичних збитків у порядку ст.ст.50, 54 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

03.06.2019р. адвокат Спаскін Д.А. подав в інтересах заявника до Управління адвокатський запит, відповідь на який була надана листом ГУ ПФУ в Харківській області від 12.06.2019р. №100/03.18-20, де указано параметри розміру та структури пенсії заявника, а також підстави призначення пенсії.

12.06.2019р. адвокат Спаскін ДА, діючи в інтересах позивача, звернувся до пенсійного органу із зверненням довільної форми із використанням реквізит в власного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, в якому просив здійснити ОСОБА_1 з 25.04.2019р перерахунок пенсії по інвалідності на підставі ч. 3 ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХЛ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Листом від 24.06.2019 №108/03.18-20 ГУПФУ в Харківській області повідомило представника позивач про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позаяк ОСОБА_1 приймала участь у роботі з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не як військовослужбовець.

Суд відмічає, що згаданий лист не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні п.18 ч.1 ст.4 та п.19 ч.1 ст.4 КАС України.

Об`єктивних даних про вчинення за зверненням від 12.06.2019р. управлінського волевиявлення у формі рішення матеріали справи не містять.

Вважаючи вчинену відмову протиправною бездіяльністю владного суб`єкта, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею 46 Конституції України проголошено право громадян на соціальний захист і за приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

За приписами п.6 ч. 1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключи о законами України.

З 01.01.2004 р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Оскільки обидва перелічені закони регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" в частині правил вирішенні на користь приватної особи колізій у тлумаченні закону.

До відносин за участю заявника підлягають застосуванню також і приписи Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі за текстом - Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ), які унормовують виключно підстави призначення пенсії певним категоріям громадян, але при цьому не визначають самої процедури призначення пенсії.

Тому до процедури призначення пенсії у порядку Закону України від 28.02.1991р. №785-ХП "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" слід застосовувати правила Закону Укрїни "Про загальнообов`язкове державне неп сінне страхування".

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

У силу положень ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково регламентована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).

Відповідно до п. 4.1 розділу IV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно положень п.4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, обов`язок тероргану ПФУ вирішити звернення громадянина з приводу призначення чи перерахунку пенсії шляхом прийняття окремого письмового рішення виникає лише у разі подання таким громадянином заяви за формою згідно з додатком 2 до Порядку №22-1.

Подання ж громадянином заяви довільної форми не виключає можливості вирішення терорганом ПФУ порушених у зверненні питань у порядку Закону України «Про звернення громадян» у спосіб надання відповіді у формі листа без прийняття відповідного рішення як-то передбачено ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас із цим, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі №748/696/17 (адміністративне провадження №К/9901/16284/18) якщо зміст звернення очевидно дає змогу оцінити намір заявника та у разі долучення до звернення усіх необхідних документів, то вимога адміністративного органу про форму заяви і застосування наслідків недотримання форми звернення є надмірним формалізмом.

У постанові від 10.06.2021р. по справі №520/6879/19 Верховний Суд також дійшов до висновку про те, що ані форма та зміст поданого в інтересах заявника звернення, ані характеристика особи ініціатора (адвокат) не є у даному конкретному випадку перешкодою для вчинення органом публічної адміністрації управлінського волевиявлення по суті порушеного питання з приводу призначення пенсії.

Розглядаючи спір, суд зважає, що відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства с рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб`єктів.

Зміст рішення владного суб`єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч. 1 сг.4 КАС України.

Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб`єкта норми КАС України не містять.

Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС Украйні суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.2-1 Митного кодексу України, згідно з якими рішення владного суб`єкта - це письмовий акт, дія владного суб`єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб`єкта бездіяльність владного суб`єкта - це невиконання обов`язку.

При цьому, суд зважає, що відмова владного суб`єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб`єкта , так і в дії владного суб`єкта, котра має певну документальну фіксацію.

Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб`єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.

У спірних правовідносинах Управління не виконало обов`язку з приводу прийняття за зверненням зацікавленої особи рішення у порядку ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, має місце подія бездіяльності.

Відсутність об`єктивних перешкод у реалізації управлінська функції за встановленим законом порядку означає, що згадана бездіяльність має бути кваліфікована у якості протиправної.

Тому за цими вимогами позов належить задовольнити.

Разом із тим, відносно вимоги заявника про призначення заявникові пенсії у порядку ч. 3 ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд зазначає, що відповідно до ст.10 Закону України бід 28.02.1991р №785-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі за текстом - Закону України від 28.02.1991р .№785-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Звідси слідує, що військовослужбовці є лише однією із категорій осіб, котрих законодавець відніс до кола громадян-учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

За приміткою до ст.10 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад орган їв Комітету державна безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань).

Оскільки матеріалами справи достеменно підтверджено, що заявник брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у якості цивільного найманого працівника, а не під час виконання обов`язків військової служби (у тому числі і військовозобов`язаних, призваних на військові збори, то відсутні підстави для віднесення заявника до кола військовослужбовців за приміткою до ст.10 Закону України від 28.02.1991р. 785-XІІ .

До того ж суд зважає, що стаття 59 вказаного закону має назву "Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи", і визначає, що 1) Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону; 2) Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону; 3) Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

При цьому, словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019.

Отже, після винесення Конституційним Судом України рішення № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 р. по справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) право на пенсійне забезпечення у порядку ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" набули особи з таких категорій, як особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань, а не лише особи, які проходили дійсну військову службу.

Проте, з цього приводу суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази щодо можливості віднесення ОСОБА_1 до будь-якої з категорій військовослужбовців, перелічених у ст. 10 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки позивач, беручи участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, знаходилася у відрядження з основного місця роботи, а не на військовій службі.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладення на владною суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказувати - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказуванняя - «баланс вірогідностей».

Відтак, заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню за епізодом допущення владним суб`єктом бездіяльності, але не з приводу перерахунку пенсії, як про це стверджує позивач, а в частині неприйняття рішення у порядку ч.5 ст.45 Закону України.

Оскільки за заявою зацікавленої особи владним суб`єктом не прийнято відповідного рішення, то це спричиняє набуття згаданою заявою статусу нерозглянутої, що зумовлює виникнення потреби в обтяженні владного суб`єкта обов`язком вирішити заяву громадянина по суті.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу неприйняття за зверненням адвоката Спаскіна Дмитра Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 від 18.06.2019 р. рішення у порядку частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" про перерахунок або про відмову у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти за зверненням адвоката Спаскіна Дмитра Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 від 18.06.2019 р. рішення у порядку частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" про перерахунок або про відмову у перерахунку пенсії на підставі частини 3 статті 59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХП "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя Сліденко А.В.