Решение № 98481292, 22.07.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3046/19

Номер провадження 2/623/37/2021

РІШЕННЯ

іменем України

15 липня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого – судді: Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря судового засідання: Ноль С.В..

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у режимі відеоконференції цивільну справу № 623/3046/19 за ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої терористичним актом під час проведення антитерористичної операції, -

В С Т А Н О В И В :

31.07.2019 року представник позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України провідшкодування матеріальної шкоди, завданої терористичним актом під час проведення антитерористичної операції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, ОСОБА_4 , є власником житлової квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири на земельній ділянці від 17.12.2004 р. зареєстрованого в реєстрі за №6119). Дана квартира була єдиним житлом, у якій, до початку збройного конфлікту на території Донецької області, постійно проживав Позивач разом зі своєю сім`єю. Протягом періоду з літа 2014 р. по серпень 2015 р., під час проведення – антитерористичної операції, внаслідок скоєних неодноразово артилерійських обстрілів (терористичних актів), було повністю знищено належну Позивачу на праві власності квартиру.Будинок, в якому знаходилась квартира Позивача, був знищений внаслідок прямого влучання бойових снарядів. Для проживання будинок, а відповідно і квартира, тепер не придатні, що підтверджується також Актом від 20.10.2015 р., затвердженим розпорядженням голови адміністрації м. Горлівки 03.11.2015 р. №603-р (копія Акту додається).З метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, який охопив територію Донецької та Луганської області, ще влітку 2014 р. Позивач був змушений покинути своє постійне місце проживання та переміститись в с. Кам`яна Яруга Чугуївського району Харківської області. Восени 2014 р. переїхав до Павлограду Дніпропетровської області, а в лютому 2015 р. переїхав до м. Ізюм Харківської області, де Позивач проживає і на теперішній час.17 жовтня 2018 року Позивач звернувся із заявою про скоєння злочину, а саме терористичного акту, до ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях.Листом від 12.11.2018 року СВ 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях за №78/2/13-5058пт Позивачу був надісланий витяг з ЄРДР по кримінальному провадженню №22018050000000229 з правовою кваліфікацією вчиненого злочину за ч.І ст. 258 КК України. 07.03.2019 р. Позивач, через свого представника, звернувся до СВ 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях із клопотанням щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань змін відносно фабули кримінального правопорушення по кримінальному провадженню №22018050000000229, а саме - щодо доповнення фабули відомостями про потерпілу особу - ОСОБА_4 та внесення змін стосовно інформації щодо пошкодженого житла Позивача, а також надання інформації стосовно проведених слідчих дій.Листом від 21.03.2019 року СВ 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях за №78/2/13-893пт Позивача було повідомлено про те, що у фабулу кримінального провадження були внесені зміни, що стосуються адреси житла Позивача, надісланий витяг з ЄРДР по кримінальному провадженню №22018050000000229, сформований 21.03.2019 р. та повідомлено, що досудове розслідування триває.Листом від 21.03.2019 року СВ 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях за №78/2/13-892пт Позивача було повідомлено про те, що у Єдиному реєстрі досудових розслідувань у графі «ПІБ потерпілого, заявника» вказана особа - ОСОБА_5 , та що, у зв`язку з технічними можливостями ЄРДР до вказаної графи можливо додати лише одну особу. 04.06.2019 р. слідчий СВ 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, встановивши, що житловий будинок, в якому розташована була квартира Позивача, був знищений повністю та що вчинений терористичний акт призвів до заподіяння значної майнової шкоди Позивачу, перекваліфікував кримінальне правопорушення по вказаному кримінальному провадженню №22018050000000229, з ч.І ст. 258 КК України на ч.2 ст. 258 КК України (копія відповідного Витягу з ЄРДР та листа від 04.06.2019 р. за №78/2/13-1904пт додаються).28 листопада 2018 року Позивач звернувся до Донецької обласної військово-цивільної адміністрації з заявою на отримання компенсації за зруйноване житло та проханням прийняти зруйноване житло Позивача. Однак Позивачу було відмовлено у прийнятті зруйнованого, внаслідок проведення антитерористичної операції, житла Позивача та виплаті компенсації, що підтверджується листом Департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької обласної державної адміністрації від 05.02.2019 р. № Б- 0013/1.1/106-19/0.422-31. Таким чином, житло Позивача було розташовано в районі проведення антитерористичної операції, було пошкоджено в період проведення антитерористичної операції та внаслідок скоєння терористичного акту. Факт повного руйнування житла Позивача та не придатність його для проживання підтверджується Актом від 20.10.2015 р., затвердженим розпорядженням голови адміністрації м. Горлівки 03.11.2015 р. №603-р, особистими показаннями Позивача та показаннями свідків : ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які будуть надані в ході проведення судового засідання, а також витягом з ЄРДР по кримінальному провадженню № 22018050000000229, сформованому 04.06.2019 р.

Просить суд стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом у вигляді зруйнування житлової квартири АДРЕСА_1 , у розмірі 833 882 гривень.

20.08.2019 року представником відповідача Державної Казначейської служби України Іоновою Г. О. подано відзив на позовну заяву в якому не погоджується з вимогами позивача і доводами у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими з таких підстав.Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 15.04.2015 № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, управляє наявними фінансовими ресурсами, що консолідуються на єдиному казначейському рахунку, що ним обліковуються. Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках. Тобто, Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 ЦК України. Зазначають, що Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 жовтня 2001 № 12-рп/2001 у справі про відшкодування шкоди державою вказує таке. В Основному Законі держави розмежовуються такі поняття, як держава, органи державної влади, посадові і службові особи (статті 3, 5, 6, 13, 38, 55, 56, 62 Конституції України та інші). Водночас, державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями. Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні. У разі їх недостатності відповідальність за її зобов`язаннями несе власник відповідного майна логічні положення містяться в Цивільному кодексі України).Пунктом 8 статті 7 Бюджетного кодексу України затверджено принцип цільового використання коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.Звертаємо увагу суду, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» не передбачено загальнодержавних видатків на відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом.Доцільно зауважити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що пошкодження будинку та майна позивача спричинені саме проведенням антитерористичної операції у зазначеному позивачем районі, не визначені особи, якими були завдані зазначені пошкодження, не встановлено факту наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та спричиненою позивачеві шкоду. Крім того, позивач не надав до суду жодної інформації про стан розслідування кримінального провадження та про наявність вироку суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Наявність самої заяви та відкриття кримінального провадження за ст. 258 КК України до правоохоронних органів не надає підстав позивачу звертатися до суду з позовом до Казначейства про відшкодування матеріальної шкоди. Частиною 9 статті 86 Кодексу передбачено, що забезпечення житлом постраждалого або виплата грошової компенсації за рахунок держави здійснюється за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання.

Просить відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. (том 1 а.с. 58-62)

13.09.2019 року представником позивача ОСОБА_1 подано відповідь на відзив в якому зазначено, що враховуючи вищевикладене, аргументи та заперечення, що викладені Державною казначейською службоюУкраїнив своєму відзиві на позовну заяву ОСОБА_4 , є

помилковими, такими, що не відповідають положенням діючого законодавства України та

викладені без врахування положень Конвенції про захист прав людини і основоположних

свобод та практики Європейського суду з прав людини. Таким чином є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.(том 1 а.с.72-73)

31.10.2019 року представником відповідача Кабінету Міністрів України Парамоновою Л. В. подано відзив на позовну заяву в якому вказано, що строк подачі позовної заяви сплив у листопаді 2018 року. Кабінет Міністрів України є неналежним Відповідачем у даної справі, оскільки визначені законодавством завданий та повноваження Кабміну не передбачають проведення виплат коштів, внаслідок терористичного акту. Отже, Кабмін не с тим органом до повноважень якого віднесено поновлення порушеного права Позивача. Вчинення терористичного акту або проведення антитерористичної oпepaціїне є надзвичайною ситуацією. Отже, Кодекс цивільного захисту України не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки будинок Позивача був пошкоджений не в наслідок надзвичайної ситуації.При цьому варто зазначити, що обов`язок відшкодовувати завдайшкоду виникає у особи, яка її завдала, за умови, що дії останньої булинеправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок тає вина зазначеної особи.Позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про завдання йому шкоди саме діями чи бездіяльністю Кабінету Міністрів України. Акт обстеження будинку Позивача не може бути належним та допустимим доказом, а отже, не може бути взятий до уваги и судом при вирішенні вказаної справи. Позивач не надав належних і допустимих доказів ні підтвердження заявлених вимог, зокрема факту руйнування йото житлової квартири АДРЕСА_2 внаслідок терористичного акту під час антитерористичної операції, а також розміру завданої шкоди.Тільки вироком суду може визначена кваліфікацій кримінального правопорушення та обставини кримінального правопорушення, однак на час розгляду даної цивільної справи судом , такий вирок відсутній, а за вказаним фактом здійснюється д осуд ним розслідування, що є складовою кримінального провадження та передує судовому розгляду справи. Позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх майнових, прав та інтересів, оскільки, таке питання повинно вирішуватись в рамкахкримінальної справи порушеної на підставі заяви ОСОБА_4 , відповіднодо норм Кримінального процесуального кодексу України. З огляду на вищевикладене, можна дійти висновків, що у задоволенні позову має бути відмовлено у зв`язку з пропуском строку, встановленого законом; Кабінет Міністрів України не с належним Відповідачем у даній справі; позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами, та такими, що ж відповідають дійсним обставинам справи.

Просять відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. (том 1 а. с. 79-91)

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Держави України в особі Кабінету Міністрів України в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, з підстав викладених у відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача Державної казначейської служби України, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, заяви про відкладення розгляду справи не надійшло, тому суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача Держави України в особі Кабінету Міністрів України, позивача, свідків дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_4 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією договору купівлі продажу квартири на земельній ділянці від 17 грудня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу Забродою В.Ф. та зареєстровано в реєстрі за № 6119. (том 1 а.с. 12-13).

З паспорту серія НОМЕР_2 (том 1, а.с.9) вбачається, що позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . В матеріалах справи також міститься довідка ВПО від 31 серпня 2017 року № 0000314760, згідно якої ОСОБА_4 є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 . (том 1, а.с.11).

З копії листа слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях № 78/2/13-5058пт від 12.11.2018 вбачається, що внаслідок обстрілу протягом 2014-2015 років з боку незаконних збройних формувань терористичної організації «Донецька народна республіка» м. Горлівка, було пошкоджено будинок за адресою АДРЕСА_5 який належить ОСОБА_5 та будинок за адресою: АДРЕСА_6 , який належить ОСОБА_4 , внесено відомості до ЄРДР № 22018050000000229 від 09.11.2018 р. за ст. 258 ч. 1 КК України. (том 1 а.с. 28-29)

Позивачем надано акт від 20.10.2015 року виданий окупаційною владою ДНР в якому зазначено, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 було пошкоджено, знос – 60%, фактично в будинку ніхто не мешкає. Висновок: житловий будинок для проживання не придатний. (том 1 а.с. 26)

Документи, видані окупаційною владою, не визнаються владою України.

Позивачем не надано доказів обстеження домоволодіння владою України та не надано висновку експерта про вартість зруйнувань.

При ухваленні рішення судом враховується наступне.

Статтею 21 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

У статті 22 Конституції України проголошено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зобов`язання держави стосовно поваги та захисту прав людини не зникають і в умовах збройних конфліктів. Підтвердженням того виступають положення самих міжнародних договорів про права людини, які не виключають їх застосування у період збройних конфліктів, хоча й передбачають можливість відступу держави від окремих зобов`язань під час надзвичайної ситуації.

Стаття 15 Конвенції вказує, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, держава може вживати заходів, що відступають від її зобов`язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов`язанням згідно з міжнародним правом. При цьому не допускається відступ від зобов`язань, передбачених статтями 2 (право на життя), крім випадків смерті внаслідок правомірних воєнних дій, а також 3 (заборона катування), 4 (заборона рабства і примусової праці) та 7 (ніякого покарання без закону).

У рішенні від 08 січня 2004 року у справі «Айдер та інші проти Туреччини» ЄСПЛ указав, що відповідальність держави носить абсолютний характер і має об`єктивну природу, засновану на теорії соціального ризику. Таким чином, держава може бути притягнута до відповідальності з метою компенсації шкоди тим, хто постраждав від дій невстановлених осіб або терористів, коли держава визнає свою нездатність підтримувати громадський порядок і безпеку або захищати життя людей і власність (п. 70).

Отже, правова позиція ЄСПЛ ґрунтується на принципі про абсолютну відповідальність держави, зобов`язаної забезпечити в суспільстві мир і порядок і особисту безпеку людей, що знаходяться під її юрисдикцією. Тому порушення громадського порядку і миру, створення загрози безпеці людей є для держави самостійними підставами відповідальності за заподіяну шкоду.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).

За загальним правилом шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Позивач у позовній заяві посилається як на одну з підстав для задоволення позовних вимог на статтю 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та на рішення Європейського суду з прав людини.

Проте, якщо мають місце спеціальні підстави відшкодування шкоди, застосуванню підлягають саме спеціальні правові норми.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 розпочато антитерористичну операцію.

Термін «антитерористична операція» визначено в статті 1 Закону України від 20.03.2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» (в редакції Закону № 1313-VII від 05.06.2014 року), згідно якої антитерористична операція - це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону терористична діяльність - це діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму (у редакції Закону України від 18.05.2010 р. № 2258-VI).

Терористичний акт - це злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України. У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258 - 260, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України.

З наведеного вбачається, що ці поняття не є тотожними, є різними за змістом та значенням.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки в тому числі осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Наказом Першого заступника Голови Служби безпеки України - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» визначено такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення, зокрема, Донецька та Луганська області - з 07.04.2014 року.

Згідно зі ст. 4 Закону України від 20.03.2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції.

Центральні органи виконавчої влади беруть участь у боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.

Суб`єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є: Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю; Міністерство внутрішніх справ України; Національна поліція; Міністерство оборони України; центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань; Управління державної охорони України.

Обов`язковою умовою для задоволення позовних вимог про відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої під час проведення антитерористичної операції, є розташування пошкодженого майна на території антитерористичної операції.

Є загальновідомим фактом, що в період проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей пошкоджені (зруйновані) об`єкти соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності.

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. Його елементами є:

1.протиправна поведінка правопорушника —- тобто така, що не відповідає

вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав

та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди);

2.вина (винний характер дій) правопорушника;

3.безпосередній причинно - наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою правопорушника, який, передусім, поляки прямому (безпосередньому) зв`язку між протиправною поведінкою І настанням шкідливого результату;

4.шкода правам чи охоронюваним законом інтересам осіб, постраждали к від дій правопорушника.

Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє особу п відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки її поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 2 грудня 2015 року м. Горлівка Донецької області, де розташований будинок позивача, належить до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права й інтереси, що становлять активи, теж можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ від 5 січня 2000 року у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202, § 100).

Стосовно права, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, такі позитивні обов`язки згідно з практикою ЄСПЛ можуть передбачати певні заходи, необхідні для захисту права власності, а саме:

У матеріальному аспекті: держава має забезпечити у своїй правовій системі юридичні гарантії реалізації права власності (превентивні обов`язки) та засоби правового захисту, за допомогою яких потерпілий від втручання у це право може його захистити, зокрема, вимагаючи відшкодування збитків за будь-яку втрату (компенсаційні обов`язки) (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ від 3 квітня 2012 року у справі «Котов проти Росії» (Kotov v. Russia), заява № 54522/00, § 113).

У процесуальному аспекті: хоча стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює чітких процедурних вимог, існування позитивних обов`язків процесуального характеру відповідно до цього положення визнані ЄСПЛ як у справах, що стосуються державних органів, так і у спорах між приватними особами (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «Котов проти Росії», § 114).

В своєму позові, позивач посилається на вимоги Кодексу цивільного захисту України.

З приводу зазначених посилань позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 21 Кодексу цивільного захисту України громадяни України мають право на соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров`ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків.

Частиною першою статті 86 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання шляхом: 1) надання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання; 2) позачергового надання житла, збудованого за замовленням місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання; 3) будівництва житлових будинків для постраждалих; 4) закупівлі квартир або житлових будинків.

Відповідно до частини третьої, четвертої цієї ж статті, будівництво або закупівля житлових будинків чи квартир для постраждалих, які проживали у приватному житловому фонді, здійснюється за рахунок державних коштів, які виділяються на зазначені цілі, за вирахуванням коштів, отриманих постраждалим за страхування будинку, якщо будинок був застрахований. Постраждалі, які проживали у приватному житловому фонді, мають право на власне будівництво житлового будинку на умовах фінансування, зазначених у частині третій цієї статті, з одержанням для цього земельних ділянок.

Згідно з частиною десятою статті 86 Кодексу цивільного захисту України, розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна.

За приписами статті 4 та частини четвертої статті 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту, які належать до суб`єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, підпорядковані їм органи управління у справах цивільної оборони та спеціалізовані формування, війська цивільної оборони здійснюють заходи щодо захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов`язаних з технологічними терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності; беруть участь у заходах з мінімізації та ліквідації наслідків таких ситуацій під час проведення антитерористичних операцій.

За змістом статті 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із, зокрема, складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; забезпечення виконання відповідного бюджету; сприяння розширенню житлового будівництва, надання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла; надання допомоги власникам квартир (будинків) в їх відбудові у разі пошкодження в результаті терористичних актів, диверсій; організації за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, житлових будинків, а також шляхів місцевого значення; виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об`єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом.

У той же час, положеннями частини першої статті 13 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) суб`єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному частиною другою статті 12 цього Закону. Покриття витрат та відшкодування збитків, що виникли у зв`язку із проведенням антитерористичної операції, здійснюються згідно з законодавством.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 1002-р затверджено план заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об`єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей, зокрема щодо затвердження Порядку надання грошової допомоги та відшкодування шкоди особам, які постраждали під час проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях, яким повинно бути урегульовано процедуру відшкодування майнової шкоди особам, які постраждали під час проведення антитерористичної операції у зазначеному регіоні.

Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 року № 892-р схвалено Концепцію Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України та зобов`язано Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати в установленому порядку у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України.

Відповідно до частини четвертої статт 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначення предмета спору та підстав позову є правом позивача, в свою чергу, встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, виходячи із заявлених позивачем предмета та підстав позову.

Вирішуючи питання про стягнення з держави відповідної компенсації, суд має керуватися вимогами Конвенції, інших актів національного законодавства та задля ефективного захисту конвенційного права встановити, зокрема, за порушення якого виду конвенційних обов`язків позивач вимагає від держави компенсацію, і чи обґрунтованим відповідно до цього порушення є її розмір.

Відповідно до ч. 9 ст. 86 Кодексу цивільного захисту України забезпечення житлом постраждалого або виплата грошової компенсації за рахунок держави здійснюється за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання.

Аналіз зазначених вище норм права свідчить про те, що, пред`являючи вимогу до держави про виплату компенсації за зруйноване під час антитерористичної операції майно, власник цього майна має спочатку, тобто до ухвалення рішення суду, добровільно передати пошкоджений чи зруйнований внаслідок терористичного акту будинок чи майно місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, після чого припиняється його право власності на зруйноване майно.

Позивач скористався своїм правом та звернувся до місцевої державної адміністрації.

Судом встановлено, що на звернення позивача щодо добровільної передачі облдержадміністрації зруйнованого внаслідок проведення антитерористичної операції житла та виплати компенсації за це житло, в. о. директора Департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької обласної державної адміністрації П.П. Челпих повідомив листом від № Б-0011/1.1/106-19/0.422-31 від 05.02.2019 року про те, що на урядовому рівні відсутній нормативно-правовий акт, який би врегульовував порядок добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації та виплати компенсації за це за рахунок держави, що передбачено ст. 86 ч.9 Кодексу цивільного захисту тому відсутні правові підстави для прийняття його житла, зруйнованого внаслідок проведення антитерористичної операції та виплати компенсації за нього. (том 1 а.с. 38-41)

У постанові ВС у справі № 265/6852/16-ц від 04.09.2019 року висловлено правову позицію, що стаття 86 Кодексу цивільного захисту України регламентує забезпечення житлом постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій і встановлює умови як такого забезпечення, так і його заміни грошовою компенсацією. Тому припис частини 10 вказаної статті (який передбачає, що розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна) не можна застосувати безвідносно до інших приписів цієї статті, зокрема частини дев`ятої, яка передбачає умовою забезпечення житлом постраждалого або виплати грошової компенсації за рахунок держави добровільне передання постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання).

Отже, позивачу для реалізації його права на відшкодування вартості пошкодженого майна недостатньо лише акту обстеження будинку виданого окупованою владою ДНР також не надано опосередкованого показника вартості майна, розмір заподіяної шкоди, завданої внаслідок артилерійських обстрілів (як вказує позивач) має бути підтверджений висновком експертизи, чого позивачем не зроблено.

Також у постанові ВС у справі № 265/6852/16-ц зроблено висновок про те, що позивач правильно визначив належних відповідачів у справі, а саме: КМУ як представника держави та ДКСУ як органу, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

У статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачено, що відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом.

У самій статті не зазначено, що держава несе відповідальність лише за власні винні дії. Відшкодування шкоди пов`язано з наявністю спричинення шкоди особі чи її власності і така шкода має бути заподіяна саме терористичним актом.

Отже, обов`язок відшкодувати завдану шкоду покладається на державу незалежно від її вини, оскільки у самій нормі відшкодування шкоди не пов`язується з наявністю чи доведеністю вини держави.

Тому суд не приймає аргументів відповідачів, що вони не є належними відповідачами.

Також Відповідач-1 в обгрунтування своєї позиції щодо відмови в задоволенні позову вказує, що позивач ОСОБА_4 не надав належних доказів пошкодження його нерухомого майна саме внаслідок терористичного акта, не навів прийнятих процесуальних рішень у кримінальному проваджені щодо обставин пошкодження будинку, не надав доказів, що шкода завдана позивачу саме внаслідок влучення снарядів: відсутні протоколи огляду місця правопорушення слідчим, висновок вибухово-технічної експертизи, пояснень свідків тощо.

Згідно вимог статті 214 Кримінального процесуального кодексу України кримінальні правопорушення підлягають розслідуванню, а відомості щодо кримінального правопорушення вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

За приписами статті 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Пункт 10 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого еоном України про кримінальну відповідальність.

Згідно положенням статті 91 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Відповідно до статті 3 Кримінального кодексу України злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом, а його застосування за аналогією заборонено.

Доводи відповідачів про те, що оскільки позивач не надав доказів наявності вироку, який набрав законної сили, а тому шкода, завдана позивачу внаслідок пошкодження будинку, завдана саме внаслідок проведення антитерористичної операції, терористичним актом або внаслідок злочину, не підлягає відшкодуванню, - є помилковими, тому що стаття 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», яка передбачає право на відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, не містить положень стосовно необхідності існування обвинувального вироку суду як підстава для відшкодування шкоди.

10 липня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 623, якою внесені зміни до Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року № 947. Так, згідно з вказаним Порядком особи, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації мають право отримати грошову компенсацію. Розмір грошової компенсації постраждалим визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження житлових будинків (квартир), які зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації (але не більше ніж 300 000 гривень). Під час визначення розміру грошової допомоги або компенсації враховується розмір заподіяної матеріальної шкоди, страхових виплат, інших видів допомог. Цим же Порядком визначено, що органи місцевого самоврядування, а в разі їх відсутності - військово-цивільні адміністрації проводять обстеження пошкоджених або зруйнованих житлових будинків (квартир), обліковують їх, складають і затверджують списки постраждалих на відповідній території та видають довідки про встановлення статусу особи, яка постраждала від надзвичайної ситуації, з підстав, зазначених у пункті 2 цього Порядку, за наявності паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу. Особам, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, органи місцевого самоврядування на відповідній території, а в разі їх відсутності - військово-цивільні адміністрації також видають акт обстеження за формою, що затверджується МТОТ (Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб).

Також у судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що його житло зруйновано, єдине житло, тепер він наймає житло. Скрізь відмовляють, компенсацію не дають. Житло не відновлено. Зруйновано з 2014 року по 2016 рік в наслідок артобстрілів. Влітку 2013 року мешкав вдома. З серпня 2014 року мешкав в Кам`яній Ярузі Чугуївський район.

Свідок ОСОБА_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 пояснила, що вони жили добре мали власний будинок, фінський будинок на 2 власника добротний будинок є вікна двері, колодязь, паркан. Снарядами все зруйновано. Обстріли почались 24.07.2014 року. Вона кілька разів їздила до м. Горлівка, після обстрілів та бачила, що будинок зруйновано. Через 2 місяці після серпня 2014 року будинок був розбитий. Вони виїхали на початку серпня, повернулись в кінці вересня. 26-28 червня (липня) 2014 року був зруйнований будинок позивача.

Свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 пояснила, що в шлюбі з позивачем 11.08.1997 року, в період шлюбу 17.12.2004 придбали будинок, гараж, 2 сараї,будинок – 3 кімнати, площі не знає. Мешкали утрьох з донькою, зробили ремонт, утеплили, змінили вікна. В наслідок військових дій (не за один раз) повністю зруйновано будинок гараж та технічні будівлі. Непридатний для проживання. Зруйнований дах,стіни, підлога, комунікації. Влітку 2014 року вони мешкали в Кам`яній Ярузі. Вони приїздили у 2014-2015 році в м. Горлівка. Знімали відео, відео зроблене в лютому 2021 року ОСОБА_8 , особою, яка перебувала у м. Горлівка в лютому 20921 року.

На відео яке надано до суду не можливо встановити, місце розташування будинку, його адресу, а також належність саме цього будинку позивачеві. Крім того, з відео вбачається, що будинок, відображений на відео, не був жилим до його руйнування (відсутні елементи шпалер чи іншого оздоблення стін, підлоги та стелі в будинку, дверей, опалення, речей, посуду, та їх частин, які б збереглися після артобстрілів) про що можливо було б зробити висновок, що це був жилий будинок.

Отже, позивач ОСОБА_4 не позбавлений можливості на підставі цього Порядку звернутися до місцевих органів виконавчої влади з відповідною заявою та документами про отримання грошової компенсації внаслідок руйнування його будинку.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивач не надав належних доказів що вартість пошкодженого майна з урахуванням уточненого позову становить 833882,00 грн., добровільно не передав зруйновне майно тому, на підставах викладених вище, суд дійшов до висновку, що правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 немає.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.12,13,76,77,81, 83,258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої терористичним актом під час проведення антитерористичної операції– відмовити повністю.

Судовий збір в розмірі 8338,82 гривень віднести за рахунок держави.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення суду проголошені 15 липня 2021 року. Повний текст рішення виготовлено згідно вимог ч.6 ст.259 ЦПК України 22 липня 2021 року

Суддя Ізюмського міськрайонного суду

Харківської області Т.Д. Бєссонова