Решение № 98463585, 21.07.2021, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/679/21

провадження № 2-а/166/24/21

категорія: 140

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 липня 2021 року смт.Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Лозицького С.О.,

за участю секретаря Тарасюка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ратне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , його представника - адвоката Панасюка Івана Івановича до поліцейського ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області старшого сержанта поліції Бісюка Олександра Павловича, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №848863 від 05.06.2021 року, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (надалі-Позивач) звернувся в Ратнівський районний суд Волинської області з позовом до поліцейського ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області старшого сержанта поліції Бісюка Олександра Павловича, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №848863 від 05.06.2021 року за ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №848863 від 05.06.2021 року його було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, оскільки, як вбачається із зазначеної постанови, він 05.06.2021 року о 13 год. 15 хв. в с.Сереховичі, керуючи автомобілем під час здійснення повороту праворуч не увімкнув правий покажчик повороту, та під час перевірки документів не пред`явив на перевірку реєстраційний документ на транспортний засіб.

З вказаною постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП Позивач категорично не згідний. Зазначив, що оскаржувана постанова містить інформацію, яка не відповідає дійсності, вказаних у ній правопорушень він не вчиняв. Вважає, що дана постанова винесена з порушенням процедури розгляду справи та без повного і належного дослідження всіх обставин справи, а тому є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 16 червня 2021 року відкрито провадження в даній справі та призначено судове засідання.

20.07.2021 року від відповідача поліцейського ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Бісюка О.П. надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач зазначив, що 05.06.2021 року відносно позивача було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 848863 за ч.2 ст.122 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП шляхом об`єднання вчинених правопорушень за ч.2 ст.36 КУпАП та накладено стягнення в розмірі 510 грн. відповідно до санкції ч.2 ст.122 КУпАП.

Підставою для винесення даної постанови стало те, що 05.06.2021 року під час несення служби в с.Сереховичі по вул.Центральній, поліцейським екіпажем в складі поліцейського Бісюка О.П., було виявлено порушення Правил дорожнього руху. А саме, водій транспортного засобу "ЗІЛ-1130" з номерним знаком " НОМЕР_1 ", 05.06.2021 року о 13 год. 15 хв., керуючи транспортним засобом, виконуючи маневр повороту праворуч, не увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку, також після зупинки транспортного засобу працівниками поліції, не пред`явив для перевірки реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив пункти правил 9.2 "б" та 2.1 "б" ПДР України.

Зазначив, що в позовній заяві позивач вказав завідомо неправдиві факти з метою уникнення адміністративної відповідальності та дискредитування працівників патрульної поліції.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача скерував заяву про розгляд справи без їх участі та про підтримання позовних вимог. Зазначив, що до відзиву на позовну заяву, відповідачем на надано жодного доказу законності винесення оскаржуваної постанови. У відзиві відповідач наводить лише положення чинного законодавства без посилання на докази.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву просив розглянути дану справу без його участі.

Дослідивши письмові докази, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 1 КУпАП, одним із завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, в тому числі і тих, що притягуються до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, в ст. 7 КУпАП вказано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №848863, винесеної 05.06.2021 року поліцейським ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області старшим сержантом поліції Бісюком О.П. Позивача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, притягнуто його до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510гривень за те, що він 05.06.2021 року о 13 год. 15 хв. в с.Сереховичі, керуючи автомобілем під час здійснення повороту праворуч не увімкнув правий покажчик повороту, та під час перевірки документів не пред`явив на перевірку реєстраційний документ на транспортний засіб.

Як вбачається зі змісту позовної заяви Позивачз оскаржуваною постановою не згідний та зазначених у ній порушень правил дорожнього руху не вчиняв.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Однак, крім постанови інших доказів Відповідач суду не надав.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами, що передбачено ст. 251 КУпАП.

Відповідач, складаючи постанову відносно Позивача діяв в порушення ст. 280 КУпАП, не з`ясувавши всі обставини, які мають значенння для правильного вирішення справи, зазначив відомості щодо винності особи у вчиненні адміністративних правопорушень та визначив покарання, не надавши Позивачу, як встановлено під час розгляду справи, ніяких доказів вчинення правопорушення. В оскаржуваній постанові зазначено, що до неї додається відео з відеореєстратора та боді-камери 12/2 із автомобіля д.н.з. НОМЕР_2 , однак жодних доказів Суду Відповідачем надано не було.

Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові не може бути належним доказом вчинення особою правопорушення.

Аналогічна правова позиція визначена у постанові ВС України від 26.04.2018 року (справа №338/1/17).

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

В порушення вказаної норми, Позивачу не було надано можливості надати пояснення, надати всі необхідні документи, залучити до участі у справі захисника, що свідчить про упередженість працівників поліції.

Беручи до уваги наведені вище обставини, а також враховуючи приписи згаданих процесуальних норм, Суд звертає увагу на те, що оскаржувана постанова у справі не може слугувати носієм доказової інформації, оскільки спростовується позовною заявою Позивача, а інформація, відображена в ній, не підтверджена іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимога та заперечення. Поряд з цим, ч.2 ст.77 КАСУ встановлено, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач обставин, на які посилається Позивач не спростував, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність прийнятого рішення суду не надав. З огляду на належне повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи Суд вважає, що останній мав можливість реалізувати зазначене процесуальне право з метою виконання процесуального обов`язку покладеного на нього в силу ч.2 ст.77 КАС України.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, Ратнівський районний суд Волинської області, належним чином, повно та всебічно дослідивши усі обставини справи, з врахуванням вимог стосовно їх належності й допустимості, а також забезпечивши обом сторонам право на звернення до суду, передбачене, зокрема ст. 5 КАС України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дійшов висновку про підставність позовних вимог, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 , його представника - адвоката Панасюка Івана Івановича до поліцейського ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області старшого сержанта поліції Бісюка Олександра Павловича, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі підлягає до задоволення, а постанова серії БАБ №848863 від 05.06.2021 року скасуванню.

Крім того, в адміністративному позові ОСОБА_1 просить стягнути понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 454 гривні та витрат на правничу допомогу у розмірі 2500 гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції у Волинській області.

Так, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд, дослідивши докази, які підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат, дійшов висновку про часкове задоволення даної вимоги, та вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області 1954 гривень, виходячи з наступного:

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою, Суд виходить з приписів статей 134, 139 КАС України.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із наявних у справі письмових доказів (договору від 07.06.2021 року про надання правової допомоги з додатком про вартість послуг адвоката, акту прийому-передачі наданих послуг, квитанцією до прибуткового кассового ордеру серії 02 БС від 14.06.2021 року), позивач сплатив адвокату Панасюку І.І. кошти в загальному розмірі 2500 грн., з яких: переговори з клієнтом для надання консультацій, попередній перегляд наданих ним документів їх опрацювання на суму 500 грн.; підготовка та подання до суду позовної заяви, оформлення додатків до неї за ставкою 1000 грн. за одну годину на суму 2000 грн. Крім того, квитанцією від 15.06.2021 року підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 454 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, Суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України вважає, що до задоволення підлягає стягнення з Відповідача витрат в сумі 1500 гривень.

З урахуванням наведеного, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати в розмірі 1954 грн., які складаються з судового збору в розмірі 454 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.

На підставі ст. ст. 2, 3, 5, 77, 139, 241-246, 295 КАС України, ст.ст. 251, 258, 280 КУпАП, Суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , його представника - адвоката Панасюка Івана Івановича до поліцейського ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області старшого сержанта поліції Бісюка Олександра Павловича, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області старшого сержанта поліції Бісюка Олександра Павловича про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №848863 від 05.06.2021 року і провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області судові витрати у розмірі 1954 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ратнівський районний суд Волинської області.

Суддя С.О.Лозицький