Решение № 98461070, 20.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2021 року м. Київ № 640/17033/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної податкової служби у місті КиєвідоДержавної наукової установи "Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів"про стягнення заборгованості у розмірі 2 549 241, 03 грн,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів», в якій просить суд стягнути кошти платника податків Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів» з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 2 549 241,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до інтегрованої картки платника податків відповідач на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом у сумі 2 549 241,03 грн, в тому числі:

- по податку додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 2 528 232, 81 грн;

- по земельному податку з юридичних осіб в в розмірі 21 008,22 грн.

Зазначена сума податкового боргу виникла на підставі самостійно задекларованих зобов`язань та контрольно-перевірочної роботи податкового органу. Оскільки зазначена сума податкового боргу не була самостійна сплачена відповідачем, контролюючим органом було направлено відповідачу податкову вимогу від 30.04.2014 №5889-25.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 29.07.2020 відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання в адміністративній справі №640/17033/20.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 13.08.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначив про те, що податкова вимога від 30.04.2014 №5889-25 була надіслана на адресу Державної наукової установи "Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів" та отримана останньою 09.07.2014, але твердження позивача про те, що вона є узгодженою є безпідставним. При цьому, контролюючий орган має право стягнути податковий борг з платника податків лише у разі узгодженості суми податкового зобов`язання, що підлягає примусовому стягненню. Відповідачем наголошено на тому, що податкова вимога від 30.04.2014 №5889-25 є передчасною, оскільки сума грошового зобов`язання, визначається актами перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями, а оскільки відповідач зазначених документів не отримував, то податкова вимога не набула статусу узгодженого, відтак підстави для надіслання контролюючим органом податкової вимоги платнику податків відсутні. В наданих позивачем матеріалах відсутній документ який би підтверджував наявність податкового боргу у зазначеній сумі. Крім того, відповідач зазначив про те, що всі податкові повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за порушення терміну подачі податкових накладних та термінів сплати податку на додану вартість, які надходили до Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів» протягом 2015 - 2020 років сплачувались в установлені терміни.

Відповідач погоджується з тим що одним і єдиним способом стягнути податковий борг з платника податків, що виник до 01.07.2015 є звернення контролюючого органу до адміністративного суду, але пунктом 102.4 ст. 102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

У відповіді на відзив від 12.10.2020 позивач зауважив, що станом на поточну дату за відповідачем обліковується податковий борг в розмірі 2 802 379,15 грн, в тому числі:

- по податку додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 2 528 232, 81 грн;

- по земельному податку з юридичних осіб в в розмірі 21 008,22 грн.

Вказаний борг, станом на 05.10.2020, відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу податковий борг Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів», який є предметом судового розгляду у справі №640/17033/20 підприємством не сплачено. Відповідачем 23.10.2020 подано до суду письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких останній звернув увагу на неузгодженості податкового боргу, який виник на підставі податкової вимоги від 30.04.2014 №5889-25. У бухгалтерському обліку та звітності Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів» податковий борг у вказаний час не значиться. Відсутність податкового боргу підтверджується податковими деклараціями, а додані до позовної заяви документи, на думку відповідача, ніякого відношення до податкової вимоги №5889-25 від 30.04.2014 не мають.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засідання 14.12.2020 у зв`язку з надходженням клопотань від представників сторін, суд ухвалив здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви та розгляд справи відкладався у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, письмові заперечення на відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Державна наукова установа «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів» (код ЄДРПОУ 00334793) (надалі - відповідач) перебуває на обліку в органах дезжавної податкової служби та є платником податків за основним місцем обліку, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до інтегрованої картки платника податків відповідач на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом у сумі 2 549 241,03 грн, в тому числі:

- по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 2 528 232, 81 грн;

- по земельному податку з юридичних осіб в в розмірі 21 008,22 грн.

За посиланням контролюючого органу, зазначена сума податкового боргу виникла на підставі самостійно задекларованих зобов`язань та контрольно-перевірочної роботи податкового органу.

Контролюючим органом було направлено відповідачу податкову вимогу від 30.04.2014 №5889-25.

Оскільки зазначена сума заборгованості перед бюджетом відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся з даним позовом до суду щодо стягнення податкового боргу за рахунок коштів, наявних на рахунках платника у банківських установах.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 20.1.34 статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі - Податковий кодекс України) контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок реалізації права органу державної податкової служби на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено статтею 95 Податкового кодексу України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

В силу підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання в установлений законом строк. Своєю чергою невиконання обов`язку щодо сплати узгодженого податкового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на те, що податкова вимога від 30.04.2014 №5889-25, на підставі якого виникла оскаржувана заборгованість, не була узгоджена, адже податкове повідомлення-рішення у податковій вимозі не зазначено, доказів про його отримання позивачем не надано.

Разом з тим, відповідач вважає, що податкова вимога від 30.04.2014 №5889-25 є передчасною, оскільки сума грошового зобов`язання має визначатись актами перевірки та податковими-повідомленнями рішеннями, а оскільки відповідач зазначених документів не отримував, то податкова вимога не набула статусу узгодженої, відтак підстави для надсилання контролюючим органом податкової вимоги платнику податку відсутні.

Разом з тим, як зазначено позивачем, сума податкового боргу у розмірі 2 528 232,81 грн виникла на підставі самостійно задекларованих зобов`язань та контрольно-перевірочної роботи податкового органу.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПКУ. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У суду відсутні підстави вважати, що податкова вимога від 30.04.2014 №5889-25 є не узгодженою, адже відповідно до пункту 59.4 статті 54 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що вказана вимога була отримана Державною науковою установою «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів» 09.07.2014, в судовому порядку оскаржена не була, а тому з урахуванням приписів статті 54 Податкового кодексу України податкова вимога від 30.04.2014 №5889-25 є узгодженою.

Відповідач також зазначив, що що підставою для стягнення боргу з платника податків, який виник до 01.07.2015, є звернення до адміністративного суду, але пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнути протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Суд звертає увагу, що починаючи з 2014 року заборгованість перед бюджетом по податку додану вартість та по земельному податку стосовно відповідача збільшувалась.

Згідно з пунктом 59.5 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, з моменту винесення податкової вимоги від 30.04.2014 №5889-25 до моменту звернення до суду сума податкового боргу змінювалась.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Приписи пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі №1340/5767/18, строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.

Суд звертає увагу, що податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. Чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу після набрання чинності Податковим кодексом України.

Вирішуючи питання виникнення у позивача права на звернення до суду з цим позовом, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості, що заборгованість відповідача до моменту розгляду справи переривалась або є погашеною в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи, що заборгованість відповідача перед бюджетом збільшувалась, що підтверджується обліковою карткою платника податків станом на 27.05.2020, суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності стосовно спірних правовідносин.

Стосовно наявності заборгованості перед бюджетом у сумі 2 549 241,03 грн позивач посилається на розрахунок податкового боргу.

Відповідно до податкової вимоги від 30.04.2014 №5889-25 сума боргу становить 477 177,56 грн.

Суд зазначає, що у разі якщо сума податкового боргу, зазначена позові, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Так, на підтвердження наявності заборгованості відповідача перед бюджетом у розмірі 2 549 241,03 грн надано копії наступних доказів:

- податкова вимога від 30.04.2014 №5889-25 на суму 477 177, 56 грн;

- податкові повідомлення-рішення від 10.02.2020 №0132610411; від 18.10.2019 №014432411; від 19.06.2019 №0504801206; від 03.07.2019 №0545391213; від 27.03.2019 №0259911213; від 22.02.2019 №0154371213; від 26.12.2018 №0975621213; від 05.12.2018 №0899351206; від 06.09.2018 №0599781206; від 12.06.2018 №0347481213.

Зазначені повідомлення-рішення та вимога були направлені на адресу відповідача рекомендованими листами з повідомленням та врученні останньому, про що свідчать наявні матеріали справи.

Разом з тим, на спростування заборгованості відповідачем до матеріалів справи долучено платіжні доручення: від 12.07.2019 №134 на суму 31456,38 грн щодо сплати грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням від 03.07.2019 №0545391213;

від 24.06.2019 №183 на суму 490,99 грн щодо сплати штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2019 №0504801206; від 14.03.2019 №44 на суму 170,00 грн щодо сплати грошових зобов`язань згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22.02.2019 №0154371213; від 04.04.2019 №84 на суму 31 087,26 грн щодо сплати грошових зобов`язань згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27.03.2019 №0259911213; від 12.09.2018 №319 на суму 666,67 грн щодо сплати штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 06.09.2018 №0599781206; від 11.12.2018 №440 на суму 1259,60 грн щодо сплати штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2018 №0899351206.

Однак, суд звертає увагу, що зазначені суми, які були сплачені відповідачем в погашення заборгованості перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість та зі сплати земельного податку були враховані контролюючим органом, що підтверджується обліковою карткою платника Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів».

Таким чином, беручи до уваги податкова вимоги від 30.04.2014 №5889-25 на суму 477 177, 56 грн, податкові повідомлення-рішення від 10.02.2020 №0132610411; від 18.10.2019 №014432411; від 19.06.2019 №0504801206; від 03.07.2019 №0545391213; від 27.03.2019 №0259911213; від 22.02.2019 №0154371213; від 26.12.2018 №0975621213; від 05.12.2018 №0899351206; від 06.09.2018 №0599781206; від 12.06.2018 №0347481213, а також надані відповідачем докази щодо сплати заборгованості перед бюджетом, суд зазначає, що станом на час розгляду справи в суді за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 2 549 241,03 грн., який на день розгляду справи у добровільному порядку не сплачений.

Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктами 20.1.19, 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 41.2. статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Стаття 61 Податкового кодексу України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управлінням Державної податкової служби у м. Києві про стягнення податкового боргу в сумі 2 549 241,03 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає стягненню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) задовольнити.

2. Стягнути кошти платника податків Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів» (03190, м. Київ, пров. Бабушкіна, 3, код ЄДРПОУ 00334793) з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 2 549 241,03 грн (два мільйона п`ятсот сорок дев`ять тисяч двісті сорок одна гривня три копійки).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.