Постановление суда № 98444579, 20.07.2021, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/54/2021

132/3359/19

У Х В А Л А

20.07.2021 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Верніка В.М.

із участю: секретаря Штойко О.Ю.,

прокурора Прокопчука Д.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Білошкурського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020160000108 від 09.03.2019 року, по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ст.348 КК України,

ВСТАНОВИВ :

У зв`язку з недоставленням конвойною службою в судове засідання до Жмеринськго міськрайонного суду обвинуваченого ОСОБА_1 не відбулись заздалегідь призначені в даній справі судові засідання 07 та 08 липня 2021 року. Наразі у зв`язку з початком згідно даних табеля обліку робочого часу щорічної відпустки судді Шепеля К.А. в складі колегії суддів Жмеринського міськрайонного суду у даному кримінаьному провадженні, призначено судове засідання для проведення окремої процесуальної дії щодо вирішення питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідне клопотання стосовно чого подано до суду стороною обвинувачення 20.07.2021 року, розгляд якого з наведених вище підстав згідно положень п.20-5 розділу ХІ Перехідних положень КПК України здійснюється головуючим суддею Верніком В.М.

В судовому засіданні прокурор Прокопчук Д.В. підтримав заявлене ним клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на обставини того, що до теперішнього часу не зменшились ризики можливості останнього переховуватись від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Заявлені ризики обґрунтував тим, що обвинувачений ОСОБА_1 не перебуває у зареєстрованому шлюбі, не має постійних і законних джерел доходу та міцних соціальних зв`язків, які б втримали його від зміни місця проживання з метою уникнення покарання, що йому загрожує за висунутим обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину. Зауваживши про вчинення інкримінованих злочинів із застосуванням насильства, просив суд не визначати обвинуваченому ОСОБА_1 розмір застави.

Захисник Білошкурський О.В. заперечив стосовно продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 з підстав неправильної на його думку кваліфікації злочину, інкримінованого останньому та відсутності об`єктивних доказів такого суспільно небезпечного діяння. Також вважає недоведеними прокурором заявлені ризики, що викладені у формулюванні можливості їх настання. Зауважив, що наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 непогашеної судимості не може безумовно свідчити про існування у нього намірів вчиняти нові кримінальні правопорушення, надто за хворобливого стану здоров`я. Просив суд застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Овинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Решта учасників кримінального провадження заїх викликом в судове засіданя не з`явились і не повідомили причин своєї неявки.

Заслухавши думки сторін, вивчивши матеріали судового провадження, суд доходить таких висновків.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до приписів ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Згідно положень ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Так, строк дії раніше обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.03.2019 року запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який був востаннє продовжений ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 26.05.2021 року, закінчується 24.07.2021 року, проте, закінчити судовий розгляд даного кримінального провадження у зазначені строки з об`єктивних причин не вбачається можливим з огляду на потребу продовження дослідження значного обсягу письмових доказів.

Будь-яких вагомих об`єктивних відомостей про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

При цьому, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, об`єктивно враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , його зрілий вік, характер та обсяг пред`явленого обвинувачення у вчиненні ряду умисних злочинів, ґрунтовність якого наразі визначається затвердженим у встановленому порядку прокурором обвинувальним актом, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим, у їх взаємозв`язку з можливими ризиками, на які вказано прокурором, а саме можливості обвинуваченого ОСОБА_1 переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Дані ризики аргументовано доводяться тим, що ОСОБА_1 , хоча й має постійне місце проживання, проте не мешкав там до його затримання й не оформив у встановленому порядку договору найму іншого житлового приміщення, де фактично проживав певний час, у нього немає стійких соціальних зв`язків та легальних джерел постійного доходу, він раніше неодноразового притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, у даному кримінальному провадженні обвинувачується серед іншого у вчиненні за обтяжуючих відповідальність обставин особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до п`ятнадцяти років, й достатніх стримуючих факторів, що були здатні втримати його від зміни місця проживання з метою уникнення цієї відповідальності навіть в умовах домашнього арешту, стороною захисту належно не доведено.

Суд не приймає до уваги твердження сторони захисту про неналежну правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого в межах даного кримінального провадження обвинувачено ОСОБА_1 , оскільки надання відповідної правової оцінки можливе судом виключно за результатами закінчення судового розгляду та прийняття остаточного рішення на підставі аналізу сукупності усіх досліджених доказів, здійснення чого в межах розгляду питання доцільності продовження запобіжного заходу не є очевидно можливим.

Таким чином, за невстановлення виключних обставин щодо неможливості застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд не вбачає достовірних підстав для застосування жодного з інших, більш м`яких запобіжних заходів, оскільки вони є недостатніми для запобіганню зазначеним прокурором ризикам та належному виконанню обвинуваченим процесуальних обов`язків, визначаючи виправданим продовження дії застосованого виняткового запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 за наявності більш вагомого суспільного інтересу у виді права на справедливий судовий розгляд, а також унеможливлення переховування обвинуваченого від суду, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалюють над принципом поваги до особистої свободи, становлячи достатні підстави його продовження строком на 60 днів з урахуванням потреб здійснення судового розгляду.

Водночас з урахуванням встановлених ризиків та тяжкості покарання, з огляду на обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень із застосуванням насильства, суд визначає відсутнім обов`язок визначення йому розміру застави.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177,178,181,199,324,331,350 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задволенні клопотання сторони захисту про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, який не пов`язаний з триманням під вартою, - відмовити.

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити на 60 днів, тобто до 17.09.2021 року включно запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.03.2019 року, без визначення розміру застави.

На ухвалу суду в частині продовження запобіжного заходу протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга, до Вінницького апеляційного суду, що не перешкоджає судовому розгляду.

Головуючий суддя Вернік В.М.