Постановление суда № 98434545, 20.07.2021, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/5571/17

Провадження 1-кп/524/26/21

УХВАЛА

20.07.2021 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області

у складі: головуючого судді: Олейнікової Г.М.

при секретарі: Тараненко А.Г.

за участю прокурора: Магди В.Л.

захисника Шудрі В.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Кременчука Полтавської області об,єднане кримінальне провадження відносно вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1,2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

01.08.2017 року до Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017170090001776 від 16.05.2017 року відносно вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України.

27.12.2018 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018170090003866 від 24.10.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України, який був розподілений судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області Олейніковій Г.М.

30.01.2019 року ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука матеріали кримінального провадження №12018170090003866 від 24.10.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України об`єднані в одне провадження з кримінальним провадженням №12017170090001776 від 16.05.2017 року відносно вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення , передбаченого ст. 121 ч.1 КК України.

26.05.2021 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого відраховується до 24.07.2021 року включно, у зв`язку з тим, що судовий розгляд справи відкладається на 10.08.2021 року, так як захисником Шудрею В.І. заявлено клопотання про ознайомлення з матеріалами справи для підготовки до судових дебатів, а у обвинуваченого ОСОБА_1 24.07.2021 року спливає строк тримання під вартою, тому суд вважає у даному судовому засіданні розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.

Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження, прокурора, який вважає за необхідне обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити строк тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст.. 177 КПК України існують до теперішнього часу, а саме обвинувачений знаходячись на волі може переховуватись від суду, не працює, не має постійного доходу, у зв`язку з чим може вчинити інше кримінальне правопорушення, захисника Шудрю В.І., який заперечує проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , так як прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України не доведені, у зв`язку з чим просить суд застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, обвинуваченого ОСОБА_1 , який підтримує думку свого захисника, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, застосований ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 26.05.2021 року спливає 24.07.2021 року.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного злочину , який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого.

Зокрема, ОСОБА_1 обвинувачується у завданні тяжкого тілесного ушкодження, потерпілому ОСОБА_2 , та у завданні тяжкого тілесного ушкодження, потерпілому ОСОБА_3 , що спричинило смерть останнього.

За даним кримінальним провадженням, суд враховує також обсяг пред`явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який не працює та не одружений, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному провадженні.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст.5 п. «С» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою при провадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

У зв`язку з викладеним, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, оскільки заявлені ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п. 1,4, 5 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися та до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м`які альтернативні запобіжні заходи.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останньому висунуте обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, у разі доведення його вини йому може бути призначено покарання за ст.. 121 ч.2 КК України від 7 до 10 років позбавлення волі, обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працює , немає постійного джерела доходу, тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, можливості скоювати інші злочини, раніше порушив умови запобіжного заходу у виді домашнього арешту, також йому висунуте обвинувачення у вчинення кримінального правоопрушення у період іспитового строку , тобто на шлях виправлення він не встав , Судом також враховується, що вказані ризики є реальними на теперішній час та такими, що виправдовують тривалість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

При продовженні запобіжного заходу суд врахує також практику Європейського суду з прав людини, а саме, що оцінка такого ризику , як переховування від суду, має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58.

Щодо доводів захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Тому вирішуючи клопотання захисника Шудрі В.І. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт суд враховує, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на цілодобовий домашній арешт, а альтернативні запобіжні заходи, як вище зазначив суд не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Таким чином, суд, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на шістдесят днів, а саме з 20.07.2021 року до 17.09.2021 року включно .

Оскільки злочин у якому висунуте органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_1 вчинений із застосування насильства, то суд вважає не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі №3-208/2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Керуючись ст.ст. 177,178 ,194,369, 392 , 394 ч.5, ст. 395 ч.2 п. 1-1 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 20.07.2021 року до 17.09.2021 року включно.

У задоволенні клопотання захисника Шудрі В.І. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду, через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом 5 днів з дня її оголошення обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Головуючий суддя : Г.М. Олейнікова