Постановление суда № 98379808, 19.07.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/453/21

Провадження № 2/156/315/21

УХВАЛА

іменем України

про повернення позовної заяви

19 липня 2021 року смт Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І.Є., розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, -

в с т а н о в и в :

14.06.2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до Іваничівського районного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Ухвалою суду від 25.06.2021 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із несплатою судового збору за подання позову про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення; відсутністю у позові обґрунтувань саме такої суми моральної шкоди, яку просить стягнути позивач з відповідача; відсутністю доказів, що підтверджують вказані у позові обставини. Судом надано строк для усунення зазначених у вищевказаній ухвалі недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення такої ухвали позивачу.

Копію вищевказаної ухвали було надіслано представнику позивача ОСОБА_3 на вказану ним у позовній заяві електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1

Копію вказаної ухвали ОСОБА_1 отримано 01.07.2021 року, про що свідчить відповідна відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Тобто, строк для усунення недоліків позивачу було надано до 12 липня 2021 року включно.

Станом на 19.07.2021 року на адресу суду будь-яких документів на усунення недоліків від ОСОБА_1 чи її представника не надходило.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначено, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути «розумним». Разом з тим, судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Водночас, у рішенні по справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року ЄСПЛ констатує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом («Голдер проти Сполученого Королівства» і «Z та інші проти Сполученого Королівства», рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Однак, для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Суд констатує, що від позивача та його представника не надходило будь-яких клопотань про відстрочення або розстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення. У матеріалах справи також відсутні будь-які документи, що підтверджували б наявність у позивача пільги щодо сплати судового збору.

Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Суд звертає увагу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).

Зважаючи на те, що до встановленого строку недоліки усунуті не були, та керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя -

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву подану представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням повернути позивачеві.

Роз"яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.

Суддя І.Є. Малюшевська