Решение № 98346321, 29.06.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/10661/19

Провадження №2/521/75/21

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Граніна В.Л., при секретарі Шкребтієнко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «СТІКОН», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа ОСББ «ЖК Люксембург», про визнання недійсним договорів купівлі - продажу майнових прав, договору купівлі - продажу, договору дарування та скасування реєстрації права власності, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «СТІКОН», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа ОСББ «ЖК Люксембург», про визнання недійсним договорів купівлі - продажу майнових прав, договору купівлі - продажу, договору дарування та скасування реєстрації права власності.

13 травня 2021 року по справі ухвалено рішення.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи та просить стягнути з відповідачів в рівних часках витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 41 000 гривень та витрати, пов`язані із залученням експерта у розмірі 8 500 гривень. На підтвердження своїх вимог було копію договору про надання послуг у сфері права від 04.10.2018 року, копію договору щодо надання послуги з проведення судової експертизи, банківську квитанцію.

Позивач та його представник приймали участь у судовому засіданні, заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «СТІКОН» заперечував проти стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи, посилаючись на те, що представником позивача не надано доказів на підтвердження понесених витрат, а також не зазначено, зокрема, обґрунтування їх неминучості та необхідності. Тому, у судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволені заяви в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, подане клопотання, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ.

Так, як вбачається з акту №1 наданих послуг від 17.05.2021 року, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 41 000 гривень, які просить стягнути заявник, складаються з:

1. усного консультування замовника з підстав визнання недійсним договорів купівлі – продажу майнових прав на машиномісця у багатоквартирному житловому будинку, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та по усіх питаннях, що стосуються виконання доручення за договором – 5 000 гривень;

2. аналіз законодавства, аналіз судової практики, вироблення правової позиції та підготовка роз`яснень і рекомендацій з підстав визнання недійсним договорів купівлі – продажу майнових прав на машиномісця у багатоквартирному житловому будинку, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та по усіх питаннях, що стосуються виконання доручення за договором – 5 000 гривень;

3. підготовка та подача позовної заяви від ОСОБА_1 до суду про визнання недійсним договорів купівлі – продажу майнових прав на машиномісця АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , договору купівлі – продажу та договору дарування машиномісць та скасування реєстрації права власності та заяви щодо забезпечення позову – 10 000 гривень;

4. підготовка та подача до суду заяви про усунення недоліків по справі №521/10661/19 – 4 500 гривень;

5. підготовка відповіді на відзив на позовну заяву по справі №521/10661/19 – 5 000 гривень;

6. підготовка та подача до суду заперечень щодо поданого клопотання представника відповідача ТОВ «СТІКОН» про проведення судової будівельно - технічної експертизи по справі №521/10661/19 – 4 500 гривень;

7. участь у судових засідання по справі №521/10661/19 – 7 000 гривень.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Так, відповідно до першого пункту акту, адвокатом було здійснено консультування позивача протягом 5 годин. Однак, ним не надано доказів на підтвердження надання позивачу консультацій саме на протязі зазначеного часу, а також не надано обґрунтування необхідності надання консультації саме на протязі 5 годин.

У пункті 2 акту зазначено, що адвокатом витрачено 5 годин на аналіз судової практики та вироблення правової позиції по справі. Знов ж таки, представником позивача не надано детальний опис вчинених дій щодо даного пункту та жодним чином не обґрунтовано саме необхідність їх проведення на протязі 5 годин.

Верховний суд у постанові від 11.03.2021 року по справі №911/2681/19 зазначив, що такий вид правової допомоги, як зустріч адвоката з представниками клієнта та обговорення з клієнтом напрямів підсилення правової позиції клієнта, на який затрачено 2 год. 00 хв., не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.

Верховний суд у постанові від 08.04.2021 року по справі №922/2321/20 дійшов висновку, що за обставин даної справи зазначені окремо у Акті надання правової допомоги (послуг) від 16.03.2021 року послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги.

Враховуючи наведені висновки суду, аналіз судової практики та нормативно – правових актів входять до обсягу правової допомоги щодо складання певного процесуального документу.

Додатково слід зазначити, що пункт 3 акту стосується підготовки та подачі позовної заяви, а пункт 4 – підготовки та подачі до суду заяви про усунення недоліків. Однак, даний вид правової допомоги носить однаковий характер та стосується безпосередньо звернення позивача до суду шляхом підготовки та виготовлення позовної заяви. Тобто, усунення недоліків, відповідно до ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, є складовою виготовлення позову для звернення до суду.

Верховний суд у постанові від 11.03.2021 року по справі №911/2681/19 зауважив, що написання відзиву на касаційну скаргу обсягом 3 сторінки, на який адвокатом було потрачено 3год. 00 хв., що пропорційно у сумі 12 000 грн., не є співмірним зі складністю справи, з огляду на те, що доводи відзиву містять здебільшого цитування висновків суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваній додатковій постанові, та висновків Касаційного господарського суду, висловлених у постанові від 14.01.2021 року у справі 911/3156/19, сторони та предмет якої є майже аналогічним даній справі.

З висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі М755/9215/15-ц, а також від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, та в постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, вбачається, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи. До того ж заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір – обґрунтованим.

Також на сьогоднішній день позиція Верховного Суду ґрунтується на тому, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних із сплатою судового збору, повинен бути спів мірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наведену судову практику, обґрунтування заявлених вимог представником позивача, а також заперечень представника відповідача, суд, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, вважає, що судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню частково, а саме у розмірі 26 500 грн., а саме стягнення їх вартості у пунктах 1, 2, 3 акту наданих послуг по Ѕ частині від заявлених, а також без врахування виконаних робіт у пункті 4 акту.

Також представник позивача просив стягнути витрати, пов`язані із залученням експерта у розмірі 8 500 гривень. На підтвердження даних вимог, представником було надано копія договору №34/70/19 щодо надання послуги з проведення судової експертизи, рахунок №70/90 від 29.05.2019 року, квитанція АТ КБ «Приватбанк» від 07.06.2019 року та акт №70/19 здачі – приймання висновку судового експерта від 20.06.2019 року.

Суд вважає дані вимоги представника позивача обґрунтованими та такими, що були дійсно понесені стороною, що підтверджується наявними доказами. А доводи представника відповідача суд не бере до уваги, оскільки вони стосуються безпосередньо оцінки експертизи, результату та якості її проведення. Сам факт проведення такої експертизи визнано представником відповідача.

У зв`язку з чим, заява в частині стягнення витрат, пов`язаних із залученням експерта у розмірі 8 500 гривень підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «СТІКОН», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа ОСББ «ЖК Люксембург», про визнання недійсним договорів купівлі - продажу майнових прав, договору купівлі - продажу, договору дарування та скасування реєстрації права власності.

Стягнути з ТОВ «СТІКОН», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , в рівних частках, на користь ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 500 (двадцять шість тисяч п`ятсот) гривень та витрати, пов`язані із залученням експерта у розмірі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень, а саме по 3 888 (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 89 (вісімдесят дев`ять) копійок з кожного.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги через Малиновський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Головуючий