Решение № 98286019, 06.07.2021, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/3855/21

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

06 липня 2021 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Заверюха В.О., при секретарі - Червинській І.В.,

за участю: представника позивача - адвоката Кротова Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонниого відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про захист права власності, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровського міськрайонниого відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просить:

- скасувати (припинити, погасити, зняти) обтяження (арешт) номер 8209825 від 20.11.2008 року із вказівкою обєкта обтяження: інше, все майно, адреса: АДРЕСА_1 , накладений реєстратором Шостої одеської державної нотаріальної контори на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського управління юстиції від 11.12.2000 року;

- скасувати (припинити, погасити, зняти) обтяження (арешт) номер 8209838 від 20.11.2008 року із вказівкою обєкта обтяження: невизначене майно, все майно, власником якого є ОСОБА_2 (інші персональні дані не визначені), накладений реєстратором Шостої одеської державної нотаріальної контори на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського управління юстиції від 11.12.2000 року.

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 27.06.2020 року, актовий запис №687. Факт, що померлий є батьком позивача підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видане відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів Одеської області від 10.07.1995 року. Після смерті батька відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 . 27.01.2021 року позивач звернувся до Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де йому стало відомо, про те, що існують обтяження накладені на все майно ОСОБА_2 . 30.03.2021 року адвокат позивача звернувся з запитом до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про надання інформації стосовно накладених обтяжень на майно померлого. З інформації, отриманої на наданий запит, вбачається, що реєстратором Шостої одеської державної нотаріальної контори на підставі постанови відділу ДВС Білгород-Дністровського управління юстиції від 11.12.2000 року здійснено запис про обтяження №8209825 від 20.11.2008 року із вказівкою об`єкта обтяження: інше, все майно, адреса АДРЕСА_1 та обтяження №8209838 від 20.11.2008 із вказівкою об`єкта обтяження: невизначене майно, все майно, власником якого є ОСОБА_2 (інші персональні дані не визначено). За результатами пошуку у автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що інформація стосовно виконавчого провадження в межах, якого накладено арешт постановою відділу ДВС Білгород-Дністровського управління юстиції від 11.12.2000 року - відсутня. Інформація стосовно виконавчих документів, які подавались на примусове виконання відділу, вносилась до Системи з 2007 року, в зв`язку з цим матеріали виконавчого провадження відсутні, надати посвідчені копії не представляється можливим. На теперішній час, позивач як єдиний спадкоємець вільно володіє та користується вищезазначеним майном, однак реалізувати своє право власності в повній мірі не в змозі, внаслідок того, що на вказане майно безпідставно існує обтяження, яке відмовляється знімати орган, який його наклав, посилаючись на відсутність документів виконавчого провадження. Вказані обставини змусили звернутись позивача до суду із захистом свого цивільного права, а саме захистом права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.05.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано термін на усунення недоліків.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.06.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Кротов Л.А. вимоги позову підтримав та пояснив, що позивач, як єдиний спадкоємець вільно володіє та користується майном, однак реалізувати своє право власності в повній мірі не має можливості внаслідок існуючого обтяження, орган, який здійснював обтяження, знімати обтяження відмовляється, посилаючись на відсутність документів виконавчого провадження. Вказані обставини змусили позивача звернутись до суду із захистом свого цивільного права, а саме захистом права власності на нерухоме майно.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, повідомлявся, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вислухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив наступні обставини.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.2 ст.6 Конституції України, органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 27.06.2020 року, актовий запис №687.

Факт споріднення, підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видане відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів Одеської області від 10.07.1995 року.

Для оформлення своїх спадкових прав після смерті батька, позивач 27.01.2021 року звернувся до державного нотаріуса Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини за законом, проте йому стало відомо про існування обтяжень накладені на все майно спадкодавця ОСОБА_2 ..

30.03.2021 року адвокатом позивача було здійснено запит до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про надання інформації стосовно накладених обтяжень на майно померлого ОСОБА_2 ..

З відповіді Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 06.04.2021 року №28204/31-16 вбачається, що реєстратором Шостою одеської державної нотаріальної контори на підставі постанови відділу ДВС Білгород-Дністровського управління юстиції від 11.12.2000 року здійснено запис про обтяження №8209825 від 20.11.2008 року із вказівкою об`єкта обтяження: інше, все майно, адреса АДРЕСА_1 та обтяження №8209838 від 20.11.2008 із вказівкою об`єкта обтяження: невизначене майно, все майно, власником якого є ОСОБА_2 (інші персональні дані не визначено). За результатами пошуку у автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що інформація стосовно виконавчого провадження в межах, якого накладено арешт постановою відділу ДВС Білгород-Дністровського управління юстиції від 11.12.2000 року - відсутня. Інформація стосовно виконавчих документів, які подавались на примусове виконання відділу, вносилась до Системи з 2007 року, в зв`язку з цим матеріали виконавчого провадження відсутні, надати посвідчені копії не представляється можливим.

Відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Позивач в обгрунтування позову посилається на ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.ст.316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно положень ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має право передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинене нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст.15,16, 386, 391 ЦК України гарантовано власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому.

Згідно ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як зазначено в п.10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого сулу України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику у справах про зняття арешту» у матеріалах справи залежно від предмета та підстави позову мають бути належним чином завірені копії акта опису та арешту, постанови про арешт коштів чи майна боржника, вироку, рішення суду або іншого органу, на виконання яких проводився опис і арешт, матеріали, що є в кримінальній справі щодо належності описаного майна і джерел коштів на його придбання, документи про право власності на майно, кредитні зобов`язання, реєстраційні посвідчення, паспорти та інші документи, що видаються на це майно.

Крім того, в п.11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого сулу України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику у справах про зняття арешту» роз`яснено, що при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/абозняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно додержуючись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів (статті 77,78 ЦПК України). У разі виникнення у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, труднощів у витребуванні доказів суд з урахуванням положення частини п`ятої статті 12 ЦПК України сприяє їм у цьому за наявності відповідного клопотання.

Як визначено ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Згідно принципу диспозитивності, визначеному у ст.13 ЦК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, всупереч свого процесуального обов`язку, позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, зокрема, позивачем не надано самої постанови, на підставі якої зареєстровано обтяження, стороною позивача не надано суду доказів, які б свідчили про те, що на теперішній час взагалі відпали причини (обставини) підстави накладення обтяження на нерухоме майно, які тягнуть за собою зняття арешту з майна.

Позивач та/або його представник клопотань про забезпечення доказів, витребування відповідних доказів до суду не надавав, заяв про неможливість самостійно надати докази до суду не надходило, тобто наданим правом не скористались.

Аналізуючи вищевикладене, оцінюючи докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що при зверненні з даним позовом до суду, позивачем не надано доказів, які б надавили змогу суду дослідити дійсні обставини справи, за таких обставин, відсутні підстави для зняття арешту з майна.

До того ж, позивачем не визначений повний склад сторін, інтереси яких можуть бути порушені при винесенні рішення щодо скасування існуючого арешту на майно.

У пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Позивачем не зясовано особу, в інтересах якої накладався арешт на нерухоме майно, не зазначено суб`єктний склад сторін, інтереси яких можуть бути порушені при ухвалені рішення про задоволення вимог позивача.

Таким чином, скасування обтяження майна може вплинути на права, свободи, інтереси осіб, що не були залучені до участі у справі, що є порушенням норм процесуального права та обовязковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції відповідно до п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду справи

Враховуючи зазначене та беручи до уваги, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження зібраними у справі письмовими доказами, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонниого відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про захист права власності шляхом зняття арешту з майна є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.4, 12-13, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонниого відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про захист права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Заверюха В.О.