№ 9824805, 01.06.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-1753/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          01 червня 2010 р.                                                                                м. Чернігів

          Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді – Гром Л.М.

при секретарі           - Тищенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції до Сільськогоподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Калиновицьке» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

08.04.2010 року, Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Сільськогоподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Калиновицьке» та просить суд стягнути з Відповідача суму утриманого та нарахованого, але несплаченого (не перерахованого) до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2006 – 2009 року в сумі 150118,21 грн. Свої вимоги мотивує тим, що Відповідач, відповідно до п.п 17.1 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV, є особою, відповідальною за сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати і є також згідно п.п. 20.2 ст. 20 Закону № 889-ІV фінансово відповідальною особою за порушення норм цього Закону. Однак, станом на 31.03.2010 року підприємством не сплачено до бюджету даний податок в сумі 150118,21 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначили, що згідно п.п. «б» п. 19.2 ст. 19 Закону № 889-ІV вказано, що підприємства, які відповідно до цього Закону мають статус податкового агента, зобов’язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Податковий розрахунок (Ф. № 1-ДФ) містить дані за відповідний квартал по сумах нарахованого та виплаченого доходу, а також по сумах нарахованого та перерахованого до бюджету податку, що дає можливість визначити суми не перерахованого податку до бюджету за відповідний квартал.

В той же час в картці особового рахунку платника діючим законодавством не передбачено нарахування податку з доходів фізичних осіб з даних форми № 1-ДФ.

По даних особового рахунку форма ф.15, у 2006 році Відповідачем перераховано до бюджету податок в сумі 7098,62 грн., у 2007 році перераховано до бюджету податок в сумі 1980,00 грн., у 2008 році Відповідач податок до бюджету не сплачував, у 2009 році перераховано до бюджету 335,00 грн.

Зазначено, що станом на 30.06.2006 року, за Відповідачем рахується несплачений до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 116091,49 грн. Таким чином, Позивач, підсумовуючи вищезазначене, вважає, що необхідно стягнути з СТОВ «Калиновицьке» борг по податку з доходів фізичних осіб в сумі 150118,21 грн.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечували. Зазначали, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, оскільки вважають, що позивачем пропущений строк позовної давності. Також, на їх думку, даний борг є податковим зобов’язанням, строк сплати якого не настав. Вважають, що позивачем не були додержані вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ щодо процедури погашення зобов’язань по податку з доходів фізичних осіб.

На підставі ч.3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01 червня поточного року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 04.06.2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню на слідуючих підставах.

В судовому засіданні встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Калиновицьке» зареєстроване Варвинською районною державною адміністрацією 27.04.1995 року. Згідно довідки відділу статистики у Варвинському районі підприємство включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно п.2.1 ст.2 Закону України № 889-ІУ від 22.05.03р. «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон 889) платником податку з доходів фізичних осіб є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Згідно п.1.15 ст.1 цього Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно п.3.1 ст.3 Закону 889 об'єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону 889).

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону 889).

Згідно п.п.8.1.2 п. ст.8 Закону 889 податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

В судовому засіданні встановлено, що Позивач просить стягнути податок з доходів фізичних осіб, який виник за період з 01.07.2003 року по 31.03.2010 року. На підтвердження своїх позовних вимог Позивач посилається на довідку від 02.08.2006 року № 127/17-024/03796318 про наслідки перевірки справляння та своєчасності оплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб. Пунктом 3.1.13 наданої довідки встановлено, що заборгованість станом на 30.06.2006 року становить 116091,49 грн., а за період з 01.07.2006 року по 31.03.2010 року становить 34026,72 грн. Відповідно загальна сума не перерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб складає 150118,21 грн.

Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-ХІІ, із змінами, Відповідач зобов’язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни. Статтею 11 вказаного Закону передбачено, що за порушення податкових законів платники податків та зборів несуть відповідальність, передбачену законодавством.

Згідно п. 4 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», податок на доходи з фізичних осіб є загальнодержавним податком. Пункт 3 цієї статті встановлено, що порядок зарахування загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України від 22.05.2003, № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно зі статтею 2 Закону № 889 від платником податку з доходів фізичних осіб є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889 встановлено, що податковий агент, нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього ж Закону.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1. статті 8 Закону № 889 податок з доходів фізичних осіб підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного ту єдиним платіжним документом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

За п. 3 ч. 1 ст. 9 Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з Законом України, від 21.12.2000, № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Представник позивача в судовому засіданні зазначав, що зобов’язання по сплаті відповідачем прибуткового податку з громадян не є податковим боргом в розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки платником податків зобов’язання самостійно шляхом подання до органів ДПС податкової декларації не узгоджується, його не визначає контролюючий орган. А тому стосовно суми заборгованості, що є предметом спору, не застосовуються положення цього Закону, що регламентують порядок досудового погашення податкового боргу шляхом надсилання боржнику податкових вимог, передачі його активів в податкову заставу та послідуючий їх продаж в порядку ст. 10 Закону України № 2181.

Згідно з пп. "в" пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", списанню підлягає безнадійний податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.

Водночас пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлює, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а в разі, коли така декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Строк давності, закріплений в пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 зазначеного Закону, становить термін 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Строк давності для стягнення заборгованості за період з 01.07.2003р. по 30.06.2006р. року в сумі 116091,49 грн. на момент звернення позивача з позовом сплинув і відповідно до вимог законодавства чинного на момент спірних правовідносин, платник податку вважається вільним від такого податкового зобов'язання.

Реалізація положень закону здійснюється на підставі Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків. Органами, уповноваженим здійснювати процедуру списання безнадійного податкового боргу, є виключно податкові органи.

Відповідно до ст.. 20 Закону України «Про систему оподаткування» контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків та зборів (обов’язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень визначених законами.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом не було проведено документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань правильності справляння та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб або звірки наявності не перерахованих до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб на підставі перевірки первинних документів підприємства. Визначені суми боргу проведені податковою інспекцію на підставі підрахувань з наданих відомостей підприємством та які зазначені у особовій картці платника податків ф.15. Надані відомості не звірялись за особовими рахунками осіб, що знаходяться на підприємстві і висновки податкової інспекції щодо наявності боргу не оформлювались. В матеріалах справи знаходиться довідка, яка містить тільки арифметичні підрахування та не наведено висновків про порушення норм законодавства зі сторони платника податку. Крім того, зазначені висновки не були предметом інформування відповідача.

Представник відповідача, доводи позивача спростовував та зазначав, що на підприємстві представниками податкової інспекції звірка не проводилась та про визначення боргу по податку з доходів фізичних осіб ні акту звірки, ні іншої інформації податкова інспекція не надавала.

З дослідженої судом довідки вбачається, що визначена сума боргу по податку з доходів фізичних осіб визначена в повному обсязі без розмежування на період з 01.07.2006 р. по 31.03.2010 р.

Також дана довідка містить суперечності з яких не можливо встановити на підставі чого вирахувані ці заборгованості, зокрема інспектор в довідці зазначає,що на 30.06.2006 р. не перераховано до бюджету відповідачем суму податку з доходів з фізичних осіб - 116091,49 грн.; згідно поданих розрахунків за період з 01.07.2006 р. по 31.12.2009 р. нараховано податку становить 43440,43 грн.; сума сплаченого податку за період 01.07.2006 р. по 31.03.2010 р- становить 9413,62 грн., а станом на 31.03.2010 р. не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 150118,21 грн.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, доводи позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122, 158-163, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції – відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 04 червня 2010 року.

Суддя                                                                                           Гром Л.М.