Постановление суда № 9819718, 13.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2010 р.                               м. Київ                                        К-16355/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Костенка М.І., Усенко Є.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 травня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 липня 2007 року

у справі №2-22/4313-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос»(надалі –ТОВ «Кронос»)

до Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим (надалі – ДПІ у м.Алушті АР Крим)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У березні 2007р. позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Алушті АР Крим №0000941503/1 від 01.03.2007р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням чинного законодавства, оскільки до 30.06.2006р. оплата за землю в частині орендної плати була здійснена в повному обсязі, а з 10.05.2006р. позивач не був платником орендної плати за землю, відповідно до Закону України «Про плату за землю», приймаючи до уваги, що з цього часу ТОВ «Кронос»є власником цих земельних ділянок.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 липня 2007 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення №.0000941503/1 від 01.03.2007р.; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що з 10.05.2006р. позивач не був платником орендної плати як обов’язкового платежу, отже підстав для донарахування недоїмки і застосування штрафних санкцій до нього за несплату орендної плати за грудень 2005р. та жовтень-листопад 2006р. відсутні.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у м.Алушті АР Крим звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Кронос»за періоди з 24.11.2006р. по 09.02.2007р., про що складено акт №279/15-3/31395365 від 27.02.2007р.

Вказаною перевіркою податковим органом встановлено порушення позивачем ст.17 Закону України «Про плату за землю», а саме, несвоєчасна сплата податкового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За наслідкам проведеної перевірки податковим органом прийнято окражуване податкове повідомлення-рішення №.0000941503/1 від 01.03.2007р., яким позивачу на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено суму штрафних санкцій у розмірі 10%, що складає 1003,75грн., за затримку на 26 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 10305,68грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між Алуштинською міською Радою та ТОВ «Кронос»укладено договір оренди земельної ділянки №74 від 26.07.2002р. (а.с.34-36).

На підставі вказаного договору і відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю», в якій зазначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки, позивач сплачував орендну плату за користування земельними ділянками.

Згодом, позивачем був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.03.2006р. (а.с.17-20) та відповідно до матеріалів справи, 10.05.2006р. ТОВ «Кронос»став власником земельних ділянок згідно до:

- державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ №124744 кадастровий №0110300000:01:007:0096 (а.с.46);

- державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ №124746 кадастровий №0110300000:01:007:0097 (а.с.42);

- державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №533465 кадастровий №0110300000:01:007:0098 (а.с.40);

- державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ №124745 кадастровий №0110300000:01:007:0099 (а.с.44).

Відповідно до ст.15 Закону України «Про плату за землю», власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

На підставі вище зазначеної норми права, позивач подав до податкового органу лист №213 від 06.06.2006р. та податковий розрахунок земельного податку з травня 2006р. по грудень 2006р. (а.с.55-57). Слід також зазначити, що земельний податок сплачувався позивачем у розмірі та строки встановлені діючим законодавством.

Отже, колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з 06.06.2006р. позивач відповідно до ст.15 Закону України «Про плату за землю»не є платником орендної плати за землю і відсутні підстави для стягнення цієї суми.

У касаційній скарзі ДПІ у м.Алушті АР Крим не заперечує, що з 10.05.2006р. позивач фактично перестав бути суб’єктом відносин землекористування відповідних земельних ділянок, а набув право власності на них. Однак, податкове зобов’язання по сплаті орендної плати за землю було узгоджене позивачем на весь 2006р. і єдиною законною підставою для зміни платником податків узгодженого податкового зобов’язання, є надання до органу державної податкової служби уточнюючого розрахунку, який був наданий до ДПІ у м.Алушті АР Крим лише 03.10.2006р., відповідно до листа №411 від 03.10.2006р. (а.с.29).

Судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість висновків відповідача, так як відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 травня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 липня 2007 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.