Решение № 98136122, 06.07.2021, Коломацький районний суд Харківської області

Справа № 625/96/21

Провадження № 2/625/64/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року Коломацький районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді - Лосєва Д.К.,

за участю секретаря - Талавирі С.Г

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду с. Різуненкове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Коломацької селищної ради Харківської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний дід ОСОБА_2 , після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Після його смерті позивач звернувся до нотаріуса з приводу оформлення спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

У судове засідання позивач не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно належним чином, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника Коломацької селищної ради, проти задоволення позову не заперечував.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи буда повідомлений своєчасно належним чином, надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала.

У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у підготовчому провадженні.

Врахувавши думки учасників справи, вивчивши матеріали справи, допитавши свідків, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 3.1 роз`яснення Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи викладене, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину такими, що підлягають захисту в зв`язку з чим, задовольняє позов в цій частині.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 20 вересня 1994 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис №62 (а.с. 13).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 03 червня 1959 року вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьком зазначений ОСОБА_2 (а.с. 10).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00029996761 від 19 березня 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 16 березня 1978 року зареєстрували шлюб та після реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 набула прізвище ОСОБА_3 (а.с. 9).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 23 серпня 1985 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та його матір`ю записана ОСОБА_3 (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 06 березня 1981 року розірвали шлюб та після розірвання шлюбу ОСОБА_3 присвоєно прізвище ОСОБА_3 (а.с. 11).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 виданого 02 вересня 1982 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблено актовий запис №41 (а.с. 12).

Як вбачається з довідок наданих Коломацькою селищною радою №3 01 листопада 2019 року за №№1103,1104 ОСОБА_2 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_1 (а.с. 14).

Відповідно до довідки виданої виконкомом Шелестівської сільської ради Коломацького району Харківської області №868 від 05 листопада 2013 року будинок ОСОБА_2 в минулому мав адресу АДРЕСА_2 , в даний час згідно даних погосподарського обліку відповідно до рішення виконавчого комітету Шелестівської сільської ради від 28 квітня 2006 року №20 має адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 15).

З довідки №62 виданої 26 березня 2021 року Коломацькою селищною радою також вбачається, що будинок власником якого був ОСОБА_2 дійсно присвоєно адресу АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Як вбачається з технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 власником вказаного будинку станом на 10 березня 2021 року значиться ОСОБА_2 (а.с. 20-24).

Як вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру за №64093959 від 25.03.2021 року відомості про спадкові справі заведені після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину відсутні (а.с. 25).

Зі змісту відповіді приватного нотаріуса Коломацького районного нотаріального округу Харківської області Назарько Н.С. вбачається, що позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, у зв`язку з ненаданням нею оригіналу правовстановлюючого документу на вказаний будинок (а.с. 26).

З наданої на запит суду Коломацьким МКПТІ Коломацької селищної ради довідки № 57 від 09 червня 2021 року вбачається, що право власності на вказаний житловий будинок не зареєстровано (а.с. 66).

Таким чином, враховуючи, що на вказане нерухоме майно відсутня державна реєстрація та відсутні правовстановлюючі документи, у зв`язку з чим Позивач обмежений встановити та захистити своє право, як спадкоємець після померлого ОСОБА_2 , то можливість визнання такого права здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст. 535 ЦК УРСР (1963 року), неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця в тому числі усиновлені), а також, непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з переметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Осіб які мають право на обов`язкову частку згідно ст. 535 ЦК УРСР (1963 року), незалежно від змісту заповіту після смерті ОСОБА_2 немає.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

На день відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивач формально не належала до жодної категорії спадкоємців за законом, які були передбачені ЦК УРСР, а тому не вважалася спадкоємцем. Проте, в той же час позивач є онуком спадкодавця, тобто спадкоємцем шостої черги в розуміні ст. 1265 ЦК України. З 01 січня 2004 року втратив чинність ЦК УРСР та набрав чинність ЦК України. Положенням книги шостої ЦК України розширено перелік осіб, які мають право на спадщину за законом. Згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ЦК України.

Оскільки спадщину ніхту не приймав суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин правила книги шостої «Спадкове право» ЦК України в редакції 2003 року згідно пунктів 4, 5 Перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1217 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст., ст. 1258, 1264 ЦК України в редакції 2003 року (надалі ЦК України), спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини ( ст. 1268 ЦК України ).

Як вбачається з матеріалів справи матір позивача - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до відкриття спадщини, у зв`язку з чим позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за правом представлення в розумінні ст. 1266 ЦК України та у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 на день відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем суд також вважає його таким, що прийняв спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Правових наслідків невиконання такого обов`язку, зокрема у вигляді втрати права на спадщину, положеннями цивільного законодавства не передбачено.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Таким чином, відповідно до статті 392 ЦК України з вимогами про визнання права власності на спадкове майно спадкоємець може звернутися до особи, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

У разі, коли спір виникає у зв`язку з неможливістю документального оформлення права на спадщину, за відсутності спору про безпосереднє право на неї, спадкоємець може оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій у судовому порядку.

Порядок оформлення права на спадщину встановлений главою 89 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, та являє собою визначену законодавством сукупність функцій, притаманну юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, якщо відсутність умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

З огляду на вище перелічені обставини, а також те, що позивач - ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем за правом представлення після смерті ОСОБА_2 , прийняв спадщину що відкрилася після його смерті, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача стосовно визнання за ним, в порядку спадкування за законом права приватної власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 тому, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12,13,81,259,263-265,268 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Коломацької селищної ради Харківської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом право після смерті діда ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право приватної власності на спадкове майно, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Коломацький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07 липня 2021 року.

Суддя: Д.К. Лосєв