Решение № 98048529, 01.07.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2800/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання відмову протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною відмову Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі – відповідач, ВДВС) за № 32485 від 08.06.2021 та зобов`язати повернути стягувачу виконавчий документ - постанову №ХС2282/327/АВ/П/ТД-ФС від 04.09.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.03.2021 позивач по телефону дізнався про наявність виконавчого провадження № 57838465, прибув до відповідача та ознайомився з матеріалами. До цієї дати ОСОБА_1 не було відомо про існування зазначеного виконавчого провадження, з 03.12.2018 відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» він не отримав жодного процесуального документу за вказаним виконавчим провадженням. 23.03.2021 позивачем на адресу відповідача було надано заяву про повернення виконавчого документа Стягувачу та 08.06.2021 ОСОБА_1 отримав від ВДВС необґрунтовану відмову у задоволенні заяви, яку вважає протиправною. Виходячи з положень ч. 3 ст. 4, ч. 4 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 10 розділу II, п. 3 розділу ІІІ Наказу Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції чинній на 05.12.2018) зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432, виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою. До заяви про примусове виконання рішення, яка подається представником стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження та видна довіреність представнику юридичної особи має бути належної форми з дотриманням вимог чинного законодавства.

Позивач зазначив, що у випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред`явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника, виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій. Обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_1 вважає, що виконавчий документ, а саме постанова ГУ Держпраці про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХС2282/327/АВ/П/ТД-ФС виданої 04.09.2018, підписана не уповноваженою особою гр. ОСОБА_2 , до заяви про примусове виконання рішення від 30.11.2018 не надано документ, що підтверджує повноваження гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , матеріали виконавчого провадження №57838465 та відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містили та не містять обов`язкової інформації/доказів щодо можливості здійснювати представництво ГУ Держпраці у виконавчому провадженні гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Посилання відповідача на наявність наказу про розподіл обов`язків між керівництвом ГУ Держпраці від 05.07.2018 №666, отриманого відповідачем лише 30.03.2021, не підтверджують наявність повноважень представників Стягувача у виконавчому провадженні станом 05.12.2018. Зазначений наказ №666 стосується «структури змін до штатного розпису на 20 рік» та не надає повноважень вказаним особам на на пред`явлення виконавчих документів для виконання.

Чинне законодавство з питань виконавчого провадження зобов`язує державного виконавця з`ясовувати повноваження представників стягувача, виключно під час подання заяви про примусове виконання рішення та відкриття виконавчого провадження, з`ясування повноважень представників стягувача, лише після відкриття виконавчого провадження не допускається.

Виходячи з положень п. 4 розділу III Наказу Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 та відповідно до абз. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

ОСОБА_1 також зазначив, що строк пред`явлення виконавчого документу постанови № ХС2282/327/АВ/ П/ТД-ФС від 04.09.2018 до виконання до 04.12.2018, згідно відмітки на заяві про примусове виконання рішення від 30.11.2018 відповідач отримав виконавчий документ та вказану заяву 04.12.2018, на наступний день після спливу тримісячного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Рекомендоване поштове відправлення в матеріалах виконавчого провадження № 57838465 відсутнє.

Позивач вважає дії відповідача вчинені з початку примусового виконання рішення у виконавчому провадженні №57838465 протиправними, як і відмову у поверненні виконавчого документу Стягувачу, викладену за №32485 від 08.06.2021, просить визнати дану відмову протиправною та зобов`язати повернути Стягувачу виконавчий документ.

22.06.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Держпраці у Херсонській області (далі – третя особа, ГУ Держпраці) та призначено судове засідання на 29.06.2021 о 09:30 год.

29.06.2021 до суду надійшов відзив від представника відповідача в якому зазначено про те, що 05.12.2018 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57838465 з примусового виконання постанови №ХС2282/327/АВ/П/ТД-ФС виданої 04.09.2018 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 558 450,00 грн. та за вих. №45906 направлено для виконання на адресу боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . До відділу був повернутий конверт разом з постановою про відкриття виконавчого провадження №57838465 з відтиском печатки Укрпошти з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та 23.03.2021 до відділу надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що заява про відкриття виконавчого провадження підписана не уповноваженою особою - ОСОБА_4 та не скріплена печаткою ГУ Держпраці. 25.03.2021 відповідачем було направлено запит до ГУ Держпраці про надання підтверджуючих документів щодо повноважень особи ОСОБА_4 підписувати заяву про відкриття виконавчого провадження та 30.03.2021 отримав відповідь із належним роз`ясненням повноважень особи, яка підписала заяву про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2018 за № 01-08/1/3089.

Представник відповідача зауважив, що заява про відкриття виконавчого провадження не є виконавчим документом, вона фактично є супровідним листом до постанови про накладення штрафу, яка відповідно до ч. 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом. Згідно п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувана про примусове виконання рішення. У додатку 5 Інструкції з діловодства у ГУ Держпраці наведено вичерпний перелік документів, підписи на яких скріплюються гербовою печаткою, серед яких такого документа як супровідний лист немає. Вважає, що державним виконавцем вчинені дії з дотриманням ст. 13, ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», не допущено порушення вказаного Закону, в задоволенні позову просить суд відмовити, розглядати справу без участі представника ВДВС.

29.06.2021 в судове засідання сторони не прибули, у зв`язку із відсутністю у справі додаткових доказів від відповідача, суд на місці ухвалив розгляд справи відкласти на 01.07.2021 о 09:30 год.

Станом на 01.07.2021 від позивача заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, як і від представника третьої особи по справі ГУ Держпраці не надійшло викладеної у письмовому вигляді правової позиції та заяви про розгляд справи без участі представника ГУ Держпраці. Про розгляд справи позивач та третя особа повідомлені належним чином.

Положеннями ч.4 ст.287 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно з приписами статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Частинами 2 та 3 статті 268 КАС України передбачено, що учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

З урахуванням того, що ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі направлена позивачу та третій особі засобами електронної пошти (підтвердження містять матеріали адміністративної справи), суд вважає останніх належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду та порядок в якому буде розглянута справа.

Неприбуття у судове засідання учасників справи, повідомлених відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, задля дотримання положень ст. 287 КАС України щодо скорочених строків розгляду справ даної категорії, наявності клопотання відповідача та відсутності клопотань позивача та третьої особи про розгляд справи без їх участі, дана справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З наданих до справи представником відповідача матеріалів виконавчого провадження №57838465, встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Херсонській області 04.09.2018 на підставі ст. 259, абз.2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 №509, винесено постанову №ХС2282/327/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 558 450 грн. Постанова набрала законної сили 04.09.2018, строк пред`явлення постанови до виконання 04.12.2018. Постанова підписана першим заступником начальника ГУ Держпраці Франкевич Т.І.

30.11.2018 за №01-08/1/3089 за підписом заступника начальника Головного управління Держпраці Бондарчук В. складено заяву про відкриття виконавчого провадження, яку разом з постановою № ХС2282/327/АВ/П/ТД-ФС виданої 04.09.2018, надіслано на адресу ВДВС та боржнику до відома та виконання.

Заяву від 30.11.2018 за №01-08/1/3089 та постанову № ХС2282/327/АВ/П/ТД-ФС виданої 04.09.2018 отримано ВДВС 04.12.2018 за вх. №9120.

05.12.2018 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57838465 з примусового виконання постанови № ХС2282/327/АВ/П/ТД-ФС виданої 04.09.2018 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 558 450,00 грн. та за вих. №45906 від 05.12.2018 направлено для виконання на адресу боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

До ВДВС був повернутий конверт разом з постановою про відкриття виконавчого провадження №57838465 з відтиском печатки Укрпошти з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

23.03.2021 до ВДВС надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що заява про відкриття виконавчого провадження підписана не уповноваженою особою - ОСОБА_4 та не скріплена печаткою ГУ Держпраці у Херсонській області, у зв`язку з чим, в даній заяві ОСОБА_1 просив повернути виконавчий документ Стягувачу.

25.03.2021 державним виконавцем було направлено запит до ГУ Держпраці у Херсонській області про надання підтверджуючих документів щодо повноважень особи ОСОБА_4 підписувати заяву про відкриття виконавчого провадження.

30.03.2021 до ВДВС надійшла відповідь вищезазначеного запиту, в якій вказано, що заява про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2018 за № 01-08/1/3089 підписана заступником начальника Головного управління Бондарчуком В.В. відповідно до ч. 3 Наказу про розподіл обов`язків між керівництвом ГУ Держпраці у Херсонській області від 05.07.2018 №66 та зазначено, що 30.11.2018 начальник Головного управління ОСОБА_5 знаходився у відрядженні з підстави наявності Наказу про відрядження від 30.11.2018 №319-к, перший заступник начальника Головного управління ОСОБА_2 перебувала на лікарняному відповідно до листка непрацездатності Серія АДВ №902071, у зв`язку з чим право підпису на час їхньої відсутності було надано ОСОБА_3 .

Відповідно, ВДВС надіслано на адресу позивача за № 32485 від 08.06.2021 відмову у задоволенні заяви про повернення виконавчого документа Стягувачу, яку позивач отримав 08.06.2021, вважає необґрунтованою та протиправною.

Вказана відмова є предметом розгляду у даній справі.

Таким чином, позиція позивача по справі ґрунтується на неправомірних діях державного виконавця по відмові у задоволенні заяви щодо повернення виконавчого документа Стягувачу з підстави не відповідності поданої заяви Стягувача вимогам чинного законодавства, а саме підписання заяви не уповноваженою особою, із зауваженням також спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

В свою чергу, представник відповідача свою позицію обґрунтовує правомірністю вчинених усіх дій після отримання заяви від ГУ Держпраці про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, у зв`язку із отриманням заяви від боржника, державним виконавцем було перевірено повноваження представника третьої особи по справі на підписання заяви про відкриття виконавчого провадження, зазначив, що дана заява не є виконавчим документом у розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження», є супровідним листом та не потребує скріплення печаткою.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає необхідним встановити наявність чи відсутність в діях відповідача ознак порушень положень Закону України «Про виконавче провадження» за наслідками отримання заяви ОСОБА_1 від 23.03.2021 про повернення виконавчого документу Стягувачу.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (в редакції від 10.11.2018, чинній на час відкриття виконавчого провадження, далі - Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій (п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ).

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону №1404-VІІІ строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом – встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом (ч. 2 ст. 11 Закону №1404-VІІІ).

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону №1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч. 2 ст. 12 Закону №1404-VІІІ).

Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частиною 3 статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено права виконавця під час здійснення виконавчого провадження, з відповідним переліком, який не обмежений та надає право останньому здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Як вбачається зі справи, після отримання заяви ГУ Держпраці від 30.11.2018 за № 01-08/1/3089 про відкриття виконавчого провадження, 05.12.2018 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57838465 з примусового виконання постанови №ХС2282/327/АВ/П/ТД-ФС виданої 04.09.2018 ГУ Держпраці про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 558 450,00 грн.

В даній постанові в п. 2 зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за її неподання або за внесення до неї неправдивих відомостей.

У розумінні Закону №1404-VІІІ постанова ГУ Держпраці №ХС2282/327/АВ/П/ТД-ФС видана 04.09.2018 є виконавчим документом та має відповідати вимогам ст. 4 вказаного Закону.

Позивач в позові не вказує про не відповідність постанови ГУ Держпраці №ХС2282/327/АВ/П/ТД-ФС виданої 04.09.2018 вимогам Закону №1404-VІІІ, не заперечує її винесення, та у зв`язку з чим, суд не розглядає та не досліджує дану постанову ГУ Держпраці в рамках повноважень на її винесення та пред`явлення до виконання.

Підпунктом 1 частини 1 статті 26 Закону 1 №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, як наполягає позивач по справі, виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Позивач в позовній заяві зазначає, що заява Стягувача підписана не уповноваженою на те особою, у зв`язку з чим, виконавчий документ підлягає поверненню державним виконавцем протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

З наданих до справи державним виконавцем документів, вбачається, що після отримання заяви ОСОБА_1 від 23.03.2021, 25.03.2021 було направлено запит до ГУ Держпраці про надання підтверджуючих документів щодо повноважень особи ОСОБА_4 підписувати заяву про відкриття виконавчого провадження.

30.03.2021 до ВДВС надійшла відповідь на вищезазначений запит, в якій зазначено, що заява про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2018 за № 01-08/1/3089 підписана заступником начальника Головного управління Бондарчуком В.В. відповідно до ч. 3 Наказу про розподіл обов`язків між керівництвом ГУ Держпраці у Херсонській області від 05.07.2018 №66. 30.11.2018 начальник Головного управління ОСОБА_5 знаходився у відрядженні з підстави наявності Наказу про відрядження від 30.11.2018 №319-к, перший заступник начальника Головного управління ОСОБА_2 перебувала на лікарняному згідно листка непрацездатності Серія АДВ №902071, у зв`язку з чим, право підпису на час їхньої відсутності, було надано ОСОБА_3 .

Як зазначено судом вище правовідносини у цій сфері врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII який є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій. Натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція №512/5), розробленою відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних Законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Відповідно до п. 11 розділу І Інструкції 512/5 запит виконавця є письмовим документом, який є обов`язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень.

Отримана інформація використовується органами державної виконавчої служби (приватним виконавцем) виключно із службовою метою.

Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції 152/5 визначено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

До заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

Виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа (ч. 4 розділу ІІІ Інструкції 512/5).

У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч. 5 розділу ІІІ Інструкції 512/5).

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що заява про відкриття виконавчого провадження не є виконавчим документом у розумінні положень Закону №1404-VIII, але вона має бути подана Стягувачем відповідно до ч. 1 ст. 26 вказаного Закону, яка перевіряється Державним виконавцем на предмет виконання вимог до неї, визначених пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції 152/5.

В даній справі заява про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2018 за № 01-08/1/3089 була подана державною установою ГУ Держпраці за підписом заступника начальника Головного управління Бондарчуком В.В. Долучення до даної заяви належним чином оформленої довіреності не вимагається, а ні чинним законодавством, а ні Інструкцією №512/5. Якщо відповідна заява була подана від імені юридичної особи, яку має представляти представник за довіреністю, до відповідних представників визначені вимоги ст. 15 та 16 Закону № 1404-VIII.

Відповідно, у зв`язку із поданою заявою ОСОБА_1 про повернення Стягувачу виконавчого документу через подання заяви про відкриття виконавчого провадження за підписом не уповноваженої особи, відповідачем були вчинені відповідні дії по реагуванню на заяву позивача та перевірки повноважень особи, що підписала спірну заяву.

В матеріалах справи вбачається та підтверджено належними доказами, що заява ГУ Держпраці про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2018 за №01-08/1/3089 підписана уповноваженою особою, заступником начальника Головного управління Бондарчуком В.В. відповідно до ч. 3 Наказу про розподіл обов`язків між керівництвом ГУ Держпраці у Херсонській області від 05.07.2018 №66. Належних та достатніх доказів на спростування повноважень заступника начальника Головного управління Бондарчука В.В., позивачем до суду не надано. Також, суд вважає безпідставним твердження позивача про те, що наявність наказу №66 ГУ Держпраці від 05.07.2018 № 666, отриманого відповідачем лише 30.03.2021, не підтверджують наявність повноважень представників Стягувача у виконавчому провадженні - станом на 05.12.2018, як такі, що спростовані матеріалами справи, та не обґрунтовані належними та достатніми доказами.

Щодо позиції позивача про те, що заява не містить на собі гербової печатки ГУ Держпраці, суд зазначає, що наявність гербової печатки вимагається до виконавчого лита відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону №1404-VІІІ, а не до заяви про відкриття виконавчого провадження. Також, суд зауважує, що недоліки в заяві про відкриття виконавчого провадження не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, останні можливо усунути на вимогу державного виконавця у визначений порядок та термін.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав у державного виконавця щодо повернення виконавчого документа Стягувачу відповідно до абз. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», за п. 4 розділу III Інструкції № 512/5, оскільки заява ГУ Держпраці була подана, оформлена належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону №1404-VІІІ копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Постанова про відкриття виконавчого провадження 05.12.2018 № 57838465 була направлена державним виконавцем для виконання на адресу боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , за вих. №45906, але до ВДВС був повернутий конверт разом з постановою про відкриття виконавчого провадження №57838465 з відтиском печатки Укрпошти з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Позивач стверджує, що він з грудня 2018 року не отримував жодного виконавчого документа про стягнення за постановою ГУ Держпраці №ХС2282/327/АВ/П/ТД-ФС, лише 06.03.2021 ОСОБА_1 по телефону дізнався про наявність виконавчого провадження № 57838465, прибув до відповідача та ознайомився з матеріалами даного виконавчого провадження, після чого 23.03.2021 позивач подав заяву про повернення виконавчого документа Стягувачу з підстав викладених в позові.

Суд зазначає, що позивачем по справі не доведено належними доказами не обізнаність із наявністю постанови ГУ Держпраці №ХС2282/327/АВ/П/ТД-ФС про примусове виконання, а саме стягнення з ОСОБА_1 штрафу, державним виконавцем було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за належною адресою боржника: АДРЕСА_1 , яка є ідентичною адресі, вказаною позивачем в позовній заяві, в матеріалах справи та матеріалах виконавчого провадження відсутні інші відомості щодо наявності у позивача іншої адреси. Відповідно до положень ст.28 Закону №1404-VІІІ боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Також, суд зазначає про необґрунтованість позиції позивача, щодо пропуску Стягувачем строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки вона не підтверджена належними та достатніми доказами та спростована наявними матеріалами. Судом не встановлено пропуску строку пред`явлення виконавчого документа постанови ГУ Держпраці №ХС2282/327/АВ/П/ТД-ФС виданої 04.09.2018, оскільки остання була пред`явлена до виконання з дотримання трьохмісячного строку, до 04.12.2018. Заява ГУ Держпраці від 30.11.2018 була отримана відповідачем 04.12.2018, та у визначений ч. 5 ст. 26 Законом №1404-VIII строк, виконавцем відкрито виконавче провадження 05.12.2018.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1-3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При вказаних встановлених обставинах, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність дій державного виконавця по відмові у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа Стягувачу, з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору сповненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 105000000