Решение № 98030164, 22.06.2021, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/2496/21

Номер провадження 2/725/449/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2021 року.Першотравневий районний суд м.Чернівці

в складі:

головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.

при секретарі Кушлак Л.Л.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про поділ майна,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Першотравневого районного суду м.Чернівці із вказаним вище позовом до відповідача.

Посилалась на те, що їй та відповідачу на праві спільної часткової власності у рівних частках по 1/2 належить майно: транспортний засіб марки «Lexus RX», 2006р.в., н.з. НОМЕР_1 ; двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , нежилі приміщення №96-1-96-7 по АДРЕСА_3 , а також майнові права на паркомісце (підземний паркінг), загальною площею 21,80 кв.м. будівельний АДРЕСА_4 .

Оскільки між нею та ОСОБА_2 постійно виникають непорозуміння, суперечки з приводу користування, утримання та збереження вказаного вище майна, виникла необхідність у його виділенні в натурі.

За таких обставин, з урахуванням вартості майна та його відповідного користування ними, просила виділити їй двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 та придбаний згідно договору купівлі-продажу майнових прав на паркомісце (підземний паркінг) по АДРЕСА_5 . У свою чергу, відповідачу ОСОБА_2 виділити транспортний засіб марки «Lexus RX», 2006р.в., н.з. НОМЕР_1 та нежилі приміщення №96-1-96-7 по АДРЕСА_3 . Право спільної часткової власності на зазначене майно припинити. Стягнути з відповідача судовий збір та витрату на правничу допомогу.

17.05.2021 через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив у задоволені позову відмовити (а.с.109-112).

06.06.2021 позивачка ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив. Позов підтримала та просила його задовольнити (а.с.118-121).

Розгляд справи відбувався у відсутність учасників справи.

22.06.2021 через канцелярію суду від представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Мельник С.Г. надійшла заява, у якій вона просила розгляд справи провести у її відсутність та у відсутність своєї довірительки. Позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

03.06.2021 відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій позов визнав та не заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч.3 ст.200 ЦПК України).

Так, судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який між ними зареєстрований 27 липня 2017 року Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, актовий запис за №1362.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 29.09.2020, яке ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 21.01.2021 залишено без змін, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Встановлено факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з літа 2004 року по липень 2017 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину транспортного засобу марки «Lexus RX», 2006р.в., н.з. НОМЕР_1 ; Ѕ частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 67,5кв.м., в тому числі житловою 34,5кв.м.; Ѕ частину нежилих приміщень №96-1-96-7 по АДРЕСА_3 , загальною площею 85,30кв.м. та на Ѕ частину майнових прав на паркомісце (підземний паркінг), загальною площею 21,80 кв.м. будівельний №28 по АДРЕСА_5 (а.с.18-34).

Частинами 1,2 ст. 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними (ч.1 ст.367 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, станом на день звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом, сторони не дійшли згоди щодо користування чи поділу в натурі між собою майна, яке належить їм на праві спільної часткової власності (а.с.94-96А).

Так, згідно звітів про оцінку майна від 13.04.2021, проведених ТОВ «Оцінка-Інформ», ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 , без урахування ПДВ, становить 1 469 023грн.; ринкова вартість нежитлових приміщень (96-1-96-7), які розташовані в будинку АДРЕСА_3 , без урахування ПДВ, становить 1 704 482грн.; ринкова вартість легкового автомобіля марки «Lexus RX», 2006р.в., н.з. НОМЕР_1 , без урахування КТЗ, становить 349149грн. Вартість паркомісця по АДРЕСА_5 , відповідно до договору купівлі продажу майнових прав від 23.01.2019, становить 304 982грн. (а.с.36-94).

Таким чином, враховуючи запропонований позивачкою поділ майна, вартість виділеного їй в натурі майна (квартири АДРЕСА_2 та паркомісця по АДРЕСА_5 ) становить 1 774 005грн., а вартість виділеного відповідачу майна (нежитлових приміщень (96-1-96-7) по АДРЕСА_3 та т/з марки «Lexus RX», 2006р.в., н.з. НОМЕР_1 ) становить 2 053 631грн.

Отже, на думку суду, визначений позивачкою поділ не порушує прав сторін, так як фактично вартість майна виділена сторонам є рівноцінною та позивачка не ставить питання про стягнення з відповідача компенсації різниці його вартості.

Крім того, суд враховує той факт, що відповідач позов визнав та таке визнання не суперечить закону, не порушує права інших осіб.

Частиною 2 ст.367 ЦК України передбачено, що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (ч.3 ст.364 ЦК України).

Враховуючи наведені вище вимоги закону, право спільної часткової власності на вказане майно слід припинити.

Щодо стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Так, ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3.Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4.Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п.80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п.34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Так, адвокатом Мельник С.Г. на підтвердження надання ним послуг ОСОБА_1 та їх оплату надано суду договір доручення на представництво інтересів та надання правової допомоги від 02.03.2021, ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт приймання-передачі надання послуг від 17.06.2021 та квитанцію до прибуткового касового ордера.

Як вбачається із акту приймання-передачі надання послуг від 17.06.2021, адвокатом Мельник С.Г. надано ОСОБА_1 правову допомогу (надання консультації, збір інформації для подання позову до суду, складання позовної заяви, клопотань, представництво у суді). Вартість наданої правничої допомоги становить 12000грн.

Факт сплати ОСОБА_1 вказаних послуг адвокату Мельник С.Г. підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 17.06.2021 на суму 12000грн.

Таким чином, з огляду на приписи ЦПК України, вказані документи є належним документальним підтвердженням розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

У разі недотримання вимог частини четвертої ст.137 суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5,6 ст.137 ЦПК України).

22.06.2021 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Палій О.С. надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Вважає, що адвокатом Мельник С.Г. значно завищено розмір наданої позивачці правової допомоги, враховуючи те, що вказана справа є нескладною, а правове обґрунтування позовних вимог зводилось виключно до загальних приписів цивільного законодавства. Крім того, адвокат Мельник С.Г. вказує на те, що її довірителька понесла витрати на представництво у суді, однак жодного судового засідання по вказаній справі проведено не було.

Проаналізувавши та оцінивши доводи представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Палій О.С. щодо неспівмірності заявлених адвокатом Мельник С.Г. витрат на правничу допомогу, враховуючи те, що відповідач позов визнав у підготовчому судовому засіданні, розгляду справи по суті не було, суд вважає за можливе зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 7000грн.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору.

Частиною 1 ст.142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З урахуванням вказаних вимог закону, а також зважаючи на те, що відповідач позов визнав, суд вважає, що з нього на користь позивачки підлягає стягненню 50% сплаченого нею судового збору за подання позовної заяви до суду, а інших 50% сплаченого нею судового збору слід повернути позивачці з державного бюджету.

Керуючись, ст.ст.364,367 СК України, ст.ст.2, 4, 5, 7, 12,76, 89, 141,142, 247, 258, 259, 263,264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 67,5кв.м., в тому числі житловою 34,50кв.м.

Виділити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) придбаний згідно договору купівлі-продажу майнових прав на паркомісце (підземний паркінг), загальною площею 21,80кв.м., який знаходиться по АДРЕСА_5 .

Виділити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) транспортний засіб марки «Lexus RX», 2006р.в., державний номерний знак НОМЕР_1 .

Виділити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) нежилі приміщення №96-1-96-7 по АДРЕСА_3 , загальною площею 85,30кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 5675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять)грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч)грн.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у м.Чернівцях Чернівецької області (код ЄДРПОУ 37978173, м.Чернівці, вул.Кобилянської, 11) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з Державного бюджету 50 відсотків сплаченого нею судового збору, що становить 5675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять)грн., який було сплачено відповідно до квитанції №53 від 26.04.2021.

Роз`яснити позивачу, що повернення судового збору проводиться фінансовим органом за особистою заявою про повернення судового збору із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів, копії квитанції (платіжного доручення), що підтверджує сплату судового збору до бюджету.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці О. В. Вольська-Тонієвич