Решение № 97970708, 16.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року справа №380/8652/20

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Красневич Ю.Б.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представників позивача Детинича П.І.,

представника відповідача Цапа П.М.,

представника третьої особи Панчука Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради (місцезнаходження: 79006, пл.Ринок, 1, м.Львів, код ЄДРПОУ 04055896) (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача від 07.08.2020 за №2403вих.60964 З-Л-28411/АП-24 22.06.2020 про надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_2 (біля будинку АДРЕСА_3 ) для будівництва та обслуговування житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування з подальшим переведенням до земель житлової та громадської забудови;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_2 (біля будинку АДРЕСА_3 ) для будівництва та обслуговування житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування з подальшим переведенням до земель житлової та громадської забудови.

- визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 21.11.2019 №5976 «Про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 (біля будинку АДРЕСА_3 », якою громадянці ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0866 га на АДРЕСА_2 (біля будинку АДРЕСА_3 ) для будівництва та обслуговування житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням до земель житлової та громадської забудови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 22.06.2020 він звернувся до Львівської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,0887 га у власність за рахунок земель, що не надані у власність або користування з подальшим переведенням до земель житлової та громадської забудови. Листом-відповіддю №2403-вих-60967 від 07.08.2020 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що запропонована земельна ділянка накладається на сформовану земельну ділянку (кадастровий номер 4610137500:06:008:0216), яка погоджена фізичній особі згідно з ухвалою Львівської міської ради від 21.11.2019 №5976 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку. Станом на даний час за результатами прийнятої ухвали від 21.11.2019 №5976 міською радою розглядається питання щодо затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку (кадастровий номер 4610137500:06:008:0216). Враховуючи ці обставини вказане звернення від 22.06.2020 №3-Л-28411/АП-24 не може бути вирішене.

Позивач вважає, що орган місцевого самоврядування, який виконує розпорядчу функцію, має лише два законні напрямки дій у цих правовідносинах, а саме прийняти рішення про надання дозволу або про відмову в наданні такого дозволу. В кожному разі позиція відповідача повинна бути викладена у формі рішення. Проте, Львівська міська рада жодного рішення по суті клопотання позивача не приймала.

Крім цього позивач вважає, що наявні підстави для скасування ухвали Львівської міської ради від 21.11.2019 №5976 «Про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 », оскільки такою порушуються його законні права та інтереси щодо спірної земельної ділянки. Його родина протягом тривалого часу добросовісно, відкрито та безперервно користується цією земельною ділянкою, тоді як сім`я ОСОБА_2 використовувала суміжну земельну ділянку. Позивач вважає, що при наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою необхідно було враховувати фактичний поділ земельної ділянки між позивачем та ОСОБА_2 . Вважаючи у зв`язку з цим свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 19.10.2020 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 09.11.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі - третя особа, ОСОБА_2 ). Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач 07.12.2020 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що питання розгляду заяв (клопотань) на отримання земельної ділянки віднесено до повноважень Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування виконавчого органу Львівської міської ради, тоді як Львівська міська рада приймає рішення в порядку, встановленому регламентом міської ради. Представник відповідача зазначає, що сесія міської ради не є постійно діючим органом. Звертає увагу, що Львівська міська рада не може розглядати на сесії питання, проект яких не підготований профільним управлінням. Відповідач вказує, що позивач звертався із заявою від 22.06.2020 без зазначення «з подальшим переведенням до земель житлової та громадської забудови». Однак, з поданого позивачем плану земельної ділянки слідує, що земельна ділянка позначена як город. Позивач просить перевести земельну ділянку до земель житлової та громадської забудови, тобто категорія і цільове призначення земельної ділянки є інше. Вважає, що в даному випадку Львівська міська рада діяла у відповідності до чинного законодавства, правових підстав для задоволення позовних вимог немає, оскільки відповідач жодним чином не порушив права позивача, діяв в межах наданих повноважень.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 22.11.2019 №5976, то на думку відповідача така ухвала жодним чином не порушує права позивача, відтак ця позовна вимога не підлягає до задоволення. Просив у задоволені позову відмовити повністю.

15.12.2020 позивач подав відповідь на відзив (вх.№67529).

06.01.2021 позивач подав заяву про уточнення змісту позовної вимоги (вх.№749), яка по суті є додатковим обґрунтуванням мотивів позову.

Ухвалою від 10.03.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

11.03.2021 позивач подав до суду пояснення (вх.№15376).

Представник третьої особи 10.03.2021 подав до суду письмові пояснення щодо позову. Вказав, що ОСОБА_2 разом з членами своєї сім`ї тривалий час користується спірною земельною ділянкою, що підтверджується платіжними повідомленнями про сплату земельного податку. Крім цього, третя особа є власником будинку за адресою: АДРЕСА_4 , що безпосередньо межує з вказаною земельною ділянкою. Вважає доводи позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві, заяві про уточнення змісту позовної вимоги та поясненнях. Просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях. Просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується копією паспорта громадянина України. (т.1 а.с.27, 28.)

22.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до міського голови м.Львова із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку з формуванням нової земельної ділянки на АДРЕСА_3 орієнтовною площею 0,0887 га для будівництва та обслуговування індивідуального будинку.

До вказаної заяви позивачем додано: копію паспорта; копію довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків; копію довідки Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №31-13-0.37-2419/169-20 від 17.03.2020 із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; копію довідки Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №31-13-0.37-2911/169-20 від 03.06.2020 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

На вказану заяву Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування виконавчого органу Львівської міської ради направлено позивачеві лист-відповідь від 07.08.2020 №2403-вих-60964, в якому повідомлено позивача, що запропонована земельна ділянка накладається на сформовану земельну ділянку (кадастровий номер 4610137500:06:008:0216), яка погоджена фізичній особі згідно з ухвалою Львівської міської ради від 21.11.2019 №5976 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку. Станом на даний час за результатами прийнятої ухвали від 21.11.2019 №5976 міською радою розглядається питання щодо затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку (кадастровий номер 4610137500:06:008:0216). Враховуючи вказане звернення від 22.06.2020 №3-Л-28411/АП-24 не може бути вирішене.

Суд встановив, що ухвалою Львівської міської ради № 5976 від 21.11.2019 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0866 га на АДРЕСА_2 (біля будинку АДРЕСА_3 ) для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням до земель житлової та громадської забудови. Підставою для прийняття цієї ухвали було звернення ОСОБА_2 від 24.10.2018 №3-Ю-108544/АП-Ш-2403.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що, на думку позивача, відповідачем в даному випадку допущено протиправну бездіяльність, оскільки за результатом розгляду поданого ним клопотання Львівська міська рада мала лише два законні напрямки дій у цих правовідносинах в установленому порядку надати дозвіл або надати відмову у формі рішення. Проте, Львівська міська рада жодного рішення по суті клопотання позивача не приймала. В той же час, при прийнятті оскаржуваної ухвали про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою на спірну земельну ділянку не враховано фактичне користування нею родиною позивача. Наведене зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом з позовною заявою.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до ч.1-2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Як передбачено ч.6 та 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара. (п. «г» ч.1 ст.121 ЗК України).

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, передбачені ст.122 ЗК України.

Згідно з ч. 1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п.34, ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, регулювання земельних відносин.

Частинами 1, 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Відповідно до ч. 11 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що відповідно до статті 118 ЗК України Львівська міська рада під час розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства від 22.06.2020 повинна була перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або про відмову у наданні такого дозволу з наведенням відповідних мотивів.

При цьому, вирішення заяви повинно було відбуватись в порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто на пленарному засіданні Львівської міської ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру передбачений законодавством.

Суд встановив, що відповідач за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 надав йому відповідь у вигляді листа від 07.08.2020, який підписаний заступником начальника управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради Е.Колос.

Із змісту вказаного листа суд встановив, що заява позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не розглянута відповідачем належним чином, рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою чи про відмову у наданні такого не прийнято.

Таким чином суд вважає, що відповідачем порушено процедуру розгляду і прийняття рішень щодо відведення земельних ділянок у власність, оскільки за результатом розгляду заяви, відсутнє рішення, а лист відповідача від 07.08.2020 відповідно до норм ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не є належним документом за результатами розгляду заяви позивача.

Отже, відповідачем не подано належних доказів правомірності своїх дій при розгляді заяви позивача. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами в цій частині позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вказане, суд вважає протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 22.06.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_2 (біля будинку АДРЕСА_3 ) для будівництва та обслуговування житлового будинку, а тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Водночас суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У зв`язку з тим, що клопотання позивача відповідачем не розглянуте належним чином, суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язати відповідача розглянути та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду такої заяви.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 21.11.2019 №5976 «Про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 (біля будинку АДРЕСА_3 », якою громадянці ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0866 га на АДРЕСА_2 (біля будинку АДРЕСА_3 ) для будівництва та обслуговування житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням до земель житлової та громадської забудови, суд зазначає наступне.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок та не передбачено обмежень щодо кількості можливих звернень до уповноважених органів про надання дозволів на розробку проектів землеустрою на одну і ту ж земельну ділянку. При цьому, вказана норма не містить якихось особливих вказівок чи алгоритму дій державного органу у разі отримання від кількох громадян клопотань про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення у власність щодо однієї земельної ділянки.

Можливість органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою обмежена вичерпним переліком підстав. Тобто, у разі відсутності таких підстав, відповідний повноважний орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування може прийняти рішення лише про надання такого дозволу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 в справі № 463/3375/15-а.

В даному випадку, позивачем не надано доказів наявності у відповідача передбачених законом підстав для відмови у наданні третій особі дозволу на виготовлення проекту землеустрою на спірну земельну ділянку. Не виявлено таких підстав також і судом під час розгляду справи.

Суд звертає увагу на те, що в даному випадку, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 мають рівне право виготовити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

Таким чином, суд вважає, що у Львівської міської ради не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак відсутнє порушення права позивача.

При цьому, суд не бере до уваги та не дає оцінки доводам позивача та третьої особи щодо фактичного користування ними протягом тривалого часу спірною земельною ділянкою, оскільки ці обставини не були предметом дослідження відповідачем у спірних правовідносинах. Згідно з довідкою Відділу у м.Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №31-13-0.37-2911/169-20 від 03.06.2020 спірна земельна ділянка не надана у власність або користування. За положеннями ЗК України фактичне користування вільною земельною ділянкою не надає переваг при зверненні за отриманням дозволу на виготовлення проекту землеустрою на таку земельну ділянку.

З урахуванням встановлених судом обставин та доказів на їх підтвердження, суд прийшов до висновку, що ухвалу Львівської міської ради від 21.11.2019 № 5976 «Про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 (біля будинку АДРЕСА_3 )» прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому у задоволенні позовної вимоги про визнання її незаконною та скасування слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у 1681,60 грн., сплаченого згідно з квитанцією № 30 від 12.10.2020.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 22.06.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_2 (біля будинку АДРЕСА_3 ) для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Зобов`язати Львівську міську раду розглянути та прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 від 22.06.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_2 (біля будинку АДРЕСА_3 ) для будівництва та обслуговування житлового будинку.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Львівської міської ради (місцезнаходження: 79006, пл.Ринок, 1, м.Львів, код ЄДРПОУ 04055896) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 29.06.2021

Суддя Р.І. Кузан