Решение № 97941049, 14.06.2021, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/3158/21

№ провадження 2/495/1901/2021

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

14 червня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Охримчук А.В.

за участю представників сторін:

від позивачки: не з`явилася

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 495/3158/21

за позовом ОСОБА_1

до Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт»

про стягнення стягнення грошових коштів, невиплачених при звільнені, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

28.04.2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивачка) звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (далі по тексту - відповідач) про стягнення стягнення грошових коштів, невиплачених при звільнені, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди (а.с.1-8).

Так, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь:

- заборгованість із невиплачної заробітної плати в розмірі 95 834,33 грн.;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені по день винесення рішення;

- моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.05.2021 року відкрито спрощене позовне провадження по справі № 495/3158/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» про стягнення стягнення грошових коштів, невиплачених при звільнені, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди. Справу призначено до судового розгляду (а.с.20-21).

Позивачка - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, але подала до суду заяву, згідно із якою просить розглянути справу за її відсутністю. Вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні (а.с.25).

Представник відповідача - ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», відзив або заперечення на позовну заяву ОСОБА_2 до суду не надавав та в судове засідання не з`явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду (а.с.24) .

Згідно із ч.3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників судового процесу, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.

У відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» про стягнення стягнення грошових коштів, невиплачених при звільнені, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, з 15.03.2012 року по 21.04.2021 року, ОСОБА_1 знаходилася у трудових відносинах з ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», що підтверджується копією її трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.13-14).

За твердження позивачки, під час її знаходження у трудових відносинах з відповідачем, їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з березня 2020 року по квітень 2021 року, у розмірі 95 834,33, про що свідчить довідка про заробітну плату № 187 від 22.04.2021 року (а.с.12).

21.04.2021 року позивачка була звільнена за власним бажанням, що підтверджується копією наказу № 154-к від 21.04.2021 року (а.с.15).

Позивачка зазначила, що в день її звільнення відповідач не виплатив належні її кошти, що призвело до моральних страждань, які виразились у нестабільності фінансових можливостей, що призвело до нервового стану, так як вона виховує дитину інваліда та винаймає житло, а відсутність коштів зумовило її до напруженості та зміни способу привичного стану життя.

Дані обставини і стали підставою для звернення ОСОБА_1 з відповідною позовною заявою до суду.

Згідно із ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (статті 21, 22 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника (ст.47 КЗпП України).

Згідно із статтею 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпІІ стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Як вбачається з матеріалів справи та було вище зазначено, відповідачем - ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», в порушення статей 47, 116 Кодексу законів про працю України, у день звільнення (21.04.2021 року) позивачки - ОСОБА_1 , не виплачено останньої заробітну плату у розмірі 95 834,33 грн., чого не зроблено і по теперішній час, у зв`язку з чим, відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України, ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» повинно виплатити ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 95 834,33 грн. (відповідно до довідки про заробітну плату № 187 від 22.04.2021 року) та її заробітну плату за весь час затримки (з 21.04.2021 року - день звільнення) по день фактичного розрахунку (14.06.2021 року день винесення рішення суду).

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (100-95-п ) (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).

Таким чином, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата позивачки становитиме - 49 974,05 гривень (середньомісячна заробітна плата за березень та квітень 2021 року) : 43 (кількість робочих днів за два місяці), що становить 1162,18 гривень. Затримка розрахунку при звільненні з 21.04.2021 року по 14.06.2021 року складає 37 робочих дня. Сума заробітної плати за час затримки по день винесення рішення складає 43 000,66 грн. (1162,18 грн. помножити на 37 дня).

Таким чином, відповідно до проведених судом розрахунків, середній заробіток за весь час затримки ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» сплати належних ОСОБА_1 сум на час звільнення по день фактичного розрахунку склав 43 000,66 грн. (за період 21.04.2021 року по 14.06.2021 року включно та складається з 37 днів х 1162,18 грн.).

Статтею 23 ЦК України передбачено, право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст.237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно із ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Так, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями) встановлено порядок, підстави та умови доказування і стягнення моральної шкоди. Доведення наявності моральної (немайнової) шкоди здійснюється шляхом визначення в позовній заяві конкретних обставин, за яких було заподіяно шкоду, а також зазначення того, які неправомірні діяння було вчинено щодо позивача, в чому полягає шкода, що було підставою визначення запропонованого позивачем розміру або форми її відшкодування, якими доказами це підтверджується. Предметом доказування повинна бути глибина моральної (немайнової) шкоди, від якої в кінцевому підсумку залежать розмір та форми відшкодування останньої.

ОСОБА_1 просить стягнути на її користь з ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» моральну шкоду, що складає 5 000 грн.

Беручи до уваги, що відповідачем незаконно не виплачено позивачці заборгованість по заробітній платі при звільнені, яка виховує дитину - інваліда та винаймає житло, внаслідок чого вона зазнала незручності та інші негативні наслідки, а тому такі дії відповідача дійсно призвели до моральних страждань, негативних емоцій і переживань позивачки.

Між тим, суд вважає, що розмір моральної шкоди підлягає зменшенню з 5 000 грн. до 2 000 грн., у зв`язку з тим, що, по-перше, він надто великий, а, по-друге, в порушення положень постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ОСОБА_1 не визначено з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди саме у розмірі 5 000 грн. та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про часткову законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» про стягнення стягнення грошових коштів, невиплачених при звільнені, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з чим такий позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішень в частині присудження виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за розгляд позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 15-16, 23, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 47, 94, 115-117, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 1, 21, 22 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 2, 3, 81, 131, 141, 211, 247, 267, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» про стягнення стягнення грошових коштів, невиплачених при звільнені, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (67701, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 95 834 (дев`яносто п`ять тисяч вісімсот тридцять чотири) гривні 33 (тридцять три) копійки.

Стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (67701, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Шабська,81, код ЄДРПОУ 01125689) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 21.04.2021 року по день винесення рішення - 14.06.2021 року, у розмірі 43 000 (сорок три тисячі) 66 (шістдесят шість) копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (67701, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Шабська,81, код ЄДРПОУ 01125689) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

В інший частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (67701, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Шабська,81, код ЄДРПОУ 01125689) на користь держави судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 1 408 (одна тисяча чотириста вісім) гривень 34 (тридцять чотири) копійки.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині присудження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Мишко