Решение № 97892560, 24.06.2021, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/1768/16-ц

Провадження № 2/463/19/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судового засідання: Онишкевича О.І.,

представника позивача, який одночасно

є представником третьої особи: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

відповідача: ОСОБА_3 ,

представника відповідачів: ОСОБА_4 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , третьої особи: об`єднання співвласників багато квартирного будинку «Кайзервальд Львів» про усунення перешкод у користуванні будинком, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 за участі третьої особи ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні спільною стіною будинків та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні будинком і приналежність стіни будинку, -

в с т а н о в и в:

11 квітня 2016 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про зобов`язання ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні приватним будинком АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самовільно встановленої сателітарної антени з зовнішньої сторони стіни, яка є невід`ємною конструктивною частиною приватного будинку АДРЕСА_1 як цілісної споруди, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 ; визнання того факту, що стіна, яка знаходиться вище площини даху будинку АДРЕСА_2 , належить виключно її приватному будинку АДРЕСА_1 і не є конструкцією спільного користування (не є спільним конструктивним елементом) для обох будинків АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 .

Поданий позов мотивує тим, що ОСОБА_5 є співвласником будинку АДРЕСА_1 . У 2014 році її сусіди ОСОБА_8 , які проживають в будинку АДРЕСА_2 , який примикає до її будинку, без будь-якого погодження з нею чи іншими членами її сім`ї, самочинно встановили сателітарну антену, якою користуються для своїх потреб по сьогоднішній час. Під час будівництва нею частини стіни її будинку АДРЕСА_1 , що знаходиться вище покриття даху будинку АДРЕСА_2 (і на якій ОСОБА_8 згодом самочинно встановили антену), ОСОБА_3 неодноразово стверджував, що він не буде платити частину коштів за будівництво цієї стіни, оскільки все, що знаходиться вище даху його будинку АДРЕСА_2 його не цікавить, він не має до неї жодного відношення. Встановленням сателітарної антени Матренки пошкодили декоративну структуру покриття даної стіни, за яку позивач заплатила свої кошти. Будь-якої згоди на встановлення даної антени нею не надавалось. Вказує, що дана антена створює перешкоду в обслуговуванні стіни її приватного будинку АДРЕСА_1 , в холодні пори року створює сирість, грибок на стіні коло неї, а в періоди часу, коли є сильні пориви вітру, наявність цієї антени створює звук, подібний до гулу і свисту, що перешкоджає відпочинку в нічну пору доби. Крім того, Личаківським районним судом м. Львова у межах справи № 2-а/463/13/14 за її позовом до Департаменту містобудування Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , була проведена будівельно-технічна експертиза, якою було встановлено, що частина стіни вище покриття будинку АДРЕСА_2 належить тільки її будинку АДРЕСА_1 . Зазначає, що на її неодноразові звернення з приводу демонтажу Матренки не реагують, а самовільно демонтувати в неї можливості немає, оскільки ОСОБА_8 не дають доступу до свого будинку. З урахуванням наведеного, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 12 квітня 2016 року під головуванням судді Грицка Р.Р. даний позов було залишено без руху.

10 травня 2016 року, після усунення недоліків позову, ухвалою суду відкрито провадження у справі.

17 жовтня 2016 року ОСОБА_3 було подано зустрічний позов до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , третя особа: ОСОБА_6 , відповідно до якого просить зобов`язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні спільною стіною будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 шляхом демонтажу встановленої на ній відповідачем сателітарної антени.

Даний зустрічний позов було прийнято до розгляду ухвалою суду від 17 жовтня 2016 року та об`єднано його в одне провадження з позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні будинком.

12 грудня 2016 року ухвалою суду зустрічний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.

29 грудня 2016 року представником позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 подано зустрічний позов до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , третя особа: ОСОБА_6 , відповідно до якого просить зобов`язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні спільною стіною будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 шляхом демонтажу встановленої на ній відповідачем сателітарної антени.

Ухвалою суду від 24 січня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_3 прийнято до розгляду та об`єднано його в одне провадження з позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні будинком.

Зустрічний позов мотивує тим, що ОСОБА_3 є співвласником будинку АДРЕСА_2 , який має суміжну стіну з будинком АДРЕСА_1 , що перебуває у власності сім`ї Пеленичок. Ця суміжна стіна є конструктивним елементом між вказаними будинками, що встановлено постановою Личаківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2014 року в адміністративній справі № 463/5777/13-а за позовом ОСОБА_5 до Департаменту містобудування Львівської міської ради за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 . Цією постановою, залишеною без змін апеляційною та касаційною інстанціями, відмовлено ОСОБА_5 в задоволенні позову про зобов`язання Департаменту містобудування Львівської міської ради погодити та затвердити проект реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок горища та влаштування віконних прорізів у торцевій стіні. Зі змісту даної постанови та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року вбачається, що Департамент містобудування Львівської міської ради відмовив ОСОБА_5 в погодженні та затвердженні проекту реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок горища та влаштування віконних прорізів у торцевій стіні у зв`язку з відсутністю згоди співвласників будинку АДРЕСА_2 , тобто ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Вказує, що до такого висновку суди дійшли з врахуванням висновку № 2314 від 25 листопада 2014 року судової будівельно-технічної експертизи, проведеної в межах адміністративної справи № 463/5777/13-а, відповідно до якого суміжна стіна є спільним конструктивним елементом будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , при цьому до висоти даху будинку АДРЕСА_2 є огороджуючою конструкцією приміщень обох будинків, вище даху будинку АДРЕСА_2 є огороджуючою конструкцією лише приміщень горища будинку АДРЕСА_1 , проте в цій частині містить в собі димо-вентиляційні канали будинку АДРЕСА_2 . Отже даний факт встановлено рішенням суду та не підлягає доказуванню в межах даної справи. Відтак вважає, що дана стіна є спільною сумісною власністю співвласників цих будинків. Зазначає, що навесні відповідачі за зустрічним позовом, не питаючи згоди ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , встановили на суміжній стіні, яка є спільним конструктивним елементом будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , сателітарну антену. В свою чергу, ОСОБА_3 встановив поруч свою сателітарну антену, вважаючи, що має з відповідачами рівне право на користування спільною власністю. Однак у 2016 році ОСОБА_5 звернулася до нього та ОСОБА_6 з позовом про демонтаж цієї антени, мотивуючи його тим, що суміжна стіна будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 вище даху будинку є її приватною власністю. Зазначає, що дана стіна є спільною сумісною власністю, а згоди на встановлення сім`єю ОСОБА_9 антени на цю стіну він також не давав. З урахуванням наведеного, просить зустрічний позов задовольнити.

20 лютого 2017 року відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_7 та представниками відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5 – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано заперечення на зустрічний позов, відповідно до яких вказують, що спільна стіна між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 є не суміжною, а протипожежною (виходячи з п. 4 ДБН). Оскільки димо-вентиляційні канали будинку АДРЕСА_2 , які влаштовані в частині стіни, що належить будинку АДРЕСА_1 , виведені Матренками в бік їхнього будинку (над їхньою покрівлею даху), а не виведені вертикально догори, то в місці їх виведенні назовні – межі вогнестійкості протипожежної стіни з боку будинку АДРЕСА_2 взагалі не існує, тобто така є нульовою. Зазначають, що дані вентиляційні та димові канали встановлені з порушенням норм ДБН, оскільки такі мають бути влаштовані так, щоб межа вогнестійкості протипожежної стіни з кожного боку каналу була не менша за нормовану межу вогнестійкості протипожежної стіни, в якій вони влаштовуються та мають бути виведені вище покриття даху вищого будинку АДРЕСА_1 . Крім того, наявність димово-вентиляційних каналів Матренків не може бути доказом того, що стіна вище даху будинку АДРЕСА_2 є спільною. Вказують, що ці канали сім`ї ОСОБА_8 перешкоджають позивачу користуватися його житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 , оскільки товщина стіни навпроти місця їх виведення назовні становить лише 12 см, а тому стіна в цьому місці постійно сиріє, мокріє, взимку промерзає наскрізь та через це постійно руйнується. Крім того, зазначають, що спільним конструктивним елементом обох будинків є фундамент і та частина стіни, яка знаходиться тільки до покриття даху будинку АДРЕСА_2 , вище покриття будинку АДРЕСА_2 стіна належить виключно будинку АДРЕСА_1 . Відтак сателітарна антена, яка влаштована ОСОБА_5 не може складати ОСОБА_3 перешкоду в користуванні, оскільки знаходиться на тій частині стіни, що належить виключно сім`ї ОСОБА_9 . Натомість влаштована Матренками сателітарна антена створює перешкоду Пеленичкам, оскільки її встановленням Матренки пошкодили декоративну структуру покриття даної стіни, за яку відповідачі за зустрічним позовом сплатили власні кошти. Також дана антена створює перешкоду в обслуговуванні стіни приватного будинку АДРЕСА_1 , в холодні пори року створює сирість і грибок на стіні коло неї, а в періоди часу, коли є сильні пориви вітру, наявність даної антени створює звук, подібний до гулу і свисту, що перешкоджає відпочинку в нічну пору часу. З урахуванням наведеного, просять в задоволенні зустрічного позову відмовити.

20 лютого 2016 року відповідачем ОСОБА_3 подано заперечення на позов, відповідно до якого проти позову заперечує та вказує, що навесні 2011 року позивач та відповідачі за взаємною згодою встановили на спільній стіні кожен свою сателітарну антену. Стосовно часу встановлення спірної антени, зазначає, що позивач свідомо вказала 2014 рік, щоб уникнути питання пропуску строку позовної давності для звернення до суду. Насправді спірна антена була встановлена у березні 2011 року. У зв`язку з наведеним, просить у позові відмовити.

24 квітня 2017 року ОСОБА_5 подано додаткові пояснення, відповідно до яких в черговий раз наголошує що стіна між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 є спільною огороджуючою конструкцією та не є спільною там, де йдеться про горище будинку АДРЕСА_1 , адже з одного боку знаходиться горище, а з іншого – повітряний простір над площиною даху будинку АДРЕСА_2 .

Крім того, представниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було подано заяву про застосування строків позовної давності. Вказує, що сателітарна антена, встановлена ОСОБА_5 , про демонтаж якої подано зустрічний позов, була встановлена навесні 2011 року. Відтак позивач за зустрічним позовом подав позов після закінчення строків позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

22 травня 2017 року здійснено повторний автоматизований розподіл даної судової справи у зв`язку з закінченням терміну повноважень судді Грицка Р.Р.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду такої визначено суддю Лакомську Ж.І.

Ухвалою суду від 29 травня 2017 року дана справа прийнята до провадження суддею Лакомською Ж.І.

14 листопада 2017 року суддею Лакомською Ж.І. подано заяву про самовідвід, ухвалою суду від 14 листопада 2017 року дану заяву задоволено.

16 листопада 2017 року здійснено повторний автоматизований розподіл даної судової справи та для розгляду такої визначено суддю Шеремету Г.І.

12 грудня 2017 року суддею Шереметою Г.І. подано заяву про самовідвід, ухвалою суду від 12 грудня 2017 року дану заяву задоволено.

13 грудня 2017 року здійснено повторний автоматизований розподіл даної судової справи та для розгляду такої визначено суддю Стрепка Н.Л.

Ухвалою суду від 14 грудня 2017 року дану справу прийнято до провадження суддею Стрепком Н.Л.

28 грудня 2017 року ОСОБА_5 подано відзив на зустрічний позов, відповідно до якого повторно зазначає, що відповідно до п.4. ДБН стіна між будинками АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 є не суміжною, а протипожежною. Зокрема, пунктом 4.7 ДБН встановлено, що у разі поділу будинку, протипожежною стіною повинна бути стіна вищої частини будинку. У даному випадку стіна вищої частини будинку належить АДРЕСА_3 . Зазначає, що димово-вентиляційні канали будинку АДРЕСА_2 , які влаштовані в частині стіни будинку АДРЕСА_3 , що належить тільки позивачу, виведені Матренками в бік їхнього будинку, то в місці їх виведення назовні межі вогнестійкості протипожежної стіни будинку АДРЕСА_2 взагалі не існує. Відтак відповідачами у справі встановлено димові та вентиляційні канали будинку АДРЕСА_2 з порушенням ДБН. Такі канали створюють позивачу перешкоди у користуванні своїм житловим приміщенням, оскільки товщина стіни навпроти місця виведення їх назовні становить 12 см, а тому стіна в цьому місці постійно сиріє, мокріє, взимку промерзає, а тому постійно руйнується. Зазначає, що твердження ОСОБА_3 стосовно того, що з урахуванням висновку експертизи № 23-1 від 25 листопада 2014 року в межах справи № 463/5777/13-а суди прийшли до висновку, що стіна вище будинку АДРЕСА_2 є спільною. Зазначає, що суди помилково дійшли до такого рішення та помилково не задовольнили її клопотання про допит експерта. Крім того, вказує, що в рішеннях судів обох інстанцій вказано тільки, що будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 мають спільні конструктивні елементи. Факту того, що стіна вище будинку АДРЕСА_2 сім`ї Матренків є спільною для обох будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 в межах справи № 463/5777/13-а встановлено не було. А тому вважає, що така стіна є спільною виключно до покрівлі даху будинку АДРЕСА_2 . Також вважає, що сателітарна антена, яка влаштована ОСОБА_5 не може складати ОСОБА_3 перешкоду в користуванні спільною частиною стіни між їхніми будинками. Натомість влаштована Матренками сателітарна антена створює перешкоди позивачам, жодної згоди на встановлення такої позивачами не давалось, вона була встановлена ОСОБА_8 у час, коли ОСОБА_9 не було вдома, а тому останні не чули як її встановлюють та не знали про її існування. Вона встановлена на самому краю стіни, що її взагалі не видно з вікон їхнього будинку. Зазначає, що ОСОБА_5 свою сателітарну антену встановила в інший період ще у 2010 році, стосовно того, коли ОСОБА_8 встановили свою – точно не знає, але пам`ятає, що вперше побачила її у 2013 році. З урахуванням наведеного, просить відмовити у задоволенні клопотання Матренків про застосування строків позовної давності, а також відмовити в задоволенні зустрічного позову.

27 грудня 2017 року ОСОБА_5 подано додаткове пояснення до відзиву, відповідно до якого вказує, що нею не надавалось згоди на встановлення Матренками сателітарної антени. Такої згоди, зокрема, як це вказує ОСОБА_3 , в усній формі не могло бути, оскільки між ними існує близько тридцяти цивільних судових справ та майже десять відкритих кримінальних проваджень. Стосовно інших наведених доводів – такі були зазначені у відзиві на позов та не потребують додаткового відображення у рішенні суду.

22 січня 2018 року ОСОБА_3 подано уточнену зустрічну позовну заяву відповідно до якої просить зобов`язати ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 усунути йому перешкоди в користуванні спільною стіною будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 шляхом демонтажу встановленої на ній відповідачами сателітарної антени. Вказана позовна заява прийнята судом до розгляду в судовому засіданні 22 січня 2018 року та залучено до участі у справі в якості відповідача, за вказаним позовом, ОСОБА_1 .

Поданий позов мотивує тим, що будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 мають суміжну стіну, яка є їхнім спільним конструктивним елементом, що встановлено постановою Личаківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2014 року за №463/5777/13-а за позовом ОСОБА_5 до Департаменту містобудування Львівської міської ради за участю третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Цією постановою, залишеною без змін в апеляційному та касаційному порядку, відмовлено ОСОБА_5 в задоволенні позову про зобов`язання Департаменту містобудування Львівської міської ради погодити та затвердити проект реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок горища та влаштуванням віконних прорізів у торцевій стіні. Зі змісту цієї постанови та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року вбачається, що Департамент містобудування Львівської міської ради відмовив ОСОБА_10 в погодженні та затвердженні проекту реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 з причин відсутності на це згоди співвласників будинку АДРЕСА_2 , тобто його та третьої особи ОСОБА_6 . Відповідно до висновку № 2314 від 25 листопада 2014 року у межах цивільної справи № 463/5777/13-а судової будівельно-технічної експертизи, суміжна стіна є спільним конструктивним елементом будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , при цьому дах будинку АДРЕСА_2 є огороджуючою конструкцією приміщень обох будинків, вище даху будинку АДРЕСА_2 є огороджуючою конструкцією лише приміщень горища будинку АДРЕСА_3 , проте в цій частині містить в собі димо-вентиляційні канали будинку АДРЕСА_2 .Відтак той факт, що спірна стіна є спільною для будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , встановлено постановою Личаківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2014 року в адміністративній справі № 463/5777/13-а та не підлягає доказуванню в межах справи № 463/1768/16-ц. Вказує, що навесні 2011 рові відповідачі, не питаючи його згоди, встановили на суміжній стіні сателітарну антену. Він, у свою чергу, встановив поруч свою сателітарну антену, вважаючи, що має разом з Пеленичками право на користування спільною власністю. Однак у 2016 році ОСОБА_5 звернулася до нього та ОСОБА_6 з позовом про демонтаж цієї антени. Оскільки на встановлення Пеленичками сателітарної антени згоди не давав, а тому просить зустрічний позов задовольнити.

Також 22 січня 2018 року ОСОБА_3 подано відзив на позов, відповідно до якого вказує, що метою позову ОСОБА_5 є зміна встановленої постановою від 22 листопада 2014 року у справі № 2-а/463/13/14 обставини стосовно того, що спірна стіна є спільним конструктивним елементом будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 і влаштування віконних прорізів на ній неможливе без згоди отримання згоди власників будинку АДРЕСА_3 . Вказує, що згода на встановлення спірної антени могла бути надана і в усній формі, тим більше, що позивач у той самий період часу (весна 2011 року), що може бути підтверджено письмовими доказами. Також вказує на необхідність визначення часу встановлення спірної антени з метою застосування строків позовної давності. З урахуванням наведеного, просить у задоволенні позову відмовити.

16 лютого 2018 року ОСОБА_5 та її представником ОСОБА_2 подано клопотання про застосування строків позовної давності, у якому вказує, що при поданні зустрічного позову ОСОБА_3 було пропущено встановлений ст. 257 ЦПК України трирічний строк позовної давності, оскільки сателітарна антена, влаштована ОСОБА_5 та про демонтаж якої подано зустрічний позов, була встановлена у 2010 році, про що вказує сам позивач ОСОБА_3 та що не заперечується обома сторонами. Відтак позивач за зустрічним позовом не скористався своїм правом на подання такого позову в межах встановлених законом строків, що є підставою для відмови у позові. З урахуванням наведеного, просить відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 у зв`язку з пропущенням строків позовної давності.

16 лютого 2018 року відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 подано заяву про застосування позовної давності, відповідно до якої вказує, що спірна антена була встановлена у березні 2011 року, про встановлення такої позивачу було відомо одразу, оскільки вона одночасно з ОСОБА_8 встановлювала свою сателітарну антену на тій самій стіні. Відповідний позов був поданий лише у квітні 2016 року як засіб тиску на нього.

26 січня 2018 року ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та представником ОСОБА_5 – ОСОБА_2 подано відповідь на відзив на позов ОСОБА_3 , відповідно до якого просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Зазначені у відповіді на відзив доводи є аналогічними за змістом із доводами, відображеними у запереченні на зустрічний позов від 20 лютого 2017 року. Додатково зазначає, що накладна № 3 та товарний чек від 5 березня 2011 року не є доказом того, що була придбана саме ця оспорювана антена. Крім того, на даху іншого сусіднього будинку АДРЕСА_4 має встановленими ще дві сателітарні антени.

26 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов`язання ОСОБА_6 та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні приватним будинком АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самовільно встановленої сателітарної антени з зовнішньої сторони стіни, яка є невід`ємною конструктивною частиною приватного будинку АДРЕСА_1 як цілісної споруди, що належить на праві приватної власності сім`ї ОСОБА_9 ; визнати обставину того, що стіна, яка знаходиться вище площини даху будинку АДРЕСА_2 , належить виключно його приватному будинку АДРЕСА_1 і не є конструкцією спільного користування (не є спільним конструктивним елементом) для обох будинків АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 .

Подану заяву мотивує тим, що є співвласником будинку АДРЕСА_1 . Його сусіди ОСОБА_8 , які проживають в будинку АДРЕСА_2 , що примикає до його будинку, без будь-якого погодження з ним чи іншими членами його сім`ї, на стіні, яка належить тільки його будинку, самочинно встановили сателітарну антену, якою користуються для своїх потреб і яку він вперше побачив у вересні 2013 року. ОСОБА_3 неодноразово стверджував, що не буде платити половину коштів за спірну стіну, яка є огороджуючою частиною будинку. Встановленням даної антени Матренки пошкодили декоративну структуру покриття даної стіни, будь-якої згоди на встановлення такої він не надавав. На неодноразові звернення з приводу негайного демонтажу даної антени не реагують, йому дозволу на демонтаж такої не надають. У липні 2015 року звертався до Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області про демонтаж даної антени, на що отримав відповідь, що дане питання носить цивільно-правовий характер. Вважає, що діями сім`ї ОСОБА_8 порушено його права як законного власника та просить поданий позов задовольнити.

Також 26 січня 2018 року ОСОБА_1 та 16 лютого 2018 року ОСОБА_5 та її представником ОСОБА_2 подано клопотання про застосування строків позовної давності, у якому вказують, що при поданні зустрічного позову ОСОБА_3 було пропущено встановлений ст. 257 ЦПК України трирічний строк позовної давності, оскільки сателітарна антена, влаштована ОСОБА_5 та про демонтаж якої подано зустрічний позов, була встановлена у 2010 році, про що вказує сам позивач ОСОБА_3 та що не заперечується обома сторонами. Відтак позивач за зустрічним позовом не скористався своїм правом на подання такого позову в межах встановлених законом строків, що є підставою для відмови у позові. З урахуванням наведеного, просить відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 у зв`язку з пропущенням строків позовної давності.

16 лютого 2018 року відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 подано заяву про застосування позовної давності, відповідно до якої вказує, що спірна антена була встановлена у березні 2011 року, про встановлення такої позивачу було відомо одразу, оскільки вона одночасно з ОСОБА_8 встановлювала свою сателітарну антену на тій самій стіні. Відповідний позов був поданий лише у квітні 2016 року як засіб тиску на нього.

7 серпня 2018 року ОСОБА_1 подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить визнати обставину того, що стіна, яка знаходиться вище площини даху будинку АДРЕСА_2 , є конструктивним елементом мансардного приміщення, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_5 і є частиною приватного будинку АДРЕСА_1 , який на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та належить виключно даному мансардному приміщенню, яке є частиною їхнього приватного будинку АДРЕСА_1 і не є конструкцією спільного користування (не є спільним конструктивним елементом) для обох будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

11 жовтня 2018 року ОСОБА_5 було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить зобов`язати відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні їхнім приватним житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом демонтажу вентиляційних та димових каналів будинку АДРЕСА_2 з їхньої частини будинку АДРЕСА_3 , яка знаходиться вище покриття даху будинку АДРЕСА_2 ; зобов`язати відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 привести вентиляційні канали, які належать їхньому будинку АДРЕСА_2 та знаходяться в частині стіни будинку АДРЕСА_3 у відповідність до п. 4.8 ДБН В.1.1.7-20 «Обмеження поширення пожежі в будинках» та до п. 6.8.11 і п.7.3.10 ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», шляхом виведення їх металевими трубами збоку частини стіни будинку АДРЕСА_3 , починаючи на рівні висоти площини даху будинку АДРЕСА_2 ; зобов`язати відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 усунути перешкоду в користуванні приватним житловим будинком позивачів АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самовільно встановленої сателітарної антени з зовнішньої сторони оспорюваної частини стіни, яка є невід`ємною конструктивною частиною приватного будинку АДРЕСА_1 як цілісної споруди, що належить на праві власності сім`ї позивача; визнати обставину того, що стіна, яка знаходиться вище площини даху будинку АДРЕСА_2 , є конструктивним елементом мансардного приміщення, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_5 і є частиною приватного будинку АДРЕСА_1 , який на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та належить виключно даному мансардному приміщенню, яке є частиною їхнього приватного будинку АДРЕСА_1 і не є конструкцією спільного користування (не є спільним конструктивним елементом) для обох будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

Мотивація уточнюючого позову є аналогічною за змістом із запереченням, поданим 20 лютого 2017 року відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_7 та представниками відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5 – ОСОБА_11 та ОСОБА_2

22 грудня 2018 року відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 подано відзив на позов ОСОБА_1 , відповідно до якого вважає додатково заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного. 31 жовтня 2001 року Департаментом землеустрою та планування забудови міста був виданий наказ № 231 про надання дозволу ОСББ «Кайзервальд-Львів» на проектування і будівництво двоквартирного індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_5 . 5 липня 2002 року Головним архітектором м. Львова було погоджено робочий проект житлового будинку на АДРЕСА_1 № 1610/1513. 28 травня 2002 року Управлінням Державної пожежної охорони УМВС України у Львівській області було зроблено експертний висновок № 13/9/1966, у якому зазначено, що проведеною експертизою правильності і повноти виконання протипожежних вимог діючих нормативних актів у проектно-кошторисній документації на будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 порушень вимог пожежної безпеки не виявлено». 1 жовтня 2002 року ОСББ «Кайзервальд-Львів» отримало дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва зазначеного будинку в Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю, який було видано відповідно до проектної документації, узгодженої та зареєстрованої № 1610/1513. У період з 2002 по 2010 роки сім`ями Пеленичок і Матренків був збудований двоквартирний індивідуальний житловий будинок за номером АДРЕСА_5 . В подальшому була оформлена вся необхідна документація на цей будинок, а 2 листопада 2011 року оформлені чинні на даний час свідоцтва про право власності для будинку № НОМЕР_1 та окремо для будинку АДРЕСА_3 . Вказує, що доводи позивачів про те, що після присвоєння частинам двохсекційного будинку АДРЕСА_5 а окремих поштових адрес, у цьому будинку з`явився протипожежний розрив, а саме: протипожежна стіна, та те, що відповідачами порушуються правила протипожежної безпеки є хибними. Зокрема, це доводиться наступним. Стіна, яка розділяє будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 не проектувалась як протипожежна і не є збудованою як протипожежна, адже протипожежна стіна повинна бути вищою від покриття найвищого будинку не менше, ніж на 60 см, а вона закінчується на рівні покрівлі будинку АДРЕСА_3 . Відповідно до затвердженого проекту будівництва даного будинку, у частині будинку АДРЕСА_5 (тепер будинок АДРЕСА_2 ), вентиляція кухонь та санвузлів здійснюється саме через канали у спільній стіні, розташування кухонь та санвузлів не відрізняється від запроектованого. Крім того, спарені будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 не передбачають необхідності влаштування протипожежного відсіку, оскільки знаходяться в межах однієї земельної ділянки. Навіть залишкова товщина стіни, де проходять вентиляційні канали, побудована з якісної цегли, оштукатурена з обох боків та має достатню межу вогнестійкості. Зазначає, що жодних димових каналів, які використовуються відповідачами, у спірній стіні немає. Також наголошує, що наявні вентиляційні канали були влаштовані у внутрішній стіні будинку АДРЕСА_5 за взаємною згодою сторін при спільному будівництві цього будинку у повній відповідності до затвердженого у встановленому законом порядку проекту та на підставі належним чином отриманого дозволу на проведення будівельних робіт. З урахуванням наведеного, просить у задоволенні позову відмовити, а також постановити ухвалу про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 штрафу в дохід Державного бюджету України за зловживання процесуальними правами.

2 січня 2019 року позивачами за первісним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було подано відповідь на відзив, відповідно до якої вказують, що стіна між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 розділяє два окремі будинки (житлових господарства). Така стіна набула статусу протипожежної після розподілу будинку АДРЕСА_5 на два самостійних житлових господарства. Також звертають увагу на те, що у ч. 3 розпорядження № 257 від 18 травня 2011 року про присвоєння частинам будинку АДРЕСА_5 окремих будинкових номерів 21 та 23 зазначено, що після розподілу будинку на два самостійних житлових домогосподарства співвласникам необхідно переоформити документи на землекористування, таким чином будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 мають знаходитись в межах різних присадибних ділянок. Те, що дані земельні ділянки на даний час не є належним чином переоформленими (саме з вини відповідача) – не дає підстав вважати, що обидва житлових господарства знаходяться в межах однієї земельної ділянки. Стосовно залишкової товщини стіни, де проходять вентиляційні канали, вказують, що така становить тільки 12 см і не може мати достатню межу вогнестійкості. А тому просять зазначені ОСОБА_3 доводи до уваги не брати.

12 лютого 2019 року ОСОБА_10 подано доповнення до відповіді на відзив, у якому вказує про те, що зазначені ОСОБА_3 доводи стосовно облаштування вентиляційних каналів у спірній стіні відповідно до затвердженого у встановленому законом порядку проекту нічим не підтверджуються. Самих накреслених схематичних копій проектної документації житлового будинку АДРЕСА_5 а відповідач не надає, оскільки на них накреслено виведення оспорюваних вентиляційних каналів відповідача вертикально догори до закінчення протипожежної стіни, тобто вище площини дахів обидвох частин будинку АДРЕСА_5 . Крім того, експертами постійно діючої комісії сертифікованої будівельної компанії ПП «Євроелітбуд» від 10 грудня 2014 року, які проводили обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 та констатували, що вентиляційні канали будинку АДРЕСА_2 влаштовані з порушенням ДБН.

Також 12 лютого 2019 року ОСОБА_1 подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить заборонити відповідачу встановлювати будь-які об`єкти на оспорюваній стіні з метою унеможливлення допущення таких порушень в майбутньому.

Така заява була залишена без руху протокольною ухвалою суду від 12 лютого 2019 року, а позивачу ОСОБА_1 надано десять днів на усунення допущених у поданій заяві порушень.

18 лютого 2019 року ОСОБА_5 подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить заборонити відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (в подальшому) влаштовувати будь-які об`єкти на частині оспорюваної стіни, яка знаходиться вище площини даху будинку АДРЕСА_2 та є конструктивною частиною мансардного приміщення приватного будинку АДРЕСА_1 , без письмової згоди співвласників даного будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ; визнати обставину того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не є та ніколи не були членами ОСББ «Кайзервальд-Львів»; зобов`язати відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні їхнім приватним житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом демонтажу вентиляційних та димових каналів будинку АДРЕСА_5 з їхньої частини будинку АДРЕСА_3 , яка знаходиться вище покриття даху будинку АДРЕСА_2 ; зобов`язати відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 привести вентиляційні канали, які належать їхньому будинку АДРЕСА_5 та знаходяться в частині стіни будинку АДРЕСА_3 у відповідність до п. 4.8 ДБН В.1.1.7-20 «Обмеження поширення пожежі в будинках» та до п. 6.8.11 і п.7.3.10 ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», шляхом виведення їх металевими трубами збоку частини стіни будинку АДРЕСА_3 , починаючи на рівні висоти площини даху будинку АДРЕСА_5 ; зобов`язати відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 усунути перешкоду в користуванні приватним житловим будинком позивачів АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самовільно встановленої сателітарної антени з зовнішньої сторони оспорюваної частини стіни, яка є невід`ємною конструктивною частиною приватного будинку АДРЕСА_1 як цілісної споруди, що належить на праві власності сім`ї позивача; визнати обставину того, що стіна, яка знаходиться вище площини даху будинку АДРЕСА_2 , є конструктивним елементом мансардного приміщення, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_5 і є частиною приватного будинку АДРЕСА_1 , який на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та належить виключно даному мансардному приміщенню, яке є частиною їхнього приватного будинку АДРЕСА_1 і не є конструкцією спільного користування (не є спільним конструктивним елементом) для обох будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

Уточнений позов мотивує тим, що відповідачі самостійно демонтували свою сателітарну антену з їхньої стіни, разом з тим, вони згодом знову зможуть її встановити або влаштувати на стіні будь-які інші об`єкти, що зумовить необхідність знову звертатися з позовом до суду. Для того, щоб убезпечити себе від аналогічних порушень в майбутньому, просить дану позовну вимогу задовольнити. Крім того, вказує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не є членами ОСББ і вони не мають жодного відношення до даної оспорюваної стіни.

21 лютого 2019 року ОСОБА_5 подано додаткове пояснення, в якому надає оцінку постанові Личаківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2014 року та ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року у справі №463/5777/13-а. Такі пояснення є аналогічними за змістом з відзивом на зустрічний позов, поданим ОСОБА_5 28 грудня 2017 року.

5 березня 2019 року ОСОБА_5 було подано друге доповнення до відповіді на відзив, в якому вказує, що в додатках до відзиву відповідач додає документ «Експертний висновок» № 13/9/1966 від 28 лютого 2002 року, на який посилається як на доказ того, що цей документ підтверджує, що будинок АДРЕСА_5 був зданий в експлуатацію без порушень вимог протипожежної безпеки. Разом з тим, він замовчує факт, що у такому висновку вказано про необхідність в десятиденний термін з дня отримання висновку представити робочий проект для складання необхідних документів по веденню подальшого нагляду за даним об`єктом. Крім того, відповідно до «Акту готовності об`єкта до експлуатації» від 4 лютого 2010 року вбачається, що будинок АДРЕСА_5 було здано в експлуатацію через 8 років після отримання документу документ «Експертний висновок» № 13/9/1966 від 28 лютого 2002 року, відтак такий не може підтверджувати факту здачі будинку в експлуатацію без порушень вимог пожежної безпеки.

8 травня 2019 року ОСОБА_3 подано додаткові пояснення, відповідно до яких зазначає, що 31 жовтня 2001 року Департаментом землеустрою та планування забудови міста був виданий наказ № 231 про надання дозволу ОСББ «Кайзервальд-Львів» на проектування і будівництво двоквартирного індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_5 . 1 жовтня 2002 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Кайзервальд-Львів» було видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 541/02. В даному дозвільному документі зазначено виконавцем будівельних робіт ПП «Капбуд», авторський нагляд ПП ОСОБА_12 – архітектор, технічний огляд – ОСББ «Кайзервальд-Львів» та ОСОБА_13 – інженер-будівельник. Після завершення будівельних робіт рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 139 від 12 лютого 2010 року було погоджено акт готовності об`єкта до експлуатації від 4 лютого 2010 року, який підписано, зокрема, від імені замовника – головою ОСББ «Кайзервальд-Львів» ОСОБА_13 . Зазначає, що в подальшому саме ОСББ «Кайзервальд-Львів» 12 березня 2010 року отримало Сертифікат відповідності № ЛВ000221 від Інспекції ДАБК у Львівській області, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта – двоквартирний індивідуальний житловий будинок загальною площею 609,20 кв.м. (в т.ч. секція – 1-292 кв.м., в т.ч. секція – 2-317,20 кв.м.) АДРЕСА_5 проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджує його готовність до експлуатації. На підставі вказаних документів та відповідно до умов договорів №1, 2, 3, 4 про спільну діяльність, укладених між ОСББ «Кайзервальд-Львів» та ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 . Управлінням комунальної власності ДЕП Львівської міської ради було видано Наказ № 22224-Ж-Л від 7 грудня 2010 року про оформлення права спільної часткової власності на новостворене нерухоме майно за ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 . Вказує, що учасниками справи не заперечується та обставина, що вентиляційні канали, які є предметом спору, на даний час перебувають у тому технічному стані, який передував введенню будинку в експлуатацію у 2010 році. Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не були ні замовниками будівництва, ні його виконавцями, а тому такі не можуть бути належними відповідачами у справі в частині позовних вимог, які стосуються вентиляційних каналів.

Справа неодноразово призначалася до розгляду в судові засідання в яких оголошувались перерви для надання можливості сторонам подати заяви по суті справи. Крім того, розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями сторін, у зв`язку з їх неявкою в судові засідання, а також з наявними карантинними обмеженнями.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , який одночасно є представником позивача ОСОБА_5 , третьої особи ОСББ «Кайзервальд-Львів» первісний позов і свій підтримав з мотивів викладених в ньому, пояснення надав аналогічні викладеним в заявах по суті справи, які описані вище. Свій позов і позов ОСОБА_5 просив задовольнити, в задоволені зустрічного позову просив відмовити.

Представник позивача ОСОБА_5 адвокат Цаплак М.І. позов підтримав з підстав вказаних в ньому, просив його задовольнити, а в задоволені зустрічного позову просив відмовити.

Відповідач по первісному позову та позивач по зустрічному позову ОСОБА_3 зустрічний позов підтримав з мотивів викладених в ньому та просив такий задовольнити, відносно задоволення інших позовів просив відмовити з підстав вказаних в заявах по суті справи.

Представник ОСОБА_3 і ОСОБА_6 адвокат Мартиневич О.А. зустрічний позов ОСОБА_3 підтримав з підстав викладених в ньому, в задоволені інших позовів просив відмовити.

Приведений до присяги та допитаний в судовому засіданні 13 серпня 2019 року свідок ОСОБА_1 надав суду наступні показання. Пояснив, що в 2005 році були розпочаті будівельні роботи на АДРЕСА_5 , за наслідками яких новостворені об`єкти отримали адресні номери АДРЕСА_6 . Під час будівництва ОСОБА_3 не хотів оплачувати вартість стіни, яка йшла вище його даху, а тому вентканали були виведені в бік, на що ОСОБА_1 надав згоду. Підтвердив, що антену ОСОБА_3 демонтував. Крім того вказав, що з 2018 року не є власником чи співвласником будинків АДРЕСА_2 чи АДРЕСА_1 , не міг поясним чим порушені його права.

Приведений до присяги та допитаний в судовому засіданні 13 серпня 2019 року свідок ОСОБА_7 , який є сином ОСОБА_5 і братом ОСОБА_1 пояснив, що стіну вище даху будинку ОСОБА_8 будувалась за кошт сім`ї ОСОБА_9 .

Приведений до присяги та допитаний в судовому засіданні 30 вересня 2019 року свідок ОСОБА_14 надав суду наступні показання. Пояснив, що будинок будували спільно сім`ї ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , кожен оплачував вартість робіт, яка його стосувалась його частини будинку. Вартість стіни вище будинку АДРЕСА_7 .

Приведений до присяги та допитаний в судовому засіданні 30 вересня 2019 року свідок ОСОБА_15 пояснив, що йому відомо, що роботи по спорудженні стіни вище даху будинку ОСОБА_8 останні не оплачували.

В судовому засіданні 24 червня 2021 року експерт ОСОБА_16 наданий ним висновок №23-14, складеного 25 листопада 2014 року та вказав, що частина стіни, яка вища будинку АДРЕСА_6 . Вказав, що виведені димовентканали споруджено з порушенням норм ДБН.

Відповідач ОСОБА_7 в жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки суд жодного разу не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час і місце проведення судового розгляду, а тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.

Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, оглянувши матеріали справи та додані до неї письмові документи, постановляючи рішення відповідно до ст. 265 ЦПК України, суд приходить до наступного.

Вирішуючи подані позивачем за первісним позовом ОСОБА_5 та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 заяви про застосування строків позовної давності суд приходить до висновку про те, що в задоволенні таких слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленої в постанові від 08 липня 2020 року у справі №686/16196/15-ц (провадження № 61-42070 св 18), до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Зважаючи на те, що предметом первісного та зустрічного позовів, а також позову ОСОБА_1 у даній справі є вимоги про усунення перешкод у користуванні спірною стіною будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу встановлених на ній сателітарних антен, тобто такі позови за своєю правовою суттю належать на так званих негаторних позовів, а тому з урахуванням вищенаведеної позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленої в постанові від 08 липня 2020 року у справі № 686/16196/15-ц (провадження № 61-42070 св 18), до таких позовна давність не застосовується. Що відтак свідчить про безпідставність заявлення відповідних заяв про застосування такого строку до первісного та зустрічного позовів. З наведених підстав в задоволенні поданих заяв суд відмовляє та вважає, що зазначені спори підлягають до вирішення по суті.

З матеріалів справи та пояснень учасників справи, даних в судовому засіданні, судом встановлено наступні обставини.

На підставі розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 257 від 18 травня 2011 року було вирішено присвоїти частині будинку АДРЕСА_5 , позначеному під літ. Б-3, що займають ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , окремий будинковий номер АДРЕСА_2 , а частині будинку, що займають ОСОБА_7 та ОСОБА_5 - окремий будинковий номер АДРЕСА_1 згідно з поданими технічними документами (т.1 а.с.61).

Згідно долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про право власності на житловий будинок № НОМЕР_2 , виданого 02 листопада 2011 року Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на підставі наказу № 1944-Ж-Л від 2 листопада 2011 року, житловий будинок в цілому за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 400,4 кв.м. належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 (частка якої становить 55/100 частин житлового будинку) та ОСОБА_7 (частка якого становить 45/100 частин житлового будинку) (т.1 а.с.2,62).

Житловий будинок в цілому за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 292,0 кв.м. належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 (частка якої становить 39/100 частин житлового будинку) та ОСОБА_3 (частка якого становить 61/100 частин житлового будинку). Вказане стверджується долученими до матеріалів справи копіями свідоцтва про право власності на житловий будинок № НОМЕР_3 , виданого 02 листопада 2011 року Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та витягів про державну реєстрацію прав № 32330977 від 5 грудня 2011 року та № 32331121 від 5 грудня 2011 року, виданих ОКП ЛОР «БТІ ТА ОЕ» (т.1 а.с.73-75).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 96759151 від 8 вересня 2017 року (т.2 а.с.76-77) житловий будинок в цілому за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 503,00 кв.м. належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 (частка якої становить 42/100 частин житлового будинку), ОСОБА_7 (частка якого становить 34/100 частин житлового будинку) та ОСОБА_1 (частка якого становить 24/100 частин житлового будинку).

Звертаючись до суду із позовом позивач ОСОБА_5 та зустрічним позовом відповідач ОСОБА_3 просять усунути їм перешкоди у користуванні спірною стіною будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 шляхом демонтажу встановлених на ній сателітарних антен ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відповідно. Поряд з цим позивач ОСОБА_5 обґрунтовує мотивованість та підставність подачі свого позову тим, що спірна стіна, яка знаходиться вище площини даху будинку АДРЕСА_2 , є конструктивним елементом мансардного приміщення, яке на праві приватної власності належить їй, ОСОБА_5 , і є частиною приватного будинку АДРЕСА_1 , який на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та належить виключно даному мансардному приміщенню, яке є частиною їхнього приватного будинку АДРЕСА_1 і не є конструкцією спільного користування (не є спільним конструктивним елементом) для обох будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Натомість відповідач ОСОБА_3 мотивуючи підставність подачі зустрічного позову зазначає про те, що спірна стіна є спільним конструктивним елементом обох будинків.

Аналізуючи мотивованість та підставність заявлених позовів, в тому числі і зустрічного, на предмет їх відповідності обставинам справи суд виходить з наступного.

У відповідності до висновку експерта ОСОБА_16 №23-14, складеного 25 листопада 2014 року за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи, призначеної в межах адміністративної справи 463/5777/13-а (провадження 2-а/463/13/14) та якому надано відповідної правової оцінки в постанові Личаківського районного суду від 22 грудня 2014 року, залишеній без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року, у житлових будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 є наявними спільні конструктивні елементи, а саме: стіна, яка є спільною для приміщень житлових будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та ділянка фундаменту, на якій дана стіна побудована. По своєму функціональному призначенню спільна стіна житлових будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 є спільною огороджуючою конструкцією для частини приміщень цокольного поверху житлового будинку АДРЕСА_2 та частини приміщень підвалу житлового будинку АДРЕСА_3 , частини приміщень першого поверху житлового буднику АДРЕСА_2 та частини приміщень першого поверху житлового будинку АДРЕСА_3 , частини приміщень другого поверху житлового будинку АДРЕСА_3 , приміщення горища житлового будинку АДРЕСА_2 та частини приміщень третього поверху житлового будинку АДРЕСА_3 , вище покриття даху житлового будинку АДРЕСА_2 стіна є огороджуючою конструкцією тільки для горища будинку АДРЕСА_3 . Спільна стіна сприймає навантаження власної маси та інших частин будинку і передає ці навантаження на ділянку фундаменту будинку розташовану під стіною. Ділянка фундаменту, яка розташована під спільною стіною сприймає навантаження маси стіни та інших вище розташованих частин житлового будинку і передає їх на грунт ( основу) (т.1, а.с.3-5, 84-89).

З урахуванням наведеного, як зазначено у рішенні Личаківського районного суду від 22 грудня 2014 року, обидва будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 мають спільні конструктивні елементи, які впливають як на один так і на другий будинок і не можуть функціонувати окремо.

Відповідно до положень ст. 82 ЦПК України, яка закріплює загальні підстави звільнення від доказування, зокрема ч. 4 вказаної статті передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, вказаним положенням закріплено принцип преюдиційності, тобто обов`язковості фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.

Зважаючи на те, що судом в постанові Личаківського районного суду від 22 грудня 2014 року, залишеній без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року, з урахуванням висновку будівельно-технічної експертизи № 23-14 від 25 листопада 2014 року, надано правової оцінки та визначено статус спірної стіни, як спільного конструктивного елементу обидвох будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , то в суду при розгляді даної справи враховуючи, закріплений ч. 4 ст. 82 ЦПК України принцип преюдиційності судового рішення, відсутні підстави піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. А відтак та обставина, що спірна стіна є спільним конструктивним елементом обидвох будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 є доведеною та не підлягає повторному доказуванню при розгляді даної справи.

З урахуванням наведеного в задоволенні вимоги по первісному позову щодо визнання обставини того, що стіна, яка знаходиться вище площини даху будинку АДРЕСА_2 , є конструктивним елементом мансардного приміщення, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_5 і є частиною приватного будинку АДРЕСА_1 , який на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та належить виключно даному мансардному приміщенню, яке є частиною їхнього приватного будинку АДРЕСА_1 і не є конструкцією спільного користування (не є спільним конструктивним елементом) для обох будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , суд відмовляє.

При цьому, з наведених вище підстав, покази свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 щодо оплати вартості стіни, яка вище будинку Матренків, правового значення для встановлення зазначених вище обставин не мають.

У зв`язку із тим, що в процесі розгляду справи з пояснень сторони відповідача ОСОБА_3 , даних в судовому засіданні, та поданих ним по суті справи заяв, встановлено, що ним демонтовано свою сателітарну антену на спільній стіні, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача ОСОБА_5 про зобов`язання відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 усунути перешкоду в користуванні приватним житловим будинком позивачів АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самовільно встановленої сателітарної антени з зовнішньої сторони оспорюваної частини стіни, яка є невід`ємною конструктивною частиною приватного будинку АДРЕСА_1 як цілісної споруди, що належить на праві власності сім`ї позивача, не підлягає до задоволення.

Відповідно до правил статей 2, 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Аналізуючи положення ст. 4 ЦПК України та ст.ст. 15,16 ЦК України на предмет їх взаємозв`язку в контексті реалізації права на звернення до суду за захистом цивільних прав та інтересів суд приходить до висновку про те, що для захисту права чи інтересу суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться це у майбутньому – невідомо. Крім того, способи захисту порушеного права не є абстрактними і чітко визначені та сформульовані виключно законом.

Відтак, з урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Зважаючи на вищенаведене та з урахуванням того, що судовому захисту підлягають лише порушені права та інтереси особи, то суд приходить до висновку, що вимога позивача ОСОБА_5 про заборону відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (в подальшому) влаштовувати будь-які об`єкти на частині оспорюваної стіни, яка знаходиться вище площини даху будинку АДРЕСА_2 та є конструктивною частиною мансардного приміщення приватного будинку АДРЕСА_1 , без письмової згоди співвласників даного будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , є вимогою на майбутнє та свідчить про те, що на сьогоднішній день права позивача не порушені, а відтак у суду відсутні підстави для захисту права чи інтересу у зв`язку з відсутністю факту їх порушення, тому в задоволенні вказаної вимоги суд відмовляє.

Зважаючи на те, що позивачем ОСОБА_5 не представлено суду жодних доказів та не заявлено клопотань про їх витребування на підтвердження покликань про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не є членами ОСББ «Кайзервальд-Львів», а відтак позовна вимога про визнання обставини того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не є та ніколи не були членами ОСББ «Кайзервальд-Львів» задоволенню не підлягає.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Чинним ЦПК України закріплено чотири критерії доказів, а саме: належність, достовірність, достатність та допустимість, за наявності в сукупності яких суд враховує такий доказ на підтвердження чи спростування відповідної обставини справи

Згідно з ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Вказане положення законодавства кореспондується із законодавчо закріпленим в ч. 1 вказаної статті обов`язком кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем ОСОБА_5 , заявивши вимоги про зобов`язання відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні їхнім приватним житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом демонтажу вентиляційних та димових каналів будинку АДРЕСА_5 з їхньої частини будинку АДРЕСА_3 , яка знаходиться вище покриття даху будинку АДРЕСА_2 , а також зобов`язання відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 привести вентиляційні канали, які належать їхньому будинку АДРЕСА_5 та знаходяться в частині стіни будинку АДРЕСА_3 у відповідність до п. 4.8 ДБН В.1.1.7-20 «Обмеження поширення пожежі в будинках» та до п. 6.8.11 і п.7.3.10 ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», шляхом виведення їх металевими трубами збоку частини стіни будинку АДРЕСА_3 , не представлено суду жодного доказу та не заявлено клопотань про їх витребування на підтвердження тої обставини, що такі вентиляційні та димові канали встановлені саме відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Оскільки відсутність відомості про те, що такі канали встановлені відповідачами, а свідки які дали покази в судовому засіданні ствердили, що вартість робіт по спорудженню стіни вище даху будинку ОСОБА_8 , останні не оплачували та відмовились від цього, то відповідно у суду відсутність підстави для зобов`язання відповідачів їх демонтувати та привести у відповідність до п. 4.8 ДБН В.1.1.7-20 «Обмеження поширення пожежі в будинках» та до п. 6.8.11 і п.7.3.10 ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування». Таких доказів не здобуто і судом в процесі розгляду справи, а покази експерта ОСОБА_16 таких обставин також не підтверджують.

Крім того, стороною позивача не спростовано тих обставин, що такі канали на даний час перебувають у тому технічному стані, який передував введенню будинку АДРЕСА_5 в експлуатацію у 2010 році.

Більше того, 28 травня 2002 року Управлінням Державної пожежної охорони УМВС України у Львівській області було зроблено експертний висновок № 13/9/1966, у якому зазначено, що проведеною експертизою правильності і повноти виконання протипожежних вимог діючих нормативних актів у проектно-кошторисній документації на будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 порушень вимог пожежної безпеки не виявлено» (т.3 а.с.12).

У відповідності до наявного в матеріалах справи сертифіката відповідності № ЛВ000221, виданого 12 березня 2010 року, Інспекція ДАБК у Львівській області засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта (окремого пускового комплексу) 2-х квартирний індивідуальний житловий будинок у АДРЕСА_5 проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджує його готовність до експлуатації (т.3, а.с.14).

Відповідно до положень ч.1 ст.391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 заявляючи вимогу про зобов`язання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 усунути йому перешкоди у користуванні спільною стіною будинків шляхом демонтажу встановленої на ній відповідачами сателітарної антени не представив суду жодних доказів на підтвердження обґрунтованості та мотивованості заявленої вимоги, а саме доказів, які б підтверджували, що така антена встановлена та встановлена саме відповідачами, а також, що встановлення такої створює йому перешкоди у користуванні спільною стіною. В чому полягають зазначенні перешкоди в поданій позовні заяві не зазначає, формально зазначає про те, що такий позов подано, оскільки він особисто не давав своєї згоди на встановлення відповідної антени родиною ОСОБА_9 .

У зв`язку із недоведеністю заявлених вимог в задоволенні зустрічного позову суд відмовляє.

Враховуючи описані вище підстави для відмови в задоволені позову ОСОБА_5 , суд відмовляє з аналогічних підстав в задоволені позову ОСОБА_1 , оскільки обоє позивачів фактично заявляють схожі позовні вимоги до ОСОБА_6 і ОСОБА_3 . Крім того, суд також враховує, що на момент ухвалення рішення ОСОБА_1 не є співвласником будинків АДРЕСА_2 чи АДРЕСА_1 , а тому його права як власника нічим не порушенні.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами в заявах по суті справи, а також в судовому засіданні доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат. Так як в задоволення всіх позовів відмовлено, то судові витрати понесені позивачем та відповідачем покладаються на них.

Керуючись ст.ст. 10,11, 76, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , третьої особи: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кайзервальд-Львів» про усунення перешкод у користуванні будинком – відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , за участі третьої особи ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні спільною стіною будинків – відмовити.

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні будинком і приналежність стіни будинку – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивачі: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_4 ;

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків .

Відповідачі: ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_8 ;

ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_5 ;

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_6 ;

Третя особа: ОСББ «Кайзервальд Львів», місцезнаходження: 79010, Львівська обл., місто Львів, вул. Харківська, 19, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 22346472.

Суддя: Стрепко Н.Л.