Постановление суда № 97890470, 23.06.2021, Кременской районный суд Луганской области

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 р. м. Кремінна

Справа № 433/300/19

Провадження № 1-кп/414/42/2021

Кремінський районний суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючої судді Тесленко І.О.,

суддів Акулова Є.М., Костроби Ю.Ю.,

секретаря судового засідання Горбаньової Ю.М.,

за участю прокурора Боровкової Л.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Шмуйлової І.М.,

перекладача Богомолової Н.Я.,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області кримінальне провадження №12018130590000205, внесене до ЄРДР 04 червня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Валуйки Бєлгородської області РФ, громадянина Росії, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,

встановила:

у зв`язку з встановленням порядку дослідження доказів відповідно до якого необхідно в першу чергу допитати потерпілих по справі, які до судового засідання не з?явились, та свідків обвинувачення та захисту, в судовому розгляді є необхідність оголосити перерву та викликати потерпілих та свідків обвинувачення та захисту.

З врахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_1 перебуває під вартою та дія його запобіжного захисту спливає 10.07.2021 року, а головуючий суддя у період з 29.06.2021 року по 12.07.2021 року буде перебувати у щорічній відпустці, судом відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України було постановлено питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор Боровкова Л.В. в судовому засіданні просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання, під вартою зазначила, що існуючі ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які вона раніше вже звертала увагу суду, наразі не зменшились, також вказала, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні, зокрема, кримінального правопорушення, вчиненого з застосуванням насильства, тож, відповідно до положень КПК України, до ОСОБА_1 може не встановлюватися застава при обранні чи продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, вказав, що до цього часу до кримінальної відповідальності не притягувався, обвинувачення щодо нього є безпідставним, ризики на які посилається прокурор кожного разу при розгляді питання про продовження строків тримання під вартою є надуманими, він жодного разу не чинив тиску на свідків по справі, посилання прокурора на наявність заяви потерпілого щодо погроз з боку обвинуваченого є також безпідставними, оскільки до цього часу жодного обвинувачення з цього приводу пред`явлено ОСОБА_1 не було, хоча всі строки вже сплинули. Також, ОСОБА_1 вказав, що його було затримано 05.09.2018 року, він вже понад два з половиною роки перебуває під вартою, з врахуванням того, що відбулася зміна головуючого в колегії суддів справа має розглядатись з початку, що передбачає знову тривалий час. Вказав, що те, що він перебуває у міжнародному розшуку. Зазначив, що на цей час йому надано захист на території України як біженцю та зареєстроване місце проживання, а саме АДРЕСА_1 . Має грамоти та відзнаки за допомогу, листи вдячності від Управлінь соціального захисту населення, позитивні характеристики за місцем мешкання. ОСОБА_1 надано висновок експерта, згідно якого неможливо встановити, коли саме заподіяні тілесні ушкодження ОСОБА_2 . З огляду на безпідставність звинувачення, тривалого терміну перебування під вартою, ОСОБА_1 просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Захисник Шмуйлова І.М. підтримала доводи обвинуваченого.

Суд, вислухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали, що були надані під час розгляду питання про продовження запобіжного заходу, дійшов наступного висновку.

Частинами 1-3 статті 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За ч. 1 ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом..

Згідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ за скаргою №26772/95 від 6 квітня 2000 року по справі «Лабіта проти Італії» зазначено, що питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно… Передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…»

Відповідно до практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Раніше, ухвалою Кремінського районного суду Луганської області було ОСОБА_1 було встановлено заставу у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, проте зазначена ухвала суду була скасована ухвалою Луганського апеляційного суду в частині визначення розміру застави. Обвинувачений ОСОБА_1 не погоджувався з ухвалою Кремінського районного суду Луганської області в частині визначеного розміру застави та просив застосувати до нього домашній арешт.

Відповідно до ухвали Луганського апеляційного суду від 31 травня 2021 року, колегія суддів апеляційного суду погодилася з доводами апеляційної скарги прокурора та його посиланням на недотримання місцевим судом вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК, згідно до якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Хоча наведена норма закону не зобов`язує, а надає право суду у таких випадках не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, натомість, застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 іншого більш м`якого запобіжного заходу унеможливить забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків та не зможе запобігти встановленим судом ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На ці обставини раніше вже звертав свою увагу Луганський апеляційний суд в ухвалі від 03.09.2019 року, коли переглядав за апеляційною скаргою прокурора ухвалу колегії суддів Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 серпня 2019 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 на 60 днів, із можливістю внесення застави у розмірі 672 350 грн., скасувавши її та ухваливши нове рішення, яким задовольнив клопотання прокурора у кримінальному провадженні Боровкової Л.В. і продовжив дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 без можливості внесення застави.

Обвинуваченим разом з запереченнями проти клопотання прокурора про подовження строку тримання під вартою надані копії документів, які вже досліджувались судом та їм була надана відповідна правова оцінка, зокрема Луганським апеляційним судом в Ухвалі від 31 травня 2021 року.

Таким чином, судом була встановлена наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 , 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на теперішній час не зменшились.

При цьому, суд зважає на наявність у ОСОБА_1 місця реєстрації на території України, та позитивної характеристики з ДП «Старобільський слідчий ізолятор», але ці документи не можуть нівелювати ризики в кримінальному провадженні та забезпечити його належну поведінку.

Дослідивши матеріали справи, що стосуються питання доцільності продовження дії запобіжного заходу, колегія суддів з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, розміру завданої шкоди, особистості ОСОБА_1 , з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, вважає, що домашній арешт на даний час не здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Реєстрація місця проживання обвинуваченого ОСОБА_1 ще не свідчить про гарантію виконання ним покладених обов?язків. Отже у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт необхідно відмовити.

З врахуванням вищевикладеного колегія вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання, строком на 60 днів без застосування застави, як альтернативного запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 8, 12, 18, 28, 24, 42, 68, 177, 194, 201, 331 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

продовжити ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 21 серпня 2021 року включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

В судовому засіданні оголосити перерву до 10 серпня 2021 року до 10 години 00 хвилин.

Про дату, час та місце судового засідання повідомити учасників.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати до ДУ «Старобільський слідчий ізолятор».

Головуюча суддя І.О. Тесленко

Судді Є.М. Акулов

Ю.Ю. Костроба