Постановление суда № 97722708, 17.06.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районий суд м.Харкова

Номер провадження № 1-кп/641/461/2021 Справа № 641/567/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Фанда О.А.,

за участю секретарів судових засідань Максимової Т.І., Зюкіної К.А.,

прокурора Булатової Є.В.,

потерпілої – ОСОБА_1

захисника – Коросташевського П.М.,

законного представника – ОСОБА_2 ,

особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові, затверджене прокурором Слобідського відділу Харківської місцевої прокуратури № 5 Булатової Є.В. клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220540001834 від 06.08.2019 р., за фактом вчинення суспільно- небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, інваліда 2 групи, пенсіонера, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

24.07.2019 року, у період часу приблизно з 14:00 до 14:30, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи у стані хронічного психічного захворювання у формі шизофренії параноїдної, коли не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, знаходячись біля квартири АДРЕСА_2 , під час раптово виниклого конфлікту з малознайомою ОСОБА_1 , стоячи навпроти неї на відстані одного метру, завдав один удар кулаком лівої руки в праву частину обличчя ОСОБА_1 , чим спричинив останній фізичний біль, від якого остання потиличною частиною голови вдарилась о металеві двері, від чого утворився синець в потиличній частині голови, що є легким тілесним ушкодженням. Після цього, у той час, коли потерпіла повернулась до ОСОБА_3 спиною, він завдав один удар стопою правої ноги в поперекову ділянку спини останньої, чим спричинив потерпілій синець на задній поверхні тулубу, що є легким тілесним ушкодженням.

Своїми діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_1 синці на тулубі, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що 24.07.2019 року приблизно о 14-00 годині він перебував у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1 , в його двері хтось постукав, від відчинив двері та побачив ОСОБА_4 , яка працює вчителем в школі також з нею знаходилася племінниця ОСОБА_5 , він з ними був раніше знайомий, коли відкрив двері, ОСОБА_4 нічого не пояснюючи, тримаючи в правій руці балончик, застосувала йому його в обличчя, ОСОБА_3 запитав у ОСОБА_4 що трапилося, на що вона вдруге застосувала йому в обличчя балончик та повідомила, що нібито в нього знаходиться її собака. Проти застосування до нього примусових заходів медичного характеру заперечував.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вказуючи, що причетність ОСОБА_3 до вчинення суспільно небезпечного діяння, що призвело до спричинення потерпілій ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами. Приймаючи до уваги, що у період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_3 перебував у стані хронічного психічного захворювання у формі шизофренії, параноїдної, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, на теперішній час також страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії, параноїдної, відповідно до свого психічного стану не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, враховуючи тяжкий та сталий характер психічної хвороби ОСОБА_3 , внаслідок якого він вчинив суспільно небезпечне діяння, що призвело до спричинення потерпілій ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, просив суд застосувати стосовно нього примусові заходи медичного характеру - госпіталізацію до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Захисник адвокат Коросташевський П.М. в судовому засіданні проти застосування примусових заходів медичного характеру заперечував.

Законний представник ОСОБА_2 - в судовому засіданні проти застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_3 заперечував.

Допитана по справі потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 24.07.2019 року приблизно о 14-30 годині вона разом зі своєї подругою ОСОБА_6 підійшли до квартири сусіда ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , щоб попросити його не брати ніяких тварин до свого житла, оскільки сусід ОСОБА_3 знущався над тваринами. Під час розмови ОСОБА_3 почав сваритися, агресивно себе поводити, виражатися нецензурною лайкою на їх адресу та наніс їй один удар кулаком лівої руки в праву частину обличчя в область ока та скроні, а другий удар ОСОБА_3 наніс ногою по спині, коли вона намагалася втекти, внаслідок чого вона впала, подруга ОСОБА_7 допомогла їй піднятися. Після цього, ОСОБА_1 побачила, що в неї випав газовий балончик, який вона взяла до правої руки та застосувала його в обличчя ОСОБА_3 , після цього вони з ОСОБА_6 вибігли з під`їзду. Після цього, ОСОБА_6 допомогла їй дійти до дому, оскільки вона погано себе почувала де вона викликала швидку, яка відвезла її до лікарні та поліцію.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані під час судового розгляду докази, суд приходить до наступного.

Так, обставини щодо суспільно небезпечного діяння, які викладені в ухвалі суду, крім показів потерпілої ОСОБА_1 підтверджуються також наступними доказами, що були досліджені у судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є волонтерем «Ліг допомоги тваринам», рятує з вулиць тварин, які потрапили в біду. За адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_9 , який перебуває на обліку в психічному диспансері, постійно знущається над тваринами та сусідами. 24.07.2019 року в денний час вона почула від сусідів, що ОСОБА_9 збирається взяти до себе додому щеня та вона спільно з ОСОБА_1 вирішили піти до ОСОБА_10 та попередити його, що за жорстоке поводження з тваринами передбачена кримінальна відповідальність. Постукали в двері ОСОБА_10 , в цей момент вона знаходилася позаду ОСОБА_1 , через деякий час ОСОБА_9 відкрив двері та на її запитання «навіщо ти ОСОБА_11 », останній почав вести себе агресивно, виражатися нецензурною лайкою та стоячи навпроти ОСОБА_4 наніс їй один удар кулаком лівої руки в праву частину обличчя в область ока та скроні, після удару ОСОБА_4 вдарилася о металеві двері потилицею, після ОСОБА_4 повернулася до нього спиною, щоб втекти та ОСОБА_9 наніс ще один удар ногою по спині, після якого ОСОБА_4 впала на коліна. Після цього, ОСОБА_1 побачила, що в неї випав газовий балончик, який вона взяла до правої руки та застосувала його в обличчя ОСОБА_3 , після цього вони удвох вибігли з під`їзда та вона допомогла ОСОБА_4 дійти додому, де вони викликали швидку та поліцію.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_9 , який перебуває на обліку в психіатричному диспансері, постійно знущається над тваринами та сусідами. 24.07.2019 року в денний час він знаходився за своїм місцем проживання, йому подзвонила мати ОСОБА_1 та повідомила, що на неї напав сусід ОСОБА_9 , який спричинив їй тілесні ушкодження та попросила його прийти до неї, так як вона себе погано почувала. Коли він прийшов до квартири матері за адресою: АДРЕСА_3 в неї знаходилася подруга матері ОСОБА_13 , мати лежала на дивані, біля правого ока ближче до правої скроні малися почервоніння, також мати повідомила, що вона погано себе почуває, скаржилася на запаморочення, біль в попереку. Після чого вони викликали швидку та поліцію. Швидка забрала мати до лікарні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_4 , в її під`їзді також проживає ОСОБА_9 який душевно хворий та перебуває на обліку в психічному диспансері, він агресивний чоловік, кидається без причини на людей, розбиває скло в під`їзді, небезпечний для суспільства. Крім того, їй стало відомо, що він побив якусь жінку.

Вказані показання потерпілої, свідків є узгодженими та логічними між собою, не містять суперечностей та протиріч, тому суд оцінює їх як належні та допустимі докази та приймає до уваги.

Суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України вчинене ОСОБА_3 підтверджується дослідженими в судовому засіданні:

висновком судово-медичної експертизи № 09-1030/19 від 22.08.2019 згідно якого встановлені легкі тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_1 ;

висновком судово-медичної експертизи № 09-1031/19 від 22.08.2019 згідно якого встановлені легкі тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_1 ;

протоколом допиту свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ;

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілої ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_12

протоколом слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_8 , а також дослідженими в судовому засіданні відеозаписами даних слідчих дій за участю потерпілої ОСОБА_1 від 17.08.2019 та свідка ОСОБА_8 від 17.08.2019.

Дослідивши у судовому засіданні зібрані у кримінальному провадженні докази, суд вважає, що вони повністю узгоджуються між собою і доводять вчинення ОСОБА_3 суспільно небезпечного діяння, яке мало місце при обставинах, зазначених вище.

Так, згідно вимог ст. 18, ст. 19 КК осудність є обов`язковою ознакою суб`єкта злочину, що характеризується таким психічним станом особи, при якому вона під час вчинення злочину здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) означає правильне розуміння фактичних об`єктивних ознак злочину - об`єкта посягання, суті діяння, обстановки, часу і місця, способу його вчинення, його суспільно небезпечних наслідків тощо. Така здатність повинна бути пов`язана з можливістю контролювати, керувати своїми вчинками. Тут свідомість і воля взаємозалежні й лише в сукупності виступають передумовою визнання особи винною.

Натомість неосудною визнається така особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК УКраїни, не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

Поняття неосудності включає в себе співвідношення медичного (біологічного) і юридичного (психологічного) критеріїв. Медичний критерій полягає у наявності у особи психічного захворювання, що істотно впливає на свідомість і волю людини (хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки). Юридичний - у нездатності особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. При цьому юридичний критерій виражається двома ознаками: 1) інтелектуальною - особа не може усвідомлювати фактичну сторону своїх дій (бездіяльності) та/або не здатна усвідомлювати їх суспільно небезпечний характер; 2) вольовою - особа не може керувати своїми діями (бездіяльністю) внаслідок руйнування психічною хворобою її вольової сфери.

Особу може бути визнано неосудною тільки тоді, коли встановлена одна з ознак критерію юридичного на підставі хоча б однієї з ознак критерію медичного.

Відповідно до дослідженого судом висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 707 від 19.11.2019 року та висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 35 від 20.01.2021 року на час вчинення суспільно небезпечного діяння та на час проведення експертизи ОСОБА_3 страждає на психічний розлад у формі шизофренії, параноїдної, що позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Тобто, у ОСОБА_3 встановлено наявність як медичного критерію (хронічне психічне захворювання у виді шизофренії, параноїдної), так і інтелектуальної й вольової ознак юридичного критерію (нездатність усвідомлювати свої дії та керувати ними).

Враховуючи, що стан неосудності пов`язаний з відсутністю у особи інтелектуальної та вольової ознак, з ним несумісні наявність у свідомості особи чітко сформованих мети й мотиву як ознак суб`єктивної сторони злочину, тому встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи об`єктивно є неможливим. Юридична оцінка суспільно небезпечному діянню в такому випадку повинна надаватись, виходячи з фактичних обставин скоєного та наслідків, що настали.

З врахуванням вказаних обставин суд дійшов висновку про вчинення ОСОБА_3 суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме легке тілесне ушкодження, у стані неосудності та, як наслідок, необхідність застосування щодо останнього примусових заходів медичного характеру.

Вивченням особи ОСОБА_3 встановлено, що він раніше в силу ст. 89 КК України не судим, не працює, інвалід 2 групи, пенсіонер, на обліку у наркологічному диспансері не перебуває.

Згідно довідки КНП «Міський психоневрологічний диспансер №3» ХМР ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в 13 психіатричному відділенні для ветеранів війни КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» в період з 09.12.2015 по 21.04.2016, з 10.10.2016 по 21.03.2019, з 23.03.2019 по 14.05.2019, спостерігається в МПНД № 3 з 1991 року, діагноз: шизофренія, параноїдна форма.

З медичних карт хворого № 9307, № 8233, № 5903, № 8084, № 6349, № 1867 КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3», інформація з якої наведена в амбулаторній судово-психіатричній експертизі № 35 від 20.01.2021 року, судом встановлено, ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма, безперевний тип течії. 14.05.2019 року ОСОБА_3 виписався з відділення без активної продуктивної сімптоматики.

Крім того, відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 35 від 20.01.2021 року ОСОБА_3 на теперішній час відповідно до свого психічного стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру- госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Відповідно до ст. 18 КК України, суб`єктом злочину є фізична осудна особа.

Згідно ч.2 ст.19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особиза рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 2) які вчинили у стані обмеженої осудності злочини; 3) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Згідно ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Визнавши доведеним, що особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 513 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

При цьому, при виборі виду примусових заходів медичного характеру суд оцінює суспільну небезпеку хворого та керується принципом необхідності і достатності для попередження скоєння хворим повторного суспільно небезпечного діяння. Ступінь суспільної небезпеки психічно хворого визначається на підставі аналізу тяжкості вчиненого діяння і типу його суспільної небезпеки (активний тип чи пасивний).

Першою ознакою, що впливає на вибір виду примусового заходу медичного характеру, є тяжкість діяння. Так, дії, спрямовані проти життя та здоров`я громадян, свідчать про ступінь особливої суспільної небезпеки психічно хворого, за яким встановлюється верхня межа суворості нагляду.

Для визначення виду примусового заходу медичного характеру суд приймає також до уваги ступінь суспільної небезпеки розладу психіки, як і тяжкість скоєного.

В справі № 158/3106/18 від 04.12.19 року Верховний Суд висловив позицію: «Висновок експерта не має наперед встановленої сили для суду та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності. Згідно з ч. 1 ст. 94 КК, обрання судом певного виду примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб.»; «П. 5 ч. 1 ст. 513 КПК покладає саме на суд обов`язок під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру, у разі застосування таких заходів, визначати їх вид. Визначаючи тип психіатричної лікарні, в яку необхідно помістити неосудну особу, суд повинен виходити не тільки з її психічного стану, а й з характеру вчиненого нею суспільно небезпечного діяння».

Верховний Суд по справі № 51-5807км18 від 30.05.19 року висловив позицію, що «Статтею 94 КК України визначено три критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: медичний (характер і тяжкість захворювання), юридичний (тяжкість вчиненого діяння) та соціальний (ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб). При цьому ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання. Колегія суддів звертає увагу на те, що метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов`язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст. 94 КК України критерії в їх сукупності».

За роз`ясненнями, що містяться у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" від 03 червня 2005 року слідує, що для визначення, відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 94 КК України типу психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру, вчиненого ним суспільно небезпечного діяння. Для об`єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (ч. 1 ст. 94 КК України) суд має спочатку з`ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).

Психіатричний заклад із суворим наглядом призначений для психічно хворих, які за своїм психічним станом і характером діянь становлять особливу небезпеку для суспільства, якщо брати до уваги великий ризик скоєння ними агресивних дій проти життя інших осіб. Це психічно хворі, що вчинили суспільно небезпечні діяння, пов`язані з посяганням на життя інших осіб або особи.

Дійшовши висновку про застосування відносно ОСОБА_3 примусового заходу медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, суд врахувує, що ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечні діяння, яке відноситься до категорії кримінального проступку, а також досліджував матеріали, які охарактеризовували психічний стан хворого ОСОБА_3 , зокрема висновок стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 707 від 19.11.2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 страждав та, на даний час страждає на шизофренію параноїдна форма, безперервний тип перебігу, та не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними на момент вчинення дій, що мали місце 24.07.2019 року.

На важливість висновку експерта в таких категоріях справ, звертав увагу і Європейський суд по правам людини (справа «Ходжич проти Хорватії» (заява №28932/14), де Суд зазначив: «У такій складній сфері як психічний стан людини і передбачення того, наскільки небезпечною може бути ця людина, важко оскаржити висновок експерта без допомоги іншого експерта.».

Судом встановлено, що прояви такого психічного розладу у ОСОБА_3 спостерігались і в минулому, на що вказують покази, надані потерпілою та свідками, інформацією з історій хвороб КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» про підстави неодноразової госпіталізації ОСОБА_3 до психіатричного стаціонару з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма в зв`язку з протиправною поведінкою та притягненням до кримінальної відповідальності.

Таким чином, аналізуючи вищезазначені та встановлені судом обставини, суд вважає, шо за своїм психічним станом і характером діяння, вчиненного ОСОБА_3 , останній на теперішній час потребує застосування примусових заходів медичного характеру госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, що узгоджується і з висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 35 від 20.01.2021 року.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 підлягає задоволенню, оскільки останній вчинив суспільно небезпечне діяння у стані неосудності і до нього можливо застосувати примусові медичні заходи у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, оскільки за своїм психічним станом та характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння він і на теперішній момент не може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Потерпілою ОСОБА_17 цивільний позов не заявлений.

У кримінальному провадженні судові витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 292, 512, 513, 516 КПК України, ст.ст. 18,19,93,94 КК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи, скасувати з часу доставки (прийому) ОСОБА_3 до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію ухвали негайно вручити прокурору та учасникам судового провадження.

Суддя- О. А. Фанда