Решение № 97697293, 16.06.2021, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/553/21

Провадження № 2-а/177/6/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 червня 2021 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Данилової А. А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Кривому Розі, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського - капрала поліції Управління патрульної поліції в Запорізькій області Сабірова Віктора Геннадійовича, Департаменту патрульної поліції, про визнання дій незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського УПП в Запорізькій області – капрала поліції Сабірова В.Г., в якому просив суд визнати незаконними дії поліцейського та скасувати постанову серії ЕАН № 4112275 від 24.04.2021, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП.

В обґрунтування позову вказував, що 24.04.2021 о 02:20 год, він керував автомобілем ВАЗ 21099 днз НОМЕР_1 , рухаючись по шосе Хортицьке в м. Запоріжжя в напрямку м. Дніпро. Він був зупинений працівниками поліції, після чого капрал поліції ОСОБА_2 вказав йому на протитуманні фари, які були ввімкнені через дощ, потім запропонував пройти до задньої частини автомобіля, де вказуючи на ліхтарі стоп сигналу, зробив висновок про їх переобладнання, а саме нанесення покриття на розсіювачах світлових приборів, що зменшує їх прозорість та світопропускання. Він надав пояснення про те, що світові прилади в робочому стані, він їх не переобладнував, а колір розсіювачів світлових приладів передбачено заводом виробником. Незважаючи на вказані пояснення, капрал поліції склав відносно нього постанову за ч.1 ст. 121 КУпАП, якою застосував стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., не маючи при цьому жодних доказів його вини у вчиненні вказаного правопорушення, зокрема технічних засобів та спеціальної технічної освіти.

Позивач вважав дії капрала поліції ОСОБА_2 незаконними, а постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки жодних порушень ПДР України він не вчиняв.

Ухвалою суду від 18.05.2021, відповідно до ст. 51 КАС України, до участі у справі залучено Департамент патрульної поліції України.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Наполягав на тому, що жодного покриття встановлені на його авто блок фари не містять, їх світло пропускання працівниками поліції не вимірювалося, а наявність в його діях правопорушення є суб`єктивною думкою інспектора, що не підтверджена жодними доказами.

Відповідачі повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи, однак до суду не з`явилися, участь своїх представників у розгляді справи не забезпечили.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідачі надали суду відзиви, в яких просили відмовити в позові, справу розглядати за їх відсутності. В обґрунтування заперечень проти позову вказували, що порушення ПДР позивачем було виявлено інспектором УПП в Запорізькій області ДПП Сабіровим В.Г. візуально, при несенні служби з охорони публічного порядку, а саме виявлено автомобіль ВАЗ 21099 днз НОМЕР_2 , водій якого порушив ПДР України: керував транспортним засобом з переобладнанням, а саме нанесенням покриття на розсіювачах світлових приладів, що зменшує їх прозорість та світлопропускання, чим порушив вимоги п. 31.4.3 ПДР України. У зв`язку з чим вважали правомірною зупинку транспортного засобу, з посиланням на п.1 ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».

Зазначали, що постанова про накладення адміністративного стягнення прийнята інспектором в межах наданих законом повноважень та з дотриманням процедури, а позивач порушивши ПДР України має нести за це відповідальність. Обставини, на які вказує позивач, вважали такими, що не виключають інкриміноване йому правопорушення.

Інспектор ОСОБА_2 надав до відзиву відеозапис факту фіксації порушення (а.с. 22-29).

Позивач просив суд долучити до матеріалів справи докази придбання ним блок фари та її відповідність стандартам, однак не надав суду документів на підтвердження направлення ним вказаних доказів відповідачу Департаменту патрульної поліції, у зв`язку з чим, суд, попередньо роз`яснивши позивачу наслідки такого не направлення, відповідно до ч.9 ст. 79 КАС України не бере до уваги вказані докази.

Виконуючи приписи ст. 244 КАС України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем та відповідачами, як учасниками судового процесу, щодо наявності обставин (фактів), якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, в тому числі вирішуючи питання про те, чи були порушені права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» до правових актів індивідуальної дії належать рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб`єктами владних повноважень (крім суду).

Відповідно до положень ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, під час розгляду даної адміністративної справи, судом перевірялось дотримання відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначених вище вимог, зокрема того, чи була постанова про накладання адміністративного стягнення від 24.04.2021 року прийнята ним на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, обґрунтовано, добросовісно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з постановою серії ЕАН № 4112275 від 24.04.2021 року складеною відповідачем капралом поліції ОСОБА_2 , ОСОБА_1 24.04.2021 о 02:20 год, рухаючись по шосе Хортицьке в м. Запоріжжя в напрямку м. Дніпро, керував автомобілем ВАЗ 21099 днз НОМЕР_1 з переобладнанням, а саме з нанесеним покриттям та розсіювачах світлових приладів, що зменшує їх прозорість та світо пропускання, чим порушив п. 31.4.3 ПДР України, вчинивши керування транспортним засобом з несправностями зовнішніх світових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. У зв`язку з чим його притягнуто до відповідності за ч.1 ст. 121 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн (а.с. 7).

Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі , якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Згідно зі ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за ч.1 ст. 121 КУпАП, мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Як слідує з відеозапису наданого суду відповідачем ОСОБА_3 , підставою для зупинки транспортного засобу позивачу стала підозра інспектора щодо переобладнання позивачем передніх зовнішніх світлових приладів – протимінних фар, але вона не підтвердилося. В послідуючому, при огляді транспортного засобу поліцейський вважав наявним порушення п. 31.4.3 ПДР України, саме щодо задніх зовнішніх світлових приладів (відеозапис № 20210424083021000137 (а.с. 26).

Беручи до уваги викладене, суд критично оцінює доводи позивача щодо відсутності в інспектора підстав для його зупинки, оскільки фактично інспектор вжив заходів для зупинення його авто, при несенні ним служби та за наявності, як вважав інспектор, в діях останнього порушення ПДР України. У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що зупинка транспортного засобу позивача була здійснена з дотриманням закону, за наявності до того законних підстав та в межах наданих інспектору повноважень, а розгляд справи проведено уповноважений суб`єктом.

Разом з тим, суд вважає недоведеним сам факт наявності в діях позивача складу інкримінованого йому правопорушення.

Так, пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 121 КУпАП встановлено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.п. 31.4.3 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання. Тобто вказаний пункт ПДР України, містить ряд альтернативних порушень, які закріплені в певному підпункті.

Як слідує з оскаржуваної постанови, вона не містить зазначення конкретного підпункту п. 31.4.3 ПДР України, за порушення якого на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення. Однак, з її змісту слідує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності саме за керування транспортним засобом з переобладнанням, а саме нанесенням покриття на розсіювачах світлових приладів, що зменшує їх прозорість та світо пропускання (а.с.7), тобто позивача фактично притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення передбачене п. 31.4.3 «ґ» Правил дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 , порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (п.п. 1.1, 1.9 Правил).

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водій зобов`язаний, зокрема, перевірити перед вирушенням в дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Розділом 31 ПДР передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідності вимогам, зокрема, коли на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання (пункт 31.4.3 ґ ПДР).

Розсіювач пропускає світловий потік і залежно від конструкції заломлює його. Інша функція розсіювача захист фари від зовнішніх впливів. Розсіювач виготовляється зазвичай із прозорого пластику. Нанесення тонування чи покриття на розсіювачі погіршує видимість транспортного засобу, внаслідок чого підвищується ймовірність виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Приймаючи постанову і кваліфікуючи порушення, вчинене позивачем, інспектор патрульної поліції вказав на пункт "ґ" п.31.4.3 Правил дорожнього руху, а саме, на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світло-пропускання.

Конструкція і технічний стан транспортних засобів, які експлуатуються повинні відповідати вимогам додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 1166 від 22.12.2010 року «Про єдині вимоги до конструкцій та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються».

Державним стандартом ДСТУ 3649:2010 «Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження дорожніх транспортних засобів стосовно встановлення засобів освітлення та світлової сигналізації» п. п. 6.1.2 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» не дозволено застосування зруйнованих та з тріщинами на світло-відбивальних поверхнях або розсіювачах ПЗС, встановлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриття на ПЗС (тонування, фарбування тощо), що зменшує світло-пропускання, змінює їх силу світла, світлорозподіл або колір.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП; в постанові необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і зазначити мотиви відмови від інших доказів, на які посилається правопорушник.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При прийнятті оскаржуваної постанови інспектор не дотримався вимог ст. 280 КУпАП, оскільки незважаючи на доводи позивача про не нанесення ним тонування чи фарбування на задні зовнішні світлові прилади, придбання блок фари у такому вигляді, що не змінює колір світлових сигналів що подаються та їх яскравість, вказаних доводів не перевірив, належним доказів вини позивача у вчиненні вказаного правопорушення не зібрав та керуючись виключно власним баченням, склав постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП з накладенням стягнення.

Суд зазначає, що технічний стан та обладнання транспортного засобу під час їх експлуатації перевіряється візуально та з використанням засобів вимірювальної техніки відповідно до ДСТУ 3649-97 «Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю» без втручання в роботу (без розбирання) вузлів та агрегатів ТЗ, що перевіряються.

З наявних в матеріалах справи відеозаписів вбачається, що відповідачем інспектором особисто зроблені висновки щодо тонування світлових приладів на автомобілі, без вивчення документів на транспортний засіб, дослідження технічних характеристик та заводських установок, без проведення дослідження з застосуванням вимірювальної техніки; світловіддача фар не вимірювалася, відповідні акти технічного стану не складалися.

Таким чином, в даному випадку не дотриманий порядок фіксації правопорушення, встановлений Порядком здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів під час їх експлуатації, затверджених наказом МВС України № 534 від 13.10.2008 року, згідно якого працівник поліції повинен скласти спеціальний акт перевірки технічного стану колісного транспортного засобу, який перевіряється. Такий акт не складався.

З відеозапису слідує, що блок фара задніх зовнішніх світлових приладів була частково з темного пластику, але всі зовнішні світлові прилади були в робочому стані, що демонструвалося позивачем та їх колір в роботі відповідав вимогам ДСТУ (записи 20210424082346000112 та 20210424083021000137). За вказаних умов, інспектор не вжив жодних заходів з метою підтвердження або спростування факту порушення норми світло пропускання та прозорості зовнішніх світлових приладів за вказаних обставин справи. Відсутність належних доказів того, що затемнене скло блок фари погіршувало світло пропускання та прозорість зовнішніх світлових приладів, свідчить про недоведеність факту наявності в діях позивача порушення "ґ" п.31.4.3 Правил дорожнього руху.

Наявні у справі докази та їх належна оцінка вказують на те, що всупереч ст. 245, 280 КУпАП відповідач не вжив заходів для повного, всебічного, об`єктивного з`ясування всіх обставин, що мають значення по даній справі, а винесена суб`єктом владних повноважень постанова від 24.04.2021 року не відповідає вимогам обґрунтованості та безсторонності (неупередженості), передбаченим п.п.3, 4 ч.2 ст.2 КАС України.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови, оскільки, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачі не надали належних та допустимих доказів, які б надали можливість суду дійти протилежного висновку.

Оскільки вина позивача у вчиненні вказаного правопорушення не доведена належними та допустимими доказами, то в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 121 КУпАП, що в свою чергу свідчить про неправомірність складеної відносно ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 24.04.2021, а тому вимога позивача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в цій частині підлягає задоволенню, оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

З приводу позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача, суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні, виходячи із наступного.

Згідно з ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Даний перелік можливих судових рішень є вичерпним, і не передбачає право суду визнавати дії суб`єкта владних повноважень протиправними у даній категорії справ.

Крім того, позовні вимоги про визнання дій протиправними охоплюються вимогами про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, оскільки відносяться до процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому окремому розгляду не підлягають.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини 1статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частина 7 цієї ж статті передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В матеріалах справи міститься квитанція про сплату судового збору у розмірі 454 грн. 00 коп. за подання позовної справи ОСОБА_1 (а.с. 2).

Враховуючи викладені обставини та норми чинного законодавства, суд вважає за необхідне вирішити питання розподілу понесених позивачем судових витрат за подання позовної заяви.

Оскільки позов немайнового характеру задоволено частково, при цьому позивачем сплачено судовий збір у розмірі 454,00 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача – Департаменту патрульної поліції, який є юридичною особою, на користь позивача витрати в розмірі 454,00 грн., понесені ним у зв`язку зі сплатою судового збору при зверненні до суду з вказаним позовом.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 23, 121 Кодексу адміністративного судочинства України, та ст. 250-251 КАСУ України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до поліцейського - капрала поліції Управління патрульної поліції в Запорізькій області Сабірова Віктора Геннадійовича, Департаменту патрульної поліції, про визнання дій незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Постанову серії ЕАН № 4112275 від 24 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 КУпАП - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ40108646), за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до пп. 15.5) п. 15 розділу VІІ Перехідних положень КАС України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Суддя М.В. Березюк