Постановление суда № 9767821, 26.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ісаєнко Ю.А.

Суддя-доповідач - Малашкевич С.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2010 року справа №2а-17372/09/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду

у складі головуючого судді Малашкевича С. А., суддів Попова В.В. та Блохіна А.А.

при секретарі судового засідання Заверюсі Т.С.

за участю представників

позивача: Кисельова В.С.

відповідача Беломєстнової Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ «Виробниче обєднання «Конті» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року в адміністративній справі № 2а-17372/09/0570 за позовом ЗАТ «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання недійсними карток відмови та рішень органу владних повноважень, зобовязання вчинити певні дії та виконати певні обовязки, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року в адміністративній справі № 2а-17372/09/0570 відмовлено у задоволенні позову ЗАТ «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання недійсними карток відмови та рішень органу владних повноважень, зобовязання вчинити певні дії та виконати певні обовязки.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач ЗАТ «Виробниче обєднання «Конті» оскаржив її до Донецького апеляційного адміністративного суду посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони про дату час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. В судовому засіданні представник Позивача наполягав на задоволенні поданої апеляційної скарги. Відповідач Головне управління Державного казначейства у Донецькій у судове засідання свого представника не направив та надіслав клопотання яким просив здійснити розгляд скарги за його відсутності. Відповідач Східна митниця надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу у яких просив постанову суд першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні представник митниці підтримала подані заперечення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Позивач - Закрите акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Конті» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 22.10.1997 року, внесено до ЄДРПОУ за № 25112243.

Східна митниця є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.03.2008 року, внесено до ЄДРПОУ за №35793589, та є субєктом владних повноважень.

Позивачем , в порядку виконання вимог Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 р. №1766 надав Східній митниці наступні митні декларації :

№ 700000005/8/013369, якою задекларував імпорт товару - какао тертого (пасти) «NA55 Kibbled Сосоа Маss» для кондитерської промисловості виробництва Кот Д'івуар з метою оформлення товару в режимі «Імпорт-40» (випуск у вільний обіг) у кількості 92 500 кг. за ціною 3855,00 доларів США за 1000 кг на загальну митну вартість 356587,00 доларів США або 1815030,00 грн.;

№700000005/8/013647, якою задекларував імпорт какао тертого (пасти) «NA55 Kibbled Сосоа Маss» для кондитерської промисловості виробництва Кот Д'івуар з метою оформлення товару в режимі «Імпорт-40» (випуск у вільний обіг) у кількості 40000 кг. за ціною 3855,00 доларів США за 1000 кг на загальну митну вартість 154200,00 доларів США або 824970,00 грн.;

№700000005/8/013734 від 30.10.2008 року, якою задекларував імпорт какао тертого (пасти) «NA55 Kibbled Сосоа Маss» для кондитерської промисловості виробництва Кот Д'івуар з метою оформлення товару в режимі «Імпорт-40» (випуск у вільний обіг) у кількості 120000 кг. за ціною 3855,00 доларів США за 1000 кг на загальну митну вартість 462600,00 доларів США або 2544300,00 грн.;

Відповідач Східна митниця відмовила у прийнятті декларацій митної вартості імпортованого товару.Про відмову в прийнятті декларацій Східна митниця прийняла картки відмови № 700000024/2008/020649 від 27.10.2008 року, № 700000024/2008/020655 від 28.10.2008 року № 700000024/2008/020668 від 30.10.2008 року та визначила нову митну вартість імпортованих товарів про що повідомила позивача.

На думку позивача, Східна митниця при відмові в прийнятті до оформлення декларацій, винесенні карток та визначенні митної вартості діяла поза межами наданих їй повноважень, адже ціни на какао терте для кондитерської промисловості виробництва Кот Дівуар не підлягають регулюванню з боку держави.

Відмовляючи в позові, Донецький окружний адміністративний суд послався на те, що ст. 259, 260, Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Така митна вартість визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Крім того, у відповідності з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф», у випадку явної невідповідності заявленої митної вартості товарів або у разі неможливій перевірки її обчислення, митні органи визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів. Судом зазначено, що відповідно ст.11 Порядку декларування митної вартості затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Таким чином, вказана норма містить обов'язок декларанта подати на вимогу митного органу додаткові документи від чого позивач ухилився. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються. Відмовляючи в прийнятті митних декларацій та визначаючи нову митну вартість Східна митниця, як суб'єкт владних повноважень, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зважаючи на те, що позивачем не були надані витребувані від нього необхідні документи в обґрунтування визначеної в деклараціях ціни.

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Донецького окружного адміністративного суду слід залишити без змін з огляду на наступне.

Позивач посилається на те, що першим відповідачем безпідставно був застосований резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та неправомірність прийнятих першим відповідачем спірних рішення та карток відмови та надмірну сплату у звязку з цим коштів до бюджету.

Колегія суддів вважає такі доводи позивача помилковими, з наступних мотивів.

Після розгляду пакету документів, поданих позивачем до митного оформлення спірних ВМД, відповідачем, на підставі інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України де містилися відомості про середні цінина імпорт аналогічного товару, встановлено значне заниження заявленої декларантом митної вартості товарів, що ввозяться в Україну.

На підставі положень п. 11 «Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.1998 року №339, митницею було запропоновано декларанту позивача надати додаткові документи в обґрунтування заявленої митної вартості від чого позивач відмовився.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через кордон України є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. У відповідності до вимог частини 4 статті 260 цього Кодексу методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

На підставі статті 262 Митного Кодексу митна вартість товару та метод її визначення заявляються митному органу декларантом шляхом подання митної декларації.

Згідно ст. 266 зазначеного Кодексу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Колегія суддів зазначає, що Кодексом встановлений чіткий порядок застосування перелічених методів, яким повинен користуватися митний орган. Основним методом при визначенні митної вартості товарів є перший метод - за ціною договорів щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митний орган не може визначити митну вартість товарів за першим методом, він повинен скористатися другим методом і так далі. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Четвертий та п'ятий методи застосовуються у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним (шостим) методом відповідно до вимог, встановлених статтею 273 Митним кодексом України.

Відповідно до статті 273 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 -272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Оскільки першим відповідачем було виявлено заниження митної вартості товару, заявленого до митного оформлення підприємством ЗАТ «Виробниче обєднання «Конті», що обумовило витребування від позивача додаткових документів в обґрунтування даної ціни товару.

Як вбачається з декларації митної вартості в графі «Для відміток митного органу» першим відповідачем зазначено про необхідність надання позивачем додаткових документів, які визначені на звороті, а саме прайс-листа фірми-виробника товару, калькуляції фірми-виробника товару, висновку Держзовнішінформу, експортна ВМД, відповідна бухгалтерська документація тощо.

Частина 2 статті 264 Митного Кодексу України визначає обовязок декларанта подати на вимогу митного органу документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, який затверджений відповідно до статей 262 і 264 Митного кодексу України (надалі -Порядок).

Пунктом 2 даного Порядку передбачене визначення митної вартості товарів, як сукупність дій, які вчинюються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Відповідно до абзацу другого даного пункту посадова особа митного органу у графі 2 «для відміток митниці» декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Пункт 13 Порядку № 1766 встановлює, що декларант зобовязаний подати додаткові документи протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання.

Декларант був ознайомлений з даним записом під розписку та на зворотному боці ВМД зробив запис про неможливість надання витребуваних документів. Причини неможливості подачі документів позивач не вказав.

За таких умов, декларант в порушення ст. 264 Митного Кодексу України та пункту 11 Порядку № 1766 не виконав у вимоги митного органу.

Пунктом 10 Порядку № 1766 встановлено, що відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на обєктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного Кодексу України.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у звязку з ненаданням позивачем витребуваних митним органом додаткових документів, необхідних для перевірки митної вартості товару, перший відповідач був позбавлений можливості визначити таку вартість товару за першими пятьма методами.

Не беруться до уваги, як безпідставні, твердження апелянта про не проведення митницею консультацій з декларантом з питання визначення митної вартості за наступними за першим методами.

За приписами ст.266 МК України якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, згідно з положеннями ст..267 цього кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.ст. 268 та 269 цього кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Запропонувавши декларанту позивача надати додаткові документи, посадова особа митного органу таким чином сприяла реалізації права позивача обґрунтувати митну вартість та визначитися щодо застосування методів визначення такої вартості. При цьому, в свою чергу , під час здійснення контролю митної вартості, посадова особа митниці ознайомлює декларанта з наявною у неї інформацією щодо рівня цін на аналогічний товар. Тобто, декларант позивача був обізнаний про заниження ним митної вартості імпортованого товару, проте жодного документу для можливості застосування передбачених МК України методів визначення митної вартості ним не було надано.

Митним кодексом України чи будь яким іншим нормативним актом не визначений порядок проведення консультацій при узгодженні застосування того чи іншого методу визначення митної вартості. Не встановлюється й обовязкова письмова форма таких консультацій.

У зв'язку з неможливістю завершення митного оформлення за спірними ВМД в зв'язку з неподанням позивачем додаткових документів, згідно п. 11 Порядку, Східною митницею було відмовлено у митному оформленні і запропоновано позивачу подати нові ВМД з урахуванням митної оцінки згідно з рішеннями про визначення митної вартості. Позивач виконав вимоги, викладені в картках відмови, та відкоригував митну вартість товару згідно митної оцінки, подавши до митниці нові ВМД зі скоригованою митною вартістю та добровільно сплативши всі нараховані митні платежі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Східна митниця при винесенні рішень про визначення митної вартості товарів від 27.10.2008 року про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/013369; від 29.10.2008 р. про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/013647; від 30.10.2008 р. про визначення митної вартості товарів до ВМД №700000005/8/013734 та карток відмови в прийнятті перелічених вище митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені митним законодавством України. Тому, вимоги позивача про зобовязання Головного управління Державного казначейства у Донецькій області повернути (стягнути) з Державного бюджету України коштів у розмірі 40428,84 грн., надмірно сплаченого ПДВ при декларуванні , шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, також, є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті постанови було дотримано норми як процесуального так і матеріального права, зясовано всі обставини необхідні для винесення повного, усестороннього обґрунтованого нормами права рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ЗАТ «Виробниче обєднання «Конті» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року в адміністративній справі № 2а-17372/09/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року в адміністративній справі № 2а-17372/09/0570 за позовом ЗАТ «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання недійсними карток відмови та рішень органу владних повноважень, зобовязання вчинити певні дії та виконати певні обовязки - залишити без змін.

Ухвала прийнята в нарадчій кімнаті. Вступна та резолютивна частини її проголошені у судовому засіданні 26 травня 2010 року. Ухвала у повному обсязі складена 31 травня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Малашкевич С. А.

Судді Попов В.В.

Блохін А.А.