№ 9767775, 01.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 року справа №2а-701/10/0570

зала судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Міронової Г.М., суддів: Яманко В.Г., Радіонової О.О., при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 року у адміністративній справі № 2-а-701/10/0570 за позовом закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про скасування акту індивідуальної дії,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2010 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом та просив суд скасувати припис Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про усунення порушень вимог чинного законодавства України у сфері надання фінансових послуг № СК -421/09-1242 від 25.11.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що припис відповідача від 25.11.2009 року № СК-421/09-1242, винесений на підставі акту про порушення законодавства у сфері страхування № 1384/42/5 від 11.11.2009 р., не ґрунтується на нормах діючого законодавства, оскільки зазначеним приписом встановлені порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в частині неприйняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування та обов'язку здійснення такої виплати, а також приписано їх усунути, але у позивача, як страховика, відсутні необхідні документи, що потрібні для прийняття такого рішення та здійснення виплати страхового відшкодування.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 року скасувати і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вважаючи, що дане судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони до суду не зявилися, були повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 431779 та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (АБ № 203966), закрите акціонерне товариство Страхова компанія «ВУСО» є юридичною особою за законодавством України, ідентифікаційний код 31650052. місце знаходження: 83001 м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Постишева. 60.

23.07.2008 року між позивачем та фізичною особою ОСОБА_2 укладений договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників. Забезпечений транспортний засіб - автомобіль Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (в подальшому за текстом - забезпечений транспортний засіб).

24.02.2008 року на проспекті Кірова у м. Дніпропетровську за участю забезпеченого транспортного засобу (під керуванням ОСОБА_3) сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль Ford Mondeo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, належний фізичній особі ОСОБА_4, під управлінням ОСОБА_5, отримав механічні пошкодження.

Водії транспортних засобів - учасників дорожньо-транспортної пригоди повідомили ЗАТ СК «ВУСО» про настання випадку, що має ознаки страхового, 25.02.2009 року (повідомлення № 257/257). ОСОБА_5 разом з повідомленням були надані позивачу копії паспорту, довідки про присвоєння індивідуального податкового номеру, свідоцтва про реєстрація автомобілю Ford Mondeo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, посвідчення водія, довіреності, первинної довідки ДАІ про ДТП і протоколу медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння. ОСОБА_3 надані позивачу копії: копії первинної довідки ДАІ про ДТП, протоколу медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння і протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому, виходячи з пояснень представника позивача, вказаній фізичній особі одразу було запропоновано додатково надати копії: свідоцтва про державну реєстрацію забезпеченого автотранспортного засобу, посвідчення водія і документу, що підтверджує правомірність користування даним автомобілем. Але дані документи не надані позивачу, незважаючи на неодноразові письмові звернення до ОСОБА_3

27.04.2009 року позивачем отриманий звіт спеціаліста за № 04-25/04 від 25.04.2009 року (вх. № 1326), складений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 за заявою ЗАТ СК «ВУСО», відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобілю Ford Mondeo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження при ДТП склала 4705,65 грн.

15.05.2009 року за вх. № 1779 позивачем отримана заява про виплату страхового відшкодування із зазначенням реквізитів щодо виплати, за підписом ОСОБА_5

30.06.2009 року ОСОБА_5 повторно звернувся до ЗАТ СК «ВУСО» з заявою про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. До наведеної заяви заявником додана копія постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, згідно якому встановлена вина ОСОБА_3 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди 24.02.2009 року і дана особа притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу в сумі 340,00 грн. Вказана постанова набрала чинності 26.05.2009 року.

11.11.2009 р. Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України складений акт про порушення законодавства у сфері страхування закритим акціонерним товариством Страхова компанія «ВУСО» № 1384/42/5. Згідно висновку цього акту, за результатами перевірки документів по страховій справі громадянина ОСОБА_5 за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 31.07.08 р. № ВС/2579106, укладеного страховиком з ОСОБА_2 (забезпечений транспортний засіб Daewoo Lanos, д.н. НОМЕР_3), встановлено порушення наступних пунктів: 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо неприйняття рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування після розгляду наданих документів визначених у статті 35 цього закону; 37.1 статті 37 Закону України « Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо недотримання страховиком обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів, які зазначені у ст. 35 цього Закону; 37.2 статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо несплати пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка дає у період, за який нараховується пеня.

На підставі складеного акту № 1384/42/5 від 11.11.09 р. було винесено припис від 25.11.09 р. № СК-421/09-1242, яким встановлено, що ЗАТ СК «ВУСО» в своїй діяльності вчинило порушення вимог чинного законодавства України у сфері надання фінансових послуг, а саме пунктів: 36.1 ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо неприйняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування протягом одного місяця з дня отримання страховиком останнього із визначених в ст. 35 цього Закону; 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо порушення обов'язку страховиком здійснити виплату страхового відшкодування протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів, які зазначені у ст. 35 цього Закону; 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо порушення обов'язку страховиком сплатити пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Згідно даному припису, закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «ВУСО» приписано усунути виявлені порушення вимог законодавства України у сфері надання фінансових послуг, повідомити про виконання вимог цього припису та подати підтверджуючі документи до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України у термін до 21.12.2009 року.

Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права у сфері публічних правовідносин, що складаються у звязку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист, є вибір засобу захисту порушеного права.

Особливістю цих відносин є те, що вони повязані із реалізацією прав, свобод та інтересів субєктів у сфері публічно правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 1,2 Положення «Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 157 від 03.02.2010 року, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держфінпослуг є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. Держфінпослуг у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням. Держфінпослуг узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє і в установленому порядку подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення законодавства.

Відповідно до приписів ст. 35 Закону України «Про страхування», державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників. Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях.

У п. 3 ст. 37 даного Закону, яка регулює права спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, зазначено, що Уповноважений орган має право видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного припису, відповідач надав позивачеві термін для усунення порушень, виявлених у акті № 1384/42/5 від 11.11.2009 року, до 21.12.2009 року, розтлумачивши таким чином приписи п.п.36.1, 37.1 ст.ст.36, 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на свій розсуд, оскільки норми вищенаведених статей не містять відомості щодо терміну усунення виявлених порушень.

Сам припис нічого не змістує окрім загальних посилань на норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому з невідомих причин відповідач зазначив п. 36.1 статті 36 вказаного закону у власній редакції, що є неприпустимим, бо ні про який місячний строк на прийняття рішення про виплату у вказаному пункті немає. Взагалі диспозиція статті 36 викладена у законі наступним чином: «Стаття 36. Рішення страховика.

36.1. Після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування.

36.2. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

36.3. Якщо особа, яка має право на отримання відшкодування, не задоволена рішенням страховика щодо виплати страхового відшкодування, вона має право подати до МТСБУ скаргу про перегляд вищезазначеного рішення. Якщо прийняте МТСБУ рішення не задовольняє таку особу, то вона має право подати позов до суду щодо відшкодування шкоди в установленому законом порядку».

Крім того, судова колегія вважає доречним звернути увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є неможливість відповідача визнати випадок страховим та відповідно, прийняти рішення про виплату страхового відшкодування, з-за відсутності необхідних документів.

Згідно п. 6 ст. 26 Закону України «Про страхування», рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Отже, у контексті вищенаведених норм, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 16 п.5 Положення «Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 157 від 03.02.2010 року, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України має право одержувати в установленому порядку від аварійних комісарів інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань, зокрема інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, системний аналіз вищенаведених нормативно-правових актів свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Таким чином, оскаржувана припис прийнятий відповідачем всупереч Закону та за межами повноважень, наданих йому чинним законодавством України.

З урахуванням викладеного та враховуючи принципи частини 2 ст. 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 року у справі № 2-а-701/10/0570 скасувати.

Позовні вимоги закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» задовольнити.

Скасувати припис Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 25.11.2009 року № СК-421/09-1242.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Г.М.Міронова

Судді:В.Г. Яманко

О.О. Радіонова