Постановление суда № 97660610, 15.06.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2651/20

№ провадження 1-кп/208/4/21

УХВАЛА

Іменем України

15 червня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Івченко Т.П.

суддів Ізотова В.М.

Савранського Т.А.,

при секретарі Чорнобривець Р.Є.,

за участю: прокурора Ляшенко М.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Калюжного Д.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Лисак О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обраного запобіжного заходу, в межах кримінального провадження № 12020040160000083, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

суд -

встановив:

В провадженні Заводського районного суду місті Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Відносно обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обрано запобіжний захід тримання під вартою, строк дії якого спливає 02.07.2021 року.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , з посиланням на ризики передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в обґрунтування якого зазначив, що обвинувачені є особами які раніше відбували покарання, але відбувши його висновків для себе не зробили, обвинувачуються у особливо тяжкому кримінальному правопорушенні. На теперішній час не допитані всі свідки та не досліджені всі докази, що обґрунтовує заявлені ризики. Також враховуючи тяжкість можливого покарання, у разі визнання обвинувачених винних, останні перебуваючи на іншому більш м`якому запобіжному заході можуть ухилитися від суду. А тому інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Захисник Калюжний Д.Ю., діючи на захист обвинуваченого ОСОБА_1 зазначив що клопотання обґрунтовується ризиками які не підтверджені жодним доказом. Прокурором не враховано наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, міцні соціальних зв`язків. Тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, який не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому вважає що забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 можливо досягнути при застосуванні менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а саме у виді домашнього арешту, що буде відповідати меті застосування запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію захисника, просив змінити раніше обраний запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник Лисак О.О. заперечувала проти заявленого клопотання, як такого що не має під собою підґрунтя. Звертаючи увагу на характеризуючи данні ОСОБА_2 який, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, враховуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, вважала необхідним змінити обраний запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. А у задоволенні клопотання прокурора – відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що не вчиняв кримінального правопорушення в якому він обвинувачується, і тому не повинен знаходитися під вартою. Позицію захисника підтримав.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідив підстави та обґрунтування заявленого клопотання, суд приходить до наступного висновку.

При вирішенні вказаного питання судом приймалось до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, тяжкість можливих наслідків уникнення від слідства і серйозність пред`явленого обвинувачення, необхідність попередити тиск на свідків. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчинення особою правопорушення або втечу після його вчинення.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так у рішенні ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, SeriesA, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

При розгляді вказаного питання, суд виходить з того, що в наявності обґрунтована підозра про вчинення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та на даній стадії судового розгляду суд не має повноважень давати оцінку доказам щодо їх достатності та допустимості.

А тому посилання сторони захисту на досліджені докази в межах кримінального провадження, як підстава для зміни запобіжного заходу, не може бути прийнятним, з зазначених вище підстав.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому суд керується практикою ЄСПЛ, а саме тим, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Також суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою ОСОБА_3 (Алексанян проти Россії), § 179).

Суд враховує характеризуючи данні на осіб обвинувачених, але зазначені обставини не нівелюють заявлені ризики, та враховуючи можливе кримінальне покарання у разі доведення їх винуватості у скоєнні кримінальних правопорушень в яких вони обвинувачуються, у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, а тому заявлений ризи ухилення від суду, при наявності обґрунтованої підозри, та тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , робить заявлені ризики доведеними в тому числі і ризик втечі обвинувачених та ухилення від правосуддя.

Крім, того, згідно до ухвали суду від 28.01.2021 року ухвалено про початок судового розгляду, та на даний час не допитано всіх свідків обвинувачення, не дослідженні всі докази.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що раніше обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, тому строк тримання під вартою обвинувачених має бути продовжений, а суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинувачених на свободу. Від цього підстав для зміни запобіжного заходу на даний час немає.

Крім того, виходячи з вимог ст. 183 КПК України, та з врахуванням обґрунтованої підозри в межах пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у скоєнні злочину кваліфікованого органом досудового розслідування за ознаками ч. 3 ст. 187 КК України, суд також не вбачає підстав для встановлення застави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 139, 140, 143 177, 178, 183, 331 КПК України, суд –

постановив:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Калюжного Д.Ю., щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_1 під вартою на 60 днів, тобто до 11.08.2021 включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Лисак О.О.,щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_2 під вартою на 60 днів, тобто до 11.08.2021 включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

На ухвалу про продовження терміну тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом 5 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Суддя Івченко Т. П.

Суддя В.М. Ізотов

Суддя Т.А. Савранський