Постановление суда № 97646721, 09.06.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5475/21

1-кс/308/2408/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - Малюк В.М., при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю., за участю прокурора - Стефанцова А., слідчого - Кодраш В., перекладача - Крайник В.С., перекладача у режимі відеоконференції - Атаєв Е., підозрюваного - ОСОБА_1 та його захисників - адвоката Ільтьо В.І., та в режимі відеоконференції - адвоката Мицик І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції Кондраш В.Ю., у рамках кримінального провадження, відомості про яке 27.01.2021 року внесені до ЄРДР за №12021070000000031, погоджене з прокурором, про застосування відносно :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Азейбарджан, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина Республіки Азейбарджан, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, -

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И В :

З внесеного слідчим клопотання, яке погоджене з прокурором, та доданих до нього матеріалів слідує, що починаючи з грудня 2020 року до початку березня 2021 року, мешканець АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та з метою незаконного збагачення, діючи з прямим умислом, за попередньою змовою із невстановленими досудовим слідством особами, неодноразово пред`являв незаконні, протиправні вимоги громадянину України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 (надалі потерпілому), про передачу йому 1000 доларів США та 1200 Євро, в якості боргу за отриманий потерпілим від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_3 , аванс за виготовлення кухонної стінки, при цьому погрожуючи фізичною розправою потерпілому та його близьким родичам, та вказані погрози потерпілим були сприйняті як реальні та такі, що можуть бути здійснені щодо нього, чим спричинив потерпілому психічного страждання.

Як встановлено, на протязі тривалого часу потерпілий є керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Картушвал», яке займається виробництвом кухонної та інших видів меблів. В листопаді 2019 року, потерпілому надійшло повідомлення по виготовленню кухні в с. Плаюц, Рахівського району, Закарпатської області. Виїхавши на місце, зробив заміри та між ним та ОСОБА_3 був укладений та підписаний договір підряду на загальну суму 4200 доларів США, та потерпілий отримав від замовника аванс в розмірі 1200 Євро та 1000 доларів США. Згідно договору підряду кухня повинна була бути виготовлена до червня 2020 року. Однак, потерпілий виконати умови договору вчасно не зміг з причин які не залежали від його волі, у зв`язку з пандемією «COVID-19» та введення карантинних обмежень не зміг своєчасно завезти сировину із-за кордону для виготовлення меблів та з приводу цього повідомив замовника.

Проте, наприкінці грудня 2020 року, невстановлені досудовим розслідуванням особи звернулися до ОСОБА_1 з метою повернення коштів, сплачених ОСОБА_3 потерпілому в якості авансу за виготовлення кухонної стінки. Після цього, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел незаконного збагачення, шляхом протиправного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 , за надуманим приводом, в якості відшкодування боргу, які потерпілий отримав у якості авансу від замовника.

В подальшому, наприкінці грудня 2020 року, потерпілому зателефонував ОСОБА_4 з мобільного номеру телефону НОМЕР_1 та представився як ОСОБА_1 з вимогою щодо повернення грошових коштів ОСОБА_3 , та в разі їх не повернення та невиконання його вимоги в потерпілого та його сім`ї будуть проблеми, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне збагачення шляхом протиправного заволодіння грошовими коштами потерпілого, за попередньою змовою з невстановленими органом досудового розслідування особами, представився потерпілому «смотрящим» за Тячівським районом в Закарпатській області з метою навіювання страху потерпілому.

22.01.2021 року ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний умисел зателефонував потерпілому з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 та знову почав вимагати від останнього повернення грошових коштів ОСОБА_3 , при цьому погрожуючи фізичною розправою йому та членам його сім`ї, тим самим спричинив потерпілому психічного страждання.

Згідно висновку експерта №21 від 20.04.2021 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з врахуванням даних консультації обласних спеціалістів та амбулаторної картки з КНП «Хустська центральна лікарня» ім. Віцинського О.П.» Хустської міської ради, де потерпілий перебуває на лікуванні у лікаря - психіатра психо-наркологічного відділення, було встановлено діагноз: Гостра реакція на стрес. Вказаний діагноз підтверджується даними консультації лікаря-психіатра КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежності» Закарпатської обласної ради від 19.04.2021 р., де йому був встановлений діагноз Гостра реакція на стрес, важка.

При цьому ОСОБА_2 станом на 25.01.2021 якими-небудь психічними захворюваннями, або тимчасовими розладами психічної діяльності не страждав (про що свідчать дані довідки від 20.04.2021 р №599/05-07);

Враховуючи дані амбулаторної картки, консультації спеціаліста (лікаря психіатра) від 19.04.2021 р, у потерпілого на даний час встановлений діагноз: «Гостра реакція на стрес, важка» яка може являтися наслідком стресу від погроз сторонньої особи.

За таких обставин, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України - вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

07.06.2021 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України - вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_1 підтверджується наступними зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення громадянина ОСОБА_2 ; протоколами допиту потерпілого ОСОБА_2 ; протоколами допитів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; протоколами негласних слідчих (розшукових) дій; іншими матеріалами кримінального провадження, копії яких додані до матеріалів вказаного клопотання.

На думку сторони обвинувачення докази, які зібрані на даному етапі слідства, в достатній, для обрання запобіжного заходу, мірі обґрунтовують підозру ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння.

Слідчий зазначає, що метою застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Злочин, який інкримінують ОСОБА_7 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського союзу, а саме: Румунією, Угорщиною, Словацькою Республікою та Республікою Польща, а також те що ОСОБА_1 являється громадянином Республіки Азербайджан дають підстави вважати, що останній усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватися від органу досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.

2. Незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.

ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків, які вже встановлені, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_2 та тих, що будуть встановлені, для зміни ними показань на його користь. Також ОСОБА_1 може впливати на судово-медичних експертів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які проводили медичне обстеження ОСОБА_2 , а тому будучи на волі він зможе здійснити підкуп чи застосувати насильство до експертів, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім цього, ОСОБА_1 , з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками, які будуть встановлені та експертами, тим самим схиляти їх до зміни даних слідству показань.

Аналогічним чином ОСОБА_1 зможе впливати і на понятих, які вже залучені у даному кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій.

Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Знаходячись на волі, ОСОБА_1 , може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

4. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Так, будучи на волі, ОСОБА_1 й надалі матиме можливість вчиняти насильницькі дії, а також висловлювати погрози застосування насильства відносно ОСОБА_2 .

Крім цього, враховуючи спосіб вчинення кримінального правопорушення (погрози застосування насильства), наявні підстави вважати, що останній будучи на волі може вдатися до вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.

Слід врахувати, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини скоєні проти життя та здоров`я особи, 17.06.2002 р., вироком апеляційного суду Вінницької області, був засуджений до 15 років позбавлення волі за ст.93 п. «а» Кримінального кодексу в редакції за 1960 року (умисне вбивство з корисливих мотивів).

Також, на даний час, ОСОБА_1 є обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 п.12 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні №12017070160000559, яке перебуває на розгляді Хустського районного суду. Вказане свідчить про схильність особи до вчинення насильницьких злочинів.

Таким чином, підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вищевказаних ризиків.

В зв`язку з вищевикладеним, сторона обвинувачення вважає за необхідне обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 діб, з метою недопущення вчинення підозрюваним вищеописаних дій.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених мотивів, просив його задоволити та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, оскільки наявні ризики передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховування від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків, потерпілого, понятих та експертів, вчинити інший злочин, так як раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності і на даний момент відносно останнього розглядається справа в Хустському районному суді, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім цього, прокурор просив звернути увагу суду на те, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення злочину, пов`язаного з погрозою застосування насильства, а тому просив слідчого суддю при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави.

Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання з викладених мотивів, просив його задоволити.

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Ільтьо В.І. в судовому засіданні заперечив проти задоволення внесеного слідчим клопотання та просив обрати його підзахисному менш суворий запобіжний захід, зокрема домашній арешт, або запобіжний захід із застосуванням застави. Зазначив, що ризики передбачені ст.177 КПК України є припущеннями, оскільки ОСОБА_1 не має наміру ухилятися від органу досудового розслідування та суду, постійно з`являється на розгляд справи до Хустського районного суду, а наміру впливати на потерпілого, свідка чи перешкоджати встановленню істини по справі, у його підзахисного не має. Крім цього, вважає підозру необґрунтованою, саму справу сфальсифікованою, а ризики вказані слідчим такими, що не підтверджуються жодними доказами. Крім цього, просив врахувати, що його підзахисний має міцні соціальні зв`язки та має на утриманні двох неповнолітніх дітей і цивільну дружину.

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Мицик О.В. в судовому засіданні заперечив проти задоволення внесеного слідчим клопотання. Просив обрати його підзахисному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у нічний час доби, з покладенням обов`язків. Зазначив, що оголошена його підзахисному підозра є необґрунтованою, оскільки у даній справі має місце спонукання до виконання цивільно-правових зобов`язань. Що стосується наведених стороною обвинувачення ризиків, то такі є безпідставними. Додав, що його підзахисний має на утриманні сім`ю, виховує двох дітей.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав думку своїх захисників. Просив обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1, п.5 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового слідства - СУ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження за №12021070000000031 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.01.2021 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

07.06.2021 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України - вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).

Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

Як слідує з матеріалів внесеного слідчим клопотання, оголошена ОСОБА_1 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, підтверджується наступними, зібраними органом досудового розслідування, доказами, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення громадянина ОСОБА_2 ; витягом з ЄРДР від 27.01.2021 року, протоколами допиту потерпілого ОСОБА_2 ; протоколами допитів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій-зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11.02.2021 року; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій-зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 29.03.2021 року; висновком експерта №21 від 20.04.2021 року, повідомленням про підозру від 07.06.2021 року.

Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про причетність підозрюваного до вищевказаного злочину.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваної у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у його вчиненні, оскільки, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 189 КК України, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, яке згідно з санкцією вказаної статті карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років із конфіскацією майна.

Слідчий суддя враховує також те, що ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України лише 07.06.2021 року, тобто є підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ним діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, що унеможливить повноту, всебічність при розслідуванні даного кримінального провадження, що свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що на цей час, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_1 , у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 189 КК України, ОСОБА_1 , перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, тобто існує ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної особи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Слідчий суддя погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного ОСОБА_1 .

Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, може в подальшому перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином, та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності такої поведінки підозрюваного.

Слідчий суддя також вважає, доведеним те, що існує реальна загроза того, що підозрюваний перебуваючи на волі може впливати на потерпілого та свідків. Крім того, підозрюваний характеризується агресивним ставленням до людей, а тому існує ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків та потерпілого з метою зміни їх показів на свою користь, з метою уникнення кримінальної відповідальності, самостійно або через знайомих, шляхом погроз або іншим способом.

Слідчий суддя вважає, що з огляду на обставини вчиненого правопорушення, знайшли своє підтвердження доводи сторони обвинувачення, про те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі може вчиняти тиск на свідків вказаних у даному кримінальному провадженні а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та потерпілого ОСОБА_2 та може незаконно перешкоджати встановленню інших можливих свідків та інших співучасників даного злочину, а відтак вважає неможливим забезпечення контролю за поведінкою підозрюваного в умовах, які не пов`язані з триманням під вартою та відповідно запобігання вказаних в ухвалі ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Окрім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, цивільну дружину, на утриманні перебуває одна неповнолітня дитина.

При цьому, слідчим суддею також враховано те, що підозрюваний є громадянином іноземної держави та відповідно має належні документи, що дають йому право легально перебувати на території іншої держави, що в свою чергу, створює ризик можливості переховування підозрюваного від слідства та суду.

Крім цього, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_1 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного, насильницького злочину, відбував покарання у місцях позбавлення волі тривалий строк, негативно характеризується за місцем попереднього відбування покарання, на даний час у провадженні суду перебуває кримінальне провадження, в якому ОСОБА_1 обвинувачується у вчинення також умисного, насильницького злочину, і в той же час, вчиняє інше, тобто дане, кримінальне правопорушення.

Вказані обставини, в своїй сукупності, на думку слідчого судді, свідчать про те, ОСОБА_1 схильний до вчинення нових, умисних, насильницьких злочинів.

Разом з тим, слідчий суддя враховує те, що сам злочин, який інкримінується ОСОБА_1 , стосується вимагання з погрозами насильства над потерпілим, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що в свою чергу є порушенням громадської безпеки не тільки потерпілого даного кримінального провадження, але й суспільства в цілому. Громадська безпека є елементом, складовою національної безпеки України, яка визначається в Законі України "Про основи національної безпеки України" як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. Зазначений вид злочину щодо вимагання вчиненого групою осіб та відповідно співучасть у такому злочині має суспільний інтерес.

Доводи сторони захисту про відсутність підстав вважати підозру обґрунтованою, не є підставою відмови в обранні ОСОБА_1 , запобіжного заходу, оскільки у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованості підозри наданими слідчому судді доказами.

Посилання ж адвокатів на штучність кваліфікації події за ч. 2 ст. 189 КК України, не знайшли свого підтвердження. Крім того, на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про обрання запобіжного заходу підозрюваній особі.

Не може бути підставою для обрання менш м`якого запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 , соціальні зв`язки підозрюваного, оскільки їх наявність та міцність, а також і дані характеризуючі особу, на що є посилання захисників в судовому засіданні, не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, що наявні та дослідженні під час розгляду клопотання.

Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, тобто вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 , у виді тримання під вартою.

Щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками для конкретних осіб, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Тому, враховуючи наведене і зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя, вважає обґрунтованим висновок про необхідність застосування до підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення вищевказаних ризиків.

Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_1 , заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого ним кримінального правопорушення.

При цьому, обставини, які зазначені підозрюваним та його захисниками не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, оскільки дані щодо наявності у підозрюваного постійного місця проживання та сім`ї не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

З матеріалів кримінального провадження та судового розгляду вбачається, що підозрюваному ОСОБА_1 , інкримінується вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб, про що свідчать також покази потерпілого, свідків та протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , було вчинено із погрозами застосуванням насильства відносно потерпілого, вважаю за можливе, у відповідності до вимог ч.4 ст.183 КПК України, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

З огляду на викладені встановлені судом вище фактичні обставини справи, слідчий суддя приходить до висновку, що внесене органом досудового розслідування клопотання є підставним та обґрунтованим, а тому таке підлягає до задоволення вцілому.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого задоволити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Азейбарджан, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина Республіки Азейбарджан, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 15 год. 15 хв., 05 серпня 2021 року.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 15 год. 15 хв., 09 червня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М.Малюк