Решение № 97632430, 04.06.2021, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/8569/19

Провадження № 2/361/368/21

04.06.2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2021 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарях - Мищенко С.Л., Удовенко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «І-Тревелс» (Busfor.ua), Спільного товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркарс Європа», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроклуб» про захист прав споживачів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,

установив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТОВ «І-Тревелс» (Busfor.ua), СТОВ «Інтеркарс Європа», третя особа: ТОВ «Євроклуб» про захист прав споживачів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Позивач в своїй позовній заяві зазначала, що 02 липня 2019 року вона придбала у компанії по продажу автобусних квитків через інтернет ТОВ «І-Тревелс» (Busfor.ua) квиток № НОМЕР_1 на 13 липня 2019 року на автобус сполученням Берлін (Німеччина) - Київ (Україна). У білеті вказано перевізника - СТОВ «Інтеркарс Європа».

У вказане місце на Центральному автовокзалі м. Берліну вона прибула завчано. Там вже був автобус до м. Києва, проте позивач не змогла на нього потрапити, оскільки її не було у списках водія. Водій вказаного автобуса телефонував до свого куратора в м. Київ для вирішення цього питання, проте її прізвище ніде не було зареєстровано та місце для неї не заброньовано, у зв`язку із чим водій відмовився взяти позивача до автобусу, оскільки не було вільних місць. Виявилося, що це автобус іншого перевізника компанії «Євроклуб». О 17.00 вказаний автобус вирушив до м. Києва (Україна), а позивач залишилася на Центральному автовокзалі м. Берліна.

Інших автобусів до м. Києва (Україна) 13 липня 2019 року з Центрального автовокзалу м. Берліна (Німеччина) не було.

Позивач звернулася за допомогою до працівників Центрального автовокзалу м. Берліна, проте вони повідомили, що перевізник СТОВ «Інтеркарс Європа» вже два роки не заходить до вказаного автовокзалу.

Таким чином, ТОВ «І-Тревелс» (Busfor.ua) продало їй квитки на автобус перевізника, який не їздить з м. Берліну до м. Києва.

З огляду на вказане позивач змушена була їхати до аеропорту та придбати квиток на літак, який коштував у три рази дорожче звичайного.

Крім того, вона оплатила таксі від Центрального автовокзалу м. Берліна до аеропорту, а також усю ніч сиділа в аеропорту та чекала на літак.

02 серпня 2019 року ТОВ «І-Тревелс» (Busfor.ua) виплатив позивачу 1768,01 грн., які вона сплатила за квиток № НОМЕР_1 на 13 липня 2019 року, чим визнав свою провину у зв`язку із неналежним наданням послуг.

Разом з тим, їй також були завдані збитки у вигляді придбання квитка на літак на суму 3796,38 грн. та вартості таксі 60 євро (1750 грн.), які залишились невідшкодовані їй відповідачами, хоча вона наполягала на їх відшкодуванні у своїй претензії.

Також позивач зазначала, що внаслідок невиконання умов договору вона отримала моральні страждання, що виразилися у тому, що вона опинилася без квитка у чужій країні, не знаючи мови та не маючи коштів на придбання іншого квитку для того, щоб доїхати додому, що вплинуло на її психологічний стан та потягло розлад здоров`я, моральні страждання, а тому просить стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд стягнути з відповідачів на її користь матеріальну шкоду у вигляді придбання квитка на літак на суму 3796,38 грн. та вартості таксі 60 євро (1750 грн.), а також на відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача СТОВ «Інтеркарс Європа» не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином, подали до суду відзив на позовну заяву, в якому просили про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення в повному обсязі, посилаючись на те, що СТОВ «Інтеркарс Європа» не є перевізник, в зв`язку з чим «Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу» (разом з «Правилами перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав») (Міститься в м. Бішкеку 09.10.1997 р.) не поширює свою дію на діяльність компанії, про що прямо зазначено в п. 1 Конвенції. Крім того, СТОВ «Інтеркарс Європа» не є перевізником за даним рейсом і заподіювачем шкоди пасажиру, в зв`язку з чим не є належним відповідачем у справі.

В судове засідання представник відповідача ТОВ «І-Тревелс» (Busfor.ua) не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином, подали до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач, не переконавшись у дійсності ненадання послуги з перевезення з вини відповідача, спричинила собі самостійно додаткові незручності під час подорожі. Просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання представник третьої особи ТОВ «Євроклуб» не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 02 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 придбала у компанії по продажу автобусних квитків через інтернет ТОВ «І-Тревелс» (Busfor.ua) квиток № НОМЕР_1 на 13 липня 2019 року на автобус сполученням Берлін (Німеччина) - Київ (Україна) (а.с.16,17).

Відповідач СТОВ «Інтеркарс Європа» є генеральним агентом з продажу і бронювання квитків на рейси провідних європейських перевізників. Відповідач укладає з перевізниками агентські договори на реалізацію квитків на рейси перевізників. ТОВ «І-Тревелс» (Busfor.ua) реалізувало квиток на рейс на підставі субагентського договору з ТОВ «Басфор». У свою чергу, ТОВ «Басфор» реалізувало квиток за допомогою системи продажів СТОВ «Інтеркарс Європа» на підставі укладеного субагентського договору. Перевізником рейсу було ТОВ «Євроклуб» (а.с.34-47).

Таким чином, відповідач СТОВ «Інтеркарс Європа» не є перевізник, в зв`язку з чим «Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу» (разом з «Правилами перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав») (Міститься в м. Бішкеку 09.10.1997 р.) не поширює свою дію на діяльність компанії, про що прямо зазначено в п. 1 Конвенції.

З огляду на викладене, СТОВ «Інтеркарс Європа» не є заподіювачем шкоди пасажиру, в зв`язку з чим не є належним відповідачем у справі.

ТОВ «І-Тревелс» (Busfor.ua) здійснює надання агентських послуг з продажу квитків на підставі укладеного Агентського договору в межах статті 295 ГК України, частина перша якої встановлює, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

У відповідності до пункту 115 Постанови КМУ №176 від 18 лютого 1997 року «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», продаж квитків здійснюється власником автостанції, автомобільним перевізником, водієм чи іншим суб`єктом господарювання, уповноваженим на це автомобільним перевізником чи власником автостанції.

Кінцевий споживач використовує веб-сайт, що належить ТОВ «І-Тревелс» в межах договору публічної оферти, на підставі статті 633, 641 і 642 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.910 ЦК України, за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Законом України «Про автомобільний транспорт» (ст. 52) зазначається, що договір про перевезення пасажира автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між перевізником та пасажиром у письмовій формі (пасажирський квиток, договір, квитанція тощо).

Таким чином, договір про перевезення пасажира та багажу вважається укладеним в письмовій формі з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, при туристичних перевезеннях, перевезеннях на замовлення - з моменту посадки в автобус. Цей договір набирає чинності з моменту посадки пасажира в транспортний засіб і діє до моменту його висадки у пункті призначення.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 самостійно дійшла висновку про відсутність автобуса на місці посадки, не отримала офіційного підтвердження від ТОВ «І-Тревелс» про відсутність автобуса (у тому числі відміну чи невиконання рейсу), відмовилася від договору перевезення та скористалася послугами іншого перевізника.

У відповідності до укладеного договору між ТОВ «І-Тревелс» та відповідним постачальником, кошти, отримані ТОВ «І-Тревелс» в процесі надання послу транзитними і є власністю відповідного постачальника, знаходяться у ТОВ «І-Тревелс» на збереженні до моменту перерахунку на рахунок постачальника. ТОВ «І-Тревелс» акумулює отримані у процесі виконання умов договору транзитні грошові кошти і зберігає їх на своєму банківському рахунку до повного здійснення взаєморозрахунків із постачальником.

Після розгляду звернення позивача ОСОБА_1 , що надійшло на адресу ТОВ «І-Тревелс» перевізником прийнято рішення про повернення коштів, про що було повідомлено ТОВ «І-Тревелс» електронним листом.

Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої споживачу, передбачено п. 5 ч. 1 ст. 4 та ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі Закону №1023-ХІІ (в редакції Закону від 19 травня 2011 року №3390-VІ), згідно з якого шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до Закону №1023-ХІІ, шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров`я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об`єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Право вимагати відшкодування завданої шкоди визнається за потерпілим - споживачем або користувачем, якому завдано шкоду внаслідок дефекту в продукції, і не залежить від того, чи перебував потерпілий із виробником (виконавцем, продавцем) у договірних відносинах.

При цьому на потерпілого покладається обов`язок довести наявність шкоди; наявність дефекту в продукції; наявність причинно-наслідкового зв`язку між дефектом у продукції та завданою шкодою.

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в статтях 23, 1167 ЦК України.

Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму від 25 травня 2001 року №5, від 27 лютого 2009 року №1) надав роз`яснення, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені § 3 гл. 82 ЦК України.

Чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Нормативно-правовими документами не встановлено розмір морального відшкодування. Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, це право залишено за судом і визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

До того ж зазначена норма містить порядок визначення судом розміру грошового відшкодування моральної шкоди і з цього приводу наявні відповідні роз`яснення Верховного Суду України у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність шкоди, завданої позивачу, майну позивача або каліцтва, іншого ушкодження здоров`я або смерті.

З огляду на викладене, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «І-Тревелс» (Busfor.ua), Спільного товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркарс Європа», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроклуб» про захист прав споживачів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Сердинський