Постановление суда № 97603853, 10.06.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3204/20

Провадження № 2/461/1409/21

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

10.06.2021 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі головуючого судді Стрельбицького В.В., розглянувши та дослідивши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «Ідея Банк» в особі представника Олешек Ольги Михайлівни до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Перша Луцька державна нотаріальна контора Волинської області про стягнення зі спадкоємців боргу за кредитним договором,

встановив:

Акціонерне товариство «Ідея Банк» в особі представника Олешек Ольги Михайлівни звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Перша Луцька державна нотаріальна контора Волинської області про стягнення зі спадкоємців боргу за кредитним договором.

Під час підготовчого провадження у справі відповідачами подано клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Обґрунтовуючи подане клопотання, представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Терлецький О.М. покликається на положення ст.30 ЦПК. Зазначає, що успадковане майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , вважає, що спір про стягнення боргу зі спадкоємців є похідним від спадкування нерухомого майна та стосується прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, а тому має розглядатися судом за правилами виключної підсудності.

Відповідач ОСОБА_2 у поданому клопотанні зазначає, що до спору мають бути застосовані правила загальної підсудності, а саме пред`явлення заяви за місцем знаходження відповідачів у справі. Вказує, що банк при звернення з даним позов об`єднав три різні позовні вимоги, розгляд яких має відбуватись за різною територіальною юрисдикцією, що свідчить про зловживання позивачем процесуальними правами. Місцем проживання відповідачів є м. Луцьк, а тому позов має буде переданий до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Учасники справи подали заяви про проведення підготовчого судового засідання за їх відсутності.

Розглядаючи клопотання суд приходить до наступного висновку.

За вимогами позовної заяви банк просить:

-стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за Кредитним договором №Р51.13054.003565066 від 18.01.2018 року в розмірі 22155 гривень 09 копійок;

-стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за Угодою №С-202-009132-19-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки від 18.02.2019 року в розмірі 20579 гривень 46 копійок.

-стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за Угодою №С-202-009144-19-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки від 19.02.2019 року в розмірі 20320 гривень 71 копійок.

Також, банк просить стягнути з відповідачів судовий збір, сплачений при поданні позову.

Згідно матеріалів справи між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 (спадкодавцем) 18.01.2018 року укладений Кредитний договір №Р51.13054.003565066.

18.02.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 (спадкодавцем) укладено Угоду №С-202-009132-19-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки.

19.02.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 (спадкодавцем) укладено Угоду №С-202-009144-19-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки.

За умовами Кредитного договору №Р51.13054.003565066 від 18.01.2018 року, договір виконується за місцем знаходження банку АДРЕСА_2 та у випадку спору між Сторонами за цим Договором позов також може пред`являтись за місцем виконання Договору (п.5.6 Договору).

Умовами Угод №С-202-009132-19-980 та С-202-009144-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, які є невід`ємною частиною Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, укладених 18.02.2019 року та 19.02.2019 року, зокрема п. 12.9 визначено, що всі вимоги, які виникають при виконанні даного Договору або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, який не вдалось врегулювати мирним шляхом, підлягають розгляду у відповідному суді з дотриманням передбачених чинним законодавством правил підвідомчості та підсудності.

При зверненні з даним позовом позивач покликається на положення, які регламентують порядок звернення до суду за правилами альтернативної підсудності, передбаченими ч.8 ст.28 ЦПК України. У відповіді на відзив зазначає також положення ч.15 ст.28 ЦПК, згідно яких позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Позови до фізичних осіб пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (ч.1 ст.27 ЦПК України).

Дане правило діє у всіх випадках, коли закон не обумовлює інше стосовно конкретного виду справ. В науці такий принцип організації підсудності отримав назву принципу інтересу: особа, зацікавлена в захисті свого права, звертається до того суду, на території юрисдикції якого знаходиться відповідач. Але відповідає цей принцип не стільки інтересам заявника, скільки інтересам відповідача. Пред`явлення позову не тотожно його правомірності, а отже, невиправдане утруднення прав та свобод відповідача неприпустимо.

Позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ч.8 ст.28 ЦПК України).

За нормою ч.16 цієї ж статті, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Тобто, у разі об`єднання в одному позові вимог, які мають бути розглянуті за різними правилами територіальної підсудності (окрім виключної підсудності), позивачеві надано право вибору територіального суду в який він може звернутися з таким позовом.

Однак, в даному випадку, позивачем заявлено фактично три різні позовні вимоги, які випливають з договірних правовідносин, які не є похідними одна від одної, дві з яких, а саме: стягнення заборгованості Угодою №С-202-009132-19-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки від 18.02.2019 року в розмірі 20579 гривень 46 копійок та стягнення заборгованості за Угодою №С-202-009144-19-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки від 19.02.2019 року, мають розглядатися за загальними правилами підсудності, відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України.

Лише одна вимога про стягнення заборгованості за Кредитним договором №Р51.13054.003565066 може бути подана до суду за правилами альтернативної підсудності, передбаченої положеннями ст. 28 ЦПК України.

Чинне цивільне процесуальне законодавство України, базується на певних засадах, зокрема відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Тобто, на дотримання принципу верховенства права та рівності учасників процесу, законодавець закріпив положення, відповідно до якого, позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до положень частини першої статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно пункту 4 частини другої статті 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Однак, з врахування обставин даної справи, оскільки лише одна вимога про стягнення заборгованості за Кредитним договором №Р51.13054.003565066 може бути подана до суду за правилами альтернативної підсудності, передбаченої положеннями ст. 28 ЦПК України, суд вважає, що об`єднання у позовній заяві кількох позовних вимог, які мають розглядатись за місцем проживання відповідачів зроблено для зміни підсудності справи, що недопустимо з огляду на вказані вище принципи цивільного судочинства, і що суд розцінює як зловживання позивачем своїми процесуальними правами, а тому приходить висновку, що дана справа Галицькому районному суду м. Львова за правилами альтернативної підсудності не підсудна, так як за правилами загальної підсудності підсудна Луцькому міськрайонного суду Волинської області.

Разом з цим, доводи представника відповідача ОСОБА_1 про виключну підсудність даної справи є помилковими, з огляду на наступне.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч.1 ст. 30 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Натомість, спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням зобов`язань, які виникли з кредитних договорів, укладених між банком та спадкодавцем, спадкоємцями якого є відповідачі.

Таким чином, позов про стягнення заборгованості за кредитними договорами має розглядатися за правилами територіальної підсудності, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування одного з відповідачів, а не за місцем знаходження успадкованого нерухомого майна.

Окремо суд відзначає, що неможливим є визначення підсудності у даній справі за ч.3 ст. 30 ЦПК України - за місцезнаходженням спадкового майна, оскільки в таких справах застосовуються правила виключної підсудності лише у разі подання позову до спадкоємців, які ще не прийняли спадщину.

Водночас, матеріали справи свідчать про прийняття відповідачами спадщини.

Розгляд справи Галицьким районним судом м. Львова призведе до порушень правил підсудності.

Дотримання правил підсудності пов`язано із принципом законності в цивільному процесі, адже правила підсудності цивільних справ закріплені виключно законом. У свою чергу, дотримання процесуальних положень, в тому числі щодо підсудності справ, свідчить про дотримання принципу законності в цивільному процесі.

Згідно ч.1 ст.378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Основою механізму забезпечення права на доступ до правосуддя є певна сукупність втілених у Конституції та чинному законодавстві України правових принципів, установлених інститутів, норм та юридичних гарантій, які в комплексі уможливлюють і сприяють його дотриманню, реалізації та захисту. В свою чергу, право на доступ до правосуддя є невід`ємною складовою права на судовий розгляд. Оскільки останнє, у свою чергу, є складовою прав людини, їх конституційно-правові гарантії в цілому повністю стосуються і права на доступ до правосуддя, що дає підстави для висновку про існування згаданого права в системі координат загального конституційно-правового механізму гарантій прав людини.

Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи наведені положення цивільного процесуального законодавства, практику Європейського суду з прав людини, приходжу до висновку, що справуслід передати на розгляд до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись ст.ст. 27, 31 ЦПК України,

постановив:

Матеріали цивільної справи №461/3204/20 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» в особі представника Олешек Ольги Михайлівни до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Перша Луцька державна нотаріальна контора Волинської області про стягнення зі спадкоємців боргу за кредитним договором – передати на розгляд до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 10 червня 2021 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.