Решение № 97586813, 03.06.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 червня 2021 р. Справа № 120/2308/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Волинець В.М.,

представника позивача: Комара О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення

в с т а н о в и в :

19.03.2021 року ПП "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" звернулось в суд з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначили, що з метою здійснення митного оформлення імпортного вантажу позивачем подано Київській митниці Держмитслужби митну декларацію на ввезений товар, в якій митна вартість придбаного товару зазначена за основним методом - за ціною договору. Також, відповідачу подано необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару.

22.01.2021 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000002/1, яким вартість одиниці - 1 кілограму товару, в розмірі 4,2456 дол. США, заявлену ПП "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" при декларуванні імпортного вантажу, збільшено до розміру 4,9596 дол. США.

Позивач зауважує, що відповідач маючи в розпорядженні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, в оскаржуваному рішенні зазначив, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та відомостей щодо цін, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

На переконання позивача, такі посилання відповідача свідчать про відсутність будь-якого аналізу наданих йому документів, ігнорування фактичних обставин, формалізм та поверховість дій при винесенні оскаржуваного рішення, оскільки в наданих йому документах відсутні будь-які розбіжності, що впливають на визначення митної вартості товару.

Вищевикладені обставини зумовили ПП "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" звернутись з цим позовом до суду та просити суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA 100080/2021/000002/1 від 22.01.2021 року.

Ухвалою суду від 24.03.2021 року відкрито провадження у даній справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 22.04.2021 року.

09.04.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема вказав, що згідно з положень ст. ст, 52-55, 57, 58, 335 МК України та, за результатами розгляду поданих разом з МД документів встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

Специфікацією від 29.09.2020 № 4 до зовнішньоекономічного контракту від 27.03.2020 № 173 передбачений порядок оплати за товар: 30% передоплати і 70% передоплати перед відвантаженням товару. Декларантом до митного оформлення подані рахунки-фактури (інвойси) компанії "SINO-BEST SNDUSTRIES CO.,LTD” (Китай) від 29.09.2020 б/н та від 29.12.2020 № 20200929 па суму 20380,00 дол. США, в яких не зазначені умови оплати за товар. Подані банківські платіжні документи від 27.10.2020 на суму 18671,70 дол. США і від 11.12.2020 на суму 43567,30 дол. США, що в свою чергу більше ніж на 200% від суми наданих інвойсів від 29.09.2020 б/н та від 29.12.2020 № 20200929.Відповідно до інвойсів від 29.09.2020 б/н та від 29.12.2020 № 20200929 поставка товару здійснюється на умовах FOB- NINGBO. Міжнародний торговий термін (умова) FOB (назва порту відвантаження) означає, що продавець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, покупець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати міжнародний торговий термін (умова) FOB застосовується для морських та внутрішніх водних перевезень. Відповідно до наданої накладної УМВС (SMGS consignment note (rail)) від 24.12.2020 № 13237932 товар переміщувався залізничним транспортом. До митного оформлення декларантом подано рахунок від 19.01.2021 № 71 на оплату вартості транспортно-експедиційних послуг згідно договору від транспортно - експедиторське обслуговування від 07.12.2020 № 071201, який до митного оформлення декларантом не надано.

Відповідно до ч. 2.2 ст.52 МК України декларант зобов`язаний подавати митним органам достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Під час перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, встановлено відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості у відповідності до обраного декларантом методу.

Зважаючи на викладене, представник вважає, що у митного органу виник обгрунтований сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів за ч. 3 ст. 53 МК України, як того і вимагають положення законодавства з питань митної справи та стала судова практика.

З метою дотримання права декларанта щодо можливості підтвердження заявленого рівня митної вартості протягом визначеного п. 3 ст.53 МК України терміну, та реалізовуючи своє право на можливість упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості товарів, декларанту відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України шляхом надіслання електронного повідомлення, запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Разом з тим, декларант відмовився від подання всіх запрошених митним органом документів відповідно до частини 2-3 статті 53 Кодексу, про що зазначено у листі надісланому до митниці 22.01.2021.

Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: - неподання декларантом всіх запрошених документів: - відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Разом з тим, митним органом проведеного порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що у органу державної фіскальної служби наявна інформація щодо рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів за вищими рівнями митної вартості. Положеннями частини 6 статті 54 Кодексу встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, якщо заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, або заявлені відомості містять розбіжності та не містять всіх складових митної вартості, необхідних при її обчислені, а також коли декларантом не подано документів згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 статті 53 Кодексу, а також у разі відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни яка сплачена або яка підлягає сплаті. У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями вищезазначених статей Кодексу, використання заявленого декларантом рівня митної вартості неможливо.

Виходячи з вищенаведеного, відповідно до положень статті 55 МК України, здійснено коригування митної вартості товарів.

З огляду на зазначене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

14.04.2021 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду 22.04.2021 року занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 03.06.2021 року.

27.05.2021 року представником позивача подано до суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

У судовому засіданні 03.06.2021 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

27.03.2020 року між підприємством "Sino-Best Industries CO., LTD.", як продавцем, та позивачем, як покупцем, укладено Контракт №173, відповідно до умов якого продавець поставляє, а покупець приймає та оплачує "Товар". Ціна, кількість, асортимент та базис поставки обговорюється в специфікаціях, які є невід`ємною частиною Контракту.

Згідно Специфікації №4 до Контракту №173 від 27.03.2020 року, укладеною між підприємством "Sino-Best Industries CO., LTD.", як продавцем, та позивачем, як покупцем, продавець продає, а покупець покупає, приймає та оплачує пластикові сумки-переноски для тварин загальною вартістю 62239 дол. США.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 05.10.2020 року до Контракту №173, поставка товару буде здійснюватись на умовах FCA-Нінгбо згідно правил Інкотермс-2010.

07.12.2020 року між ТОВ "Євро Форрвардінг", як експедитором, та позивачем, як клієнтом, укладено Договір про транспортно - експедиторське обслуговування №071201, відповідно до умов якого, експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно - експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортні експедиторські послуги клієнту.

Відповідно до Інвойс №20200929 від 29.12.2020, Продавцем та Покупцем узгоджено, що загальна кількість товару складає - 2100 штук, загальна вартість товару умовах FОВ-Нінгбо - 20380 дол. США.

Згідно рахунку від 19.01.2021 року №71 на оплату вартості транспортно - експедиційних послуг згідно договору транспортно-експедиторського обслуговування від 07.12.2020 року №071201, вартість залізничного перевезення вантажу за межами території України за маршрутом м.Ningbo, Китай - м/п Зернове, становить 184801,50 грн.

З метою митного оформлення товару, 20.01.2021 позивачем подано відповідачу електронну митну декларацію №UA100080/2021/580591, митна вартість товару в якій, визначена за першим методом за ціною договору та склала 758588,17 грн. по курсу валюти "28,15440000 USD".

За наслідками опрацювання наданих документів відповідач дійшов висновку, що документи подані для визначення митної вартості товару відповідно до положень статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо цін, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку із чим, митний орган запропонував декларанту надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару шляхом надсилання електронного повідомлення, а саме:

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- виписки з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- виписки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення.

Згідно повідомлення декларанта від 22.01.2021 року, на підтвердження митної вартості надано оригінали документів, зазначених в графі 44, а також прайс-лист б/н від 28.09.2020 року, договір на транспортні перевезення №071201 від 07.12.2020 року, проформа-інвойс №20200929 від 29.09.2020 року, а також повідомлено про неможливість надання інших додаткових документів.

За результатом перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованих товарів, з таких причин: ст. 256 Митного кодексу України від 13.03.2021 року, Постанова ПКМУ №450 від 21.05.2012 року, рішення про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000002/1 від 22.01.2021 року. Порушення вимог НМФУ від 30.05.2012 року №651 в частині заповнення гр. 18, 26, а саме: не вірно вказано вид транспорту в межах країни (згідно товаросупровідних документів - контейнер на залізничному вагоні).

У зв`язку з вищевикладеним, відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100080/2021/00022.

При цьому, згідно рішення про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000002/1 від 22.01.2021 року, митна вартість товару визначена із застосуванням шостого резервного методу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України, митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Разом з тим, як вже встановлено судом, за наслідками опрацювання наданих позивачем документів відповідач дійшов висновку, що документи подані для визначення митної вартості товару відповідно до положень статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо цін, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такі висновки відповідач обґрунтовує тим, що специфікацією №4 до контракту №173 встановлений порядок проведення розрахунків за товар - 30% попередня оплата, 70 % - оплата перед відвантаженням товару. Декларантом до митного оформлення подані рахунки-фактури (інвойси) компанії "Sino-Best Industries CO., LTD." (Китай) від 29.09.2020 року, від 29.12.2020 року №20200929 на суму 20380 дол. США, в яких не зазначені умови оплати за товар. Подані банківські платіжні документи від 27.10.2020 року на суму 18671,70 дол. США і від 11.12.2020 року на суму 43567,30 дол. США, що в свою чергу більше ніж на 200% від суми наданих інвойсів від 29.09.2020 року від 29.12.2020 року №20200929.

Суд вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, оскільки, як самостійно ним зазначено, специфікацією №4 до контракту №173 встановлений порядок проведення розрахунків за товар - 30% попередня оплата, 70 % - оплата перед відвантаженням товару, який і було дотримано позивачем - 27.10.2020 року сплачено 18671,70 дол. США (30% від загальної вартості товару), 11.12.2020 року сплачено 43567,30 дол. США (70 % від загальної вартості товару). При цьому, наданий відповідачу Proforma Invoice №20200929 від 29.09.2020 року повністю спростовує його доводи про відсутність в рахунках умов оплати за товар (код 0325 в графі 44 електронної декларації).

Також, відповідачем зазначено, що відповідно до інвойсів від 29.09.2020 року б/н та від 29.12.2020 року №20200929 поставка товару здійснюється на умовах FOB-NINGBO. Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати міжнародний торговий термін (умова) FOB застосовується для морських та внутрішніх водних перевезень. Відповідно до наданої накладної КМВС (SMGS consignment note (rail) від 24.12.2020 року №13237932 товар переміщувався залізничним транспортом.

Разом з тим, суд зауважує, що з метою оформлення митного товару позивачем подано відповідачу Додаткову угоду №1 від 05.10.2020 року до Контракту №173, згідно якої, поставка товару буде здійснюватись на умовах FCA-NINGBO згідно правил Інкотермс-2010 (код 4103 до графи 44 електронної декларації) та залізничну накладну №13237932 від 24.12.2020 року (код 0720 графи 44 електронної декларації), що однозначно свідчить та давало можливість відповідачу переконатись в умовах поставки FCA-NINGBO.

Також, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що декларантом до митного оформлення не подано відповідно до п.8 ч. 2 статті 53 Митного кодексу України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Такі висновки відповідача спростовуються наданою йому довідкою про вартість перевезення від 19.01.2021 року №90101/1, в якій зазначено, що страхування вантажу не здійснювалось (код 3007 до графи 44 електронної декларації).

Крім того, відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив, що до митного оформлення декларантом подано рахунок від 19.01.2021 року №71 на оплату вартості транспортно - експедиційних послуг згідно договору транспортно-експедиторського обслуговування від 07.12.2020 року №071201, який до митного оформлення декларантом не надано.

Суд звертає увагу відповідача на те, що договір транспортно-експедиторського обслуговування від 07.12.2020 року №071201 йому надано, про що свідчить (код 4301 до графи 44 електронної декларації), а тому такі доводи є безпідставними.

Що стосується наявної у митного органу інформації про митну вартість ідентичного та подібного товару при порівнянні якої, з заявленою митною вартістю, останньому стало відомо, що товари з аналогічними характеристиками оформлено за вищим рівнем митної вартості, то суд зазначає наступне.

15.02.2021 року на адресу Київської митниці Держмитслужби надійшов Адвокатський запит представника позивача від 08.02.2021 року про надання інформації: щодо митного оформлення ідентичних або подібних (аналогічних) товарів митне оформлення яких вже здійснено за вищим рівнем митної вартості; щодо митного оформлення ідентичних або подібних (аналогічних) товарів митне оформлення яких вже здійснено за період з 01.01.2020 року по 31.01.2021 року.

За результатами розгляду поданого запиту, відповідач вказав, що у рішенні про коригування митної вартості від 22.01.2021 року №UA10080/2021/00002/1 митним органом як джерело інформації використано митну декларацію від 01.12.2020 року №UA500500/2020/518190.

Разом з тим, зі змісту використаної митної декларації вбачається, що товар, митне оформлення якого здійснювалось митною декларацією №UA500500/2020/518190 (сумка господарська з ручками для носіння виробів в руці, яка складається з поліпропіленових стрічкових ниток, без нанесення логотипу), та товар, митне оформлення якого здійснював позивач (пластикові сумки-переноски для таврин), є абсолютно різними, що свідчить про необґрунтованість дій відповідача при порівнянні їх митної вартості, як таких, що є ідентичними чи подібними та мають аналогічні характеристики.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що документи які подані позивачем для визначення митної вартості товару не містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомості щодо цін, що була фактично сплачена та підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, суд звертає увагу на те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого позивачем товару не може бути визначена за ціною договору.

Більш того, матеріалами справи не підтверджено факту надання декларантом документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом всіх запрошених документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15, у справі №826/3094/16 від 22 квітня 2021 року.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Держмитслужби №UA 100080/2021/000002/1 від 22.01.2021 року не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення судових втрат, слід вказати наступне.

Згідно ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1297.

Таким чином, враховуючи те, що позов задоволено в повному обсязі, на користь позивача необхідно стягнути сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2270 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується витрат, пов`язаних проведенням експертизи, то суд зазначає наступне.

Положеннями статті 101 КАС України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Частина 1 статті 139 КАС говорить, що експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться на замовлення учасника справи.

Суд зазначає, що склад та розмір судових витрат, зокрема, пов`язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.

При цьому, КАС України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на підготовку експертного висновку.

На користь такого висновку також свідчать норми частини восьмої статті 104 КАС України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.

Дослідження експертом певних питань, які покладені в основу прийняття спірних актів індивідуальної дії, зазначення експертом про те, що висновок підготовлено для подання до суду, як і надання судом оцінки цьому висновку, не доводять того, що понесені позивачем витрати були необхідними (неминучими).

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року справа №824/647/19-а.

Щодо стягнення на користь позивача витрат понесених ним на правову допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

В силу частин 2 та 3 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19, від 23 квітня 2021 року у справі №140/2371/19.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, представником позивача надано договір про надання правничої допомоги №2/1/2021 від 11.01.2021, Додаткову угоду № 5 до договору №2/1/2021 від 11.01.2021, розрахунок вартості виконаних робіт по наданню правничої допомоги від 19.03.2021 року, Акт приймання - передачі виконаних робі від 27.05.2021 року.

Судом встановлено, що 11.01.2021 року між ОСОБА_1 , як адвокатом, та позивачем, як клієнтом укладено договір про надання правничої допомоги №2/1/2021, згідно умов якого, адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правничу допомогу.

Згідно п. 3.1 цього Договору, розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правничу допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.1.4 Додаткової угоди № 5 від 08.02.021 року до договору №2/1/2021 від 11.01.2021 року, доказом виконання адвокатом взяти на себе за Договором та цією додатковою угодою доручення (частини доручення), являється розрахунок вартості виконаних робіт та/або акт приймання- передачі виконаних робіт.

Сума гонорару в безготівковій формі має бути перерахована на рахунок адвоката протягом трьох дні з дня підписання акту приймання - передачі виконаних робіт (п. 1.5 Додаткової угоди № 5 від 08.02.021 року до договору №2/1/2021 від 11.01.2021 року).

Згідно акту №5 приймання-передачі виконаних робіт від 27.05.2021 року, вартість робіт з надання правничої допомоги по справі оскарження рішення Київської митниці №UA100080/2021/000002/1 про коригування митної вартості товарів, становить 6000 грн.

Разом із тим, до матеріалів позовної заяви чи в судовому засіданні 03.06.2021 року представником позивача не надано жодних доказів, які б свідчити про фактичну сплату Приватним підприємством "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" гонорару адвоката.

Таким чином, за відсутності доказів, які б підтверджували факт понесення (сплати) позивачем витрат на правову допомогу адвоката, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення на його користь таких витрат.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA 100080/2021/000002/1 від 22.01.2021 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" (вул. Героїв Майдану, буд. 272-В, м. Шаргород, Вінницька область, код ЄДРПОУ 33437883) понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (бульвар Гавела Вацлава 8-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 43337359).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення у повному обсязі виготовлене 14.06.2021 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович