Приговор № 97566994, 10.06.2021, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2268/20

Провадження № 1-кп/159/63/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - Лесика В.О.,

за участі секретаря - Бакай Л.О.,

прокурора - Антонюка В.В.

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченої - Наконечного В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковель обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020030110000548 від 20.03.2020 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Уховецьк Ковельського району Волинської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, розлучену, непрацюючу, зареєстровану та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , такої, що не має судимості,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.191 КК України,

в с т а н о в и в :

обвинуваченаОСОБА_1 , відповідно до наказу (розпорядження) № 1221/к від 27 серпня 2019 року по 05 березня 2020 року (наказ № 342/к від 05 березня 2020 року) перебувала на посаді начальника відділення поштового зв`язку «Ковель-1» Волинської дирекції АТ «Укрпошта» (далі по тексту ВПЗ «Ковель-1»).

Згідно Положення про Відділення поштового зв`язку «Ковель -1 Центру поштового зв`язку № 4 Волинської дирекції АТ «Укрпошта» від 22 січня 2020 року ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника відділення відповідала за виконання основних завдань та функцій ВПЗ, організацію роботи працівників з надання послуг поштового зв`язку, своєчасність та якість наданих послуг, достовірність складеної звітності, виконання доведених планових показників, організацію зберігання готівкових коштів, основних засобів та інвентарю, за дотримання трудової дисципліни працівниками, представництво інтересів відділення у відносинах з іншими установами, організаціями, т.д., тобто виконувала організаційно-розпорядчі функції та відповідно до п. З ст. 18 КК України, була службовою особою.

Разом з тим, відповідно до умов договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 27 серпня 2019 року, ОСОБА_1 прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення цілісності всіх переданих (та тих що будуть передані протягом строку дії договору) їй під звіт роботодавцем в установленому порядку грошових, товарно-матеріальних, умовних цінностей та коштів. Зобов`язалася, згідно затверджених форм та в установлені строки, подавати звітність про рух грошових коштів, товарно-матеріальних, умовних цінностей, відшкодовувати недостачу коштів та заподіяну шкоду, виконувати всі встановлені правила щодо прийому, збереження та видачі товарно-матеріальних, умовних цінностей та коштів.

Однак, ОСОБА_1 , будучи службовою особою, всупереч визначеним умовам праці, умисно, зловживаючи своїми службовими обов`язками, близько 15 години 15 лютого 2020 року, перебуваючи за адресою: вул. Сагайдачного, 6а у м. Ковелі, привласнила грошові кошти з каси товариства на суму 42713 гривень 07 копійок, чим вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 191 КК України.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, що виразились в умисному привласненні чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, скоїла кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 191 КК України.

В судовому засіданні обвинувачена свою винуватість у скоєнні інкримінованого їй злочину визнала повністю та в скоєному щиро розкаюється.

Показала, що на час інкримінованих їй дій вона працювала на посаді начальника відділенні поштового зв`язку Ковель-1 та перебувала у скрутному матеріальному становищі, оскільки має кредитні зобов`язання, на її утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, яких утримує та виховує самостійно, так як розлучена. Батько дітей має велику заборгованість зі сплати аліментів. Маючи доступ до грошових коштів та відповідні кредитні зобов`язання вирішила заволодіти ними, на незначний проміжок часу, які мала намір в подальшому повернути. З цією метою в комп`ютерній програмі відмітила, що кошти в сумі 42713, 07 гривень виплачені громадянам. Ствердила, що дійсно в результаті інвентаризації була виявлена нестача вказаних грошових коштів.

Не заперечувала, що не очікувано для неї була здійснена інвентаризація грошових коштів та товаро-матеріальних цінностей. Виявлену суму нестачі добровільно відшкодувала.

Представник АТ «Укрпошта» в особі Волинської дирекції в письмові заяві на адресу суду підтвердив, що заподіяна майнова шкода підприємству відшкодована добровільно обвинуваченою, будь-яких претензій до неї не мають. Щодо покарання покладаються на розсуд суду.

Крім зазначених вище показань обвинуваченої її винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України повністю доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні об`єктивними доказами, які є належними та допустимими і в повній мірі підтверджують винуватість обвинуваченої.

Витягом з ЄРДР від 20.03.2020 року підтверджено початок досудового слідства за ч.2 ст.191 КК України, відносно обвинуваченої на підставі повідомлення директора Волинської дирекції АТ «Укрпошта» від 19.03.2020 року.

Актом за результатами перевірки від 17.02.2020 року підтверджено, що начальником ВПЗ проведені у видатку АРМ як виплачені соціальні виплати на суму 13369.80 гривень та субсидії на суму 29343.52 гривні. Цим же Актом підтверджено фактичну не виплату вказаної суми коштів.

Про добровільне відшкодування заподіяної шкоди 18.02.2020 року на суму 42713.07 гривень обвинуваченою, свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру за №104.

Договором про повну матеріальну відповідальність від 27.08.2019 року стверджується факт, що ОСОБА_1 як начальник ВПЗ Ковель-1 є матеріально-відповідальної особою. Відповідно до Наказу про переведення на роботу №1221/к від 27.08.2019 року обвинувачена перебувала на посаді начальника відділенні поштового зв`язку Ковель-1.

Отже, наведені вище докази в їх сукупності доводять винуватість обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, тобто в умисному привласненні чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем і вірність кваліфікації дій останньої за вказаним законом на досудовому слідстві.

Досудовим слідством інкриміновано в обвинувачення ОСОБА_1 привласнення готівки на загальну суму 43314.20 гривні.

З цих підстав обвинувачена показала, що нею для власних потреб було вилучено з каси відділенні 42713.07 гривні. В ході проведення інвентаризації товаро-матеральних цінностей була виявлена нестача на суму 601.13 гривню.

Об`єктивність даних показаннь підтверджено матеріалами кримінального провадження і зокрема Актом про результати перевірки від 17.02.2020 року у відповідності з яким, виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 601,13 гривня, а відтак дане обвинувачення на вказану суму, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду і підлягає виключенню.

Не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду і твердження сторони захисту про перекваліфікацію дій обвинуваченої з ч.2 ст.191 КК на ч.1 вказаного закону з мотивів відсутності корисливого мотиву в діях обвинуваченої та службового становища.

У відповідності до ч.2 ст.191 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи які привласнили, розтратили, або заволоділи чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Як встановлено в судовому засіданні обвинувачена на час скоєння кримінального правопорушення перебувала на посаді начальника ВПЗ Ковель-1, тобто є службовою та матеріально-відповідальною особою.

Слід зазначити, що закінченим злочин у цій формі визнається з моменту незаконного безоплатного заволодіння майном або подальшої передачі його третім особам.

Про корисливі мотиви в діях обвинуваченої свідчить факт відображення в комп`ютерній програмі виплату коштів громадянам, тобто намагання приховати такі дії. Виявлення незаконного заволодіння коштами в ході перевірки, через незначний час після такого заволодіння, жодним чином не може свідчити про відсутність корисливого мотиву.

Твердження обвинуваченої про те, що вона вилучала кошти з метою погашення кредитних зобов`язань, а в подальшому мала намір повернути їх в кассу, також не спростовують вірність кваліфікації її дій за ч.2 ст.191 КК України, оскільки як зазначено вище закінченим є злочин з моменту заводіння чужим майном.

Призначаючи покарання суд враховує тяжкість вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, обставини справи та особу винної у їх сукупності.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 суд відносить: визнання своє вини та щире каяття в скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку та те, що остання на своєму утриманні має двох неповнолітніх дітей.

Обтяжуючих покарання обставин суд не знаходить.

Призначаючи покарання в мінімальних межах закону за яким обвинувачена притягується до кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі, суд також враховує позитивну характеристику на останню, її ставлення до скоєного, суму коштів якою незаконно заволоділа обвинувачена та те, що вона до кримінальної відповідальності притягується вперше, її майновий та сімейний стан. Враховується судом і та обставина, що на утриманні в обвинуваченої перебуває двоє неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , які перебувають на її вихованні та утриманні, а відтак покарання у виді обмеження волі не може бути застосовано у відповідності до ч.3 ст.61 КК України.

Разом з тим, судом враховуються та беруться до уваги вимоги ст.45 КК України (примітка) у відповідності до якої корупційним кримінальним правопорушенням, вважається кримінальне правопорушення, передбачене поряд з іншими і ст.191 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем.

Отже, в такому випадку обвинувачена не може бути звільнена від кримінальної відповідальності на підставі норм закону викладених в розділі ІХ КК України.

До неї також, не можуть бути застосовані вимоги ст.69 КК України та вона не може бути звільнена на підставі ст.75 КК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Арешт на майно не накладався.

Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід не обирався.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.373-375 КПК України, суд

ухвалив :

ОСОБА_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, з позбавленням права обіймати посади пов`язанні з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та обслуговуванням грошових коштів і матеріальних цінностей в установах, підприємствах, організаціях, строком на 2 (два) роки.

Початок відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази відповідно до Постанови слідчого від 26.03.2020 року (копії документів), які приєднані до матеріалів справи - залишити при ній.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченій, захисникові та прокурору.

Головуючий: В.О.Лесик