Решение № 97516757, 03.06.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1514/19

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Степанова Л.В., суддя Волков Р.В. при секретарі судового засідання Арзуманян В.А. розглянувши справу №916/1514/19

за позовом Заступника прокурора Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691)

до Громадської організації “Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” (65072, м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, буд. 28, код ЄДРПОУ 05508766) та до Державного реєстратора Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пенчева К.Л (65012, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-б)

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора

Представники сторін:

від прокуратури - Тунік В.М., посвідчення № 057643, дата видачі : 22.10.20;

від позивача - Садардінова І.В., самопредставництво

від відповідача 1 - Стадник П.О., ордер № 199855, дата видачі : 30.11.20;

від відповідача 2 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради із позовом до Громадської організації “Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” та Державного реєстратора Шостої Одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчева Костянтина Леонтійовича про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Шостої одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчева Костянтина Леонтійовича (індексний номер 26861018 від 08.12.2015) про реєстрацію виправлень до запису про право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: автостоянки № НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 03.06.2019 (суддя Шаратов Ю.А.) позовну заяву від 23.05.2019 № 05/1-1742вих19 (вх. № 1551/19 від 30.05.2019) та додані до неї документи повернуто заступнику прокурора Одеської області. Заяву про забезпечення позову 23.05.2019 № 05/1-1744вих19 (вх. 2-2566/19 від 30.05.2019) повернуто заступнику прокурора Одеської області. Клопотання про витребування доказів від 23.05.2019 № 05/1-1743вих19 (вх. 2-2567/19 від 30.05.2019) повернуто заступнику прокурора Одеської області.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.06.2019 у справі № 916/1514/19. Позовну заяву заступника прокурора Одеської області та додані до неї матеріали (вх. 1551/19 від 30.05.2019) передано на розгляд господарському суду Одеської області. Справу передано судді Шаратову Ю. А.

14.11.2019р. в порядку ст. 35 ГПК України суддя Шаратов Ю.А. заявив самовідвід від розгляду справи за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Громадської організації “Одеська Обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” та Державного реєстратора Шостої Одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчева Костянтина Леонтійовича про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Шостої Одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчева Костянтина Леонтійовича (індексний номер 26861018 від 08.12.2015) про реєстрацію виправлень до запису про право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: автостоянки № НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Одеської області Вінцевської О.О. №500 від 14.11.2019р. проведено повторний автоматизований розподіл вищевказаної справи, за результатами якого її розподілено на суддю Погребну К.Ф., про що свідчить Витяг з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2019р., яка своєю ухвалою від 19.11.2019р. прийняти позовну заяву до свого розгляду та відкрила провадження у справі №916/1514/19. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2019р. провадження у справі №916/1514/19 було зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 із зобов`язанням учасників справи повідомити суд про результати розгляду справи №912/2385/18.

Ухвалою суду від 04.09.2020р. провадження по справі було поновлення із призначенням до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою суд від 13.10.2020р. строк розгляду підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів в порядку ст. 177 ГПК України.

18.11.2020р. до суду від Прокуратури Одеської області надійшло клопотання в порядку ст. 48 ГПК України, згідно якого заявник просить суд замінити первісного відповідача Державного реєстратора Шостої Одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчева К.Л. на належного відповідача Державного реєстратора Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пенчева К.Л.

Ухвалою суду від 19.11.2020р. клопотання Прокуратури Одеської області в порядку ст. 48 ГПК України було задавлено, здійснено заміну відповідача по справі Державного реєстратора Шостої Одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчева К.Л. на належного відповідача Державного реєстратора Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пенчева К.Л. у справі № 916/1514/19.

18.11.2020р. до суду від Прокуратури Одеської області надійшло клопотання про призначення справи №916/1514/19 до колегіального розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.11.2020р. клопотання Прокурори Одеської області від 18.11.2020р. про призначення справи до колегіального розгляду було задоволено, справу №916/1514/20 призначено до колегіального розгляду.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.11.2020р. справу №916/1514/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Гут С.Ф., суддя Степанова Л.В., які своєю ухвалою від 20.11.2020р. прийняли відповідну справу до свого провадження із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Приймаючи до уваги перебування судді Степанової Л.В. з 26.11.2020р. на лікарняному, на підставі розпорядженням Керівника апарату суду №314 від 02.12.2020р., було здійснено заміну члена колегії судів, справу №916/1514/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Гут С.Ф., суддя Бездоля Ю.С., які своєю ухвалою від 02.12.2020р. прийняли відповідну справу до свого провадження із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суд від 20.01.2021р. строк розгляду підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів в порядку ст. 177 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2021р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Приймаючи до уваги перебування судді Гут С.Ф. з 31.03.2021р. по 14.04.2021р. у відпустки, на підставі розпорядженням Керівника апарату суду №57 від 05.04.2021р., було здійснено заміну члена колегії судів, справу №916/1514/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Степанова Л.В., суддя Бездоля Ю.С., які своєю ухвалою від 06.04.2021р. прийняли відповідну справу до свого провадження із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи перебування судді Бездоля Ю.С. з 11.05.2021р. на лікарняному, на підставі розпорядженням Керівника апарату суду №74 від 12.05.2021р., було здійснено заміну члена колегії судів, справу №916/1514/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Степанова Л.В., суддя Волков Р.В., які своєю ухвалою від 14.05.2021р. прийняли відповідну справу до свого провадження із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

29.11.2019р. за вх. №24698/19 до суду від Одеської міської ради надійши письмові пояснення в яких було зазначено, що 08.12.2015р. державним реєстратором Шостої Одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчевим Костянтином Леонтійовичем здійснено реєстрацію виправлення інформації про об`єкт нерухомості майна 38310151101, а саме змінено загальну прощу об`єкта з 17,3 кв.м на 13872 кв.м (індексний номер 26861018), та позивач вважає, що збільшення площі об`єкта нерухомого майна – автостоянки № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано неправомірно, за відсутності документів, які дають право проводити відповідну реєстрацію таких змін, на земельній ділянці, що не відводилась для цієї мети, чим, як зазначає позивач, порушені інтереси територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, яка позбавлена можливості розпоряджатись земельною ділянкою за вказаною адресою.

Посилаючи на п. 1 ч. 1 ст. 2, ч. 1, ч. 2 ст. 3, ч. 4 ст. 5 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та на п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127, позивачем було зазначено, що в порушення вищевказаних норм державним реєстратором Шостої Одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчевим Костянтином Леонтійовичем прийнято рішення про державну реєстрацію внесення змін до права власності у частині збільшення площі об`єкта нерухомого майна за рахунок об`єктів, право власності на які не підлягає державній реєстрації – гаражів, які розташовані на земельній ділянці комунальної власності, яка не була надана Одеською міською радою Громадській організації „Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” у користування.

Посилаючись на ст. 12, ст. 80, ст. 83, ст. 152 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування”, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України, позивачем було зазначено суду, що Одеська міська рада не приймала рішень щодо передачі Громадській організації „Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” у власність або користування земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 та відповідач користується вказаною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

З урахуванням зазначеного, позивачем було пояснено суду, що державною реєстрацією права власності Громадської організації „Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 13872 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 , порушено права територіальної громади м. Одеси, як власника відповідної земельної ділянки.

11.12.2020р. за вх. №33185/20 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити.

Відповідач зазначає, що 10 квітня 2013 року при первісному внесені відомостей про право власності на даний об`єкт до Державного реєстру речових прав на нерухоме вбачається, що до такого реєстру була внесена інформація про те, що об`єкт нерухомого майна має загальну площу 17,3 кв.м, і такий об`єкт складається з: «А» - диспетчерська, «Б», «В» - вбиральні, «Г» - оглядова вежа, «Д», «Е» - оглядові приміщення. Такі приміщення були збудовані на даній земельній ділянці ще в 1978 році, що зокрема вбачається з Переліку об`єктів нерухомого майна автостоянок №19, 24, 36, 38, 39, 41, 42, який був сформований ще 19 лютого 2002 року при визнанні за ОООВСА право власності на такі автостоянки Розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації № 99.

Далі, як пояснює відповідач, відповідно до технічного паспорту на будівлі автостоянки № 19 від 26.03.2009р., загальна площа даних будівель є безумовно більшою ніж 17,3 кв.м, і складає саме 13872 кв.м, що і стало підставою для збільшення площі нерухомого майна в державному реєстрі з 17,3 кв.м на 13873 кв.м.

Проте, за посиланням відповідача, фактично єдиною підставою, якою сторона позивача обґрунтовує незаконність такого збільшення площі є те, що таке збільшення відбулось за рахунок площі металевих гаражів «№1-555», а оскільки вони є тимчасовими спорудами, відомості про них не могли вноситись до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Посилаючись на положення ч. 1, ч. 4 ст. 5 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем було зазначено суду, що позивач під час звернення до суду з позовною заявою повинен був надати суду відповідний висновок експерта, який би підтверджував його позицію про те, що переміщення металевих гаражів «№1-555», за адресою: АДРЕСА_2 , можливе без їх знецінення та зміни призначення, а тому такі споруди не підлягали державній реєстрації, або ж повинен був подати до суду відповідне клопотання, яким просити суд постановити по справі ухвалу, якою призначити проведення такої експертизи.

За твердженнями відповідача, позивач не довів жодними належними доказами ту обставину, що відомості про право власності на вищезазначені гаражі не підлягало державній реєстрації.

Також відповідачем була подана заява про застосування строків позовної давності.

Так, посилаючись на ст. 256, ст. 257 Цивільного кодексу України, відповідачем було зазначено суду, що позивач міг звернутись до суду з позовною заявою по цій справі до 08.12.2018р., однак, прокурором було подано позову заяву – 30.05.2019р., тобто зі спливом строку позовної давності.

Відповідачем у поданому відзиві було зазначено суду, що на підтвердження поважності причин пропущення позовної давності прокурор зазначав про те, що Одеській міській раді не було відомо про вказані порушення і остання дізналася про них лише з листа прокуратури Одеської області від 03.04.2019 року, а тому на думку прокурора строк позовної давності не був пропущений.

Проте, як вказує відповідач, даний позов було подано не Одеською міською радою, а саме прокурором, і ні у самому позові, ні в будь-яких інших матеріалах справи прокурором не зазначено жодних підстав стосовно причин пропуску прокурором строку звернення до суду з таким позовом.

Від відповідача 2 до суду неодноразово надходили листи, згідно яких відповідач 2 просить суд розгляд справи здійснювати за його відсутності.

20.01.2021р. за вх. №1625/21 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій було зазначено суду, що в даному випадку, спірний об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на земельній ділянці, яка належить до земель комунальної власності, тобто належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради та доказів належності земельної ділянки на праві власності чи праві користуванні будь-якій іншій особі матеріали справи не містять.

При винесенні свого рішення, державний реєстратор, дотримуючись норм, встановлених ч. 3 ст. 10 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно установлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , за Громадською організацією „Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” зареєстровано право власності на автостоянку № НОМЕР_1 , загальною площею 13872 кв.м, складовими частинами якої є: диспетчерська літ. «А», адміністраторська літ. «Б», туалет літ. «В», навіси автомобільні, Г1-Г12. Зі змісту свідоцтва про право власності на автостоянку № НОМЕР_1 від 23.04.2009 серія САС 634017, об`єкт який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому, належить ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», на праві приватної власності, та в цілому складається з будівель: літ. «А» - диспетчерська, загальною площею 17,3 кв.м, основною площею 13,5 кв.м, літ. «Б», «В» - вбиральні, літ. «Г» - оглядова вежа, літ. «Д», «Е» - оглядові приміщення, відображених у технічному паспорті від 26.03.2009

Як вбачається з технічного паспорту від 26.03.2009р., на який міститься посилання у вищевказаному свідоцтві про право власності, автостоянка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 складається з; наступних об`єктів: «А» - диспетчерська, загальною площею 21,8 кв.м; «Б» - вбиральня, загальною площею 6,0 кв.м; «В» - вбиральня, загальною площею 6,3 кв.м; «Г» - оглядова вежа, загальною площею 2,3 кв.м; «Д» - оглядові, загальною площею 2,2 кв.м; «Е» - оглядові, загальною площею 4,0 кв.м; «№ 1-555» - металеві гаражі, загальною площею 13740 кв.м; «І» - вимощення, загальною площею 13347 кв.м; «№1-3» - огорожа та зазначені гаражі не є капітальними спорудами, оскільки в них відсутній фундамент.

Пункт 6 переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 406 від 07.06.2017, виключає необхідність в отриманні дозвільних документів для зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, гаражів.

Посилаючись на ст. 2. п. 2 ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 5, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, прокурором було зазначено, що вказаними нормами законодавства спростовується доводи представника відповідача стосовно законності збільшення площі за рахунок розташованих на зазначеній земельній ділянці об`єктів, у тому числі навісів, які не є капітальними спорудами, оскільки в них відсутній фундамент та не можуть бути об`єктами нерухомого майна.

Стосовно строків позовної давності, то прокурором було зазначено суду, що Одеська обласна прокуратура повідомила Одеську міську раду листом № 05/1-948вих19 від 03.04.2019р. про встановлені факти порушення та нею було запитано інформацію стосовно вжитих заходів реагування щодо відновлення порушених прав та інтересів територіальної громади м. Одеси. До цього, Одеській міській раді не було відомо про вказані порушення. Остання дізналася про вказані порушення законодавства лише з зазначеного листа обласної прокуратури, що підтверджується листом юридичного департаменту Одеської міської ради від 12.04.2019 № 41-пр/вих.

29.01.2021р. за вх. №2573/21 до суду від відповідача 1 надійшли заперечення.

Так, відповідно до поданих заперечень Громадською організацією „Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” було зазначено суду, що відповідач 1 не погоджується з позицією прокурора, оскільки в ч. 1, ч. 4 ст. 5 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” міститься уточнення про те, що не підлягаютьдержавній реєстрації споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі (тобто лише споруди) і тим більше не всі, а зокрема трубопроводи, дороги та мережі. Тобто мова в даній нормі закону йде зокрема про допоміжні комунікаційні споруди, які не призначенні для постійного розміщення в них людей. В свою чергу нежитлові приміщення автостоянки № 19 складають єдиний майновий комплекс, а тому, на думку відповідача, відповідно до ч. 1 ст. 5 вищезазначеного Закону, такі споруди підлягають державній реєстрації.

Також, на думку відповідача, прокурором у своїй відповіді не було доведено того факту, що земельна ділянка, на якій розміщені спірні будівлі, належить на праві власності саме Одеській міській раді, органу в інтересах якого було подано позов, оскільки: по-перше, право власності на спірні нежитлові приміщення, які розміщені на такій земельній ділянці, було визнане Овідіопольською районною державною адміністрацією, по-друге, сторона позивача не надала суду жодних доказів включення спірної земельної ділянки до меж міста Одеси, відповідно до приписів ст. 173, 175 Земельного кодексу України, ст. 46 Закону України „Про землеустрій в Україні” та ст. 9 Закону України „Про державну експертизу землевпорядної документації”.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на автостоянку № НОМЕР_1 від 23.04.2009р. серія НОМЕР_2 виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради вбачається, що об`єкт, який розташований на адресою: АДРЕСА_1 належить Громадській організації „Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів”, на праві приватної власності.

Об`єкт в цілому складається з будівлі літ. „А” – диспетчерської, загальною площею 17,3 кв.м, основною площею 13,5 кв.м. літ. „Б”, „В” – вбиральні, літ. „Г” – оглядова вежа, літ. „Д”, „Е” - оглядові приміщення, відображених у технічному паспорті від 26.03.2009р.

В подальшому, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 08.12.2015р. державним реєстратором Шостої Одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчевим К.Л., проведено державну реєстрацію виправлень до об`єкта нерухомого майна, а саме: автостоянки № НОМЕР_1 , в результаті чого змінено загальну площу автостоянки з 17,3 кв.м на 13872 кв.м.

Прокурором було зазначено суду, що жодних правових підстав для проведення таких виправлень державним реєстратором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зазначено та він вважає, що рішення державного реєстратора про реєстрацію виправлень є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в установлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , за Громадською організацією „Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” зареєстровано право власності на автостоянку № НОМЕР_1 , загальною площею 13872 кв.м, складовими частинами якої є: диспетчерська, А; вбиральня, Б, В; оглядова вежа, Г, оглядові приміщення, Д. Е.

Відповідно до свідоцтва про право власності на автостоянку № НОМЕР_1 від 23.04.2009р. серія САС НОМЕР_3 , об`єкт який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому складається з будівлі літ. „А” – диспетчерської, загальною площею 17,3 кв.м, основною площею 13,5 кв.м. літ. „Б”, „В” – вбиральні, літ. „Г” – оглядова вежа, літ. „Д”, „Е” - оглядові приміщення, відображених у технічному паспорті від 26.03.2009р.

Разом з тим, як було зазначено прокурором, згідно технічного паспорту від 26.03.2009р., на який міститься посилання у вищевказаному свідоцтві про право власності, автостоянка за адресою: літ. „А” – диспетчерської, загальною площею 17,3 кв.м, основною площею 13,5 кв.м. літ. „Б”, „В” – вбиральні, літ. „Г” – оглядова вежа, літ. „Д”, „Е” - оглядові приміщення, відображених у технічному паспорті від 26.03.2009р., складається з наступних об`єктів: „А” - диспетчерська, загальною площею 21,8 кв.м; „Б” – вбиральня, загальною площею 6,0 кв.м; „В” – вбиральня, загальною площею 6,3 кв.м; „Г” – оглядова вежа, загальною площею 2,3 кв.м; „Д” – оглядові, загальною площею 2,2 кв.м; „Е” – оглядові, загальною площею 4,0 кв.м; „№ 1-555” – металеві гаражі (тимчасові споруди), загальною площею 13740 кв.м; „І” - вимощення, загальною площею 13347 кв.м.; „1-3” – огорожа.

Прокурором було зазначено суду, що гаражі під № « 1-555» не є капітальними спорудами, про що безпосередньо зазначено у вказано технічному паспорті.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна автостоянки № 19 не містять інформації про наявність гаражів, як об`єктів нерухомості, у складі вказаної автостоянки.

Згідно із розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації № 99 від 19.02.2002р. „Про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна автостоянок №№ 19, 24, 36, 38, 39, 41, 42 за Одеською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів” та додатку до вищевказаного розпорядження, а саме: переліку об`єктів нерухомого майна автостоянок №№ 19, 24, 36, 38, 39, 41, 42 Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, які розташовані в с. Мізікевича на території Таїровської селищної ради, взагалі відсутні відомості про гаражі «№1-555», а загальна площа автостоянки № 19 становить 22,0 кв.м.

Відповідно до Листа від 01.03.2019р. №0119/390-06 Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, вбачається, що рішень щодо передачі у власність або у користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не приймалось. Окремо зазначено, що 04.11.2009 року до Одеської міської ради надхійшло звернення ТОВ «Автопроектспецтранс» стосовно надання у користування на умовах оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 2,7219 га, на якій знаходяться нежитлові приміщення автостоянки № НОМЕР_1 , та 19.11.2009 року вказані вище матеріали були направлені для виконання підготовчих робіт до сертифікованої землевпорядної організації КП «Одеський міський землевпорядний центр». За наявною інформацією зазначені матеріали для підготовки відповідного рішення Одеської міської ради до Департаменту не надходили.

Посилаючись на ст. 2, ст. 5, ст. 10, ч. 4 ст. 18, ст. 24 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, п. 6, п. 9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ №1127 від 25.12.2015р. та на положення ст. 328 Цивільного кодексу України, прокурором було зазначено суду, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

В свою чергу, за твердженнями прокурора, державна реєстрація виправлень внесених до об`єкта нерухомого майна, який перебуває у власності Громадської організації „Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” за адресою: АДРЕСА_1 проведена з порушенням положень Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Зазначені вище протиправні дії порушують встановлений чинним законодавством порядок реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, що є підставою для захисту інтересів держави у судовому порядку

Як було зазначено прокурором, на підставі спірного рішення реєстратора фактично збільшено площу об`єкта нерухомого майна за рахунок споруд, які взагалі не підлягають державній реєстрації оскільки є тимчасовими спорудами.

У зв`язку з чим, рішення державного реєстратора (індексний номер 26861018 від 08.12.2015р.) щодо реєстрації виправлення до права власності об`єкта нерухомості є протиправним та підлягає скасуванню.

Прокурором було зазначено суду, що оскільки рішення Одеською міською радою з приводу розпорядження земельною ділянкою не приймались та інформація щодо оформлення будь-який правоустановчих документів на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня, збільшення площі спірного об`єкта нерухомості відбулось за рахунок земель Одеської міської ради, всупереч вимогам вищевказаного законодавства.

Разом із тим, як було зазначено прокурором, Одеською міською радою не вжито жодних заходів на захист інтересів територіальної громади м. Одеси щодо зазначеної земельної ділянки, в тому числі щодо оскарження рішення державного реєстратора, що підтверджується листом юридичного департаменту Одеської міської ради.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а рішення державним реєстратором про реєстрацію змін до об`єкта нерухомого майна прийнято 08.12.2015.

Водночас, як зазначає прокурор, Одеській міській раді не було відомо про вказані порушення та остання дізналася про вказані порушення законодавства лише з листа прокуратури Одеської області від 03.04.2019 № 05/1-948 що підтверджується листом юридичного департаменту Одеської міської ради від 12.04.2019 № 41- пр/вих, а тому прокурор вважає, що строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України не пропущений.

Позовні вимоги Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради направлено на визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Шостої Одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчева Костянтина Леонтійовича (індексний номер 26861018 від 08.12.2015р.) про реєстрацію виправлень до запису про право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: автостоянки № НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає відповідача.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об`єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.

Суд зауважує на тому, що завданням правосуддя є захист охоронюваних законом прав та інтересів осіб.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Надаючи оцінку доводам та обґрунтуванням позовних вимог, викладеним Одеською обласною прокуратурою в інтересах держави в особі Одеської міської ради в позовній заяві, та направленим на визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Шостої Одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчева Костянтина Леонтійовича (індексний номер 26861018 від 08.12.2015) про реєстрацію виправлень до запису про право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: автостоянки № НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 23.04.2009р. НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, за Громадською організацією “Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” зареєстровано право власності на автостоянку № 19, загальною площею 17,3 кв.м, яка розташована: АДРЕСА_1 .

Зі змісту Свідоцтва на право власності від 23.04.2009 серія НОМЕР_2 вбачається, що об`єкт , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому, належить Громадській організації “Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів”, на праві приватної власності та складається з будівель: літ. „А” – диспетчерської, загальною площею 17,3 кв.м, основною площею 13,5 кв.м. літ. „Б”, „В” – вбиральні, літ. „Г” – оглядова вежа, літ. „Д”, „Е” - оглядові приміщення, відображених у технічному паспорті від 26.03.2009р.

Свідоцтво видане на підставі розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 06.03.2009р. №113/01-06, протоколу XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008р., статуту Громадській організації „Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів”, зареєстрованого Головним управлінням юстиції в Одеській області від 27.03.2009р. №174-о/д; замість свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна автостоянки №19, виданого виконкомом Таїровської селищної ради від 27.02.2002р., зареєстрованого Овідіопольским РБТІ від 28.02.2002р. в реєстрову книгу №1 за реєстровим №26.

Відповідно до технічного паспорту від 26.03.2009р., на який міститься посилання у вищевказаному свідоцтві про право власності, автостоянка за адресою: літ. „А” – диспетчерської, загальною площею 17,3 кв.м, основною площею 13,5 кв.м. літ. „Б”, „В” – вбиральні, літ. „Г” – оглядова вежа, літ. „Д”, „Е” - оглядові приміщення, відображених у технічному паспорті від 26.03.2009р., складається з наступних об`єктів: „А” - диспетчерська, загальною площею 21,8 кв.м; „Б” – вбиральня, загальною площею 6,0 кв.м; „В” – вбиральня, загальною площею 6,3 кв.м; „Г” – оглядова вежа, загальною площею 2,3 кв.м; „Д” – оглядові, загальною площею 2,2 кв.м; „Е” – оглядові, загальною площею 4,0 кв.м; „№ 1-555” – металеві гаражі (тимчасові споруди), загальною площею 13740 кв.м; „І” - вимощення, загальною площею 13347 кв.м.; „1-3” – огорожа.

10.04.2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Шостої Одеської нотаріальної контори Лангольф Ю.Д. вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності приватна, розмір частки 1/1 на автостоянку № НОМЕР_1 , що розташована: АДРЕСА_1 за суб`єктом - Громадською організацією “Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів”.

08.12.2015р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Шостої Одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчевим Костянтином Леонтійовичем, за наслідком розгляду заяви Громадської організації “Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів”, з посиланням на пункт 38 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, прийнято рішення №26861018 про внесення змін до запису про нерухоме майно №38310151101 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 38310151101/спеціального розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановивши “виправлення загальної площі”.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 за Громадською організацією “Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” на підставі рішення державного реєстратора Пенчева К.Л. від 08.12.2015 № 26861018 зареєстровано право власності на автостоянку № НОМЕР_1 , загальною площею 13872 кв.м, розташована на земельній ділянці площею 27219 кв.м. У розділі “відомості про складові частини об`єкту нерухомого майна” вказано: диспетчерська літера А, вбиральня, Б, В, оглядова вежа Г, оглядові приміщення Д, Е.

З матеріалів реєстраційної справи вбачається, що заяву про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно подано ОСОБА_1 із описом змін в заяві “зміни в загальній площі”.

При цьому будь-які документи щодо підстав для змін в площі об`єкту не було надано із заявою, що вбачається також із складеної державним реєстратором карти прийому заяви №26860975.

Отже, ухвалюючи рішення про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №26861018 від 08.12.2015року, шляхом виправлення загальної площі, держреєстратор зазначав пункт 38 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1141.

Відповідно до пункту 38 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у редакції чинній на час внесення запису про виправлення загальної площі), державний реєстратор вносить зміни до записів Державного реєстру прав у разі допущення технічної помилки; зміни відомостей про нерухоме майно, право власності та суб`єкта цього права, інші речові права та суб`єкта цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов`язані з проведенням державної реєстрації прав. Внесення змін до записів Державного реєстру прав проводиться державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін`юст.

Отже, державний реєстратор може внести зміни до записів Державного реєстру прав у випадках: у разі допущення технічної помилки або у разі зміни відомостей про нерухоме майно, право власності та суб`єкта цього права, інші речові права та суб`єкта цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов`язані з проведенням державної реєстрації прав.

Поряд з цим, з наявного в матеріалах справи рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно неможливо встановити у зв`язку із чим вносилися зміни, та які були підстави для внесення змін до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер 38310151101, із зміною загальної площі об`єкту з 17,3 кв.м до 13872 кв.м.

Суд зазначає, що відсутні відповідні докази або документи в матеріалах реєстраційної справи №38310151101, що була надана Управлінням державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, а також, як з`ясовано судом, згідно картки прийому заяви та самої заяви Громадської організації “Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” такі документи надано не було.

У пункті 1.2. Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у редакції чинній на час внесення запису про виправлення загальної площі) надано визначення терміну технічна помилка як описка, друкарська, граматична, арифметична помилка.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про право власності на автостоянку серії НОМЕР_2 від 23.04.2009 року на автостоянку №19 Громадській організації “Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” на праві власності належить об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з будівель: літ. “А” - диспетчерська, загальною площею 17,3 кв.м, основною площею 13,5 кв.м літ. „Б”, „В” – вбиральні, літ. „Г” – оглядова вежа, літ. «Д», «Е» - оглядові приміщення, відображені у технічному паспорті від 07.02.2009р.

Згідно ст. 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (у редакції чинній на час внесення запису про виправлення загальної площі), у разі виявлення у свідоцтві про право власності на нерухоме майно та/або витязі з Державного реєстру прав технічної помилки, допущеної державним реєстратором, заінтересована особа письмово повідомляє у п`ятиденний строк про це державного реєстратора, який перевіряє відповідність відомостей Державного реєстру прав інформації, що міститься у заяві про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень. Якщо факт невідповідності підтверджено, державний реєстратор безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення. Виправлення технічної помилки у записах Державного реєстру прав, що була допущена не з вини державного реєстратора, здійснюється за плату. У разі виявлення технічної помилки, допущеної у записах Державного реєстру прав, державний реєстратор у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу. Заінтересована особа протягом п`яти робочих днів з дня отримання від державного реєстратора повідомлення про допущення технічної помилки у записах Державного реєстру прав повинна звернутися до нього із заявою про виправлення такої помилки. Якщо виправлення технічної помилки може завдати шкоди чи порушити права та законні інтереси правонабувачів або третіх осіб, які використовували відповідні реєстраційні записи, державний реєстратор у п`ятиденний строк письмово повідомляє таких осіб про виправлення технічної помилки.

Відповідно до пункту 40 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у редакції чинній на час внесення запису про виправлення загальної площі), у разі внесення змін у зв`язку із зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб`єкта цього права, інші речові права та суб`єкта цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов`язані з проведенням державної реєстрації прав, державний реєстратор вносить до відповідного запису Державного реєстру прав такі відомості: 1) підстава для зміни відомостей: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ; 2) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на підставі якої вносяться зміни до Державного реєстру прав; 3) підстава для внесення змін до запису: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення; 4) прізвище, ім`я та по батькові державного реєстратора; 5) найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

Отже, для внесення до Державного реєстру змін, що стосуються характеристики об`єкта нерухомості, заявником мають бути подані документи, які підтверджують відповідні зміни.

Суд зазначає, що відомостей щодо внесення змін до свідоцтва про право власності Громадської організації “Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” на автостоянку №19 від 23.04.2019 року чи зміни відомостей щодо нерухомого майна матеріали справи не містять.

З Реєстраційної справи № 38310151101 на автостоянку АДРЕСА_3 вбачається, що в ній відсутні будь-які документи, якими в установленому порядку було б змінено загальну площу об`єкту нерухомого майна з 17,3 кв.м. на 13873 кв.м.

Отже, оскільки відомості, які містилися у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 38310151101 щодо загальної площі об`єкту відповідають відомостям, які містяться у свідоцтві про право власності на цей об`єкт, доказів внесення змін до свідоцтва в частині збільшення площі суду матеріали справи не містять, у суду відсутні підстави вважати, що прийняте держреєстратором 08.12.2015 року рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із виправленням площі об`єкту ухвалене у зв`язку із виправленням допущеної раніше технічної помилки або у зв`язку із законними підставами набуття права власності на об`єкт площею 13873 кв.м

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно ст. 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (у редакції чинній на час внесення запису про виправлення загальної площі) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Проте, на підставі спірного рішення державного реєстратора фактично зареєстровано право власності на споруди (металеві гаражі), які не є капітальними, а відтак не підлягають державній реєстрації шляхом внесення змін до запису в Реєстрі із включенням їх площі.

Все наведене вище свідчить про те, що рішення державного реєстратора Шостої Одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчева Костянтина Леонтійовича від 08.12.2015 №26861018 прийняте з порушенням норм Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та Порядку №1141.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю, зокрема, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

В силу ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів; є) землі під об`єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності; Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; в) прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом. Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об`єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюється відповідно до закону. Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить право розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Суд зазначає, що у матеріалах даної справи відсутні докази належності на праві власності чи користування відповідачем – Громадською організацією “Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , тому є обґрунтованим висновок суду, що відповідач користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч.1 ст. 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Громадською організацією “Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, що земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 станом на грудень 2015 року була у приватній власності будь-якої особи, або належала державі.

Учасниками справи не спростовується обставини, що спірна земельна ділянка під автостоянкою № НОМЕР_1 перебуває в межах м.Одеса.

Отже, змінами до запису про державну реєстрацію за Громадською організацію “Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” права власності на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 13872 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , порушені права територіальної громади м. Одеси, в особі Одеської міської ради, як власника відповідної земельної ділянки.

У даній справі, що розглядається, оскаржується рішення про внесення змін до запису про нерухоме майно, яке безпосередньо пов`язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею (цією особою) права на це майно, позовні вимоги у справі заявлено на захист порушеного цивільного (майнового) права позивача на землю.

Дослідивши обставини спору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради про визнання незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Шостої Одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчева Костянтина Леонтійовича (індексний номер 26861018 від 08.12.2015) про реєстрацію виправлень до запису про право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: автостоянки № НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Щодо застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, як встановлено судом, державним реєстратором про реєстрацію змін до об`єкта нерухомого майна прийнято - 08.12.2015р.

За час розгляду справи судом було з`ясовано, що Одеській міській раді не було відомо про вказані порушення та позивач дізнався про вказані порушення законодавства з листа прокуратури Одеської області від 03.04.2019 № 05/1-948 вих. 19, що підтверджується листом юридичного департаменту Одеської міської ради від 12.04.2019 № 41- пр/вих. Зворотнього відповідачем суду не доведено.

Одеська обласна прокуратура повідомила Одеську міську раду листом № 05/1-948вих19 від 03.04.2019р. про встановлені факти порушення та запросила інформацію стосовно вжитих заходів реагування щодо відновлення порушених прав та інтересів територіальної громади м. Одеси, та, як з`ясовано судом, Одеській міській раді не було відомо про вказані порушення. Одеська міська рада дізналась про вказані порушення законодавства лише з зазначеного листа обласної прокуратури, що підтверджується листом юридичного департаменту Одеської міської ради від 12.04.2019 № 41-пр/вих, а тому прокурор вважає, що строк позовної давності передбачений ст. 257 ЦК України пропущений з поважних причин та має бути поновлений.

Відповідно до сталої судової практики, зокрема викладеної у постанові Великої палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 359/2021/15-ц, вбачається, що при зверненні прокурора з позовною заявою в інтересах та від імені органу який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовна давність за загальним правилом обчислюється з дня, коли про таке порушення прав або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З урахуванням викладеного та встановленого судом за час розгляду справи, а саме, що позивачу – Одеській міській раді стало відомо про відповідні фактичні порушення саме з листа прокуратури Одеської області від 03.04.2019 № 05/1-948 вих. 19, що підтверджується та встановлено відповідно до листа юридичного департаменту Одеської міської ради від 12.04.2019 № 41-пр/вих, суд вважає, що наразі не відбулось пропущення строку для звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Підсумовуючи вищевикладене, надавши відповіді на доводи учасників справи, суд приходить до висновку, що заперечення Громадської організації „Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а вимоги прокурора у даній справі обґрунтовані та підтверджені наданими доказами.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, сплачений за подання позовної заяви судовий збір покладається на відповідачів у рівних частинах по 960,50 грн., враховуючи, що позовні вимоги прокурора задоволені у повному обсязі, а спір в суді виник внаслідок незаконних дій обох відповідачів.

При цьому з урахування Наказу №410 від 03.09.2020р. «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» судовий збір стягується на користь Одеської обласної прокуратури.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника прокурора Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Громадської організації “Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” та до Державного реєстратора Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пенчева К.Л – задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Шостої Одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчева Костянтина Леонтійовича (індексний номер 26861018 від 08.12.2015) про реєстрацію виправлень до запису про право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: автостоянки № НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Стягнути з Державного реєстратора Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пенчева К.Л (65012, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-б) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) 960 (дев`ятсот шістдесят)грн. 50коп. судового збору за подання позовної заяви.

4. Стягнути з Громадської організації “Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів” (65072, м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, буд. 28, код ЄДРПОУ 05508766) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) 960 (дев`ятсот шістдесят)грн. 50коп. судового збору за подання позовної заяви

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 09 червня 2021 р.

Головуючий К.Ф. Погребна

Суддя Р.В. Волков

Суддя Л.В. Степанова