Постановление суда № 97445327, 11.05.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-о/759/483/21

ун. № 759/4619/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року м. Київ

суддя Святошинського районного суду міста Києва Кириленко Т.В., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне Управління ДМС у м. Києві та Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2021 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла в порядку окремого провадження заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне Управління ДМС у м. Києві та Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення, відповідно до якої заявник просить суд встановити факт народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є батьком заявника, на території України, а саме в селі Пологи Васильківського району Київської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України вказано, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

При цьому, ч. ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Однак, вивчивши подану заяву, суд вважає, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 175, 293 ЦПК України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу,Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Разом з тим, вимогами ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Згідно п. 12 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 2 ст. 316 ЦПК України підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», його дія поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, визначено, що місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Також зазначені документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Крім цього, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Проте, як вбачається із заяви, заявником взагалі не було зазначено свого місця проживання чи перебування.

З врахуванням вищенаведеного, заявнику на виконання зазначених положень чинного законодавства необхідно надати відповідні підтвердження свого місця проживання чи перебування в Святошинському районі м. Києва, оскільки відсутність такої інформації позбавляє суд можливості вирішити питання щодо відкриття провадження по вказаній заяві.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України, передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.

Разом із тим, суд роз`яснює, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 175, 185, 259-261, 294 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне Управління ДМС у м. Києві та Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання заявником ухвали, попередивши, що в разі не усунення вказаних недоліків заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.В. Кириленко