Решение № 97424470, 04.06.2021, Чернівецький районний суд Вінницької області

"04" червня 2021 р.

Справа № 150/154/21

Провадження № 2/150/68/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року с.Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі головуючої судді Кушнір Б.Б., за участю секретаря судового засідання Короленко Ю.В., прокурора Коцулима Б.В., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Могилів-Подільської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Чернівецької селищної ради Вінницької області до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Чернівецької селищної ради Вінницької області до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі №1-42 від 25.06.2015, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_2 та зобов`язати ОСОБА_2 повернути Чернівецькій селищній раді Вінницької області земельну ділянку площею 57,0238га з кадастровим номером 0524981500:07:001:0066.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що Могилів-Подільською окружною прокуратурою до Єдиного реєстру досудового розслідування внесено відомості про вчинення кримінального

№ 42020021220000068 від 16.07.2020 за ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України про те, що за межами населеного пункту, наявні земельні ділянки з кадастровими номерами 0524981500:08:002:0268 площею 19,6943 га та 0524981500:07:001:0066 площею 57,0238 га з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, які на даний час самовільно розорані та засіяні сільськогосподарськими культурами. В ході досудового розслідування встановлено, що 25.06.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області (далі – орендодавець) з одного боку та ОСОБА_2 (далі – орендар) з іншого боку укладено договір оренди землі №1-42 (далі – договір ), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування терміном на 7 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу на території Борівської сільської ради (за межами населеного пункту) Черівецького району Вінницької області, загальною площею 57,038 га (пасовища), кадастровий номер 0524981500:07:001:0066, нормативна грошова оцінка якої становить 290283 грн. Пунктами 14-16 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння і випасання худоби; умови збереження стану об`єкта оренди: використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням з дотриманням вимог чинного законодавства та дотримання режиму природоохоронного використання землі. Пуктом 30 договору передбачено, що орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до цільового призначення.

У зв`язку із істотним порушенням умов договору орендарем, окружною прокуратурою ініційовано проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства і 12.08.2020 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства про охорону земель на території Вінницької області

Співаком О.М., відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 1188-ДК від 27.07.2020 здійснено державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства шляхом перевірки земельної ділянки, площею 57,0238 га з кадастровим номером 0524981500:07:001:0066 на території на території Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району, за результатами якого складено Акт № 1188-ДК/856/АП/09/01/-20 від 12.08.2020, яким встановлено факт нецільового використання земельної ділянки з кадастровим номером 0524981500:07:001:0066, а саме на її частині орієнтовною площею 33 га проведено посіви сільськогосподарських культур – соняшнику.

За результатами перевірки 01.09.2020 на ОСОБА_2 складено протокол № 1188-ДК/0502П/07/01/-20 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за результатами розгляду якого прийнято постанову № 1188-ДК/0524По/08/01/-20 від 11.09.2020, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн., а також розраховано шкоду внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням на суму 18 727 грн. 94 коп., яку сплачено добровільно.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості майна земельна ділянка площею 57,0238 га з кадастровим номером 0524981500:07:001:0066 з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби відноситься до комунальної форми власності відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 14.12.2020 № 50-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність» та Акту приймання-передачі земельних ділянок державної власності в комунальну власність, згідно якого Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області здійснено передачу земельної ділянки площею 57,0238 га з кадастровим номером 0524981500:07:001:0066 Чернівецькій територіальній громаді.

Прокурор, вважаючи, що нецільове використання земельної ділянки площею 57,0238 га з кадастровим номером 0524981500:07:001:0066 ОСОБА_2 порушує права та інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницької області та територіальної громади в особі Чернівецької селищної ради, а саме порушує вимоги раціонального землекористування, істотно погіршує якість землі та призводить знищення пасовищ, приведення земельної ділянки у непридатний для використання за призначенням стан, стримує економічний розвиток громади у зв`язку з недоотриманням грошових коштів за оренду землі, а повноважні суб`єкти – позивачі у справі, ніяких дій щодо захисту порушеного права не вчинили, на підставі ст.56 ЦПК україни та ст.23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся з вказаним позовом про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки Чернівецькій селищній раді.

Ухвалою від 05.04.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом, вирішено розгляд даної цивільної справи провести в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор та представник Чернівецької селищної ради Рудик Р.Ф. підтримали позовні вимоги повністю.

Представник відповідача – адвокат Корнійчук С.А. через канцелярію суду подав клопотання про залишення позову без розгляду. Суд, з врахуванням підстав клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, протокольною ухвалою від 18.05.2021 відклав розгляд данного клопотання на стадію судового розгляду, оскільки для його вирішення необхідно дослідити матеріали позовної заяви та вказаного клопотання, надати оцінку вказаним доказам, що неможливо під час проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою від 18.05.2021 закрито підготовче провадження по даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

Судове засідання 28.05.2021 року не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Кушнір Б.Б. в нарадчій кімнаті.

Прокурор Коцулим Б.В. в судовому засіданні 02.06.2021 вимоги позовної заяви підтримав повністю, наполягав на їх задоволенні. Через канцелярію суду подав письмові пояснення на подане представником відповідача клопотання про залишення позову без розгляду №1332/21-ВХ від 02.06.2021.

На розгляд справи Чернівецька селищна рада участь представника не забезпечила, у клопотанні від 01.06.2021 за №580 (вх.№132/21-ВХ від 01.06.2021) просить провести розгляд справи без участі повноважного представника на підставі долучених до позовної заяви матеріалів, зазначивши, що позовні вимоги підтримуює в повному обсязі.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області участь представника в підготовче судове засідання та на розгляд справи не забезпечило, згідно письмових пояснень, зареєстрованих канцелярією суду 12.05.2021 за вх.№1153/21-Вх, позов прокурора підтримує повністю та просить його задоволити.

Відповідач відзив на позов не подав, натомість представник відповідача – адвокат Корнійчук С.А. позовні вимоги заперечив, підтримав подане під час підготовчого судового засідання клопотання про залишення позову без розгляду. Зокрема, зазначив про необґрунтованість позову, недоведеність позовних вимог належними та допустимими доказами. Звернув увагу суду на ту обставину, що спірна земельна ділянка на момент звернення прокурора з позовом перебуває в комунальній власності, відтак, оскільки перехід права власності з державної в комунальну відбувся до звернення з позовом, вважає права та інтереси Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області не порушеними, а тому звернення прокурора з позовом в інтересах Держгеокадастру вважає безпідставним.

Також зазначає, що на момент звернення з позовом порушення, зафіксовані в актах, протоколі та постанові щодо нецільового використання ОСОБА_2 земельної ділянки, були нею усунуті – припис виконано, штраф сплачено та збитки відшкодовано.

Окрім того, вказує, що матеріали справи містять листи позивачів, відповідно до яких зазначені компетентні органи, з посиланням на ту обставину, що порушення користування земельною ділянкою відповідачем усунуті, не вбачали істотного порушення умов договору оренди землі та звернення з відповідним позовом про розірвання такого договору і повернення земельної ділянки її власнику. Відтак, вважає не доведеним прокурором належними та допустимими доказами неналежності здійснення чи нездійснення відповідними органами своїх повноважень, що є підставою для самостійного звернення прокурора з даним позовом, а тому відсутні підстави для представництва інтересів держави чи територіальної громади, передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Дані обставини, на думку представника відповідача, є підставою для залишення позову без розгляду.

Прокурор надав пояснення на вказане клопотання, в якому зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області є контролюючим органом, який здійснює контроль щодо дотримання вимог земельного законодавства, в тому числі цільового використання земельної ділянки усіх категорій та форм власності, а також стороною договору № 1-42, відтак, прокурор правомірно зазначив даний компетентний орган в якості позивача у даній справі.

Щодо виконання припису відповідачем, не виявлення наміру компетентних органів щодо звернення до суду та відсутності доказів щодо неналежного здійснення ними своїх повноважень, то прокурор зазначив, що згідно ст. 141 Земельного кодексу України, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою припинення права користування земельною ділянкою, а нецільове використання відповідачем спірної земельної ділянки порушує вимоги раціонального землекористування, істотно погіршує якість землі та призводить знищення пасовищ, приведення земельної ділянки у непридатний для використання за призначенням стан, стримує економічний розвиток громади у зв`язку з недоотриманням грошових коштів за оренду землі.

До позовної заяви прокурором додано листи Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Чернівецької селищної ради у яких повідомлено прокуратуру, що ніяких дій щодо захисту порушеного права вказані органи не вчиняли, позов про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки ними не подавався, що свідчить про порушення інтересів держави та територіальної громади, об`єктивною неможливість захисту таких інтересів органами, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, бездіяльність таких органів та є підставою для звернення прокурора з позовом до суду.

Суд, вислухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 25.06.2015 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (орендодавець по договору) та ОСОБА_2 (орендар по договору) укладено договір оренди землі №1-42 (далі-договір), відповідно до умов якого орендодавець згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 28.05.2015 №2-168/20-15-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду» навав, а орендар прийняв у строкове платну користування терміном на 7 років з моменту укладення, а саме, до 27.06.2022року, земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу, площею 57,0238га, пасовища, з кадастровим номером 0524981500:07:001:0066, на території Борівської сільської ради (за межами населеного пункту), Чернівецького району Вінницької області (а.с.20-25).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вказаний договір оренди зареєстрований 15.07.2015 року, про що вчинено запис за № 10419215 (а.с.38-42).

Згідно акту приймання-передачі межових знаків на зберігання від 26.11.2014 року ОСОБА_2 прийняла земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби площею 57,0238га (а.с.26).

Пунктами 5 і 9 визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 290283грн. та щорічну орендну плату за орендовану земельну ділянку у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки, що становить 34833,96 за рік.

Згідно п. 14 договору, земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби, а п.16 договору визначено умови збереження стану об`єкта оренди : використання земельної ділянки за цільовим призначенням з дотриманням вимог чинного законодавства та режиму природоохоронного використання земель.

Пунктом 30 договору орендар зобов"язався використовувати земельну ділянку у відповідності до цільового призначення.

Разом з тим, ОСОБА_2 порушила умови договору та здійснила використання земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, вид угідь-пасовища як ріллю, тобто не за цільовим призначенням з відступленням від проекту землеустрою земельної ділянки.

Зокрема, 12.08.2020 року старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства про охорону земель на території Вінницької області ОСОБА_3 було проведено перевірку використання земельної ділянки та виявлено факт використання частини земельної ділянки орієнтованою площею 33га не за цільовим призначенням (проведено посіви соняшника), про що було складено акт №1188-ДК/856/АП/09/01/-20, яким встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 0524981500:07:001:0066) площею 57,0238га, яка надана в оренду ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, вид угідь-пасовища, вид використання - для сінокосіння та випасання худоби, частково фактично засіяна сільськогосподарською культурно-соняшником (орієнтованою площею 33га), тобто використовується як рілля, внаслідок чого завдано шкоди (а.с.17-18).

Протоколом про адміністративне правопорушення № 1188-ДК/0502П/07/01/-20 від 01.09.2020 року зафіксовано вчинення ОСОБА_2 адмінправопорушення, передбаченого ч. 2 ст.53 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.51-52).

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 11.09.2020року №1188-ДК/0524По/08/01/-20 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.53 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170грн. (а.с.49-50).

Окрім того, відповідачу розраховано шкоду за використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в сумі 18727,94грн. та приписом зобов`язано відповідача усунути виявлені порушення і привести ділянку у первісний стан відповідно до проекту землеустрою, що відповідачем було виконано. Дані обставини зазначено в позовній заяві, у поясненні на позовну заяву позивача-1 – Держгеокадастру на позовну заяву (а.с.86-92) та клопотанні Чернівецької селищної ради (а.с.85), клопотанні представника відповідача (а.с.122-125) та не заперечується учасниками у справі, відтак, відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, суд визнав вказані обставини такими, що не підлягають доказуванню.

Штраф, накладений вищезазначеною постановою, та матеріальна шкода за використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в сумі 18727,94грн. відповідачем ОСОБА_2 сплачено, що підтверджено матеріалами справи (а.с.126-127, 131).

Вважаючи нецільове використання земельної ділянки істотним порушенням умов договору оренди землі, та неналежний захист порушеного права зі сторони органів, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, бездіяльність таких органів, прокурор звернувся з позовом до суду про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки у комунальну власність.

Спірні відносини у справі регулюються главою 58 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), Земельним кодексом України (далі-ЗК України), Законами України "Про оренду землі", «Про землеустрій», «Про охорону земель» та іншими нормами чинного законодавства.

Частиною 2 ст.792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Аналогічна норма міститься в ч. 8 ст.93 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 5 ЗК України, одним із основних принципів земельного законодавства є принцип забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Згідно із статтею 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення є землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до статті 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Частиною 1 ст. 93 ЗК України визначено поняття права оренди земельної ділянки як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. «а» ч. 1ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 1 ст.24 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно договору оренди.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі», орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про землеустрій», цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (далі - Класифікація), код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Частиною 5 ст. 20 ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Статтею 35 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації.

Підстави та умови розірвання договору регулюється наступними нормами законодавства.

Відповідно дост. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з п. «ґ» ч.1 ст.141, ст.143 ЗК України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Аналогнічні позиції висловлені в постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 468/1680/17, від 03.12.2020 у справі № 482/2288/18.

Згідно із ч.ч.3, 4 ст. 31 Закону «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Як передбачено ч. 1 ст. 32 Закону «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За приписами ч. 5 ст. 20 , ст. 34 ЗК України, земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах вказаного виду використання, тобто відповідач був зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно як пасовище і лише в межах виду користування, передбаченого умовами договору.

Судом встановлено, що згідно п. 14 договору земельна ділянка передана в оренду для сінокосіння та випасання худоби; згідно п. 15 договору цільове призначення земельної ділянки - для сінокосіння та випасання худоби; пунктом 16 визначені умови збереження стану об`єкта оренди: використання земельної ділянки за цільовим призначенням з дотриманням вимог чинного законодавства та режиму природоохоронного використання земель.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка площею 57,0238га була надана з метою використання як пасовища, однак значна її частина (33га) використовувались як рілля (факт засівання соняшником не заперечується учасниками процесу та підтверджено матеріалами справи), тобто без зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, з порушенням виду її цільового використання в межах однієї категорії.

Відповідно до п. 30 договору, орендар зобов`язаний використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до цільового призначення, умов договору, дотримуючись при цьому вимог чинного законодавства, норм і правил щодо використання землі; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Відповідно до п. 34 договору, дія договору припиняється, зокрема, шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

З матералів справи вбачається, що орендар без погодження з орендодавцем фактично змінив вид використання сільськогосподарських земель, тим самим порушив вимоги раціонального землекористування та одного з основних принципів державної політики у сфері охорони земель, передбаченого ст. 3 Закону України «Про охорону земель» - забезпечення охорони земель, як основного національного багатства України.

Саме цим, перш за все, завдано шкоди власнику землі і саме за цим критерієм порушення договору є істотним.

Крім того, з положень ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» вбачається, що розмір орендної плати пропорційно залежить від величини нормативної грошової оцінки земель.

Так, з наданої органом Держгеокадастру інформації (а.с.46-48) вбачається, що нормативна грошова оцінка ріллі в декілька разів перевищує відповідні показники пасовищ та, в свою чергу, свідчить про те, що внаслідок фактичного використання орендованої землі в якості ріллі, орендодавець фактично недоотримував значні грошові кошти в якості орендної плати, тим самим зазнав шкоди місцевий бюджет.

Зазначені обставини та вищевказані висновки суду не спростовані в судовому засіданні ані відповідачем, ані його представником.

Доводи представника відповідача, що усунення ОСОБА_2 порушень умов договору шляхом виконання припису та відшкодування шкоди виключає можливість для розірвання договору, вважаються судом безпідставними, оскільки факт визнання порушення, відшкодування заподіяної шкоди та його усунення в наступному є по суті дійовим каяттям, яке не скасовує наявність факту порушення орендарем умов договору, які дають підстави для його розірвання у судовому порядку.

Доводи представника відповідача, викладені у клопотанні про залишення позову без розгляду, про недоведеність прокурором наявності підстав для представництва, передбачених ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , суд не приймає до уваги за наступними підставами.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав- це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо ( Volovic v.Ukraine, № 15123/03 , ЄСПЛ 06.12.2007 р).

Тлумачення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя ( п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті. Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Приводом для звернення прокурора з позовом до суду стало виявлення порушень під час вивчення стану додержання вимог чинного законодавства при використанні земель сільськогосподарського призначення на території Чернівецького району Вінницької області.

Згідно п. 4.30 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 за № 308 (в редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53), останнє здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності в тому числі за дотримання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, використання земельних ділянок відповідно до цільового призначення.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області являється контролюючим органом, які здійснює контроль щодо дотримання вимог земельного законодавства, в тому числі цільового використання земельної ділянки усіх категорій та форм власності, а також є стороною спірного договору № 1-42.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 14.12.2020 № 50-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність» та Акту приймання-передачі земельних ділянок державної власності в комунальну власність Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області здійснено передачу земельної ділянки площею 57,0238 га з кадастровим номером 0524981500:07:001:0066

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості майна земельна ділянка площею 57,0238 га з кадастровим номером 0524981500:07:001:0066 з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби відноситься до комунальної форми власності (а.с.38-42, 56-57).

Однак, органами, на які покладено функції контролю щодо цільового використання земельної ділянки та виконання орендарем умов договору, не було вжито заходів щодо припинення порушень та повернення земельної ділянки.

Зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області листом № 0-2-0.442-1000/2-21 від 03.02.2021 повідомило прокуратуру, що за умови усунення виявленого порушення, нецільове використання земельної ділянки не є істотною підставою порушення договору оренди та його розірвання, відтак, не зверталось до суду з позовом про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки (а.с.19).

Чернівецька селищна рада листом № 217 від 04.03.2021 повідомила прокуратуру, що претензійно-позовна робота не проводилась, оскільки селищна рада не вбачає порушень земельного законодавства у даному випадку, крім того, у Чернівецької селищної ради відсутні кошти на сплату судового збору. В той же час, у разі встановлення порушень чинного законодавства Чернівецька селищна рада не заперечує щодо заявлення позову Могилів-Подільською окружною прокуратурою в інтересах Чернівецької селищної ради.

Вказане свідчить про порушення інтересів держави та територіальної громади, об`єктивною неможливість захисту таких інтересів органами, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, бездіяльністю такого органу та є підставою для звернення прокурора з позовом до суду, оскільки останній виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18)

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 від 15.10.2019 зазначає, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи сільської ради про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак, матеріалами справи встановлено, що пред`явлення позову у цій справі прокурором в інтересах держави викликано саме захистом інтересів держави та територіальної громади в суді, оскільки не було вжито заходів щодо припинення порушень та повернення земельної ділянки.

Виконана була прокурором також вимога ч. 3 ст. 23 Закону « Про прокуратуру» про те, що необхідною умовою для звернення прокурора з позовом є попереднє повідомлення саме тих відповідних компетентних органів, які мали б самостійно захищати інтереси держави. ( а.с.44-45).

Крім того, слід зазначити, що підстави представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Чернівецької селищної ради суб`єктами владних повноважень не оскаржувались. Натомість, як Головним управлінням Держгеокадастру в Вінницькій області, так і Чернівецькою селищною радою позов прокурора підтримано в повному обсязі (а.с.85-92, 96).

Щодо надання ОСОБА_2 згоди на вилучення та виділення із земельної ділянки з кадастровим номером 0524981500:07:001:0066 площею 57,0238 га іншої земельної ділянки, то даний факт не стосується предмету розгляду, оскільки на даний час земельна ділянка з кадастровим номером 0524981500:07:001:0066 не поділена, а оспорюваний договір оренди діє і є чинним. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, доводи представника представника ОСОБА_2 – адвоката Корнійчука С.А., викладені в клопотанні про залишення позову без розгляду суд вважає безпідставним та таким, що спростовані матеріалами справи, а відтак, в задоволенні такого слід відмовити.

За таких підстав суд приходить до висновку про те, що в судовому засіданні доведено, що відповідач використовувала орендовану земельну ділянку не за цільовим призначенням, тобто замість сінокосіння та випасання худоби використовувала земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської культури- пшениці, чим істотно порушила умови договору оренди, укладеного 25.06.2015року, що є підставою для розірвання договору оренди з поверненням земельної ділянки у розпорядження територіальної громади.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь прокуратури Вінницької області слід стягнути понесений судовий збір в сумі 4540 грн.

Керуючись ст.ст. 2-5, 7, 8, 10 - 13, 81, 83, 89, 90, 95, 133, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 – адвоката Корнійчука С.А. про залишення позову без розгляду – відмовити.

Позов Могилів-Подільської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Чернівецької селищної ради Вінницької області до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, - задоволити.

Розірвати договір оренди землі №1-42 від 25.06.2015, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_2 .

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути Чернівецькій селищній раді Вінницької області земельну ділянку площею 57,0238га з кадастровим номером 0524981500:07:001:0066.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Вінницької області судовий збір у розмірі 4540 /чотири тисячі п`ятсот сорок/ гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, 21027, м.Вінниця, вул.Келецька, 63, ЄРДПОУ 39767547.

Позивач: Чернівецька селищна рада Вінницької області, 24100, Вінницька область, Могилів-Подільський район, вул.Святомиколаївська, 103/1, ЄДРПОУ 04326856.

Представник позивача: Могилів-Подільська окружна прокуратура, 24000, Вінницька область, м.Могилів-Подільський, вул.Покровська, 5.

Відповідач: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2021 року.

Суддя Б.Б.Кушнір