Решение № 97296747, 31.05.2021, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/683/20

Провадження № 2-др/513/2/21

Саратський районний суд Одеської області

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Коржан О.В., представника позивача – адвоката Манової І.М., представника відповідача – адвоката Реу Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Сарата заяву представника відповідача – адвоката Реу Р.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Манової І.М., до Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 про тлумачення заповіту,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Саратського районного суду Одеської області знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Манової І.М., до Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 про тлумачення заповіту.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 29 квітня 2021 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

19 травня 2021 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив вирішити питання судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги щодо ухвалення додаткового рішення у справі просила залишити без розгляду, оскільки заява подана з порушенням вимог ст.141 ЦПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заяву в повному обсязі та просив задовольнити відповідні вимоги.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно положень ч. 4 ст. 270 ЦПК України для ухвалення додаткового судового рішення у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Вивчивши зміст поданої до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 29 квітня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника адвоката Манової І.М., до Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 про тлумачення заповіту відмовлено.

Відповідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

В матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 03 березня 2021 року за №03-03/2021-07, укладений між адвокатом Реу Р.В. та ОСОБА_2 (а.с. 131).

Представником відповідача надано до суду розрахунок гонорару від 29 квітня 2021 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 29 квітня 2021 року та Акт про прийняття-передачі наданих послуг від 29 квітня 2021 року до Договору про надання правової допомоги 03-03/2021-07, який було складено 29 квітня 2021 року, згідно якого вартість послуг наданих становить 6000 грн.

Суд не приймає до уваги, посилання представника позивача на необхідність залишення заяви без розгляду, оскільки у відзиві на позовну заяву представник відповідача просив стягнути з позивача документально підтверджені судові витрати, які поніс відповідач, про що також зазначив у судових дебатах та на підтвердження понесених відповідачем витрат, представником відповідача надано квитанцію до прибуткового ордеру №5 від 03 березня 2021 року на суму загальну суму 3000 гривень (а.с.140).

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Поза як склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Оскільки судом не вирішено питання про судові витрати під час розгляду справи 29 квітня 2021 року, враховуючи особливості предмета спору, суб`єктний склад правовідносин, ціну позову, характер виконаної адвокатом роботи та критерій розумності її розміру, а також те, на підтвердження фактично понесених витрат відповідачем, представником відповідача надана квитанція до прибуткового ордеру №5 на суму 3000 гривень, відомостей про підтвердження оплати в сумі 6000 гривень, як зазначено в детальному описі робіт до суду не надано, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень, у зв`язку з чим заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідача – адвоката Реу Р.В. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Манової І.М., до Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 про тлумачення заповіту в частині стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 виданий 09 грудня 2020 року органом 5115, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: с.Старосілля Саратського району Одеської області, проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст додаткового рішення складено 31 травня 2021 року.

Суддя К. Ю. Рязанова