Приговор № 97288755, 31.05.2021, Чернівецький районний суд Вінницької області

"31" травня 2021 р.

Справа №150/208/21

Провадження по справі №1-кп/150/26/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої: судді Цимбалюк Л.П.,

при секретарі Вітковській О.С.,

з участю: прокурора Євчена Д.Є.,

обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених – адвокатів Токарєва О.Т., Рудого А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12021020170000007 від 16.01.2021 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:

- 22.12.2020 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки та з покладенням відповідних обов`язків. Згідно вироку Вінницького апеляційного суду від 18.03.2021 вирок Чернівецького районного суду Вінницької області від 22.12.2020 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 307 КК України скасовано з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Ухвалено новий вирок та призначено ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років без конфіскації майна. Строк відбування покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_1 на виконання вироку. В решті вирок залишено без змін;

- 30.03.2021 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, із середньо – спеціальною освітою, непрацюючого, раніше судимого:

- вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 23.09.2019 за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 гривень;

- вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 27.05.2020 за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ч.2 ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з призначенням одного року іспитового строку;

- 30.03.2021 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи раніше судимими за умисні корисливі злочини, на шлях виправлення не стали, належних висновків для себе не зробили та знову вчинили новий умисний корисливий злочин за наступних обставин.

Так, 02.01.2021 до 22 год. 00 хв. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , маючи умисел спрямований на викрадення будь – якого майна із домоволодіння, в якому проживає ОСОБА_3 , керуючись жагою наживи, завчасно до початку вчинення злочину, вступили у злочинну змову один з одним.

Перебуваючи в злочинній змові ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_1 шляхом введення в оману ОСОБА_4 , попросили останнього, щоб він їх відвіз автомобілем марки «Volkswagen Golf» червоного кольору, реєстраційний номер не встановлено, до вище вказаного домоволодіння ОСОБА_3 з метою перевезення власних речей.

Приїхавши до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , 02.01.2021 року близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , впевнившись, що вони діють таємно та за їх діями ніхто не спостерігає, переконавшись, що власника домоволодіння за місцем проживання немає, шляхом вільного доступу зайшли на подвір`я домоволодіння та після цього шляхом зриву навісних замків від житлового будинку та гаражного приміщення проникли до середини, звідки вчинили крадіжку наступного майна: п`яти мішків із фуражною пшеницею загальною масою 210,6 кг., одного мішка із борошном масою близько 50 кг., розкомплектованого двигуна від мотоцикла «Днепр МТ-11» та інших металевих виробів від транспортних засобів загальною масою близько 200 кг.

Викрадені речі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 завантажили до автомобіля ОСОБА_4 марки «Volkswagen Golf» червоного кольору та після цього покинули місце вчинення злочину і викраденим розпорядилися на власний розсуд.

Відповідно до висновку експерта №321-323/21-21 від 01.02.2021 ринкова вартість одного кілограму фуражної пшениці врожаю 2019 року станом на 13.01.2021 становила 4 грн., ринкова вартість одного кілограма пшеничного борошна першого сорту станом на 13.01.2021 становила 9,5 грн.

Відповідно до висновку експерта №677/678/21-21 від 12.02.2021 ринкова вартість одного кілограму чорного металу станом на 13.01.2021 складала 5,86 грн.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, інше приміщення, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, інше приміщення, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав та показав, що у січні 2021 року у вечірній час разом із ОСОБА_2 , ввівши в оману ОСОБА_4 , попросили останнього, щоб він їх відвіз автомобілем до домоволодіння ОСОБА_3 , розташованого в с. Моївка Чернівецького району Вінницької області. Приїхавши до вище вказаного домоволодіння, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 зайшли на його територію, де зірвавши навісні замки від житлового будинку та гаражного приміщення, проникли до середини, звідки викради п`ять мішків пшениці, один мішок борошна, розкомплектований двигун від мотоцикла та інші металеві вироби від транспортних засобів. В скоєному щиро кається, обіцяє в подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав та показав, що у вечірній час у січні 2021 року разом із ОСОБА_1 ввели в оману ОСОБА_4 , який за їх проханням відвіз ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до домоволодіння, належного ОСОБА_3 , що розташований в с. Моївка Чернівецького району Вінницької області. Зайшовши на територію вище вказаного домоволодіння, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зірвали навісні замки до житлового будинку та гаражного приміщення, проникли таким чином всередину, звідки викрали п`ять мішків пшениці, один мішок борошна, розкомплектований двигун від мотоцикла та інші металеві вироби від транспортних засобів. В скоєному щиро кається, обіцяє в подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні претензій ні матеріального, ні морального характеру до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не має. Вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченим відносить на розсуд суду.

Оскільки обставини справи ніким не оспорюються, а обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позицій немає, то суд відповідно до ст. 349 КПК України за відсутності заперечень з боку учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а обмежився допитом обвинувачених, обов`язковість якого встановлено частиною 4 статті 349 КПК України.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, тобто, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, інше приміщення, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, тобто, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, інше приміщення, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч.4 ст.41 Конституції України).

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїми умисними злочинними діями посягнули на приватну власність ОСОБА_3 , яка є непорушною.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 року, №10, звернуто увагу на те, що у справах про злочини даного виду суди зобов`язані як установлювати вину підсудних та призначати їм необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів покарання, так і вживати всіх необхідних заходів до повного відшкодування заподіяної потерпілим матеріальної та моральної шкоди.

Призначаючи обвинуваченим покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ч.1, 2, 3 ст.50 КК України).

Суд при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованих на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Призначаючи обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, особу винних: ОСОБА_1 по місцю проживання характеризується негативно, ОСОБА_2 посередньо характеризуються по місцю проживання; наявність у відповідності до ст.66 КК України обставин, які пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; обставин, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у відповідності до положень ст. 67 КК України, згідно обвинувального акту не встановлено, а згідно ст.337 КПК України, суд розглядає справу лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, і не має права вийти за вказані межі, якщо це погіршує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованих на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, наявність передбачених ст.66 КК України обставин, що пом`якшують покарання та відсутність передбачених ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання.

З урахуванням особи винних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для їх виправлення, а також попередження в подальшому нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі.

Значення покарання визначається не його жорстокістю, а справедливістю, невідворотністю, своєчасністю і неминучістю його застосування за злочин, вчинений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Крім того, застосовуючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд має на меті покарати винних, що необхідно для захисту суспільства і досягнення достатньої та справедливої сатисфакції потерпілої і суспільства в цілому.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Відповідно до ухвали слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 02.02.2021 року (справа №153/141/21 (провадження по справі №1-кс/153/26/21) накладено арешт на: п`ять поліетиленових мішків білого кольору із зерном пшениці всередині, які було вилучено 29.01.2021 року під час проведення огляду за участі ОСОБА_6 . Речові докази залишено на зберіганні ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області до скасування арешту майна чи вирішення долі речових доказів рішенням суду.

З врахуванням положень статті 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність та доцільність скасування ухвали слідчого судді Чернівецького районного суду Вінницької області від 06.08.2020 року про накладення арешту на вище зазначені речі.

Питання про долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Відповідно до положень статті 118 КПК України витрати, пов`язані із залученням експертів являються процесуальними витратами.

Частиною 2 статті 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Із врахуванням вище зазначеного, суд в силу положень ст., ст.118, 124 КПК України приходить до висновку, що процесуальні витрати по справі, пов`язані з проведенням судових автотоварознавчої експертизи на загальну суму 2489 (дві тисячі чотириста вісімдесят дев`ять гривень 22 копійки, підлягають стягненню в рівних долях із обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави, оскільки їх розмір та підстава підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Цивільний позов потерпілим не заявлено.

Керуючись ст., ст.373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.4 КК України з врахуванням вироку Чернівецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2021 року, шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання визначити у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Термін відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з моменту ухвалення вироку – 31 травня 2021 року.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.4 КК України з врахуванням вироку Чернівецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2021 року, шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання визначити у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

Термін відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту ухвалення вироку – 31 травня 2021 року.

З набранням вироком законної сили з метою його виконання арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 02.02.2021 року на п`ять поліетиленових мішків білого кольору із зерном пшениці всередині, які було вилучено 29.01.2021 року під час проведення огляду за участі ОСОБА_6 , які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області,- скасувати.

Речові докази:

- п`ять поліетиленових мішків білого кольору із зерном пшениці всередині, які було вилучено 29.01.2021 під час проведення огляду за участі ОСОБА_6 , які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, - повернути власнику ОСОБА_3 .

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експертів, у зв`язку з проведенням судових товарознавчої експертиз у розмірі 2489 (дві тисячі чотириста вісімдесят дев`ять гривень 22 копійки.

На вирок суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в суді, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Суддя: Л.П. Цимбалюк