Решение № 97272725, 24.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 травня 2021 р. Справа № 120/329/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Подільської митниці Державної митної служби про визнання дій протиправними, скасування картки відмови у митному оформленні товарів та рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Подільської митниці Державної митної служби із вимогами визнати протиправними дії Подільської митниці Держмитслужби щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2020/06080; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA401000/2020/000049/2 від 23 грудня 2020 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що між ним та "Kargro Bander VB" (юридична особа з Нідерландів) укладено зовнішньоекономічний договір №MCGRO-0101, відповідно до умов якого "Kargro Bander VB" (продавець) відвантажує, а позивач (покупець) приймає та оплачує вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого використання, у кількості та по цінами, вказаним у інвойсах, що є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов даного договору між його сторонами досягнуто домовленості щодо кількості та вартості поставки товару.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення імпортованих товарів позивачем до митного органу подано електронну митну декларацію №UA401020/2020/063981 від 23 грудня 2020, у якій митна вартість товару була визначена за першим методом - за ціною договору.

Позивач стверджує, що ним надано належні докази на підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом, однак відповідач за результатами опрацювання поданої митної декларації та поданих підприємцем документів прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2020/000049/2 від 23 грудня 2020 року, яким митну вартість товару визначено за резервним (шостим) методом, а також сформував картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2020/06080.

Не погодившись із такими діями та рішеннями митного органу, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Разом із позовною заявою подано клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, а також клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 25 січня 2021 року відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено справу до судового розгляду на 18 лютого 2021 року. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію митної декларації №UA209170/2020/056823 від 11 серпня 2020 року.

12 лютого 2021 року відповідачем подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що за електронною митною декларацією №UA401020/2020/063981 від 23 грудня 2020 року до митного оформлення було заявлено товар: шини пневматичні, гумові, що вже використовувались, для вантажних автомобілів, придатні для подальшого використання. В тому числі, для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) №VFK20-08162 від 18 грудня 2020 року, автотранспортна накладна №VFK20-08162 від 18 грудня 2020 року, довідка про транспортні витрати б/н від 22 грудня 2020 року, прейскурант (прайс-лист) виробника від 18 грудня 2020 року, копію декларації країни відправлення від 18 грудня 2020 року №20NLKIU50WA8BRWD59. В ході здійснення митного контролю було здійснено перевірку заявленої декларантом митної вартості товару та встановлено, що надані документи мають розбіжності та неточності.

Так, довідка про транспортні витрати видана ФОП ОСОБА_2 , згідно з автотранспортною накладною перевізника встановити неможливо. Також в автотранспортній накладній вказано, що товар було завантажено в Montfoort (Нідерланди), а в експортній декларації та у всіх інших товаросупровідних документах зазначено Emmeloord (Нідерланди), що свідчить про відсутність у митного органу інформації про складові митної вартості товару, а саме вартості перевезення з Montfoort (Нідерланди). Також для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надано копії раніше оформлених митних декларацій на аналогічні товари №UA100380/2020/713441 від 12 серпня 2020 року, №UA100380/2020/713571 від 13 серпня 2020 року, №UA100070/2020/415567 від 11 березня 2020 року, №UA100380/2020/713564 від 12 серпня 2020 року, однак митна вартість у вищевказаних електронних митних деклараціях визначена за резервним методом та значно вища, ніж заявлений рівень вартості в поданій електронній митній декларації. Також було виявлено, що в зовнішньоекономічному договорі (контракті) зазначений відправник "Kargo Bander VB", а в інших товаросупровідних комерційних документах - "Kargro Banden B.V.". Таким чином, подані до митного оформлення документи містять розбіжності і неточності.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України пропонувалось надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Інші документи за власним бажанням.

Проте, позивач листом від 23 грудня 2020 року відмовився від надання додаткових документів.

Далі у відзиві відповідач зазначає, що за вказаною вище митною декларацією спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками, якою сформовано відповідні форми контролю щодо перевірки правильності визначення митної вартості товару.

Тому, на думку відповідача, у митниці були усі законні підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, відповідач стверджує, що митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття правомірного рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням інших визначених законодавством принципів, строків, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Разом із відзивом на позов надано витребуваний доказ.

16 лютого 2021 року позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі, а також відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач навів аргументи, які, на його думку, спростовують доводи, що містить відзив на позовну заяву.

17 лютого 2021 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю у визначений судом час прибути в судове засідання.

Ухвалою суду від 18 лютого 2021 року задоволено клопотання представника відповідача та відкладено розгляд справи на 24 березня 2021 року.

У судове засідання, призначене на 24 березня 2021 року, ані позивач, ані представник відповідача не з`явилися, незважаючи на те, що про дату, час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином.

При цьому, позивачем 22 березня 2021 року та представником відповідача 24 березня 2021 року подано заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи те, що у судове засідання учасники справи не з`явилися, подавши при цьому заяви щодо розгляду справи без їх участі, тому суд дійшов висновку розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, встановив наступне.

15 травня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та "Kargro Banden VB" (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір №MCGRO-0101, відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого використання у кількості та по цінами, вказаним у інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана у інвойс, умови поставки визначаються на умовах Інкотермс 2010 року.

Відповідно до рахунку-фактури (інвойс) №VFK20-08162 від 18 грудня 2020 року продавцем та покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість товару. Загальна кількість товару за цим документом складає 268 одиниць шин, загальна вартість товару становить 10135,00 Євро.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем до Подільської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію №UA401020/2020/063981 від 23 грудня 2020 року, у якій митна вартість товару визначена за першим методом (за ціною договору).

Одночасно, з вказаною вище електронною митною декларацією декларантом подано до митного органу необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, серед яких наступні: пакувальний лист б/н від 18 грудня 2020 року; рахунок-фактуру (інвойс) №VFK20-08162 від 18 грудня 2020 року; автотранспортну накладну №VFK20-08162 від 18 грудня 2020 року; декларацію про походження товару №VFK20-08162 від 18 грудня 2020 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, б/н від 22 грудня 2020 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №MCGRO-0101 від 15 травня 2014 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №10 від 01 січня 2020; договір про надання послуг митного брокера ЛТШ-4360 від 26 жовтня 2020 року; заяву декларанта або уповноваженої ним особи про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів №14/14-03/398-20 від 26 серпня 2020 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів №6406732 від 22 грудня 2020 року; декларацію-інвойс, складену уповноваженим (схваленим) експортером, №VFK20-08162 від 18 грудня 2020 року; лист від постачальника б/н від 22 грудня 2020 року; прайс-лист б/н від 18 грудня 2020 року; копію митної декларації країни відправлення №20NLKІU50WA8BRWD59 від 18 грудня 2020 року.

З огляду на те, що подані до митного оформлення документи містили розбіжності та неточності, тому митним органом 23 грудня 2020 року надіслано позивачеві електронне повідомлення із вимогою надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товарів, що завозяться.

23 грудня 2020 року на вимогу відповідача позивач надав наступні документи для підтвердження митної вартості товару: лист пояснення б/н від 23 грудня 2020 року; декларації щодо митного оформлення ідентичних товарів №UA100070/2020/415567 від 11 березня 2020 року, №UA100380/2020/713441 від 12 серпня 2020 року, №UA100380/2020/713564 від 12 серпня 2020 року, №UA100380/2020/713571 від 13 серпня 2020 року; додаткову угоду до контракту №MCGRO-0101 від 15 травня 2014 року.

За результатами розгляду поданої декларантом електронної митної декларації №UA401010/2019/063981 та доданих до неї документів 23 грудня 2020 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UA401000/2020/000049/2, відповідно до якого митну вартість товару визначено за резервним (шостим) методом. Підставою прийняття такого визначено те, що до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактуру №VFK20-08162 від 18 грудня 2020 року, СMR від 18 грудня 2020 року №VFK20-08162, довідку про транспортні витрати б/н від 22 грудня 2020 року, прейскурант (прайс-лист) виробника від 18 грудня 2020 року, копію декларації країни відправлення від 18 грудня 2020 року №20NLKIU50WA8BRWD59. Відповідно до частини 1 статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені Митним кодексом України). Згідно з пунктом 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до пункту 2 статті 52 Митного кодексу України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Так, довідка про транспортні витрати видана ФОП ОСОБА_2 , згідно з CMR перевізника встановити неможливо. Також в CMR вказано, що товар було завантажено в Montfoort Нідерланди , а в експортній декларації та у всіх інших товаросупровідних документах зазначено Emmeloord Нідерланди , а тому у митного органу відсутня інформація про складові митної вартості товару, а саме вартості перевезення з Montfoort Нідерланди . Також для підтвердження заявленої митної вартості декларантом було надано копії раніше оформлених митних декларацій на аналогічні товари №UA100380/2020/713441 від 12 серпня 2020 року, №UA100380/2020/713571 від 13 серпня 2020 року, №UA100070/2020/415567 від 11 березня 2020 року, №UA100380/2020/713564 від 12 серпня 2020 року, однак митна вартість у вищевказаних електронних митних деклараціях визначена за резервним методом та значно вища, ніж заявлений рівень вартості в поданій електронній митній декларації. Також було виявлено, що в зовнішньоекономічному договорі (контракті) зазначений відправник "Kargo Bander VB", а в інших товаросупровідних комерційних документах - "Kargro Banden B.V.". Таким чином, подані до митного оформлення документи містять розбіжності і неточності. Враховуючи вищевикладене, декларанту були направлені електронні повідомлення з вимогою надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товарів. Крім того, як зазначено в статті 337 Митного кодексу України, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється зокрема із застосуванням контролю співставлення та в інші способи, передбачені Митним кодексом України. Зазначена форма контролю полягає в співставленні даних про вартість товарів, які заявляє декларант, з даними про вартість таких товарів, які містяться в інших електронних документах, наявних у митного органу на момент здійснення митного оформлення-оцінюваних товарів. Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України необхідно надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, 2) виписку з бухгалтерської документації, 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант листом від 23 грудня 2020 року відмовився від надання додаткових документів. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, тому відповідно до підпунктів 2, 3 статті 58 Митного кодексу України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (статті 59 та 60 Митного кодексу України) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (мали ідентичний термін та умови експлуатації, ступінь зносу, стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (стаття 62 Митного кодексу України) та (стаття 63 Митного кодексу України) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості є МД від 11 серпня 2020 року №UА209170//2020/056823, за якою випущений у вільний обіг товар від цього ж самого відправника - "Шини пневматичні гумові, що вже використовувались, для вантажних автомобілів, в асортименті".

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2020/06080. Підставою формування такого рішення вказано те, що в процесі митного контролю та митного оформлення з`ясовано, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару. Рішення про відмову прийнято у зв`язку із винесенням рішення про коригування митної вартості товару від 23 грудня 2020 року №UA401000/2020/000049/2.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Статтею 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13 березня 2012 року (надалі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 МК України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно із статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини 1, 2 статті 52 МК України).

Частинами 1 та 2 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин 1, 2 статті 53 МК України слідує, що МК України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Водночас, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 МК України).

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 2 статті 53 МК України визначено перелік документів, якими декларант може підтвердити митну вартість товарів; водночас, застосування частини 3 статті 53 МК України (щодо витребовування митним органом додаткових документів) можливе лише за певних умов, що обумовлені цією частиною, а саме: у разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; при цьому, вимога щодо надання додаткового (их) документу (ів) повинна стосуватися виключно лише того (тих) документу (ів), відсутність якого (яких) не дає можливості пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

На необхідності витребовування лише тих документів, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, що визначені частиною 3 статті 53 МК України, вказував і Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 року у справі №804/16980/14.

Таким чином, вимога надання додаткових документів можлива лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, як свідчить вимога від 23 грудня 2020 року, митним органом витребовувався зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності (вказаний документ визначений частиною 2 статті 53 МК України), а також договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписка з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (про такі документи йдеться у частині 3 статті 53 МК України).

Отже, відповідач вимагав у позивача, окрім документів, що передбачені частиною 3 статті 53 МК України, також і документ, що визначений частиною 2 статті 53 МК, що не узгоджується із приписами частини 3 статті 53 МК України, адже цією нормою не передбачено можливості вимагати інші документи, ніж ті, перелік яких наведений у частині 3 статті 53 МК України.

З приводу вимоги про надання додаткових документів (договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, виписки з бухгалтерської документації, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини), то такі хоч і містяться у переліку, що визначений частиною 3 статті 53 МК України, проте, на переконання суду, підстав для витребовування таких документів не було, адже підставою для такого витребовування можуть бути лише, якщо подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Однак, митним органом не обгрунтовано необхідність надання саме таких документів.

З урахуванням зазначеного суд доходить висновку, що вимога митного органу щодо необхідності надання додаткових документів є безпідставною та необгрунтованою, адже наданих позивачем документів було достатньо для підтвердження числового значення складових митної вартості товару, що імпортувався.

Окрім наведеного вище, на протиправність рішення про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Отже, із системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічні висновки містяться і у постановах Верховного Суду від 27 липня 2018 року у справі №809/1174/17 та від 05 лютого 2019 року у справі №816/1199/15-а.

Однак, аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем у рішенні про коригування митної вартості ввезеного товару не наведено.

Водночас, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, відповідач послався лише на деякі розбіжності (неточності), які не стосуються числового значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На переконання суду, розбіжності у назві контрагента позивача, місця завантаження товару, що імпортувався, тощо не є тими розбіжностями, про які йдеться у частині 3 статті 53 МК України, адже такі не стосуються саме числового значення складових митної вартості товарів.

Відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості товару, повинен брати до уваги лише ті докази, що стосуються предмета доказування, тобто ціну товару та інші складові його митної вартості. Водночас, в даному випадку митний орган у рішенні про коригування митної вартості товару посилається на технічні помилки, що не можуть бути покладені в основу оскаржуваного рішення, оскільки не стосуються числового значення складових митної вартості товарів.

Разом із тим, визначаючи митну вартість за резервним методом, митний орган зазначив, що джерелом числового значення митної вартості є митна декларація №UA209170/2020/056823 від 11 серпня 2020 року, не навівши при цьому порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що є порушенням статті 55 МК України.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджували заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу не було підстав для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом.

Відтак, наведені вище обставини свідчать про допущення відповідачем протиправних дій щодо відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості товарів, а також вказують на необгрунтованість рішення про коригування митної вартості №UA401000/2020/000049/2 від 23 грудня 2020 року, а тому таке належить скасувати.

З приводу позовної вимоги щодо скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2020/06080 від 23 грудня 2020 року, то суд звертає увагу на таке.

Частиною 6 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Із картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що оскаржується, слідує, що така сформована у зв`язку із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару №UA401000/2020/000049/2 від 23 грудня 2020 року без конкретизації у ньому однієї з підстав, які визначені частиною 6 статті 54 МК України, що вказує на недостатню обгрунтованість такого рішення.

Відтак, оскільки судом встановлено безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості №UA401000/2020/000049/2 від 23 грудня 2020 року, з посиланням на яке сформована картка відмови, що оскаржується, а тому така є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, а також докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 908 гривень, 2270 гривень та 2270 гривень, що підтверджується платіжними дорученням №№7835, 7842, 7843 від 11 січня 2021 року.

Відтак, на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 5448 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Подільської митниці Державної митної служби України.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 90, 139, 242, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Подільської митниці Державної митної служби України щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , за першим методом визначення митної вартості товару.

Визнати протиправним та скасувати рішення Подільської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №401000/2020/000049/2 від 23 грудня 2020 року.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2020/06080.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 5448 (п`ять тисяч чотириста сорок вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Подільської митниці Державної митної служби України.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Подільська митниця Державної митної служби України (місцезнаходження: 21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, буд. 17; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43350542)

Повний текст рішення складено 24.05 2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович