Постановление суда № 97272313, 31.05.2021, Іванівський районний суд Херсонської області

Справа № 656/307/21

Номер провадження 2/656/94/21

26.05.2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 року смт Іванівка

Суддя Іванівського районного суду Херсонської області Ференц Р.І., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 : (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) до приватного підприємства « Юг Ойл» (юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 72312, м.Мелітополь, Запорізька область, вул.Богдана Хмельницького,19) про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

В С Т А Н О В И В:

26.05.2021 року ОСОБА_1 подала до Іванівського районного суду Херсонської області позовну заяву до приватного підприємства «Юг Ойл» про стягнення невиплаченої заробітної плати з 01.03.2021 року по 09.03.2021 року в сумі 1663,64 грн, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 10634,86 грн, середній заробіток за період затримки розрахунку з 10.03.2021 року по 24.05.2021 року в сумі 15953,82 грн, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2021 року у провадження судді Іванівського районного суду Херсонської області Ференц Р.І. передана дана справа.

Предмет позову є стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї додатки, суддя вважає, що її слід залишити без руху з огляду на наступне.

Відповідно до висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року по справі N 910/4518/16, провадження №12-301гс18, за змістом приписів ст.ст.94,116,117 Кодексу законів про працю України та ст..ст.1,2 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 30.11.2016 року у справі №226/168/15-ц (провадження №6-1121цс16), за наслідками розгляду справи яка виникла з правовідносин щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ст..1 Закону України «Про судовий збір», судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

В резолютивній частині позивачка ставить три позовні вимоги, якими просить стягнути на її користь з приватного підприємства «Юг Ойл» невиплачену заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за період затримки розрахунку.

Отже, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачка просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку.

Згідно ч.1 ст.3 та ст.4 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас, згідно зі ст..1 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30.06.1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Конституційний Суд України, в рішенні від 15.10.2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Згідно норм матеріального права, якщо працівник у день звільнення не працював, усі суми, що належать йому, мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст.ст.47,116 КЗпП України).

Зі змісту висунутого позову, а також з доданих до позову матеріалів вбачається, що позивачка згідно наказу № 4-к від 09.03.2021 року звільнена із займаної посади за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме - у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу сум, що належать звільненому працівникові, у терміни, зазначені в ст..116 КЗпП України, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому звернутися до суду із заявою про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні працівник може в тримісячний термін, згідно вимог ч.1 ст.233 КЗпП України і термін відраховують із дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що роботодавець з ним розрахувався, що відповідає вимогам рішення КС України від 22.02.2012 року №4-рп/2012.

До структури заробітної плати, визначеної у ст..2 Закону України "Про оплату праці" входять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсації та інші грошові та матеріальні виплати, які передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати та за змістом ч.1 ст.117 КЗпП України є видом відповідальності роботодавця за порушення строків виплати належних звільненому працівникові сум.

Крім того, на підставі ст..2 Закону України «Про оплату праці», структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5, розробленої відповідно до Закону України від 17.09.1992 року №2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків.

Відповідно до п.1.3 Інструкції №114/8713, для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції №114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст..2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях, а тому заявлена позивачкою позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не підпадає під категорію пільгової та підлягає оплаті судовим збором.

Таким чином, позивачці необхідно сплатити судовий збір за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі відповідно до п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" в розмірі 1 відсотку від суми вимоги, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачкою заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 10.03.2021 року по 24.05.2021 року в сумі 15953,82 грн. Тобто, відповідно ставок судового збору позивачка повинна сплатити судовий збір в сумі 908,00 грн за заявлену вимогу за наступними реквізитами: Отримувач коштів ГУК у Херсон обл/Іванівс СТГ/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37959517; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA688999980313121206000021389; Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Відповідно до ч.4 ст.175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Проте, позивачкою не зазначено підстав звільнення від сплати судового збору за вимогою про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку з 10.03.2021 року по 24.05.2021 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачкою вимоги ст.4 Закону України "Про судовий збір" не дотримано.

Згідно приписів п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст..ст.175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачці строк для усунення виявлених недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,13,43,76-83,175,185,258-260,353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного підприємства «Юг Ойл» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення зазначених в ній недоліків, а саме подати квитанцію на підтвердження сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку не усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Копію ухвали направити позивачці.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Р. І. Ференц