Решение № 97271683, 12.05.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8019/19

пр. № 2/759/310/21

12 травня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Коваль О.А. при секретарі Проневич В.В.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2

представника третьої особи Стукалова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця № 2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, заподіяної залиттям квартири, в розмірі 76 128,00 грн., на відшкодування моральної шкоди - 50 000, 00 грн., а також судові витрати по справі по справі. Обгрунтовує свої вимоги тим, що 28.11.2018 року близько 16-00 год. сталося залиття її квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві власності. Згідно акту про залиття комісії ЖЕД-2 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» від 29.11.2018 року залиття сталося з вини відповідача, внаслідок самовільного втручання мешканців квартири № 43 у роботу системи трубопроводу холодного водопостачання шляхом заміни металевої труби на поліпропілен, стоякові труби в квартирі замінені до перекриття. Згідно висновку будівельно-технічного експертного дослідження від 11.04.2019 року розмір матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, становить 76 128,00 грн., вартість послуг експертної установи склала 5 550,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Позивач є пенсіонером, повинна витрачати свій час та зусилля для вирішення питань, пов`язаних з ліквідацією аварії та її наслідками, шукати експертів, юристів, працівників ЖЕД для відстоювання порушених прав та усунення наслідків залиття квартири, яка залишилась без світла та потребує ремонту. Відповідач на зв`язок не виходить, до теперішнього часу збиток не відшкодувала, що сприяє посиленню душевних страждань позивача, яка оцінює завдану їй моральну шкоду у 50 000,00 грн., яку просить стягнути з відповідача та 1800,00 грн. витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 10.05.2019 року відкрито провадження по справі, яке постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, заперечував вину відповідача в залитті квартири позивача, оскільки будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі та обслуговуванні Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», саме на Комунальне підприємство на момент залиття квартири позивача 28.11.2018 року покладено обов`язок з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тому відповідальність по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди, завданої позивачу, покладається на третю особу, як на балансоутримувача, який повинен забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та проводити періодичний профілактичний огляд стану трубопроводу. Відповідач не погодилась з висновком ЖЕД-2 про встановлення вини відповідача у залиття, але ЖЕД-2 було проігноровано вимогу про проведення повторного обстеження квартири на предмет залиття. Просить відмовити в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю причинно-наслідкового зв`язку між шкодою, завданою залиттям квартири позивача та діями відповідача, оскільки вина у залитті квартири позивача повністю на Комунальному підприємстві «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва».

Представник третьої особи направив до суду пояснення щодо відзиву, в якому зазначив, що Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» капітальних ремонтів житлового фонду не проводить взагалі, витрати на капітальний ремонт не входять до розрахунку вартості послуг Комунального підприємства. Представник відповідача підтвердив факт втручання в систему водопостачання та проведення робот з заміни стояку за кошти та на замовлення відповідача. Заміна відповідачем труб на поліпропіленові фактично призвела до порушення існуючого проектного рішення, оскільки за умови різних фізико-хімічних характеристик матеріалів влаштовано переобладнання стояків зі з`єднанням металу та пластику, що не дозволяється. Тобто таке переобладнання відбувалось без узгодження проектної документації та з порушеннями діючих ДБН. Саме відповідач, як замовник, згідно ч. 2 ст. 1172 ЦК України повинен нести відповідальність за порушення під час робіт по заміні стояків, що призвели до настання шкоди третім особам.

Постановою Київського апеляційного суду від 20.11.2019 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 19.09.2019 року про відмову у поновленні процесуальних строків подачі суду клопотання про витребування доказів та залучення третьої особи, про витребування доказів та залучення третьої особи скасовано. Відмовлено у поновленні пропущеного строку для подання заяв і клопотання. Залишено без розгляду заяву про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи та про витребування доказів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі у зв`язку зі встановленою виною відповідача, в подальшому надав заяву про розгляд справи у відсутність позивача та її представника.

Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову у зв`язку з відсутністю доказів протиправності дій відповідача. Висновок експертизи вважають неналежним доказом, оскільки експерта не попереджено про кримінальну відповідальність, сама експертиза була проведена через чотири місяці після залиття, крім того є розбіжності по розрахунку у висновку.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази та матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.01.2015 року.

Відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.04.2019 року.

Згідно акту про залиття комісії ЖЕД-2 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» від 29.11.2018 року залиття квартири АДРЕСА_1 сталося на системі холодного водопостачання через пошкодження на переході з`єднань між поліпропіленом та металевою трубою, що сталося внаслідок самовільного втручання мешканців квартири № 49 у роботу системи трубопроводу холодного водопостачання шляхом заміни металевої труби на поліпропілен, стоякові труби в квартирі замінені до перекриття.

Згідно висновку будівельно-технічного експертного дослідження № ED-1702-1-1302.19 від 11.04.2019 року Судової незалежної експертизи України розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 станом на момент складання висновку становить 76 128,00 грн.

Вартість послуг експертної установи склала 5 550,00 грн., що підтверджується рахунком № ED-1702-1-1302.19 від 22.03.2019 року та актом приймання-передачі наданих послуг від 19.04.2019 року.

Згідно ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ від 24.01.2006 року № 45, власник квартири зобов`язаний забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приладів та обладнання будинку.

Згідно з пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 1992 року № 572 (зі змінами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45) власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.

На підставі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги - факт завдання шкоди (збитків) відповідачем та обґрунтувати її розмір. Саме до цього зводяться правові висновки щодо застосування норм права, що висловлені Верховним Судом України в постанові від 03 грудня 2014 року N 6-183цс14.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вина відповідача щодо залиття квартири позивача встановлена на підставі акту від 29.11.2018 року, який складений комісією у складі: інженера ЖЕД-2, майстра ремонтної дільниці ЖЕД-2, майстра технічної дільниці ЖЕД-2, слюсара-сантехніка ЖЕД-2 та який затверджений начальником ЖЕД-2, де за висновком комісії встановлено, що залиття сталось 28.11.2018 року внаслідок самовільного втручання мешканців квартири № 49 у роботу системи трубопроводу холодного водопостачання шляхом заміни металевої труби на поліпропілен, стоякові труби в квартирі замінені до перекриття.

Враховуючи вище викладене, суд вбачає в діях відповідача порушення законних прав та інтересів позивача.

Згідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт втручання відповідача в систему водопостачання та проведення робот з заміни стояку за кошти та на замовлення відповідача. При цьому переобладнання відповідачем відбувалось без узгодження проектної документації та з порушеннями діючих ДБН.

Відповідач у добровільному порядку завдану позивачу матеріальну шкоду не відшкодував. У спростування вищезазначеного відповідачем будь-яких доказів не надано. Тому суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 76 128,00 грн.

Надані сторонами докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з обставинами справи.

Суд звертає у вагу і на те, що Постанова Верховного Суду № 522/1029/18 від 18.12.2019 року, на яку посилається сторона відповідача, стосується інших правовідносин, зокрема недійсності договору купівлі-продажу майнових прав, визнання права власності. По суті вся захисна позиція відповідача зводиться до простих заперечень доводів і доказів сторони позивача, тоді як доказів відсутності своєї вини у здійсненні вказаного залиття суду надано не було, що враховується судом. Доказів іншої суми відшкодування шкоди також не надано, тому суд зважає на наданий позивачем висновок експертного дослідження.

Отже, на основі повного та всебічного з`ясування обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку про доведеність вини відповідача у залитті квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності позивачу.

З урахуванням тієї обставини, що в судовому засіданні судом встановлено порушення прав позивача винними діями відповідача, тому вимоги про відшкодування моральної шкоди також підлягають задоволенню в частині, оскільки позивачем не наведено доказів на обґрунтування її розміру 50 000 грн.. З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт наявності моральної шкоди в узагальненому вигляді моральних страждань і приходить до висновку про необхідність її задоволення у розмірі 5000 гривень, що відповідає характеру моральних страждань позивача, завданих внаслідок порушення її прав, що передбачено ст.23 ЦК України, а також з урахуванням принципів розумності та справедливості.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, в розмірі 1920,00 грн. та 820,00 грн., відшкодування вартості проведеної експертизи в розмірі 5 550,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1800,00 грн., що загалом складає 10 090 (десять тисяч дев"яносто) грн. судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 1166, 1192 ЦК України, ст. ст. 76-81, 141, 263 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користьОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної залиттям квартири - 76 128 (сімдесят шість тисяч сто двадцять вісім) грн., на відшкодування моральної шкоди - 5 000 (п"ять тисяч) грн., а також судові витрати по справі у розмірі 10 090 (десять тисяч дев"яносто грн.

В іншій частині позову відмовити. Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції. Рішення суду на бирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя Коваль О.А.