Решение № 97271374, 13.05.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/20599/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретарів - Міроненко С.П., Булгакової Є.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_7 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталія Володимирівна, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування реєстрації права власності, -

у с т а н о в и в :

19.12.2019 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідачів про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування реєстрації права власності, у якому просить визнати недійсними договори купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 від 14.03.2005 року та 22.01.2018 року, а також скасувати державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_6 від 10.01.2018 року, за ОСОБА_3 від 22.01.2018 року та від 23.03.2018 року, та за ОСОБА_7 від 23.03.2018 року.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивачка є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_5 . Приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько дитини - ОСОБА_8 . Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді кв. АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належала померлому та його батькам ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 03.12.2004 року за реєстровим номером 3512. 06.12.2017 року позивач діючи як законний представник своєї неповнолітньої доньки звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_8 у зв`язку із чим було заведено спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_8 №20/2017. Згідно спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_10 №204/2013 та довідки Десятої київської державної нотаріальної контори, спадкоємцями, що прийняли спадщину, яка складається з ј частини кв. АДРЕСА_1 є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і станом на 10.10.2013 року жодних свідоцтв про право на спадщину не видавалось. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18.06.2013 року встановлений юридичний факт про те, що ОСОБА_8 постійно з 2005 року проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїм батьком ОСОБА_10 до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно довідки ЖЕО №363 від 17.07.2013 року ОСОБА_9 проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 18.01.2005 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, в силу положень ст. 1268 ЦК України, померлий ОСОБА_8 прийняв спадщину після смерті своїх батьків та за своє життя не встиг отримати свідоцтва про право на спадщину, однак згідно ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. За ОСОБА_8 зареєстроване право власності на Ѕ частину кв. АДРЕСА_1 , а інша Ѕ частина вказаної квартири також належала ОСОБА_8 у порядку спадкування. Єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_8 є його неповнолітня донька ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, що складається з кв. АДРЕСА_1 . При цьому, позивач не має можливості оформити спадщину за неповнолітньою дитиною у зв`язку з виявленими порушеннями прав та законних інтересів дитини, які полягають у наступному. При оформлені спадщини виявилось, що право власності на спадкову квартиру зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3 , який набув квартиру за договором купівлі-продажу від 22.01.2018 року укладеним з відповідачем ОСОБА_6 . Зі змісту вказаного договору вбачається, що квартира належала продавцю на підставі договору-купівлі продажу від 14.03.2005 посвідченим приватним нотаріусом КМНО Федоришиним О.А. за реєстровим номером 5134. Як дізналась позивач, договір купівлі-продажу від 14.03.2005 року було нібито укладено між ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 . У зв`язку з наведеним за заявою позивача відкрите кримінальне провадження №42018101040000074 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. В межах кримінального провадження 05.06.2018 року у приватного нотаріуса було вилучено оригінал договору купівлі-продажу квартири від 14.03.2005 року та ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.12.2018 року призначено проведення судово-технічної експертизи нотаріального бланку на якому надруковано текст договору від 14.03.2005 року. Результати проведеної експертизи свідчать, що договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 від 14.03.2005 року нібито укладений між ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , надрукований на підробленому бланку із застосуванням монтажу вилучених з іншого бланку елементів. Отже, відповідач ОСОБА_6 сфальсифікував договір купівлі-продажу квартири щоб заволодіти цією квартирою, з метою її подальшого відчуження відповідачу ОСОБА_3 . Крім того, посвідчення договору купівлі-продажу від 14.03.2005 року відбулось за наявності заборони на відчуження майна. Так, при оформленні ОСОБА_8 спадщини після смерті його батька ОСОБА_10 було виявлено зареєстрований 06.09.2004 року арешт майна ОСОБА_10 на підставі постанови ДВС Броварського району від 29.11.2001 року. Вказане послугувало підставою звернення ОСОБА_8 із позовом до ВДВС про скасування постанови АА №795-331 від 29.11.2001 року і постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 року позов ОСОБА_8 був задоволений, а відповідна постанова скасована. Враховуючи, що з 06.09.2004 року було зареєстроване обтяження на все майно ОСОБА_10 і зняте лише у 2013 році, 14.03.2005 року договір купівлі-продажу не міг бути посвідчений жодним нотаріусом. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що нотаріальна діяльність ОСОБА_11 , який нібито посвідчував спірний договір купівлі-продажу, була припинена 22.05.2009 року у зв`язку з анулюванням свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю за неодноразові порушення вимог чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій. Позивач вказує, що виготовлення договору на підробленому бланку не є нотаріальним посвідченням договору, що свідчить про нікчемність такого договору, при цьому позивач просить визнати цей договір недійсним посилаючись на те, що зміст правочину суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства й недотримано форми вчинення правочину. У зв`язку з наведеним відповідач ОСОБА_6 не набув права власності на спірну квартиру і оскільки такого факту не існувало, то і реєстрація права власності за ним на квартиру у відповідному державному реєстрі підлягає скасуванню, як незаконна, що здійснена на підставі підробленого документу, який не має статусу документа, що є підставою для проведення державної реєстрації права власності. Поряд із цим, оскільки відповідач ОСОБА_6 не був власником спірної квартири, адже заволодів нею незаконно на підставі підробленого документу та нікчемного правочину, він не мав права відчужувати квартиру, відтак договір купівлі-продажу укладений між відповідачами 22.01.2018 року також підлягає визнанню недійсним із скасуванням проведених державних реєстрацій права власності на квартиру. Крім того, позивач вказує, що 23.03.2018 року відповідач ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу спірної квартири з третьою особою у справі ОСОБА_7 та відповідно відбулась реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_7 . У цей же день, 23.03.2018 року, договір купівлі-продажу квартири між відповідачем ОСОБА_3 та третьою особою ОСОБА_7 було розірвано і право власності на квартиру знов зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3 , але змінилась підстава набуття права власності, а саме - договір про розірвання договору купівлі-продажу. На думку позивача, такі дії відповідача ОСОБА_3 та третьої особи були спрямовані на зміну номеру запису про право власності відповідача ОСОБА_3 та зміни підстави виникнення у нього права власності на спірну квартиру. Ураховуючи все вище викладене позивач просить також скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру за третьою особою та останню реєстрацію права власності на квартиру за відповідачем ОСОБА_3 , що проведена на підставі договору про розірвання договору купівлі-продажу.

Ухвалою суду від 18.03.2020 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 02.11.2020 року повернуто зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 в інтересах якої діє ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ПН КМНО Мазарчук Н.В., ПН КМНО Колєсніченко О.Д., Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання особи добросовісним набувачем квартири.

Ухвалою суду від 15.01.2021 року залишено без задоволення заяву представника відповідача ОСОБА_3 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 15.01.2021 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні 12.05.2021 року відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву і ураховуючи позицію сторони позивача, яка не заперечувала проти прийняття судом відповідного відзиву не дивлячись на порушення строків його прийняття, відзив відповідача був долучений до матеріалів справи.

Зі змісту вказаного відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач ОСОБА_3 не визнає заявлених до нього позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що при проведення експертизи перед експертом не ставилось питань підробки підписів та відповідності дати посвідчення договору зазначеної на бланку реальній даті укладання такого договору. Орган досудового розслідування не вживав заходів тимчасового доступу до документів із реальними підписами сім`ї ОСОБА_12 та не ставив перед експертом зазначених вище питань. У листі Броварської районної державної нотаріальної контори від 13.08.213 року повідомлялось, що постанова АА79331 Броварської ДВС не містить відомостей щодо дати та ідентифікаційного номеру боржника, що в свою чергу позбавляє можливості ідентифікувати особу, а наявне в матеріалах справи рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 року містить знеособлену інформацію, що не дозволяє ідентифікувати осіб, які ініціювали питання оскарження рішення про арешт майна. Крім того, зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що арешт майна був незаконним, тож боржник вправі був вчиняти будь-які правочини в силу незаконності такого арешту. На думку сторони відповідача, відсутні реальні докази підробки договору купівлі-продажу та обмежень у ОСОБА_10 на розпорядження своїм майном. ОСОБА_3 у січні 2018 року за допомогою ріелтора віднайшов квартиру, яка за ціною була нижчою ринкової та вирішив її придбати. ОСОБА_6 пояснював низьку вартість квартири необхідністю швидкого продажу у зв`язку з переїздом за кордон та незадовільним станом самої квартири. Під час укладення договору купівлі-продажу перевірялась наявність заборон та обтяжень, перевірялись документи продавця і жодних обмежень або застережень встановлено не було. В подальшому ОСОБА_3 вирішив відчужити квартиру, оскільки ремонт вимагав значного часу та додаткових фінансових витрат. 23.03.2018 року ОСОБА_3 уклав з третьою особою у справі договір купівлі-продажу спірної квартири, однак ОСОБА_7 відмовився передавати кошти за квартиру, що призвело до необхідності виклику співробітників правоохоронних органів і після роз`яснення йому наслідків такої відмови, ОСОБА_7 погодився розірвати договір купівлі-продажу. Через декілька місяців після цих подій ріелтор повідомив, що знайшовся покупець на квартиру, але в процесі підготовки документів у нотаріуса стало відомо про наявність арешту накладеного ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.05.2018 року у справі №755/7490/18 (провадження №1кс/755/2786/18). В даному випадку ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, оскільки не міг знати про те, що відносно спірної квартири вчинилися шахрайські дії. На момент укладення договору купівлі-продажу від 22.01.2018 року були надані правовстановлюючі документи, було перевірено особу власника, вчинено усіх дій, які необхідні під час укладання правочину. Отже, ОСОБА_3 при вчиненні правочину 22.01.2018 року не знав і не міг знати про відсутність у продавця ОСОБА_6 прав на відчуження спірного майна, тому відповідач просить відмовити у задоволенні позову та визнати його добросовісним набувачем.

В судовому засіданні позивачка підтримала вимоги своєї позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що після смерті ОСОБА_8 вона була у квартирі, змінила замки і тому не розуміє яким чином інші особи змогли у неї потрапити. Деякий час позивачка знаходилась з дитиною у відпустці, а після повернення проходячи повз будинок помітила, що у квартирі хтось є. Ці особи повідомили, що вони є ріелторами і на замовлення власника здійснюють дії по продажу квартири. У зв`язку з наведеним позивачка викликала працівників поліції, було відкрите кримінальне провадження та накладений арешт на квартиру. В подальшому позивачка помітила, що хтось знов вдерся у квартиру та робить там ремонт, що знов стало підставою для виклику працівників поліції.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснив суду, що позивачка як законний представник пред`явила позов в інтересах своєї дитини, оскільки дитина є єдиною спадкоємицею майна свого померлого батька ОСОБА_8 , однак не має змоги оформити свої спадкові права з огляду на те, що спадкова кв. АДРЕСА_1 була незаконно відчужена і на теперішній час її власником є відповідач ОСОБА_3 . Першочергово був підроблений нотаріальний бланк купівлі-продажу квартири, на теперішній час відкрите кримінальне провадження, яке триває, а в його межах проведене судова експертиза нотаріального бланку, яка установила, що бланк договору підроблений.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додатково пояснив суду, що на час придбання ним квартири йому не було відомо про те, що майно є спірним і будь-яких підозр в нього не виникало. Коли відповідач став робити ремонт у кватирі до нього прийшли представники поліції і квартира була опечатана та на неї накладений арешт. Відповідач зазначає, що вирішив в подальшому відчужити квартиру, оскільки народилась дитина та необхідне було більше за розміром житло, тому уклав з третьою особою у справі договір купівлі-продажу, однак ОСОБА_7 виявився шахраєм і коштів за квартиру не віддав, але відповідач зміг домогтись від нього розірвання договору купівлі-продажу. Після цього відповідач ще раз намагався продати квартиру, однак нотаріус повідомив, що квартира знаходиться під арештом.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додатково пояснив суду, що в матеріалах справи наявне підтвердження відкриття спадщини та наявні деякі докази як то експертиза про те, що нібито з бланком договору було щось не так. Але постає питання у тому, що договір датований 2005 роком, тож необхідно було провести почеркознавчу експертизу, на тепер же не відомо чи підписували продавці договір купівлі-продажу чи ні. В межах проведення експертизи треба також було встановити дійсну дату укладення договору, чи відповідає вона 2005 року, чи ні. Якщо померлий ОСОБА_8 дійсно жив у квартирі, то експертним шляхом треба було перевірити чи договір дійсно складений після його смерті. Стосовно наявності арешту майна, із поданого стороною позивача рішення суду не можливо встановити кого воно стосується, адже наявне знеособлення учасників справи, тож не можна чітко говорити про те, що цей арешт дійсно стосувався майна батька ОСОБА_8 - ОСОБА_10 . При оформленні спірного договору купівлі-продажу нотаріус вчинив всі необхідні дії для посвідчення договору, ніяких заборон виявлено не було, отже ОСОБА_3 діяв добросовісно, придбав квартиру по добрій ціні. Представник вважає, що в даній справі відсутні достатні докази, відсутні докази про те, що ОСОБА_3 знав про будь-які шахрайські дії і фактично йому про це не було відомо. В матеріалах справи відсутні достатні експертизи, а будь-яких заборон при оформленні договору купівлі-продажу не було. Якщо приймати до уваги рішення адміністративного суду, то вбачається, що арешт на майно був незаконним, тож боржник взагалі-то мав право розпорядження квартирою.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, неодноразово викликався до суду шляхом направлення на його адресу судової кореспонденції, ухвалу про відкриття провадження у справі, разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримав 29.05.2020 року, відзиву на позовну заяву не подав. Всі інші судові повістки, надіслані на адресу відповідача, повернулись до суду з відмітками поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Відповідач викликався до суду також шляхом розміщення оголошення на офіційному Інтернет-сайті судової влади.

Треті особи в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи наявні клопотання третіх осіб про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_5 , батьками якої є: батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 16).

За змістом копії свідоцтва про смерть, приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 (а.с. 17).

Відповідно до положень ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.ст. 1222, 1223 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтями 1258, 1261 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2017 року позивачка в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_5 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття дитиною спадщини після її померлого батька - ОСОБА_8 (а.с. 22).

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, за вказаною заявою 06.12.2017 року заведено спадкову справу №20/2017 щодо майна померлого ОСОБА_8 (а.с. 23).

За змістом копії договору купівлі-продажу квартири від 03.12.2004 року, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (продавці) продали, а покупці купили ( ОСОБА_9 ј частини, ОСОБА_10 ј частину, ОСОБА_8 Ѕ частину) квартири під номером АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Згідно копії реєстраційного посвідчення виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 07.12.2004 року, квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстрована за: ОСОБА_9 - ј; ОСОБА_10 - ј; ОСОБА_8 - Ѕ (а.с. 20).

Відповідно до інформаційної довідки КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» №КВ-2017 №48566 від 08.12.2017 року, згідно з даними реєстрових книг Бюро, кв. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_9 - 1/4 частини, ОСОБА_10 - 1/4 частини, ОСОБА_8 - 1/2 частини на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03.12.2004 року, №3515 (а.с. 19).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18.06.2013 року встановлено факт про те, що ОСОБА_8 постійно (з 2005 року) проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїм батьком ОСОБА_10 до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 27).

За змістом довідки про реєстрацію місця проживання №00223452 від 18.10.2017 року, ОСОБА_8 був зареєстрований в кв. АДРЕСА_1 з 18.01.2005 року (а.с. 21).

Згідно довідки №363 ЖРЕО №420 від 17.07.2013 року, ОСОБА_9 проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 18.01.2005 року по день смерті. Померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 28).

Згідно довідки Десятої Київської державної нотаріальної контори, в провадженні вказаної нотаріальної контори знаходиться спадкова справа №204/2013 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 , який на день смерті мешкав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями, що прийняли спадщину, є син спадкодавця - ОСОБА_8 , та дружина спадкодавця - ОСОБА_9 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Спадщина складається з ј частини кв. АДРЕСА_1 . Станом на 10.10.2013 року жодних свідоцтв про право на спадщину не видавалось (а.с. 26).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2018 року між ОСОБА_6 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу квартири, згідно якого продавець передав у власність покупцю квартиру АДРЕСА_1 . Продаж зазначеної квартири вчиняється за узгодженою між сторонами ціною, що складає 148992,00 грн. (а.с. 33-34).

За змістом п. 2 зазначеного договору купівлі-продажу квартири, вказана квартира належить продавцю ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу квартири (Бланк нотаріального документу ВСА №398138), посвідченого 14 березня 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П., за реєстровим номером 5134.

Відповідно до ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13.12.2018 року задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 та доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України провести судово-технічну експертизу документів у кримінальному провадженні №42018101040000074 від 15.05.2018 року, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (а.с. 35).

Вказаною ухвалою суду на вирішення експерта поставлені такі питання:

- яким способом нанесений відтиск печатки ПН КМНО ОСОБА_11 на нотаріальному бланку серії ВСА №398138, на якому надруковано текст Договору купівлі-продажу квартири від 14.03.2005 року, укладений між ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 щодо кв. АДРЕСА_1 , посвідчений ПН КМНО Федоришиним О.П. та зареєстрований в реєстрі за номером 5134?

- яким способом був виготовлений нотаріальний бланк серії ВСА №398138, на якому надрукований текст Договору купівлі-продажу квартири від 14.03.2005 року, укладений між ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 щодо кв. АДРЕСА_1 , посвідчений ПН КМНО Федоришиним О.П. та зареєстрований в реєстрі за номером 5134 (у тому числі герби України на нижній та верхній частині, лицевій та зворотній сторонах аркуша, орнамент по периметру, водяні знаки, напис «Міністерство юстиції України» та знаки позначення вихідних даних поліграфічного підприємства, усі голографічні елементи, елементу серії та номеру бланку, інші елементи бланку)?

- чи виготовлено елементи нотаріального бланку серії ВСА №398138 шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?

- чи відповідає даний нотаріальний бланк серії ВСА №398138 за своїми характеристиками аналогічним нотаріальним бланкам, що виготовляються на замовлення Міністерства юстиції України?

Крім того, зазначеною ухвалою суду наданий на дослідження експертам вилучений у приватного нотаріуса Мазарчук Н.В. оригінал нотаріального бланку серії ВСА №398138 на якому надрукований текст договору купівлі-продажу квартири від 14.03.2005 року, укладений між ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 щодо кв. АДРЕСА_1 , посвідчений ПН КМНО Федоришиним О.П. та зареєстрований в реєстрі за номером 5134.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів №120/19-33/4558/4559/19-33 від 20.02.2019 року, разом з ухвалою на дослідження наданий договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , посвідчений ПН КМНО Федоришиним О.П. та зареєстрований в реєстрі за №5134. У підсумку судовим експертом зроблені наступні висновки: 1. У наданому на дослідження договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14.03.2005 на бланку ВСА №398138, укладеному між ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , посвідченому ПН КМНО Федоришиним О.П. та зареєстрованому в реєстрі за №5134, відтиск гербової печатки від імені ПН КМНО ОСОБА_11 нанесений штемпельною фарбою за допомогою рельєфного кліше печатки; 2, 4. Бланк серії ВСА №398138 на якому виконані реквізити договору купівлі-продажу квартири від 14.03.2005, не є відповідним бланком аналогічного зразка, виготовленим підприємством-виробником ДП «ПК «Зоря». Реквізити бланку серії ВСА №398138, які містяться відповідно на його лицевому і зворотному боках (рисунок гельйошу і рамки, захисна (фонова) сітка, знаки тексту, мікродрук, зображення тризуба, знаки позначення серії та номеру, що нанесені способом плоского (офсетного) друку)), елементи захисту, які мають люмінесцентні властивості - виконані з порушенням технологій їх виготовлення, із застосуванням інших способів друку (цифр позначення серійного номеру - плоским друком, замість високого друку, знаків позначення вихідних даних - за допомогою тонеру знакосистезуючого пристрою) та із використанням відповідно інших матеріалів (паперу і фарб); 3. При виготовленні бланку серії ВСА №398138, на якому виконані реквізити договору купівлі-продажу квартири від 14.03.2005, був застосований монтаж відповідно: шляхом використання вилучених з іншого бланку голографічних елементів - для наклеювання їх на бланк договору та шляхом використання комп`ютерної (копіювально-розмножувальної) техніки з лазерною технологією друку - для виконання у ньому позначення вихідних даних поліграфічного підприємства «ДП «ПК «Зоря». Зам.238. 2005-Ікв» (а.с. 36-51).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За змістом п. 5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року, в редакції, що була чинною на дату договору купівлі-продажу від 14.03.2005 року, нотаріальні дії вчиняються нотаріусами України з використанням спеціальних бланків нотаріальних документів (далі - спеціальні бланки). Для виготовлення документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України використовуються захисні знаки нотаріальних документів (далі - захисні знаки) та спеціальні бланки документів інформаційної системи Міністерства юстиції України. Перелік документів з реєстрів, для виготовлення яких використовуються захисні знаки та спеціальні бланки документів інформаційної системи Міністерства юстиції України, установлюється Міністерством юстиції України. На спеціальних бланках викладаються примірники, зокрема, правочинів, для яких чинним законодавством установлено обов`язкову нотаріальну форму (крім засновницьких договорів та установчих актів). Зазначені нотаріальні дії, виконані без використання спеціального бланка, є нечинними.

Частиною 2 ст. 209 ЦК України встановлено, що нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Встановлені судом у даній справі обставини свідчать, що нотаріальне посвідчення спірного договору купівлі-продажу від 14.03.2005 року відбулось не з використанням спеціального бланку встановленого зразка, отже така нотаріальна дія є нечинною.

При цьому, вбачається, що за змістом спірного договору, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу здійснював приватний нотаріус КМНО Федоришин О.П. 14.03.2005 року та договору присвоєний номер у реєстрі 5134.

Вказаний договір в подальшому став підставою для прийняття 10.01.2018 року державним реєстратором рішення про реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на кв. АДРЕСА_1 .

Будь-яких даних які б свідчили про те, що бувший ПН КМНО ОСОБА_11 не здійснював дій щодо фактичного нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 14.03.2005 року, що цей договір не був внесений у реєстр за №5134 або під цим номером значиться інший правочин, матеріали справи не містять, тому такий договір є оспорюваним і має визнаватись судом недійсним ураховуючи, що нотаріальна дія виконана без використання спеціального бланка, є нечинними, а не нікчемною, тож такий договір є недійсним ураховуючи положення ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що за змістом листа Десятої Київської державної нотаріальної контори від 09.08.2013 року, в провадженні нотаріальної контори знаходиться спадкова справа №204/2013 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 . Спадкоємцем заявлений син спадкодавця - ОСОБА_8 . При підготовці до оформлення спадщини виявлено наявність обтяження №1281818 (не визначене майно, все майно) - арешт, зареєстрований 06.09.2004 року на підставі постанови б/н від 29.11.2001 року Державної виконавчої служби Броварського району (а.с. 52).

За змістом листа Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області від 13.08.2013 року, згідно постанови АА795331 Броварської ДВС Броварською районною державної нотаріальною конторою накладено арешт по реєстраційному номеру обтяження №1281818 на все майно на ім`я ОСОБА_10 (а.с. 53).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 року у справі №810/5272/13-а, постанову відділу Державної виконавчої служби Броварського міжрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області від 29.11.2001 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка прийнята у зв`язку з примусовим виконанням виконавчого листа №1-51, який виданий Дарницьким районним судом м. Києва скасовано (а.с. 55-57).

Не дивлячись на заперечення сторони відповідача ОСОБА_3 про неможливість ідентифікації особи стосовно майна якої було встановлено обтяження, вказана постанова суду дійсно прийнята за зверненням ОСОБА_8 стосовно скасування постанови ВДВС від 29.11.2001 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою арешт була накладено на майно батька позивача - ОСОБА_10 , що в свою чергу не дозволяло спадкоємцеві оформити свої спадкові права.

Відповідне підтверджується згаданими листами Десятої Київської державної нотаріальної контори від 09.08.2013 року та Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області від 13.08.2013 року та перевірено судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень з ідентифікацією знеособлених даних.

Отже, укладення договору купівлі-продажу квартири 14.03.2005 року відбулось також під час існування зареєстрованого обтяження - арешту та заборони відчуження майна ОСОБА_10 , який за життя був власником ј частини кв. АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відчуження об`єкта нерухомості під час дії арешту та наявності заборони на його відчуження - є протиправним, тобто таким, що порушує публічний порядок, незалежно від того, що інформація про арешт була відсутня у відповідному державному реєстрі.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №404/6619/17.

Таким чином, договір купівлі-продажу квартири від 14.03.2005 року в частині відчуження 1/4 частки квартири, що належала ОСОБА_10 підпадає під встановлені статтею 228 ЦК України умови, за яких правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, оскільки за ними проведено відчуження майна, обіг якого був обмежений у зв`язку із накладенням арешту на нього.

За змістом ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 1) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскільки суд дійшов висновку про недійсність договору купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 від 14.03.2005 року, покупець за цим договором - ОСОБА_6 права власності на вказане нерухоме майно не набув, а тому державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 від 10.01.2018 року (15:07:09), номер запису про право власності: 24338812 підлягає скасуванню.

Як вказувалось вище, судом встановлено, що 22.01.2018 року між ОСОБА_6 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу квартири, згідно якого продавець передав у власність покупцю квартиру АДРЕСА_1 .

Вказаний договір підлягає визнанню недійсним, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Ураховуючи, що недійсний договір є недійсним з моменту його укладення, відповідач ОСОБА_6 відчужуючи квартиру на користь відповідача ОСОБА_3 не був власником цієї квартири та відповідно права її продажу не мав, тому такий договір суперечить актам цивільного законодавства в частині наявності у відчужувача права продажу, що вказує на недійсність договору з урахуванням положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Установлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 цього Кодексу).

За змістом статті 216 цього Кодексу наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Разом з тим частиною третьою цієї статті передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Такі особливості встановлено, зокрема, у статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за змістом якої, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

З наведеного вбачається, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у тому числі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав.

Поскільки суд дійшов висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 22.01.2018 року, що був укладений між відповідачем ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_3 , відповідно покупець за цим договором права власності на квартиру не набув, а тому державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 від 22.01.2018 року (12:22:15), номер запису про право власності: 24471855, підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2018 року між ОСОБА_15 , як продавцем, та ОСОБА_7 , як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим 23.03.2018 року було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 , номер запису про право власності: 25402127 (а.с. 29-32, 58-59).

23.03.2018 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_7 був укладений договір розірвання договору купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим 23.03.2018 року було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , номер запису про право власності: 25403590, та зазначено, що підставою виникнення права власності є договір про розірвання договору купівлі-продажу від 23.03.2018 року, реєстровий номер 96 (а.с. 29-32, 60-61).

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Ураховуючи, що договір купівлі-продажу квартири від 22.01.2018 року укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 визнається судом недійсним, усі наступні реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на підставі договору про розірвання договору купівлі-продажу слід скасувати, з метою реального захисту та відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів неповнолітньої спадкоємиці, що призведе до повернення спадкового майна до його попереднього статусу та надасть спадкоємцю можливість здійснити оформлення спадкових прав і набути спадкове майно у власність у позасудовому порядку шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину у будь-якому разі щодо належної її померлому батьку ОСОБА_8 Ѕ частини квартири згідно договору купівлі-продажу від 03.12.2004 року.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач ОСОБА_3 посилається на п. 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» за яким, набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

При цьому, суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 придбаваючи за договором купівлі-продажу від 22.01.2018 року квартиру належної обережності та обачності не виявив, адже придбав двокімнатну квартиру у місті Києві за ціною 148992,00 грн., що об`єктивно ринковій вартості нерухомого майна у м. Києві не відповідає. Не викликав у відповідача жодних підозр та необхідності більш детального з`ясування факт набуття продавцем квартири за договором купівлі-продажу у 2005 році, а здійснення державної реєстрації права власності 10.01.2018, хоча виявивши належну обачність ОСОБА_3 не був обмежений у висуненні перед укладання договору вимоги про надання відомостей стосовно квартири від КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» ураховуючи дату набуття ОСОБА_6 квартири за договором купівлі-продажу від 14.03.2005 року. Пояснюючи придбання квартири за ціною нижчою від ринкової ОСОБА_3 зазначав, що ОСОБА_6 посилався на необхідність виїзду за кордон та незадовільний стан квартири, однак відповідач не навів даних чи з`ясовував він у продавця мотиви неможливості продажу квартири за дорученням, що дало б змогу продавцю виїхати, а його представнику зайнятись продажом квартири з урахуванням її реальної ціни. Стосовно незадовільного стану квартири, матеріали справи жодних доказів не містять.

Сторона відповідача зазначає, що не було проведено почеркознавчої експертизи та експертизи давності договору купівлі-продажу від 14.03.2005 року, однак відповідач ОСОБА_3 та/або його представник із такими клопотаннями до суду не звертались, а питання проведення слідчих дій в межах кримінального провадження у даному випадку не є повноваженням суду, натомість суд вирішує справи на підставі поданих сторонами доказів, витребуваних судом за клопотанням учасників справи, проведених за їх клопотаннями судових експертиз тощо.

Ураховуючи все вище викладене суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 209, 215, 216, 220, 228, 236, 657, 658, 1216-1218, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268-1270 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_7 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталія Володимирівна, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування реєстрації права власності - задовольнити.

Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 14.03.2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П. та зареєстрований в реєстрі за номером 5134 - визнати недійсним.

Державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 від 10.01.2018 року (15:07:09), номер запису про право власності: 24338812 - скасувати.

Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 22.01.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 94 - визнати недійсним.

Державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 від 22.01.2018 року (12:22:15), номер запису про право власності: 24471855 - скасувати.

Державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 від 23.03.2018 року (16:26:10), номер запису про право власності: 25402127 - скасувати.

Державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 від 23.03.2018 року (20:10:55), номер запису про право власності: 25403590 - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 31.05.2021 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Третя особа - ОСОБА_7 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталія Володимирівна (м. Київ, вул. Пушкінська, 9, оф. 23).

Суддя -