Постановление суда № 97200948, 14.04.2021, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 133/3111/19

УХВАЛА

14.04.2021 Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Робак М. В. , суддів Войнаревича М.Г., Олійника І.В.

при секретарі Поліщук Л.А.

за участю прокурора Михальнюка С.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника - адвоката Гуменюка В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора, подане в рамках кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.6 ч.2 ст. 115 КК України

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки ризики, що стали підставою обрання такого запобіжного заходу продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник - адвокат Гуменюк В.А. заперечили щодо задоволення клопотання прокурора, вказавши на його необгрунтованість та відсутність доказів, що свідчили б про наявність ризиків на які посилається сторона обвинувачення.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до такого.

Згідно ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.

Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Також, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, які є умисними особливо тяжкими злочинами поєднаними з насильством та протиправним заподіянням смерті іншій людині, свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, можливістю вчинення інших злочинів, а також даними про особу обвинуваченого дають підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та вказують на необхідність продовження судом саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 392, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Запобіжний захід - тримання під вартою ОСОБА_1 , (уродженцю с. Вінницькі Хутора Вінницького району Вінницької області, громадянину України, не працюючому, розлученому, раніше судимому, не депутату, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 ), продовжити на 60 днів, тобто до 12.06.2021 включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому ОСОБА_1 , прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом 7 днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Головуюча М.В. Робак

Судді М.Г. Войнаревич

І.В. Олійник

Суддя:М. В. Робак